15 лютого 2011 року в конференц-залі Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) відбулося засідання "круглого столу" "СЕД в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку", в ході якого було обговорено актуальні питання функціонування і розвитку електронного документообігу в Україні. У дискусії взяли участь представники органів державної влади, співробітники наукових, освітніх та науково-аналітичних установ, фахівці профільних підприємств недержавного сектору, представники громадськості та ЗМІ.
Фахівцями НІСД було запропоновано до обговорення таке коло питань:
- Сучасний стан функціонування системи електронного документообігу (СЕД) в Україні.
- Проблеми та перспективи запровадження Національної системи ЕЦП (електронного цифрового підпису).
- Світовий досвід впровадження СЕД та ЕЦП: можливості для України
- Проблеми вдосконалення вітчизняної нормативної бази із функціонування СЕД.
- Інституційні аспекти забезпечення ефективного функціонування СЕД.
- «Загальнонаціональна СЕД»: наявні ресурси та можливості впровадження.
- СЕД як чинник інтенсифікації національного розвитку.
- Захист інформації в СЕД.
Засідання відкрив Перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Анатолійович ЖАЛІЛО. У вступному слові він привітав учасників Круглого столу і висловив впевненість у важливості й актуальності його теми. Питання запровадження й розвитку електронного документообігу, зазначив п. Жаліло, можна розглядати у вузькому контексті – як проблему організації діяльності влади і певних інформаційних систем. Водночас доцільно подивитись на неї ширше – як на складову загальної системи не лише державного управління, але й організації суспільства. Трансформації, що спостерігаємо у сучасному світі свідчать про зміну самого ставлення людей до держави як до інституту, зміну менталітету і навіть самих принципів, на яких будуються людські спільноти – причому не лише у розвинених країнах. Все це в свою чергу диктує необхідність зміни механізмів управління, механізмів координації зусиль членів суспільства. Таким механізмом в сучасному світі виступає система електронного урядування, ключовою, базисною складовою якої е електронний документообіг. Вона в принципі дозволяє подолати багато з тих вад, що притаманні системі традиційного урядування і від яких сьогодні так потерпає Україна. Зближення людей і влади, інтеграція суспільства безумовно є одним з наших стратегічних пріоритетів, а сучасні ефективні СЕД – одним з найважливіших механізмів його досягнення.
З коротким оглядом тематики "круглого столу" виступив головний науковий співробітник відділу досліджень інформаційного суспільства та інформаційних стратегій НІСД Микола Андрійович ОЖЕВАН. Він, зокрема, наголосив, що незважаючи на наявну нормативно-правову базу, впровадження електронного документообігу в країні все ще знаходиться на вкрай незадовільному рівні. На сьогоднішній день практично жоден (за винятком Головдержслужби) орган державної влади не використовує офіційних, засвідчених електронно-цифровим підписом документів. Водночас він відзначив, що сама система видачі електронно-цифрових підписів більш-менш впорядкована, а її функціонування увійшло в практичну площину вирішення проблеми. Однак незважаючи на це, на органи державної влади припадає лише 3111 електронно-цифрових підписів, що є вкрай малою кількістю і свідчить про системні проблеми при впровадженні електронного документообігу в органах державної влади. Він відзначив, що серед основних причин такого стану речей можна назвати: психологічний опір державних службовців новим практикам державного управління; потенційні проблеми із захистом як інформації в комп’ютерних мережах, так і самих електронних документів; небажання деяких державних службовців впроваджувати системи, що призведуть до зменшенню можливостей здійснювати корупційні діяння.
Генеральний директор Державного підприємства «Державний центр інформаційних ресурсів України» Сергій Вікторович ДЗЮБА зазначив, що на поточний момент в галузі розвитку систем електронного документообігу Україна сильно відстає від більшості розвинених держав світу. Починаючи від 2004 року, коли Верховна Рада України прийняла профільні нормативно-правові акти, ці держави встигли вже подолати три чи чотири етапи у впровадженні та вдосконаленні власних СЕД: від суто локальних систем класу «канцелярія» (бл. 2000 р.) та «підприємство» (2004-2005 рр.) до відкритих масових мереж з глобальним охопленням класу «корпорація». Україна в площині практичного впровадження електронного документообігу донині знаходиться на рівні 2000 року, а вітчизняні дослідження і розробки в галузі через свою незатребуваність залишились приблизно на рівні 2004-2005 років. На сьогодні застарілими також є закріплені законодавчо технологічні поняття, термінологія й сама нормативна база. Поряд з цим успішно розвиваються російські системи, вони здійснюють успішну експансію на наш ринок і домінують на ньому, при тому що кращі використані ними розробки ПО і кадри народжувались свого часу в Києві, зокрема в КПІ. Російські компанії, на відміну від українських, мають більше ресурсів, що дозволяє їм створювати і впроваджувати сучасні масштабні СЕД (від 3 000 – 10 000 робочих місць). Один з небагатьох повноцінних вітчизняних державних СЕД в Головдержслужбі України налічує 170 робочих місць. Між тим, в Білорусі протягом лише одного року вдалося створити систему, що охоплює всі міністерства. Для таких проривів потрібна політична воля держави, консолідована позиція, адміністративні, фінансові й технологічні рішення. Водночас треба мінімізувати втручання держави в налагодження СЕД комерційного сектора, – навпаки, починати треба зі створення єдиних систем в органах державної влади. Необхідне також запровадження єдиних стандартів, форматів тощо. У вдосконаленні законодавства варто орієнтуватися на досвід ЄС.
Член Консультативної ради з питань інформатизації при Верховній Раді України Андрій Іванович СЕМЕНЧЕНКО звернув увагу присутніх на те, що вже декілька місяців внаслідок реформування профільних відомств невизначеним є центральний державний орган, що відповідає в Україні за електронний документообіг. Щодо нормативного забезпечення цього сектору, то в розвиток Закону України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» КМУ було прийняте Розпорядження, згідно з яким до 2010 року практично в усіх органах виконавчої влади мав бути запроваджений електронний документообіг з ЕЦП. Серед нагальних проблем впровадження СЕД в Україні п. Семенченко назвав несумісність форматів СЕД і електронного цифрового підпису (ЕЦП), застарілість (рівень індустріального суспільства) діючих систем, непідготовленість та інертність мислення чиновницьких і управлінських кадрів. Він підкреслив, що в консервації такої ситуації зацікавленні деякі учасники ринку, і це також є вагомим негативним чинником.
Експерт, екс-директор Державного підприємства «Електронна адміністрація України» Михайло Юрійович МОДЕРАУ у своїй доповіді виклав основні положення авторського проекту Концепції впровадження централізованої загальнодержавної системи електронного документообігу в Україні.
Представник Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України Григорій Олексійович КРАВЦОВ підкреслив, що, хоча на адресу держави й лунають численні звинувачення у бездіяльності, на даний момент профільними відомствами та відповідальними особами все ж ведеться системна та результативна робота з розвитку СЕД в Україні. Існує, зокрема, достатній юридично-правовий фундамент для масового введення ЕЦП. Але без популяризації серед населення переваг такого підпису, електронного урядування, електронного спілкування громадянина з державою, без кампаній відповідної соціальної реклами (наводиться позитивний приклад Російської Федерації) масове розповсюдження цих практик є неможливим.
Заступник Голови Державної архівної служби України Ольга Володимирівна МУЗИЧУК зокрема повідомила, що в Центральному державному електронному архіві України ведеться активна робота, розроблені й дотримуються всі необхідні стандарти, архіви успішно формуються, а їх зберігання – забезпечується. Але не можна говорити про створення виключно електронних архівів – і в усьому світі, і за нашими законами є обов’язковою також архівація та зберігання документів на папері. Це нормально і необхідно. Щодо електронної архівації, то нині є певні технічні прогалини, оскільки за діючими стандартами не відображається повноцінно історія проходження документа.
Заступник директора департаменту інформатизації Державного комітету статистики України Ігор Євгенович ВЕРНЕР у своєму виступі наголосив, що крім «людського фактора» існує також низка об’єктивних причин гальмування розвитку СЕД в Україні. Зокрема, ми маємо розділяти СЕД як такий і електронну звітність. У чинному законодавстві є визначення електронного документа, але ніяк не врегульовані питання його копіювання або видалення з бази даних. Більше того, по факту громадянин України сьогодні може відправити електронний документ в орган державної влади, але формально він не буде отриманий.
Низку зауваг щодо вдосконалення профільної нормативно-правової й теоретичної бази висловили також інші учасники дискусії. Так, старший науковий співробітник Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства Юрій Славович КОВТАНЮК звернув увагу присутніх на відсутність єдиної адекватної сучасним вимогам термінології на рівні законодавства, наукової спільноти, користувачів. В.о. завідувача відділу проблем інформаційного права Науково-дослідного центру правової інформатики Національної академії правових наук України Віталій Степанович ЦИМБАЛЮК висловив думку про те, що повноцінного електронного документообігу в Україні немає ще й через глибоку – на рівні Конституції та деяких базових профільних Законів України – неврегульованість правових аспектів його функціонування та розвитку.
Директор з розвитку програмних продуктів ЗАТ «Софтлайн» Олександр Володимирович РОССОЛ у своєму виступі, зокрема, наголосив, що децентралізована архітектура СЕД, що формується нині в Україні є оптимальною з точки зору і витратності і ефективності. Це незаперечно підтверджується відповідним світовим досвідом. З точки зору представників вітчизняних комерційних кіл, монополія держави в подальшому розвиткові національної СЕД має бути забезпечена у царинах: 1) встановлення єдиних стандартів та форматів електронного документу, конверту, обміну тощо: 2) запровадження системи ЕЦП; 3) запровадження єдиної системи транспорту, з’єднаною шлюзами з усіма локальними СЕД .
Генеральний директор компанії «Lan Service» Олена Леонідівна ОЛІШЕВСЬКА звернула увагу учасників засідання на багато в чому плідний досвід впровадження СЕД у республіці Татарстан в рамках пілотного проекту «Електронна Росія». Так, значне спрощення для громадян процесів комунікації держави з населенням було тут досягнуте за допомогою уніфікованої системи т. зв. «інфоматів», через які громадянам за принципом «єдиного вікна» надається переважна частина бюрократичних, фінансових та інших послуг.
Завершуючи засідання "круглого столу", Перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Анатолійович ЖАЛІЛО подякував всім, хто взяв у ньому участь, та висловив впевненість в необхідності проведення подальших плідних дискусій з розглянутих в його ході питань.