Останнім часом історична пам’ять посідає помітне місце у порядку денному білоруської державної політики. Указом від 1 січня 2022 р. № 1 О. Лукашенко проголосив 2022 р. Роком історичної пам’яті. 4 лютого 2022 р. створено Республіканську раду з історичної політики при адміністрації президента РБ. Протягом 2022 р. О. Лукашенко зробив 16 програмних заяв на тему історичної політики та історичної пам’яті. Про теми історичної політики йшлося і в його посланнях білоруському народу та національним зборам у 2022 р. і 2023 р. В останньому посланні історична пам’ять та національні традиції названі другою (після народної єдності) умовою суверенітету та незалежності держави. Також зазначалося, що «сам час змусив нас зайняти більш жорстку позицію в питаннях збереження історичної правди» [1].
Інструменталізація та сек’юритизація історичної пам’яті завжди притаманні білоруській історичній політиці, й вони особливо посилилися напередодні президентських виборів 2020 р. У Концепції інформаційної безпеки РБ, затвердженій постановою Ради безпеки РБ від 18 березня 2019 р. № 1 [2], підкреслюється необхідність «подальшої реалізації державної історичної політики, спрямованої на затвердження в Білорусі та за її межами білоруської національної концепції історичного минулого країни і білоруської моделі пам’яті».
Того ж року в журналі «Беларуская думка» – друкованому органі адміністрації президента РБ – оприлюднено статтю «До питання про історичну політику», в якій викладено офіційну точку зору щодо білоруської історичної політики на сучасному етапі. Серед головних завдань – боротьба зі «спотвореннями історичного минулого білоруського народу», які, на думку авторів, є складовою частиною «цілеспрямованої роботи з нагнітання протистояння в суспільній свідомості з широким використанням історичних фактів» [3].
27 лютого 2022 р. на «всенародному референдумі» схвалено статтю 54 конституції РБ, де написано: «Кожний зобов’язаний берегти історико-культурну, духовну спадщину та інші національні цінності. Збереження історичної пам’яті про героїчне минуле білоруського народу, патріотизм є обов’язком кожного громадянина Республіки Білорусь».
Тим часом акценти в державній історичній політиці суттєво змістилися. Раніше для офіційного історичного наративу Республіки Білорусь характерним було таке: однозначно позитивна оцінка ролі в національному розвитку Полоцького і Туровського князівств у складі Київської Русі; в цілому позитивна оцінка періоду Великого князівства Литовського, у політичному та культурному житті якого білоруси посідали сильні, а іноді й чільні позиції; критичне і в цілому негативне ставлення до часів Речі Посполитої, як періоду ополячування і окатоличування білорусів; критика та маргіналізація всього, що можна було вважати проявами білоруського націоналізму (Білоруської народної республіки 1918 р., діяльності націоналістичного підпілля під час Другої світової війни); схвалення всього, що було пов’язане з перебуванням Білорусі у складі Російської імперії та СРСР.
Останніми роками особливий наголос робиться саме на пропаганді цінностей радянських часів, особливо пов’язаних з «Великою Вітчизняною війною».
У республіканському плані заходів з проведення у 2022 р. Року історичної пам’яті абсолютна більшість їх пов’язувалася з подіями радянського періоду, передусім воєнних років. Так само до історії радянських часів прив’язувалася більшість заходів з увічнення пам’яті «видатних осіб, що зробили значний внесок у розвиток Вітчизни».
Також у контексті історичної політики надзвичайно посилилася антизахідна риторика, хоча й до того ця політика була проросійською й мала значний антизахідний елемент. Нині ж їй поставлено завдання: «зберегти і захистити пам’ять про минуле в умовах безпрецедентного зіткнення з агресивною «історичною політикою» колективного Заходу» [4]. Виявляється антизахідна політика переважно у критиці концепцій історичної пам’яті Польщі, України та країн Балтії. Наприклад, ще у 2021 р., з приводу 80-річчя початку «Великої Вітчизняної війни», в Білорусі відзначили «кон’юнктурну солідаризацію української політики пам’яті із західним наративом» [5].
Особливою агресивністю відзначаються заходи, спрямовані проти Польщі. 7 червня 2021 р. у Білорусі впроваджено нове державне свято – День народної єдності, який відзначається 17 вересня, в день початку «польського походу» Червоної армії. У 1939 р. саме 17 вересня уряд колишнього СРСР увів частини Червоної армії на територію Західної Білорусі. Святу притаманна виразно антипольська спрямованість, тому воно передбачувано викликало негативну реакцію Варшави, де його назвали спробою «відрізати Білорусь від її справжніх коренів» [6]. Антипольської корекції зазнали й оцінки більш ранніх часів білоруської історії. Так, на одному із засідань Республіканської ради з історичної політики О. Лукашенко запропонував назвати період Речі Посполитої «окупацією білоруської землі поляками» та «етноцидом білорусів» [7].
Також виразно антизахідним за суттю та спрямованістю можна вважати розпочатий генеральною прокуратурою РБ у квітні 2021 р. кримінальний процес «за фактом геноциду населення Білорусі під час Великої Вітчизняної війни та післявоєнний період (до 1951 р.)», оцінений провладними експертами як «адекватний крок на тлі спроб Заходу переглянути історію Другої світової війни» [8]. У довідкових матеріалах зазначалося, що геноцид здійснювали, крім німецьких, військові формування з Італії, Румунії, Словаччини, Фінляндії, Чехії, а також польські, литовські, українські, латиські та естонські націоналісти [9].
Висновки
Білоруська історична політика була і залишається одним із інструментів для досягнення відповідних цілей О. Лукашенка, а саме:
цілковитого нівелювання впливу в суспільно-політичному та культурному житті країни національно-демократичної опозиції;
зміцнення особливих стосунків з Росією задля одержання преференцій в економічній та військово-політичній сферах.
В інтересах Росії, що остаточно окреслилися в період правління Путіна, послідовно маргіналізувалися та спотворювалися чималі пласти білоруської історії. Нинішні заходи з формування неорадянської історичної пам’яті на основі культу «Великої Вітчизняної війни» цілком компліментарні путінській риториці про боротьбу з «нацизмом».
Посилення антизахідних тенденцій у білоруській історичній політиці також відповідає зовнішній політиці білоруського режиму, повністю орієнтованого на Росію та її міжнародних партнерів (варто відзначити, що репрезентативне науково-популярне видання «Білорусь: сторінки історії» видане у 2016 р. китайською мовою і лише через два роки – англійською). Водночас формування у білоруській національній свідомості образу своєї країни як «фортеці в облозі», а сусідів – як історичних ворогів має сприяти усвідомленню громадянами республіки безальтернативності державного курсу О. Лукашенка та його прибічників.
________________________________________________________________________________________
[1] Послание белорусскому народу и Национальному собранию. 31.03.2023. URL: https://president.gov.by/ru/events/poslanie-aleksandra-lukashenko-belor…
[2] О Концепции информационной безопасности Республики Беларусь : Постановление Совета безопасности Республики Беларусь от 18.03.2019 № 1. URL: https://pravo.by/document/?guid=12551&p0=P219s0001&p1=1
[3] Коваленя А., Арчаков В., Баньковский А., Данилович В. К вопросу об исторической политике. Беларуская думка. 2019. № 8. С. 3–11. URL: https://beldumka.belta.by/ru/issues?art_id=2296
[4] Пунченко В. О транcформации концептов исторической политики в новой геополитической реальности. Сайт Білоруського інституту стратегічних досліджень. 27.05.2023. URL: https://bisr.gov.by/mneniya/o-trancformacii-konceptov-istoricheskoy-politiki-v-novoy-geopoliticheskoy-realnosti
[5] Валаханович И. Год исторической памяти в контексте трендов исторической политики 2021 года. Сайт Білоруського інституту стратегічних досліджень. 20.01.2022. URL: https://bisr.gov.by/mneniya/god-istoricheskoy-pamyati-v-kontekste-trendov-istoricheskoy-politiki-2021-goda
[6] Там само.
[7] Неведомская Татьяна. Год исторической памяти: что хотел бы забыть Лукашенко? Deutsche Welle. 13.01.2022. URL: https://www.dw.com/ru/god-istoricheskoj-pamjati-chto-hotel-by-zabyt-luk…
[8] Там само.
[9] Геноцид белорусского народа. Genocide of the Belarusian people : информационно-аналитические материалы и документы. Генеральная прокуратура Республики Беларусь / под общ. ред. А. И. Шведа. Минск : Беларусь, 2022. 175 с. URL: https://adu.by/images/2022/08/Genocide-belorusskogo-naroda.pdf
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram та Facebook
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Зображення: НІСД