В аналітичній записці розглянуто основні положення відкритої частини доповіді Норвезької розвідувальної служби за 2023 рік.
Висновки
За оцінками спецслужб Норвегії, поведінка Росії (зокрема, у військовій площині) у регіоні Північної Європи є непередбачуваною, тому існує реальна загроза ескалації напруження у двосторонніх відносинах.
Головну розвідувальну загрозу для національної безпеки Норвегії, як і в минулі роки, становить діяльність спеціальних служб Росії, Китаю та Ірану. Цілком можливо, що між ними існує координація у певних сферах.
У лютому 2024 р. Норвезька розвідувальна служба (далі – ETJ [1]) учотирнадцяте оприлюднила відкриту частину щорічної доповіді «Фокус–2024». У документі, зокрема, схарактеризовані актуальні виклики та загрози національній безпеці в контексті російської широкомасштабної збройної агресії проти України. Одночасно свої доповіді у безпековій сфері представили також Норвезька поліційна служба безпеки (PST) [2] та Управління національної безпеки [3]. Зазвичай при підготовці таких доповідей їхні основні положення погоджуються між цими трьома спецслужбами країни.
У вступній частині доповіді «Фокус–2024» директор ETJ віце-адмірал Нільс Андреас Стенсьонес наголосив, що нинішня безпекова ситуація в Норвегії відрізняється від минулорічної, вона стала загрозливішою. Подальший розвиток подій є невизначеним, а конфлікт інтересів між авторитарними державами та Заходом стає все очевиднішим. Росія та Китай поділяють прагнення підірвати впливи США та інших західних країн і встановити власний міжнародний порядок. Вважаючи війну в Україні проксі-війною із Заходом, РФ не відмовляється від своєї мети – розгромити ЗСУ та забезпечити повний контроль над країною. Росія намагається зміцнювати свої позиції, а отже, відповідно нарощує виробництво озброєнь, залучає значний мобілізаційний ресурс, крім того, спирається на підтримку з боку інших авторитарних режимів. Україна, зі свого боку, продовжує демонструвати надзвичайний бойовий дух, але її можливості захищати себе та відновити ініціативу на полі бою залежать від підтримки Заходу.
Загальні тенденції розвитку безпекової ситуації
У доповіді ETJ зазначається, що РФ залишається головною військовою загрозою для суверенітету Норвегії (яку Москва оголосила «недружньою державою»), а відносини між Росією та Заходом перебувають на найнижчому історичному рівні. Перспектива будь-якого серйозного діалогу уявляється віддаленою, а політика Росії щодо Заходу та Норвегії, як очікується, найближчими роками стане більш непередбачуваною.
Вступ Фінляндії та Швеції до НАТО призвів до втрати Росією географічного й політичного буфера проти Альянсу та обмежень (з військової точки зору) свободи дій у регіоні. Для НАТО Південна та Центральна Норвегія набули більшої ваги щодо можливостей проводити операції у Балтійському морі, відтак ці райони стали важливішими й для Росії. Поведінка РФ на Балтиці є дещо конфронтаційною (як і в Чорному морі) і відкрито спрямована проти союзників Норвегії.
Арктика є стратегічно важливою як для Росії, так і для Китаю. РФ особливо зацікавлена у багатих природних ресурсах цього регіону та доступі до Атлантики. Хоча Москва вважає свою позицію вразливішою, ніж кілька років тому, проте не відмовилася від бажання бути домінуючим гравцем (зокрема, й через залучення партнерів по БРІКС) в Арктиці [4].
Китай не становить військової загрози для Норвегії, але зацікавлений у політичній та економічній присутності в Арктиці, а з часом – у створенні там своєї військової бази.
Розвідувальні загрози
Санкції та значне скорочення дипломатичного персоналу у Європі [5] ослабили можливості розвідувальної діяльності Росії на Заході, але російські спецслужби й надалі намагаються здійснювати спроби отримувати в Норвегії інформацію політичного, економічного, науково-технічного та оборонного характеру. Для проведення розвідувальних операцій Росія також залучає велику кількість цивільних суден, які мають законний доступ до узбережжя Норвегії та інфраструктури країни, а тому ці операції важко виявити.
Спецслужби КНР діють на всій території Європи, здійснюючи політичну розвідку та промислове шпигунство, для чого також активно використовують кіберпростір. Китайські дипломати, туристичні делегації, представники різних компаній і приватні особи регулярно виконують завдання своїх спецслужб, оскільки такий обов’язок на них покладає національне законодавство.
Спецслужби Ірану стежать за опозиційно налаштованими співвітчизниками у країнах їхнього проживання, не гребуючи спробами фізичного усунення активних критиків режиму. Тегеран також здатний організувати атаки на закордонні об’єкти, що пов’язані з Ізраїлем, особливо в період підвищеного напруження у міждержавних відносинах.
Загрози в економічній та науково-технічній сферах
Отримання доступу до критично важливої інфраструктури та вищих рівнів ланцюгів створення вартості [6] може бути надзвичайно цінним для іноземних держав, оскільки це може розкрити конфіденційну інформацію про осіб, політичні процеси й технології. Такий доступ можна використовувати для порушення ланцюгів постачання, виявлення вразливостей і, зрештою, здійснення фізичного чи цифрового саботажу. Коли виробництво й розповсюдження основних товарів контролює незначна кількість суб’єктів, перебої в постачанні та використання ринкової влади стають імовірнішими. Для створення альтернативних варіантів потрібно багато часу, а існуючі залежності можуть бути використані з метою здійснення політичного тиску й доступу до інфраструктури.
Санкції ускладнили доступ Росії до західних ланцюгів створення вартості та критичної інфраструктури, але Китай має можливість та бажання продовжувати таку стратегію, щоб бути ключовим гравцем у цих сферах. КНР домінує у видобутку та переробці корисних копалин, котрі використовуються для виробництва енергії, передових технологіях та оборонній промисловості.
Норвегія має поклади майже двадцяти видів корисних копалин, які ЄС визначив як критичну сировину. Зараз Норвегія є ключовим постачальником газу до Європи. Значна частка газу, який споживають Німеччина, Сполучене Королівство, Бельгія та Франція, надходить із Норвегії через широку мережу трубопроводів. Газова інфраструктура може постраждати від аварій, диверсій і руйнівних кібератак. Росія роками збирала інформацію про нафтогазову інфраструктуру Норвегії, яку може використати в конфліктній ситуації. Те саме стосується підводної інфраструктури, від якої, наприклад, залежить європейський інтернет-трафік. Ще до повномасштабного вторгнення в Україну Росія здійснювала кібератаки на українські телекомунікаційні та промислові системи контролю.
Існує постійний ризик того, що Росія, Китай, Іран та Північна Корея можуть використати у військових цілях західні технології. Складні структури власності та ланцюги постачань використовуються для обходу західних експортних правил. Знання, отримані завдяки міжнародній науковій співпраці, також використовуються у військових цілях.
Норвезькі дослідження, розробки та виробництво технологій становлять постійний інтерес для іноземних держав. Особливий інтерес викликають компанії, які виробляють системи зв’язку, морські системи та навігаційні технології.
Російська оборонна промисловість працює на повну потужність, щоб забезпечувати можливості ведення війни проти України. Росія все ще покладається на західні технології для підтримки й розвитку деяких видів озброєння, включно з компонентами та запасними частинами для обслуговування систем, які РФ купувала на Заході перед вторгненням в Україну. Незважаючи на санкції та посилення експортних обмежень, Росії й досі вдається отримувати критичні технологічні компоненти. Задля цього країна-агресорка створила велику кількість нових компаній у Європі та Центральній Азії[7], аби приховати, що саме вона є кінцевим споживачем.
Норвегія як об’єкт політичного впливу
Зовнішня та внутрішня політика Норвегії є об’єктом операцій впливу як частини інформаційної війни з боку Росії. Це стосується дебатів у суспільстві щодо політики оборони та безпеки, питань Арктики та Шпіцбергена, політики в галузі енергетики та навколишнього середовища, а також, не в останню чергу, ставлення Норвегії до війни в Україні. Режим Путіна прагне підірвати підтримку України з боку Заходу, використовуючи різноманітні інструменти, як-от: кібероперації, втручання у вибори, провокування хвиль біженців, шантаж з метою припинення постачань нафти й газу. Крім того, Росія задля підриву європейської єдності розвиває свої відносини з певними країнами та політичними рухами в Європі.
Найважливіші інструменти впливу Китаю – економічна потуга та неформальні торгові санкції. Їх використовують для тиску на окремих осіб, організації, компанії та уряди, щоб вони висловлювали свої погляди та діяли відповідно до інтересів КНР. Крім того, китайські суб’єкти впливу активізували і значно вдосконалили свою діяльність у кіберпросторі, особливо через закамуфльовані дії у західних соціальних мережах і на вебсайтах. Наявність впливових осіб, котрі просувають плани Китаю, є ще однією стратегією впливу («кооптація еліт») у Європі, яку широко використовує Пекін. Місцевим діячам більше довіряють, ніж офіційним представникам КНР.
Російсько-китайський альянс
Китай поки що утримується від постачання озброєння та боєприпасів до Росії, проте в умовах ведення війни проти України для РФ важливе значення має постачання транспортних засобів, електроніки та запчастин. Між КНР та Росією існує щільна дипломатична координація як на двосторонній основі, так і в ООН. Китай – стратегічний партнер Росії, а наріжним каменем двосторонніх відносин є спільне сприйняття США як основної загрози китайським і російським амбіціям. Для Пекіна це партнерство означає захищеність на півночі та можливість спрямувати свої зусилля для протистояння із США та їхніми союзниками в Тихому океані. Низька напруженість уздовж кордону з КНР важлива для Росії, аби кинути виклик США і НАТО на заході та зміцнити свої війська в Україні.
Крім того, і Китай, і Росія прагнуть посилити багатосторонні організації, такі як БРІКС і ШОС, прагнучи створити альтернативи організаціям, на які Захід має вплив. Хоча Китай є рушійною силою у справі залучення нових країн до БРІКС, розширення цього міжнародного об’єднання дає Росії можливість продемонструвати, що вона не є міжнародно ізольованою.
Водночас у двосторонньому партнерстві продовжує зростати дисбаланс на користь КНР, а повномасштабне збройне вторгнення в Україну та санкції Заходу іще більше посилили залежність Росії від Китаю.
Китай прагне здаватися неупередженим і міг би стати посередником у завершенні війни, яка триває в Україні. Проте навряд чи Пекін чинитиме якийсь тиск на РФ, щоб вона припинила свою агресію.
Терористичні загрози
За останній рік зросла терористична загроза з боку войовничих ісламістів проти Європи. ІДІЛ намагалася здійснити кілька атак, і такі інциденти призвели до загострення загрози. Значний потенціал на радикалізацію та посилення терористичних проявів у Європі має війна між Ізраїлем і ХАМАС.
Війна, що триває в Україні, не має чіткого ідеологічного виміру ані для ультраправих екстремістів, ані для войовничих ісламістів. Нечисленні ультраправі радикали, які поїхали воювати в Україну з Норвегії [8], можуть становити загрозу, коли повернуться на батьківщину.
Як зазначається в доповіді ETJ, більшість людей, які залучені до крайніх правих онлайн-спільнот, також не становлять терористичної загрози, але через анонімність, котру забезпечують ці спільноти, може бути важко відрізнити заяви, що підбурюють до насильства, від реальних намірів нападу. У разі нападів ультраправих екстремістів у Європі, вони, ймовірно, здійснюватимуться одинаками з використанням простих засобів. Зважаючи на відсутність виявлених ультраправих екстремістських організацій, здатність ультраправих екстремістів планувати та організовувати в Норвегії більш витончені терористичні напади обмежена.
_________________________________________________________________________________
[1] ETJ (від норв. Etterretningstjenesten) – скорочена назва спецслужби Норвегії, що поєднує функції військової та зовнішньополітичної розвідки.
[2] Орган, підпорядкований Міністерству юстиції та громадської безпеки. Його функції: контррозвідка, забезпечення внутрішньої безпеки, боротьба з тероризмом та організованою злочинністю, охорона королівської родини та вищих посадових осіб.
[3] Аналог Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування СБУ. Водночас цей орган відповідає за захист критичної інфраструктури Норвегії.
[4] Речник президента РФ Д. Пєсков 18 березня 2024 р. повідомив, що Росія вивчає питання відмови від Конвенції ООН з морського права в частині Арктики. За його висловом, розвідувальна активність країн НАТО біля північних російських берегів підштовхує Москву до перегляду своєї стратегії безпеки в цьому регіоні.
[5] Наприклад, Норвегія в квітні 2023 р. вислала з країни 15 дипломатів РФ, яких обґрунтовано підозрювали у приналежності до кадрового складу російських спецслужб.
[6] Ланцюг створення вартості (англ. value chain) – послідовність дій, яку виконує бізнес або фірма, щоб надати цінні товари та послуги кінцевому споживачеві.
[7] Росія створила такі структури не лише в зазначених регіонах. Так, у 2023 р. РФ придбала за кордоном авіазапчастин на 2 млрд дол., з цієї суми 1,5 млрд дол. було перераховано через підставну компанію «Ter Assala Parts» у Габоні, оформлену на громадянина Киргизстану.
[8] У жовтні 2023 р. Агентство внутрішньої безпеки Польщі затримало громадянина Норвегії, пов’язаного з неонацистськими організаціями, який намагався в’їхати в Україну, за його словами, для участі у війні проти Росії у складі Інтернаціонального легіону територіальної оборони ЗСУ.
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram та Facebook
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Зображення: НІСД
Експертна аналітика у форматі pdf: