29 березня 2011 р. в конференц-залі Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) відбулося засідання "круглого столу" "Державна політика подолання наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: час змін настав". В обговоренні взяли участь представники органів державної влади, політичних партій, неурядових організацій, науковці та аналітики, представники засобів масової інформації.
Засідання відкрив директор Національного інституту стратегічних досліджень Андрій Єрмолаєв. У вступному слові він наголосив, що тема, винесена на обговорення, є не тільки надзвичайно актуальною, а і ціннісно важливою, особливо в нинішніх умовах. Аварія на Чорнобильській АЕС 25 років тому стала величезним потрясінням після романтичного піднесення від можливості використання атомної енергії в господарських цілях і примусила весь світ усвідомити до яких трагічних наслідків може призвести експлуатація ядерних технологій. А. Єрмолаєв відзначив також непросту ситуацію на атомних електростанціях Японії, що склалась внаслідок землетрусу та цунамі.
А. Єрмолаєв відмітив, що ще з часів СРСР планувалося проведення заходів щодо реабілітації територій, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, проте в часи незалежності із-за скрутного (непростого) фінансового стану в країні цей процес був загальмований. Державні кошти, що виділялись з державного бюджету протягом останніх років, спрямовувались в основному, на соціальний захист населення, постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС.
Тому, 25 років поспіль (потому), завдання відродження та розвитку постраждалих територій має стати загальнонаціональним проектом. У цьому контексті, за словами А. Єрмолаєва (доповідача), особливого значення набуває обговорення питань щодо зміни напрямів державної політики стосовно подолання наслідків Чорнобильської катастрофи з метою визначення ефективних механізмів для відновлення та розвитку радіаційно забруднених територій.
Завідувач відділу техногенної та екологічної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень Юрій Скалецький, спираючись на приведені фактичні дані та попередні виступи (думки) фахівців у сфері використання ядерної енергії, наголосив на загальних тенденціях, що свідчать про поліпшення екологічної ситуації в зоні Чорнобильської катастрофи, хоч існує ряд невирішених задач. Однією з таких є невиконання зобов’язань щодо надання компенсацій і пільг постраждалим від наслідків аварії, що сприяє загостренню соціальної напруженості. Про це свідчить маса судових позовів та звернень чорнобильців до владних структур. Проте поряд із цими проблемами сьогодні на перший план виходить питання соціально-економічної реабілітації постраждалих регіонів. У зв’язку з цим виникає низка проблем щодо нормативно-правового забезпечення, методології оцінки наслідків, механізмів та інструментів реалізації цього дуже важливого та складного завдання. Тому доповідач закликав присутніх представників виконавчої влади та місцевого самоврядування, науковців, до об’єктивного обговорення цих проблем та внесення пропозиції щодо шляхів їх вирішення.
Заступник Міністра праці та соціальної політики Костянтин Ващенко відмітив, що з моменту аварії на ЧАЕС, окрім завдань техногенно-екологічного напряму, перед державою постали питання забезпечення належної соціальної допомоги постраждалим громадянам. За два з половиною десятиліття в Україні створено комплексну і розгалужену систему соціального захисту чорнобильців, що ґрунтується на чіткій нормативно-правовій базі та відповідному бюджетному фінансуванню. На сьогоднішній день соціальною підтримкою держави користуються понад 2 мільйони постраждалих осіб, у тому числі майже 256 тисяч учасників ліквідації аварії. Відповідно до Закону "Про Державний бюджет на 2011 рік" видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення чорнобильців передбачено у загальному обсязі 7 мільярдів 777 мільйонів гривень, що майже на 30-32 мільйони більше, ніж у бюджеті 2010 року. В той же час, підкреслив К. Ващенко, реалізація базового закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у повному обсязі вимагає майже 74 мільярди гривень, що є проблематичним для будь-якої країни навіть у період економічного зростання. На жаль, з часу прийняття у 1991 році базового чорнобильського Закону у повному обсязі він виконувався лише в перші 2 роки. Відтак загальний стан додержання державою обіцяного рівня соціальних гарантій викликає цілком зрозуміле і справедливе невдоволення з боку чорнобильців. Йдеться і про питання житла, і про медико-санітарне забезпечення, і про санаторно-курортне лікування, і, звичайно ж, про пенсії. Доповідач відмітив, що держава, дійсно, заборгувала перед чорнобильцями, а кількість проблем, що накопичувалися роками і передавалися від уряду до уряду, продовжує зростати. К. Ващенко відзначив, що будучи невід'ємною складовою державної соціальної політики, система соціального захисту чорнобильців потребує ґрунтовного перегляду підходів з метою його якісного поліпшення. На його переконання, в основу оновленої стратегії держави з цього питання мають бути покладені п’ять основних принципів, а саме: адресність; доцільність; єдність з економічними, екологічними і гуманітарними питаннями, послідовність і чітке бачення перспективи у вирішенні всього комплексу чорнобильських питань; послідовність та поступовість.
Представник уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Володимир Яценко наголосив, що проблеми щодо недотримання нормативно-правових актів стосовно подолання наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС носять, в переважній більшості, організаційно-управлінський характер. На його думку, відсутнє необхідне відомство, на яке було б покладено розв'язання всього комплексу проблем щодо ліквідації наслідків зазначеної аварії і захисту людей від їх впливу, а також координацію діяльності з цих питань наукових, медичних, господарських та інших установ і організацій. Нажаль, питаннями соціального захисту громадян, постраждалих від наслідків аварії, займається в нашій країні міністерство праці та соціальної політики, а інші проблеми залишаються поза увагою держави. Тому, на переконання В. Яценка, для пошуку надійного алгоритму ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС необхідно сідати за один "круглий стіл" переговорів представникам усіх гілок державної влади, громадських організацій, науковців, політиків.
Перший заступник голови Житомирської обласної державної адміністрації Микола Олещенко відмітив, що внаслідок впливу радіоактивних матеріалів та речовин із зруйнованого реактора ЧАЕС радіоактивного ураження зазнали 734 населених пунктів, з них – 7 віднесені до зони відчуження, 63 – до зони безумовного відселення, 301 – до зони гарантованого добровільного відселення та 363 – до зони посиленого радіологічного контролю.
М. Олещенко наголосив, що незважаючи на тривалий після аварійний час, досі існує низка проблем, що потребують комплексного підходу до подолання наслідків катастрофи на ЧАЕС та захисту постраждалого населення.
Невідкладними є завдання законодавчого вдосконалення системи пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, фінансування програм із забезпеченням житлом громадян, які проживають у зоні безумовного відселення, та особливо критичної групи – інвалідів із числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, надання медично-оздоровчих послуг, забезпечення безоплатними ліками, харчуванням потерпілих дітей.
Мер м. Славутич Володимир Удовіченко підкреслив недоліки державної політики щодо управління проблемою мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи зумовлені розпорошеністю функцій різних органів державної влади і управління. Звернув увагу на необхідність врахування питання безпечного існування самої ЧАЕС, що потребує дуже великої кількості коштів. В. Удовіченко відзначив, що основну увагу треба приділити виконанню умов Меморандуму про взаєморозуміння, в якому західними країнами гарантувалися компенсації Україні за дострокове закриття Чорнобильської станції, і що 25-річниця є достойним приводом нагадати про ці зобов’язання. Крім того, необхідно до обґрунтування будь-яких рішень залучати іноземних експертів, щоб уникнути соціальних збурень. Необхідна велика планомірна підготовча робота до підготовки заходів для того, щоб з найменшими соціально-політичними наслідками провести реабілітацію постраждалих регіонів.
Національний координатор Міжнародної науково-інформаційної мережі з питань Чорнобиля Клавдія Максименко у доповіді відмітила, що нова парадигма Чорнобильської політики виходить за рамки мінімізації наслідків катастрофи, і спрямована на соціально-економічне відновлення та сталий людський розвиток постраждалого населення та територій. Нова стратегія наголошує на необхідності направити потерпілі громади та окремих осіб від залежності від соціального забезпечення до соціального й економічного зростання шляхом мобілізації та підтримки людей з постраждалих громад до самоорганізації в структури самоврядування, щоб грати провідну роль у плануванні, управлінні і реалізації власних соціальної, економічної та екологічної реабілітації і розвитку. Необхідними заходами щодо відновлення територій, що постраждали внаслідок катастрофи, на думку доповідача, мають стати: поліпшення бізнес-клімату, заохочення інвестицій на підтримку розвитку приватного сектору, підтримка ініціатив щодо стимулювання інвестицій, внутрішніх і міжнародних, на регіональному рівні, сприяння зайнятості та створення позитивного іміджу для відповідних областей, заохочення створення і розвитку малих і середніх підприємств у постраждалих районах і в сусідніх селах і містах, використовуючи доступні методи підтримки бізнесу, які були випробувані в інших частинах світу, відновлення общинних структур для заміни тих, які були втрачені в процесі евакуації і в результаті розпаду Радянського Союзу.
Директор Департаменту у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Державного агентства з управління зоною відчуження Світлана Линник наголосила на істотних змінах соціального, духовного, екологічного, економічного, наукового і медичного розвитку суспільства, до яких призвела Чорнобильська катастрофа. Докладач відмітила, що за 25 років, що минули після аварії на Чорнобильській АЕС, радіаційна ситуація в постраждалих регіонах України значно покращилася, що дозволяє сьогодні розглядати питання про виведення цих населених пунктів за межі зон радіоактивного забруднення, повне зняття будь-яких обмежень, зміни режиму ведення господарської діяльності на цих територіях. С. Линник підкреслила, що позиція МНС України полягає у тому, що тільки цілеспрямована взаємодія усіх гілок влади, громад та міжнародних організацій у питаннях подолання наслідків Чорнобильської катастрофи дозволить комплексно вирішити складні проблеми у найбільш напруженій сфері суспільства – відродженні та розвитку Чорнобильських регіонів, активізації життєвої позиції їх мешканців.
Завідувач відділу координації, планування та аналізу наукових досліджень Наукового центру радіаційної медицини НАМН України Чумак Анатолій Андрійович говорячи про медичні та радіологічні наслідки Чорнобильської катастрофи, навів дані щодо кількості людей, які отримали статистично важливі дози опромінення, про території, які зазнали забруднення. Відмітив, що науковці не відразу змогли отримати відомості про ураження і лише у 1992 році року стартувала міжнародна програма, яка значно розширила наукові знання про ефекти Чорнобилю і стала базою для подальших досліджень. Навів цікаві факти, отримані при спостереженні за особами, які отримали дози опромінення, з яких слідує, що важливим чинником погіршення здоров’я є не тільки величина отриманої дози, а й спадкові особливості організму. Наголосив на тому, що медичні наслідки полягають не тільки в порушеннях, що виникли внаслідок опромінення, а й в великій кількості захворювань, що викликані стресовим чинником.
Про особливості ураження злоякісними новоутвореннями населення України та вплив на ці процеси наслідків аварії на Чорнобильській АЕС розповів завідувач відділу протиракової боротьби Національного інституту раку МОЗ України Андрій Гайсенко. Він наголосив, що онкоепідемологічна ситуація в Україні характеризується стабільним зростанням переважної більшості злоякісних новоутворень з найвищими темпами приросту захворюваності на рак щитовидної залози, молочної залози, нирки, тощо. Спостерігається перевищення захворюваності на рак населення молодших вікових груп в контамінованих областях над середньо українським рівнем, що може бути пов’язане з радіаційним впливом аварії на ЧАЕС. А. Гайсенко наголосив на необхідності продовження моніторингу рівня ураження населення України злоякісними новоутвореннями з використанням можливостей Національного канцер-реєстру.
Незалежний експерт Сергій Мирний висловив думку про те, що існує перебільшене сприйняття сучасним суспільством небезпек, пов’язаних з радіацією. Він вважає, що для подолання надзвичайно глибокого та застарілого укоріненого негативного ставлення до радіації та Чорнобиля потрібна не просто системна та розгалужена інформаційна політика у цій сфері, а необхідно проводити культурно-інформаційні заходи, значимість яких полягає у їх великомасштабності, комплексності та у використанні масових форм сучасної культури.
З підсумковим словом виступив радник директора НІСД Анатолій Качинський, якій відмітив, що всі присутні зійшлися на тому, що стара парадигма ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи себе віджила і потребує зміни. На засідання "круглого столу" лунали слушні пропозиції щодо того, в якій формі її змінювати. За результатами "круглого столу" буде підготовлена доповідна записка з рекомендаціями щодо поліпшення державної політики подолання наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. А. Качинський також подякував усім присутнім за участь у обговоренні та висловив надію на подальшу співпрацю.