Управління деокупованими територіями Харківської та Херсонської областей: досвід першого року

Поділитися:

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Деокуповані території

1.1. Визначення

1.2. Харківська область

1.3. Херсонська область

1.4. Система управління деокупованих територій 

РОЗДІЛ 2. Державна політика відновлення деокупованих територій

2.1. Аналіз нормативно-правової бази

2.2. Аналіз державної політики на деокупованих територіях

2.3. Аналіз реалізації державних цільових програм з відновлення деокупованих територій

«Пліч-о-пліч» – відбудова Херсонщини

«єВідновлення»

«Армія відновлення»

«Кадровий резерв для ДОТ»

РОЗДІЛ 3. Система управління – відмінності ситуації в Харківській та Херсонській областях

3.1. Деокуповані території Харківської та Херсонської областей: місце та роль локальних еліт у системі управління

3.2. Місцеве самоврядування та військові адміністрації на деокупованих територіях Харківської та Херсонської областей: невизначеність, яка потребує врегулювання

Харківська область

Херсонська область

3.3. Проблеми колаборації – масштаб наслідків для систем управління в обох областях

РОЗДІЛ 4. Моделі державної регіональної політики при деокупації територій

4.1. Моделі регіональної політики з відновлення системи органів місцевого самоврядування

4.2. Розроблення моделі зміни адміністративно-територіального устрою на деокупованих територіях

4.3. Форми залучення громадськості до процесів ухвалення управлінських рішень

ВИСНОВКИ

Можливості використання досвіду управління деокупованими територіями

 

ВСТУП

«Україна поверне свої території, своїх людей. Ми нікого окупантам не залишимо. І всіма засобами працюємо задля того, щоб ця війна завершилася поразкою окупантів», – наголосив Президент України В. Зеленський.

Формування регіональної політики, розбудова нових територіальних громад на європейських засадах соціально-економічного розвитку на територіях, які тривалий час перебували в окупації та були анексовані, є складним завданням, що стоїть перед нашою державою.

Минув уже рік з тих днів, як Сили оборони України деокупували значні території в Харківській та Херсонській областях. Вивчення найліпших практик відновлення життя та управління, тих помилок, яких було зроблено на деокупованих територіях, є завданням цієї аналітичної доповіді. Серед основних підсумків дослідження доцільно відзначити такі:

  • на деокупованих територіях згідно з указами Президента України створено військові адміністрації населених пунктів деокупованих частин Харківської (22 ВА) та Херсонської областей (17 ВА, а також 1 ВА – для Новокаховської територіальної громади, у якій було деокуповано лише 2 населених пункти) [1];

  • створено Координаційний штаб з питань деокупованих територій при Кабінеті Міністрів на чолі з Віцепрем’єр-міністром та розроблено певні програми наприкінці 2022 р., цілей яких повною мірою не досягнуто;

  • під окупацією звільнені населені пункти перебували менше як рік, проте соціальна та управлінська структура територіальних громад докорінно змінилася: численність населення на осінь 2023 р. скоротилася в 3–5 разів, більшість місцевої еліти (депутати ОМС, власники підприємств) виїхали;

  • відновлення життя територіальних громад, соціально-економічної структури потребує безпеки, якої поки неможливо досягти у прифронтовій смузі під обстрілами артилерії РФ;

  • відновлення критичної інфраструктури, повноцінної системи медичної допомоги, освіти, роботи підприємств сфери обслуговування неможливе повною мірою з причин безпеки;

  • представницькі органи місцевого самоврядування не функціонують, проте саме на їхні виконавчі органи покладено життєзабезпечення населення територіальних громад;

  • успішний перший етап реформи децентралізації (2014–2021 рр.) створив умови, за яких локальні еліти напередодні повномасштабного російського вторгнення стали ключовими політико-економічними гравцями в регіонах, тому вони не були зацікавлені в «приході Росії» не лише з патріотичних, але й з практичних міркувань;

  • за всіма частинами статті 111-1 «Колабораційна діяльність» Кримінального кодексу України (далі – КК України) суди ухвалили 184 вироки: у Харківській області – 174, а в Херсонській області – усього 10 (більшість судів щодо колаборантів Херсонщини проходили в судах м. Одеси); 

  • особи, які, на думку місцевих мешканців, винні в здійснені умовно «легких» колабораційних дій, фактично не отримують жодного покарання за деякі види співпраці з державою-агресором, через що без особливих проблем визнають свою провину та / або йдуть на угоду зі слідством, що спричиняє певне невдоволення громадян;

  • призначені керівники військових адміністрацій області та населених пунктів Херсонщини фактично є виразниками позицій центральної влади, а не представниками локальних еліт, що створює певні лінії напруження й уповільнює відновлення. Це пов’язано головним чином з окупацією обласного центру, колаборацією або ув’язненням представників місцевих еліт, які добровільно чи примусово опинилися в РФ. Таким чином, істотно знизилась інституційна спроможність місцевих органів влади; 

  • у Харківській області адміністративний центр не був у окупації, частина місцевих інституцій збереглася, а на посади голів військових адміністрацій населених пунктів призначено представників місцевих еліт, що сприяє кращій комунікації з центром, керованості та прискоренішому відновленню територій;

  • на основі річного досвіду урядування на деокупованих територіях розроблено декілька моделей відновлення системи управління на основі взаємодії місцевих органів державного управління та місцевого самоврядування.

Нині близько 18 % площі всієї держави становлять тимчасово окуповані території (далі – ТОТ), частину з яких анексовано – туди переселено декілька мільйонів громадян РФ, адміністрування здійснюють органи РФ. Місцеве населення перебуває тривалий час під впливом ворожої пропаганди, молодь учиться за російськими програмами та служить в армії окупанта. Процес деокупації, як показує досвід Херсонської та Харківської областей, супроводжується виїздом до РФ значної частини депутатів, власників бізнесів, керівників закладів освіти, охорони здоров’я, чия діяльність під час окупації підпадає під дію статті 111-1 КК України. Процес деокупації, таким чином, супроводжується не тільки руйнуванням критичної інфраструктури, але й докорінною трансформацією соціальної тканини та економічних засад існування територіальних громад. Фактично при деокупації перед центральними органами державної влади постають завдання забезпечення безпеки, формування органів влади з залученням патріотично налаштованих представників місцевої еліти, покарання колаборантів та розбудови нових територіальних громад на європейських засадах регіональної політики соціально-економічного розвитку.

____________________________________________________
[1] Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Додаток до Постанови Кабінету Міністрів України № 1364 від 06.12.2022. У ред. постанови Кабінету Міністрів України № 469 від 09.05.2023. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1364-2022-%D0%BF#n25; База даних «Законодавство України». Верховна Рада України. Офіційний вебпортал парламенту України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws

 

Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:

- читайте нас у Telegram та Facebook
- слухайте на Google Podcast 
- дивіться на YouTube

Зображення: НІСД

Докладніше в аналітичній доповіді: