Забезпечення енергетичної безпеки країни – один із пріоритетних, але непростих для системи державного управління напрямів щодо забезпечення національної безпеки [1], тому що управлінська діяльність у цій сфері потребує врахування різних аспектів життєдіяльності країни. Йдеться про ресурсні, технічні, економічні, екологічні, організаційно-адміністративні, управлінські, соціальні, інноваційні, політичні, геополітичні, безпекові, світоглядні та інші аспекти енергозабезпечення життєво важливих потреб людини, суспільства, суб’єктів господарювання та держави.
З плином часу навіть в одній і тій само країні потреби та принципи діяльності у сфері енергетичної безпеки можуть суттєво еволюціонувати залежно від динаміки соціально-економічного та науково-технологічного розвитку, трансформації моделей функціонування енергетичних ринків, розширення переліку нових загроз, котрі виникають у сфері енергозабезпечення життєдіяльності країни. Саме це зумовлює різноманітність теоретичних підходів та практики щодо виокремлення об’єкта дослідження (сфери управління), його опису, методів оцінки стану енергетичної безпеки країни.
У переважній більшості досліджень, що стосуються оцінювання стану енергетичної безпеки, застосовується комплексний підхід, який, однак, не позбавлений деяких проблем через переважно довільний вибір груп параметрів, котрі, на думку дослідника, є важливими для аналізу. Застосування комплексного підходу не дає змоги виробити універсальний метод добору параметрів оцінки енергетичної безпеки для різних країн та специфічних умов функціонування їхніх енергетичних ринків.
Динаміка процесів, що спостерігаються сьогодні на енергетичних ринках, вимагає застосування системних підходів.
Сфера енергетичної безпеки як об’єкт управління буде описуватися згідно із загальноприйнятим підходом щодо опису систем через виокремлення складників системи (або груп параметрів), а саме: елементів, зв’язків, структури, функцій, процесів, матеріалів. Це уможливить процес уніфікації визначення параметрів опису енергетичної безпеки для будьяких об’єктів (країни, галузі, системи постачання тощо), їх функціонування й динаміки розвитку різноманітних чинників впливу.
Монографія складається з п’яти розділів.
У першому розділі подано огляд тенденцій розвитку теоретичних засад досліджень у сфери енергетичної безпеки, обґрунтовується застосування в цій сфері системного підходу. Здійснено формалізацію опису сфери енергетичної безпеки як об’єкта дослідження (управління). Представлено розроблену інтегровану багатофакторну модель енергетичної безпеки через визначення структурних елементів та їхніх індикаторів. Запропоновано підхід до визначення порогових значень індикаторів, інтегрального індексу енергетичної безпеки та його складових частин. Розроблено методологію стратегування стану енергетичної безпеки України.
У другому розділі вміщено результати моделювання оцінки рівня енергетичної безпеки України за період 2000–2020 рр. згідно зі сформованим на основі системного підходу набором індикаторів енергетичної безпеки. Продемонстровано ефективність застосування розробленої моделі для стратегування досягнення бажаного, цільового рівня енергетичної безпеки на перспективу. Зокрема, розраховано сценарії досягнення цільового стану енергетичної безпеки на період до десяти років. Результати розрахунків базуються на даних статистичних спостережень, галузевій аналітичній інформації та експертних оцінках інформації, що перебували у відкритому доступі станом на кінець 2021 р. Особливості застосування розробленої моделі та попередні результати оцінювання впливу воєнної агресії Росії на енергетичну безпеку України подано в окремому, п’ятому розділі.
Третій розділ присвячений аналізові принципів цілепокладання під час формування державної політики забезпечення енергетичної безпеки та визначення стратегічних цілей. Обґрунтовано необхідність застосування підходу, що базується на «зрілості» нових енергетичних технологій до широкого комерційного використання для здійснення енергетичного переходу до нових принципів організації роботи енергосистем. Проєктний підхід застосовано для визначення цілей ор ганізаційної та функціональної трансформації взаємовідносин у сфері енергетичної безпеки.
У четвертому розділі представлено методичні підходи щодо ідентифікації загроз енергетичній безпеці та оцінювання їхнього впливу. Висвітлено розроблений метод формалізації опису загроз енергетичній безпеці, методологію оцінювання рівня критичності загроз, що дає змогу сформувати перелік загроз пріоритетного реагування. Розроблено методологію оцінювання впливу загроз на поточний рівень енергетичної безпеки та адаптацію стратегії досягнення цільового стану у сфері енергетичної безпеки з урахуванням впливу загроз. Висвітлено результати оцінювання адаптації траєкторії досягнення стратегічних цілей для окремих загроз. Запропоновано рекомендації щодо формування системи стратегічного планування у сфері енергетичної безпеки та забезпечення досягнення цільового рівня енергетичної безпеки.
П’ятий розділ містить попередню оцінку впливу збройної агресії Росії на рівень енергетичної безпеки України. Проте обмеження доступу до інформації стосовно функціювання енергетичного сектору, що наразі існують через уведення в Україні воєнного стану, зумовило особливості застосування розробленої моделі визначення рівня енергетичної безпеки та оцінювання впливу загроз. Задля оцінювання рівня енергетичної безпеки України за період 2021–2022 рр. використовувалися відкриті джерела інформації, офіційна інформація державних органів, модельні розрахунки та експертний аналіз ситуації. Результати моделювання рівня енергетичної безпеки України в цей період наведено з урахуванням наслідків реалізації загроз воєнного характеру. Зважаючи на невизначеність термінів завершення війни та її наслідків, у демонстрації ефективності застосування розробленої моделі з метою адаптації стратегії досягнення бажаних цілей використано дані, сформовані на кінець 2021 р.
У монографії узагальнено цикл досліджень, спрямованих на розвиток і застосування системного підходу з реалізації державної політики у сфері енергетичної безпеки. Представлені у виданні методологія аналізу сфери енергетичної безпеки та модель управління ризиками можуть сприяти узгодженню на єдиній методологічній основі різних підходів до опису енергетичної безпеки, стануть інструментами визначення цілей державної політики у сфері енергетичної безпеки, а також допоможуть забезпечити адаптацію траєкторії досягнення стратегічних, бажаних цілей до впливу загроз енергетичній безпеці.
Системність підходу дозволяє подолати традиційну дихотомію підходів щодо енергетичної безпеки як до стану енергетичної системи й спроможності забезпечувати відповідні її параметри та функціональні завдання. Застосування такого підходу щодо оцінювання стану й стратегування дає змогу врахувати динаміку процесів, які відбуваються у внутрішньому та зовнішньому вимірах реалізації державної політики, запропонувати універсалізацію процесу визначення стратегічних цілей (цілепокладання) та розроблення стратегії забезпечення енергетичної безпеки (стратегування).
На думку авторів, проведене дослідження переконливо доводить теоретичну важливість і практичну цінність застосування системного підходу у сфері енергетичної безпеки.
Інформація, висвітлена в монографії, стане в пригоді під час формування й реалізації енергетичної політики, стратегічного планування у сфері енергетичної безпеки та розроблення управлінських рішень, спрямованих на досягнення визначених цілей у різних сферах державного управління.
______________________________________________________________________________
[1] Стратегія енергетичної безпеки (схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2021 р. № 907-р) є складовою частиною системи стратегічних документів у сфері національної безпеки, що визначені у Стратегії національної безпеки України, яка затверджена Указом Президента України від 14 вересня 2020 р. № 392.
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram та Facebook
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Зображення: НІСД
Докладніше в монографії: