"Щодо вдосконалення методології інтегрального оцінювання рівня економічної безпеки України". Аналітична записка

Анотація

 

Запропоновано методологію інтегрального оцінювання рівня економічної безпеки держави, що включає використання мультиплікативної форми інтегрального індексу, методи нормування індикаторів, обґрунтування порогових значень і вагових коефіцієнтів для визначення інтегральних індексів економічної безпеки, здійснено апробацію методології шляхом оцінки та прогнозування рівня економічної безпеки України.

 

ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДОЛОГІЇ ІНТЕГРАЛЬНОГО ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

 

Проблеми внутрішнього розвитку економіки України, динамічні зміни у глобальному економічному просторі та збільшення ступеня відкритості національної економіки викликають необхідність удосконалення методології оцінки рівня економічної безпеки держави з метою адекватного реагування на дестабілізуючі фактори.

 

Економічна безпека держави характеризується сукупністю умов, за яких забезпечуються захист національних економічних інтересів та утримання соціально-економічних параметрів у межах нормативних значень, завдяки чому національна економіка зберігає здатність задовольняти у довгостроковому режимі потреби суспільства, генерувати інноваційні зрушення та реалізувати конкурентні переваги країни в рамках міжнародного поділу праці[1].

 

Категорія економічної безпеки у функціонально-структурному аспекті включає сукупність взаємопов’язаних складників безпеки, основними з яких є: макроекономічна, інвестиційна, інноваційна, фінансова, зовнішньоекономічна, соціальна, продовольча, демографічна та енергетична безпеки.

 

Рівень економічної безпеки країни характеризується багатьма індикаторами, тому необхідно застосовувати інтегральні індекси оцінки, які б описували зміну рівня економічної безпеки в державі, у тому числі в розрізі всіх складників економічної безпеки, а також забезпечували оцінку і порівняння стану економічної безпеки регіонів країни.

 

Офіційні методики оцінювання рівня економічної безпеки та рівня соціально-економічного розвитку України розроблені Міністерством економічного розвитку і торгівлі[2](для макрорівня) та Держстатом України[3] (для регіонального рівня).

 

Зазначені методики мають наступні недоліки:

- використання індикаторів ВВП (ВРП) та інвестицій на одну особу не є коректним, тому що не враховує обсяг та коефіцієнт завантаження капіталу, завдяки якому отримано ВВП;

- при оцінці стану науково-інноваційної діяльності застосовуються індикатори, які є поверховими ознаками інноваційності, що не дають уявлення про вплив на кінцевий результат економічної безпеки або економічного розвитку, вони відображають не інноваційний розвиток, а лише інноваційний потенціал країни (регіону), тобто міру здатності й готовності економічного суб'єкта здійснювати інноваційну діяльність;

-  визначення ваг складників економічної безпеки здійснюється виходячи з питомої ваги кількості аспектів, вибраних для розрахунку кожного, в їх загальний сумі, або визначається експертним шляхом як відношення суми балів, що дали всі експерти даній сфері, до загальної суми балів, що вносить певну частку суб’єктивізму;

- для розрахунку інтегрального індексу використовується лінійна (адитивна) форма замість мультиплікативної (нелінійної), яка більш адекватно відображає нелінійні процеси в економіці;

- не повною мірою враховується тіньова складова економіки, зокрема не розраховуються: тіньова заробітна плата, тіньова зайнятість, тіньове проміжне споживання, втрачені бюджетні надходження, енергоємність тіньової економіки, рівень реалізації потенціалу, частка оплати праці у випуску, рівень використання праці та технології виробництва, темпи науково-технологічного прогресу;

- нормування індикаторів здійснюється відносно порогових значень2, але, якщо поточні значення індикаторів перевищують порогові (або є нижчими порогових), що є нормою, нормалізовані значення будуть більше 1, що порушує прийняті припущення;

- нормування індикаторів здійснюється за п’ятьма різними масштабами2, до того ж штучно вводиться округлення нормалізованого індикатора в діапазоні оптимальних значень (прирівнювання одиниці) та за межами порогових значень (прирівнювання 0), що, по-перше, означає штучну втрату інформації, а по-друге, порушує безперервність функції інтегрального індексу та унеможливлює його використання в процедурах оптимізації із застосуванням градієнтних методів при визначенні коефіцієнтів чутливості інтегрального індексу до зміни керованих параметрів (індикаторів);

- визначення узагальненого інтегрального індексу як середнього арифметичного значень, розрахованих за двома методами нормалізації індикаторів (перший – в одному масштабному діапазоні, другий – за п’ятьма масштабними діапазонами), не є коректним з математичної точки зору та подібне до складання дробів без приведення їх до спільного знаменника;

- використання темпових показників у вимірі темпів зростання, а не темпів приросту, що суттєво знижує вплив таких індикаторів на інтегральний індекс, що неприпустимо;

- відсутність інтегральної оцінки порогових та оптимальних значень індикаторів (нижніх та верхніх) одночасно з інтегральною оцінкою індикаторів унеможливлює співставлення в єдиному масштабі динаміки інтегрального індексу економічної безпеки або її складників з пороговими та оптимальними їх значеннями, що дає необхідну інформацію про стан економічної безпеки.

 

Визначені недоліки свідчать про необхідність удосконалення офіційних методичних підходів до оцінки рівня економічної безпеки та рівня соціально-економічного розвитку.

 

З метою моніторингу рівня економічної безпеки України слід використовувати наступні принципи формування системи індикаторів складників економічної безпеки1:

- системності, за яким зміна значення кожного складника економічної безпеки або індикатора впливає на зміну інтегральної оцінки рівня економічної безпеки в цілому;

- комплексності, тобто охоплення всіх істотних складників і індикаторів безпеки, де кожний індикатор характеризує вплив фактора або їхньої групи на стан системи;

- ієрархічності, тобто ранжування індикаторів за значенням – від загальних до часткових (першу групу складають зведені індикатори, які забезпечують повну інтегральну характеристику основних напрямів забезпечення безпеки держави, другу складають індикатори, які доповнюють загальні, виходячи із впливу на стан системи);

- адекватності, якій забезпечує формування мінімального набору індикаторів досліджуваного об’єкту, що адекватно відображають реальний стан об’єкта;

- однозначності, тобто можливості трактування первинних показників як стимуляторів або дестимуляторів економічного розвитку;

- безперервності, що припускає коригування тих чи інших індикаторів системи або введення до неї додаткових індикаторів за умови надходження нових даних або розроблення нових методів розрахунку нових важливіших індикаторів, які до цього не публікувались органами державної статистики.

 

З урахуванням визначених принципів пропонуються визначення складників економічної безпеки України та відповідний набір індикаторів (див. додаток).

 

Частина індикаторів розраховується за даними Держстату України, інша – похідні від офіційних статистичних даних та розраховуються за допомогою макроекономічної моделі загальної економічної рівноваги “Альфа”[4], що дає можливість прогнозування рівня економічної безпеки України.

 

Важливим етапом моніторингу є визначення порогових значень індикаторів економічної безпеки, що дозволяє шляхом їх порівняння виявити потенційні “зони небезпеки” та рівні небезпеки (прийнятний ризик – передкризовий стан – кризовий стан), а також визначити умови, необхідні для посилення економічного імунітету держави. Оптимальні значення індикаторів (нижнє оптимальне, верхнє оптимальне) характеризують допустимий інтервал величин, у межах якого створюються найсприятливіші умови для функціонування держави. Порогові значення індикаторів (нижній поріг, верхній поріг) – це кількісні величини, порушення яких спричинює несприятливі тенденції в економіці держави.

 

Для кожного індикатора визначаються порогове нижнє і верхнє значення та оптимальне нижнє і верхнє значення. Рекомендується застосування авторських підходів[5] для визначення цих значень:

  • використання функціональних залежностей: аналітичних або статистичних;
  • використання макроекономічних моделей, які адекватно відображають наслідки впливу дестабілізуючих факторів для конкретної країни в поточний період часу;
  • аналоговий підхід (орієнтація на показники країн-аналогів);
  • законодавчий підхід (встановлення порогових значень на законодавчому рівні);
  • методи експертних оцінок;
  • врахування оцінок міжнародних організацій.

У міру можливостей пріоритет при визначенні порогових значень індикаторів економічної безпеки слід надавати застосуванню двох перших методів – використання функціональних залежностей та макроекономічного моделювання.

 

Аналогічне визначення інтегрального індексу для оптимальних та порогових значень дає можливість порівнювати в одному масштабі динаміку інтегрального індексу з інтегральними пороговими значеннями – ідентифікувати стан економічної безпеки, що обумовлює розроблення відповідних заходів повернення його в діапазон порогових, а краще, оптимальних значень. Порогові значення необхідно переглядати залежно від стану економіки й тих завдань, які стоять на певному етапі її розвитку.

 

Використання темпових величин припускає від’ємні значення індикаторів, що може порушувати умови знаходження нормованих індикаторів у діапазоні [0;1]. Для усунення цього протиріччя пропонується метод, якій полягає у зсуві по числовій осі вправо динамічного ряду індикаторів на величину, більшу максимального від'ємного значення індикатора з одночасним зсувом порогових значень для збереження існуючих пропорцій.

 

Отже, методологія визначення рівня економічної безпеки України включає наступні етапи.

1. Формування динаміки індикаторів складників економічної безпеки за даними Держстату України та макроекономічного моделювання.

2. Визначення порогових та оптимальних значень індикаторів.

3. Вибір нормувальних коефіцієнтів з діапазону зміни індикаторів та порогових значень.

4. Перетворення динамічних рядів індикаторів та порогових значень з метою виключення їх від’ємних значень.

5. Проведення нормування індикаторів та порогових значень за єдиним нормувальним коефіцієнтом для кожного індикатора та його порогових значень.

6. Визначення вагових коефіцієнтів індикаторів та порогових значень для кожного складника економічної безпеки.

7. Розрахунок динамічного ряду інтегрального індексу кожного складника економічної безпеки та інтегральних індексів порогових значень за мультиплікативною формою.

8. Визначення вагових коефіцієнтів складників економічної безпеки (інтегральних індексів 1-го рівня) та інтегральних порогових значень.

9. Розрахунок  динамічного ряду інтегрального індексу економічної безпеки та інтегральних індексів порогових значень за мультиплікативною формою.

 

Використання зазначеного підходу дає можливість визначення динаміки інтегральних  індексів складників та економічної безпеки України в цілому (рис. 1). З дев’яти складників економічної безпеки 5 знаходяться нижче нижнього порогового значення (інвестиційна, інноваційна, соціальна, демографічна та енергетична безпеки), що визначає несприятливі тенденції в економіці держави. Два складника економічної безпеки (макроекономічна та зовнішньоекономічна безпеки) ледве перевищують нижній поріг, і лише два складника економічної безпеки (фінансова та продовольча безпеки) перебувають у сприятливій зоні.    

 

analitЗбільшити

 

Рис.1. Динаміка інтегральних індексів складників економічної безпеки України.

 

Загалом інтегральний індекс економічної безпеки за дванадцять років ретроспективи та у двох прогнозних роках перебуває нижче нижнього порогового значення.

 

Побутує думка, що при оцінюванні рівня безпеки важливу роль відіграють не самі індикатори, а їх граничні значення. Це досить однобічне твердження. Насправді, важливу роль при оцінюванні рівня економічної безпеки однаково відіграють склад індикаторів, методологія їх нормування та інтегрального оцінювання, методи визначення порогових значень та самі порогові значення, які можуть змінюватись залежно від ситуації.

 

Головною причиною низького інтегрального рівня економічної безпеки України є перебування низки індикаторів нижче нижнього порога, а саме:

- по макроекономічній безпеці – високий рівень тінізації економіки; значний рівень тіньового завантаження капіталу; надмірний рівень тіньового проміжного споживання;

- по інвестиційній безпеці – незначна частка приросту прямих іноземних інвестицій (акціонерний капітал) щодо ВВП;

- по інноваційній безпеці – низький рівень видатків на науково-технічні роботи; від’ємні темпи науково-технологічного прогресу; низька питома вага спеціалістів, що виконують науково-технічні роботи; низька питома вага підприємств, що займалися інноваційною діяльністю, у загальній кількості промислових підприємств; низька питома вага підприємств, що впроваджували інновації, у загальній кількості промислових підприємств; низька питома вага підприємств, що реалізовували інноваційну продукцію, у загальній кількості промислових підприємств; незначна питома вага реалізованої інноваційної продукції у загальному обсязі реалізованої промислової продукції;

- по фінансовій безпеці – низький рівень валових міжнародних резервів НБУ (у місяцях імпорту); граничний рівень втрачених тіньових бюджетних надходжень; висока вартість банківських кредитів; низький рівень кредитування реального сектору економіки; низька частка кредитів у переробну промисловість у кредитуванні економіки;

- по зовнішньоекономічній безпеці – вкрай низький рівень інноваційної продукції у товарному експорті; високий рівень імпортної залежності; значна частка імпорту товарів у внутрішньому споживанні держави;

- по соціальній безпеці – високий рівень тіньової заробітної плати до офіційної; низький рівень ПМ до середньої заробітної плати; значний рівень пенсійних видатків до ВВП; високий рівень дефіциту ПФ України до ВВП;

- по продовольчій безпеці – недостатнє виробництво молока і молочних продуктів;

- по демографічній безпеці – високий загальний коефіцієнт смертності населення, смертності немовлят, захворюваності населення; значне демографічне навантаження непрацездатного населення до працездатного;

- по енергетичній безпеці - висока енергоємність тіньової економіки; частка імпорту газу з однієї країни у загальному обсязі його імпорту; частка імпорту нафти з однієї країни у загальному обсязі його імпорту;

 

На поліпшення стану цих індикаторів економічної безпеки, у першу чергу, має бути спрямована стратегія забезпечення економічної безпеки України. Важливою інформацією для здійснення керованого впливу на стан економічної безпеки України є знання вагових коефіцієнтів складників інтегрального індексу, що пояснює міру впливу окремих складників та є необхідною інформацією для розроблення пріоритетних заходів впливу (табл. 1).

Таблиця 1

Вагові коефіцієнти складників інтегрального індексу економічної безпеки*

Складники ЕкБ

Вагові коефіцієнти

Складники ЕкБ

Вагові коефіцієнти

1. Демографічна          

0,141277

6. Зовнішньоекономічна                               

0,127362

2. Енергетична                   

0,138078

7. Фінансова        

0,089897

3. Продовольча                

0,137415

8. Інвестиційна                 

0,057207

4. Соціальна         

0,134131

9. Макроекономічна

0,040908

5. Інноваційна

0,133725

 

 

_________

* Розрахунки авторів

 

Ці вагові коефіцієнти дорівнюють коефіцієнтам еластичності, які визначають процентне відхилення інтегрального індексу при зміні на 1 % окремого складника або індикатора, тому визначають пріоритети впливу на економічну безпеку України.

 

Пропозиції Національного інституту стратегічних досліджень щодо вдосконалення методології інтегрального оцінювання рівня економічної безпеки держави доцільно врахувати в процесі узгодження відповідних методологічних підходів всіх зацікавлених міністерств і відомств України. Єдиний методологічний підхід до оцінки рівня економічної безпеки держави створить можливості коректної оцінки стану кожного складника економічної безпеки та рівня економічної безпеки в цілому, визначити пріоритетні заходи щодо упередження загроз  чи  усунення наслідків їх прояву. 

 

Водночас виникає задача наукового обґрунтування і своєчасного уточнення порогових та оптимальних значень індикаторів, наукового супроводження моніторингу індикаторів та ідентифікації основних загроз, прогнозування їх значень на перспективу,  а також розробки програмних заходів щодо забезпечення прийнятного рівня економічної безпеки держави у розрізі її складників.

 

Аналогічні розрахунки по кожному індикатору для кожного складника економічної безпеки дозволяють з урахуванням їх чутливості та вагових коефіцієнтів впливу визначити необхідні значення індикаторів, що забезпечують перебування рівня економічної безпеки у сприятливій зоні. Спочатку така процедура проводиться на рівні складників економічної безпеки, а потім на рівні індикаторів кожного складника, тобто здійснюється декомпозиція аналізу інтегрального індексу економічної безпеки.

 

Визначення цільових значень індикаторів є передумовою для розроблення заходів щодо зміни економічної політики.

 

Висновки

1. Економічна безпека держави є важливою складовою національної безпеки, але водночас це складна умовно замкнена система, яка має свою структуру, внутрішню логіку, що обумовлює актуальність і необхідність удосконалення методології інтегральної оцінки рівня економічної безпеки держави з метою забезпечення адекватного реагування на дестабілізуючі фактори.

 

2. Аналіз офіційних підходів до інтегрального оцінювання рівня економічної безпеки держави виявив низку недоліків, які звужують можливості їх використання та обумовлюють необхідність удосконалення методологічних підходів. Визначені недоліки стосуються як складу індикаторів (неповне врахування тіньових аспектів економічного розвитку та ігнорування таких важливих індикаторів, як темпи науково-технологічного прогресу, завантаження капіталу тощо), так і методології інтегрального оцінювання, що призводить до некоректних результатів інтегральної оцінки.

 

3. Запропонована методологія інтегрального оцінювання рівня економічної безпеки України містить низку додаткових індикаторів (наприклад, індикаторів тіньових явищ, без урахування яких оцінка не є коректною), забезпечує використання мультиплікативної форми інтегрального індексу, включає нормування індикаторів за максимальними (для стимуляторів) та мінімальними (для дестимуляторів) значеннями із динамічного ряду індикаторів та порогових значень; обґрунтовує підходи до визначення порогових значень індикаторів економічної безпеки.

 

4. Запропонована методологія дає можливість порівнювати в одному масштабі динаміку інтегрального індексу з інтегральними пороговими значеннями, тобто коректно  ідентифікувати стан економічної безпеки, а також передбачає вчасний перегляд порогових значень залежно від стану економіки й завдань певного етапу розвитку національної економіки.

 

5. Методологія інтегрального оцінювання рівня економічної безпеки України дозволяє:

- оцінити рівень економічної безпеки України як кінцевий результат соціально-економічного розвитку;

- розгорнути інтегральний індекс у систему складників та індикаторів економічної безпеки з їх ваговими коефіцієнтами для визначення “вузьких місць”, напряму поліпшення та розроблення відповідних заходів унаслідок впливу на структурні елементи.

 

6. Апробація запропонованої методології на прикладі показників економічної безпеки України свідчить про несприятливий стан рівня економічної безпеки України, що обумовлено перебуванням низки індикаторів складників економічної безпеки нижче порогових значень. З дев’яти складників економічної безпеки 5 нижчі нижнього порогового значення. Саме на покращення стану цих складників економічної безпеки у першу чергу повинна бути спрямована стратегія забезпечення економічної безпеки України.

 

Відділ макроекономічного прогнозування

та досліджень тіньової економіки

(Ю.М. Харазішвілі)

 

Відділ секторальної економіки

(А.І. Сухоруков, Т.П. Крупельницька)

 

 

 

ДОДАТОК

 

Макроекономічна безпека – це стан економіки, при якому досягаються збалансованість макроекономічних відтворювальних пропорцій, стійкість економіки до внутрішніх та зовнішніх дестабілізуючих факторів та здатність до економічного розвитку. Цей складник характеризуються наступними індикаторами:

- узагальнена продуктивність (випуск на одиницю продуктивної потужності)(S[6]);

- темп приросту ВВП, % (S);

- рівень технології виробництва (частка ВВП у випуску)(S);

- рівень тінізації економіки, % від офіційного ВВП (D[7]);

- рівень використання потенційних можливостей (потенційного ВВП повного завантаження макрофакторів) (S);

- рівень тіньового завантаження капіталу (D);

- рівень тіньового проміжного споживання, % до офіційного (D).

 

Інвестиційна безпека – це стан інвестування економіки, якій забезпечує її розширене відтворення, раціональну реструктуризацію і технологічне переозброєння. Цей складник характеризуються наступними індикаторами:

- рівень інвестування (відношення валових інвестицій до ВВП), % (S);

- частка приросту прямих іноземних інвестицій (акціонерний капітал) щодо ВВП,%(S);

- рівень оновлення основних засобів, % (S).

 

Інноваційна безпека – стан розвитку економіки, що дозволяє генерувати якісні зрушення у виробництві, протистояти зовнішнім технологічним загрозам та забезпечувати конкурентоспоможність країни на світовому ринку технологій. Цей складник характеризуються наступними індикаторами:

- рівень видатків на науково-технічні роботи, % від ВВП (S);

- темп науково-технологічного прогресу[8], % за рік (S);

- рівень фінансування інноваційної діяльності, % від ВВП (S);

- питома вага спеціалістів, що виконують науково-технічні роботи, осіб на 1000 зайнятих, % (S);

- питома вага підприємств, що займалися інноваційною діяльністю, у загальній кількості промислових підприємств, % (S);

- питома вага підприємств, що впроваджували інновації, у загальній кількості промислових підприємств, % (S);

- питома вага підприємств, що реалізовували інноваційну продукцію, у загальній кількості промислових підприємств, % (S);

- питома вага реалізованої інноваційної продукції у загальному обсязі реалізованої промислової продукції, % (S).

 

Фінансова безпека – стан захищеності інтересів держави у фінансовій сфері, або такий стан бюджетної, податкової та грошово-кредитної систем, який гарантує спроможність держави формувати, зберігати від знецінення та використовувати фінансові ресурси для забезпечення соціально-економічного розвитку та обслуговування фінансових зобов’язань. Цей складник характеризуються наступними індикаторами:

- рівень монетизації економіки, %, М3 до ВВП (S);

- рівень зовнішнього боргу, % до ВВП (D);

- рівень внутрішнього боргу, % до ВВП (D);

- рівень валових міжнародних резервів НБУ (у місяцях імпорту);

- рівень перерозподілу ВВП через зведений бюджет (відношення доходів зведеного бюджету до ВВП) (S);

- рівень дефіциту бюджету, % до ВВП (D);

- рівень трансфертів з державного бюджету щодо ВВП, % (S);

- рівень видатків зведеного бюджету до середньорічної чисельності населення, тис. грн / особу (S);

- рівень втрачених бюджетних надходжень внаслідок тінізації, % до ВВП (D);

- інфляція, приріст ІСЦ за рік, % (D);

- вартість банківських кредитів, % за рік (D);

- рівень кредитування реального сектору економіки, % до ВВП (S);

- частка кредитів у переробну промисловість у кредитуванні економіки, % (S).

 

Зовнішньоторговельна безпека – стан зовнішньоторговельних відносин, що свідчить про спроможність держави протистояти впливу зовнішніх загроз у міжнародній торгівлі та мінімізувати заподіяні ними збитки, активно використовувати участь у світовому поділі праці для створення сприятливих умов розвитку експортного потенціалу і раціоналізації імпорту, забезпечувати відповідність зовнішньоекономічної діяльності національним економічним інтересам. Цей складник характеризуються наступними індикаторами:

- коефіцієнт відкритості економіки (S);

- коефіцієнт покриття експортом імпорту (S);

- рівень інноваційної продукції у товарному експорті, % (S);

- рівень експортної залежності, % до ВВП (S);

- рівень імпортної залежності, % до ВВП (D);

- частка імпорту товарів у внутрішньому споживанні, % (D).

 

Соціальна безпека – стан соціальної сфери, при якому забезпечується високий і якісний рівень життя населення незалежно від впливу внутрішніх та зовнішніх загроз. Цей складник характеризується наступними індикаторами:

- рівень використання праці (відношення оптимального попиту на працю до її пропозиції) (S);

- рівень оплати праці у випуску (S);

- рівень тіньової заробітної плати до офіційної (D);

- рівень тіньової зайнятості до загальної зайнятості (D);

- рівень видатків на освіту до ВВП, % (S);

- рівень видатків на охорону здоров’я до ВВП, % (S);

- відношення прожиткового мінімуму до середньої заробітної плати (S);

- питома вага заробітної плати у структурі доходів населення, % (S);

- рівень пенсійних видатків до ВВП, % (D);

- рівень дефіциту ПФ України до ВВП, % (D).

 

Продовольча безпека – стан забезпечення населення продовольством на рівні, що гарантує кожній особі можливість повноцінного раціонального харчування якісними продуктами, задоволення дієтичних і специфічних смакових потреб населення. Цей складник характеризується наступними індикаторами (споживання на одну особу/місяць, кг):

- добова калорійність харчування людини, тис. ккал (S);

- м'ясо і м'ясопродукти (S);

- молоко і молочні продукти (S);

- яйця, шт. (S);

- риба і рибопродукти (S);

- цукор (S);

- олія (S);

- картопля (S);

- овочі та баштанні (S);

- фрукти, ягоди, горіхи, виноград (S);

- хліб і хлібопродукти (S);

- виробництво зерна на одну особу за рік (S).

 

Демографічна безпека – стан захищеності основних життєво важливих демовідновлювальних процесів від реальних та потенційних загроз. Цей складник характеризується наступними індикаторами:

- очікувана тривалість життя при народженні, років (S);

- коефіцієнт депопуляції (D);

- загальний коефіцієнт смертності населення (число померлих на 1000 осіб наявного населення), проміле (D);

- смертність немовлят (число дітей, померлих у віці до 1 року, на 1000 народжених) , проміле (D);

- загальний коефіцієнт народжуваності, проміле (S);

- захворюваність населення (кількість уперше зареєстрованих випадків захворювань) на 100000 населення (D);

- демографічне навантаження непрацездатного населення до працездатного (ефективної чисельності платників страхових внесків), % (D).

 

Енергетична безпека – стан забезпечення економіки та населення джерелами енергії, який характеризується надійними, технічно безпечними та екологічно прийнятними умовами надходження паливно-енергетичних ресурсів:

- енергоємність економіки, кг. не / $ ВВП (за паритетом купівельної спроможності)(D);

- енергоємність тіньової економіки, кг. не / $ ВВП (за паритетом купівельної спроможності)(D);

-  частка домінуючого паливного ресурсу у споживанні ПЕР(природний газ),%(D);

- частка імпорту газу з однієї країни у  загальному обсязі його імпорту, %(D);

- частка імпорту нафти з однієї країни у  загальному обсязі його імпорту, %(D);

- частка власних джерел у балансі ПЕР, % (S).

 

З урахуванням нелінійності економічних процесів, найбільш адекватним є використання мультиплікативної форми інтегрального індексу5, де вагові коефіцієнти розраховуються методом “Головних компонент” пакету Статистика2,3, заснованому на факторному аналізі та внеску кожного фактору до загальної дисперсії:

 

analit

 

де        zi – нормовані значення індикаторів;

            ai – вагові коефіцієнти;

            n – кількість індикаторів.

З метою забезпечення єдиної інформаційної спрямованості індикатори поділяються на стимулятори і дестимулятори. Зв'язок між інтегральним індексом I і індикатором-стимулятором пряма, між I і індикатором-дестимулятором - зворотна. Дестимулятори перетворюються на стимулятори за допомогою нормування. Нормування індикаторів здійснюється за максимальним значенням для індикаторів-стимуляторів і мінімальним для індикаторів-дестимуляторів: