19 березня 2024 р. у конференц-залі Національного інституту стратегічних досліджень відбулося спільне засідання експертів НІСД та ГО «Клуб банкірів» з теми «Куди прямує валюта, отримана від зовнішніх донорів».
Наукову спільноту та експертне товариство серед учасників засідання представляли, зокрема, Ярослав Жаліло, заступник директора – керівник центру економічних і соціальних досліджень НІСД, доктор економічних наук, заслужений економіст України; Людмила Мостова, голова ради ГО «Клуб банкірів»; Валерій Геєць, директор Інституту економіки і прогнозування НАНУ, професор, академік НАНУ; Тетяна Єфименко, президент ДННУ «Академія фінансового управління», професор, академік НАНУ; Сергій Кораблін, заступник директора Інституту економіки та прогнозування НАНУ, член-кореспондент НАНУ; Олександр Любіч, віцепрезидент ДННУ «Академія фінансового управління», професор; Олексій Плотніков, провідний науковий співробітник ДУ Інститут економіки та прогнозування НАНУ, доктор економічних наук, професор; Юрій Прозоров, президент Товариства фінансових аналітиків; Олег Яременко, завідувач сектора інституціональної економіки Інституту економіки та прогнозування НАНУ, доктор економічних наук, професор; Анатолій Дробязко, провідний науковий співробітник ДННУ «Академія фінансового управління», кандидат економічних наук; Євген Бублик, провідний науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування НАНУ, доктор економічних наук.
Сектор державного управління та урядові установи представляли Тетяна Сисоєва, директор Департаменту фінансів Фонду держмайна України; Андрій Гапон, виконавчий директор Фонду розвитку підприємництва; Руслан Гашев, голова правління ЕКА.
У засіданні також узяли участь представники банківського сектора та бізнесу: Вадим Копилов, голова спостережної ради АТ «Кристалбанк»; Сергій Волков, голова правління Агентства з рефінансування житлових кредитів, президент Української іпотечної асоціації; Ірина Гаврильчук, голова наглядової ради АТ «РВС банк»; Оксана Задніпровська, член правління, директор з ризиків АТ «Асвіо банк»; Оксана Котляревська, голова правління АТ «РВС банк»; Олеся Листопад, член ради Клубу банкірів; Владислав Кравець, незалежний член наглядової ради АТ «Європромбанк»; Віталій Миронюк, керівник корпоративного бізнесу Центрального регіону «Акордбанк», Лариса Мовчан, голова правління АТ «РВС банк»; Василь Случ, член спостережної ради ПАТ «Банк Восток»; Євген Степанюк, радник голови ради НБУ; Євген Шуліка, голова правління АТ «Асвіо банк»; Емад Абу Алруб, президент Українсько-арабської ділової ради.
У вітальній промові Людмила Мостова подякувала керівництву Інституту за можливість проводити регулярні зустрічі на платформі НІСД, а також зазначила, що ключова тема заходу – ефективний розподіл та використання валютних надходжень від зовнішніх донорів – потребує фахової дискусії, що набуває додаткової актуальності в умовах тимчасового скорочення такого фінансування.
Ярослав Жаліло зазначив, що з початку 2022 р. український уряд отримав загалом близько 80 млрд дол. США зовнішнього фінансування, з яких 26,3 млрд дол. США – гранти. Левову частку цієї суми (57,6 млрд дол. США) спрямовано на підтримку курсової стабільності гривні через механізм інтервенцій НБУ на міжбанківському валютному ринку; 9,5 млрд дол. США пішли на поповнення міжнародних резервів; 20,1 млрд дол. США – на обслуговування та погашення зовнішнього боргу. Такий безпрецедентний обсяг зовнішньої підтримки забезпечив фінансову стійкість країни, зокрема курсову стабільність гривні та помірні темпи інфляції.
Проте воєнні дії, безумовно, негативно вплинули на ключові показники валютного ринку. Зокрема, від початку війни середньомісячний обсяг торгів на міжбанку (без інтервенцій НБУ) скоротився з 9,8 млрд дол. США у 2021 р. до 0,9 млрд дол. США в березні – грудні 2022 р. та 1,1 млрд дол. США у 2023 р., що змусило регулятора активізувати продаж валюти з міжнародних резервів. Як наслідок середньомісячний обсяг інтервенцій НБУ в березні – грудні 2022 р. становив 2,3 млрд дол. США, а протягом 2023 р. – 2,4 млрд дол. США. Отже, активні інтервенції з боку регулятора в цей період було спрямовано насамперед на згладжування диспропорцій, спричинених війною, зокрема – наростання дефіциту зовнішньої торгівлі.
Водночас, попри значне скорочення експорту товарів і послуг (2021 р. – 82 млрд дол. США, 2022 р. – 58 млрд дол. США, 2023 р. – 51 млрд дол. США), обсяг залишків на валютних рахунках корпорацій в українських банках не скорочувався та коливався в межах 6–8 млрд дол. США з тенденцією поступового зростання, що свідчить про свідоме накопичення валюти частиною експортерів з метою її продажу за вигіднішим курсом. При цьому близько 50 % експорту з країни здійснюють підприємства АПК, що формує додатковий чинник зволікання з конвертацією валютного виторгу через сезонний характер їхньої діяльності.
Аналіз динаміки купівлі та продажу готівкової валюти фізичними особами дає підстави стверджувати, що позитивне сальдо купівлі валюти населенням від початку війни поступово зростає, що свідчить про посилення схильності фізичних осіб до заощаджень та збільшення заощаджень у валюті.
На думку Я. Жаліла, одним з вагомих чинників витоку валютних коштів з країни є оплата витрат тимчасових вимушених мігрантів з України за кордон, що згідно з чинною методикою розрахунку платіжного балансу враховується як імпорт послуг «подорожі» (2021 р. – 6 млрд дол. США, 2022 р. – 20 млрд дол. США, 2023 р. – 18 млрд дол. США).
Підсумовуючи, кінцевими реципієнтами валютних надходжень в Україну доповідач визначив: зовнішніх кредиторів; виробників товарів, які імпортує Україна; виробників товарів, що їх купують за кордоном біженці; громадян, які формують валютні заощадження. Для раціоналізації використання валютних надходжень країни як рушіїв економічної динаміки доцільними є, зокрема: зменшення дефіциту зовнішньої торгівлі шляхом імпортозаміщення; відновлення практики обов’язкового продажу частини валютного виторгу експортерів; упровадження альтернативних засобів «зв’язування» «гарячих» грошей; упровадження інструменту анонімної валютної позики з можливістю її дальшого обігу на вторинному ринку; активізація операцій з міжнародними резервами, що може передбачати дострокову виплату частини зовнішнього боргу; інвестування; випуск цінних паперів на відновлення країни тощо.
Предметом дискусії на засіданні стали доповіді учасників. Зокрема, Олексій Плотніков зазначив, що Україна потребує близько 5 млрд дол. США щомісячної зовнішньої допомоги, оскільки всі невійськові витрати бюджету фінансують зовнішні донори. Таким чином, зовнішня допомога є критичним чинником фінансової стабільності держави. Україна має це визнати та не відхилятися від шляху євроінтеграції, а експерименти щодо впровадження нових податків та регуляцій є неприпустимими. Також важливими проблемами є корупція та неодмінність коректного ставлення до західних партнерів.
Доповідь Анатолія Дробязка з теми «Динаміка валютного кредитного та депозитного портфелів банківської системи у воєнний період» було присвячено аналізові динаміки ключових складників балансу банківської системи України та виокремленню чинників, що впливають на його структуру. Розглядаючи банківську статистику за 2014–2024 рр., доповідач наголосив, що криза 2014–2016 рр. розвивалася за сценарієм: девальвація, зростання інфляції через подорожчання імпортованих товарів, зростання облікової ставки (політика «дорогих грошей»), що призводило до пригнічення ділової активності та падіння платоспроможного попиту. На відміну від попередньої кризи, від початку війни держава в особі НБУ зосередилася на першочерговій підтримці курсової стабільності гривні. На думку А. Дробязка, поведінка населення на депозитному ринку істотно залежить від суто психологічного чинника. При цьому зберігає свою актуальність проблема надмірних інвестицій банків у депозитні сертифікати НБУ та ОВДП за очевидної стагнації кредитного ринку. Він зазначив, що фінансову стабільність країни наразі забезпечено завдяки зовнішньому фінансуванню та скороченню платоспроможного попиту. Натомість для розв’язання поточних проблем потрібно: впровадження механізму страхування воєнних ризиків; створення банку «поганих» кредитів та державного інвестиційного банку зі спеціальними нормативами, які мають посутньо відрізнятися від нормативів регулювання діяльності «звичайних» банків.
Євген Бублик у доповіді «Контроль за потоками капіталу як передумова повоєнного відновлення економіки України» порушив проблему, яка особливо загострюється в умовах війни: забезпечення курсової та цінової стабільності в Україні шляхом обмеження непродуктивного відпливу капіталу за межі країни. Доповідач зазначив, що за два останніх роки в країну надійшло понад 70 млрд дол. США, 18 з яких залишились у країні у формі «готівки поза банками», а 20 млрд дол. США було спрямовано на обслуговування та погашення зовнішнього боргу. Водночас відбувається зростання інвестицій з України за кордон та імпорту послуг («подорожі»). У цьому сенсі корисним для України міг би стати приклад Японії, яка доволі швидко відновилася після Другої світової війни за допомогою жорсткого валютного контролю.
У виступі з теми «Планована трансформація програми фінансової державної підтримки “Доступні кредити 5–7–9 %” у 2024 році» Андрій Гапон зазначив, що одним із джерел фінансування цієї урядової програми є зовнішнє фінансування, зокрема від KfW (плановий обсяг на 2024–2025 рр. – 229 млрд євро). Тим часом однією з найболючіших проблем функціонування Фонду розвитку підприємництва є накопичення заборгованості держави перед учасниками кредитної програми, що становила понад 7 млрд грн на початку 2024 р. Проте до травня поточного року планується її повне погашення. На думку доповідача, у майбутньому названа урядова програма буде поступово згортатися, адже є банки, які здатні запропонувати позичальникам схожі привабливі умови кредитування. Проте, резюмував доповідач, без допомоги зовнішніх донорів Україна не зможе ефективно розвиватись у перспективі.
Емад Абу Алруб у виступі зазначив, зокрема, що арабський світ – це 22 країни та 550 млн населення. При цьому в Україні навчається понад 30 тис. студентів з арабських країн, які, повернувшись на батьківщину, ставатимуть урядовцями та бізнесменами, зберігаючи зв’язки з Україною. Отже, потенціал зростання співпраці між арабським світом та нашою країною є величезним, адже Україна може пропонувати на експорт широку номенклатуру продовольства й ІТ-продукти. Натомість ключовими перешкодами на шляху активізації такої співпраці є корупція, бюрократія та мовний бар’єр.
У загальній дискусії щодо виголошених доповідей узяли участь інші учасники заходу. Зокрема, Сергій Кораблін зазначив, що Україна отримує величезні обсяги валюти (понад 75 млрд дол. США за минулі 2 роки), які витікають з країни через дефіцит зовнішньої торгівлі. Водночас до країни активно завозять валютну готівку (3,9 та 9,5 млрд дол. США у 2022 р. та 2023 р. відповідно проти 2,5 млрд дол. США у 2019 р.). Натомість у структурі імпорту домінує продовольство (12 млрд дол. США), номенклатура якого не завжди є життєво важливою, що може стати одним із джерел оздоровлення торговельного балансу в майбутньому.
Валерій Геєць зазначив, що після закінчення війни Україна, очевидно, постане перед низкою шоків, зокрема з поглибленням соціального розшарування, активізацією відпливу валюти, нездатністю банків здійснювати кредитування. В. Геєць виніс на загальне обговорення питання про зростання чи зниження рівня доларизації економіки внаслідок значного зовнішнього фінансування.
Тетяна Єфименко наголосила, що ключовий інструмент, який дасть змогу позбутися цілковитої залежності країни від зовнішнього фінансування, – це зростання інвестицій та капіталізації.
Зі свого боку, Олег Яременко відзначив, що розриви, які покривають за допомогою зовнішніх донорів, є величезними. Отже, є потреба провести додаткові засідання з цієї теми з метою узгодити докладні пропозиції щодо зменшення таких розривів.
Сергій Волков звернув увагу на те, що Україна розраховує на отримання компенсацій від країни-агресора на суму від 300 млрд дол. США, у той час як фінансової інфраструктури для їх дальшого використання майже немає. Таким чином, потрібна термінова розбудова інфраструктури фінансового ринку, що має містити широкий перелік інструментів, насамперед – іпотечні облігації.
Вадим Копилов порушив проблему поступового скорочення в банківській системі кількості приватних банків з акціонерним капіталом українського походження. Отже, на його думку, є загроза, що згодом, окрім державних банків та банків іноземних банківських груп, на ринку банківських послуг може залишитися лише декілька приватних українських банків.
Заторкнувши питання великої кількості релокантів за межами країни, Владислав Кравець зазначив, що в багатьох країнах ставки оподаткування фізичних осіб є значно меншими, ніж в Україні (приміром, в Іраку – 3 %). Так, є потреба і технічна можливість додаткового оподаткування тих співвітчизників, які роками працюють за кордоном і не сплачують податки в Україні. На думку дискутанта, це допоможе скоротити негативне сальдо платіжного балансу країни.
Підбиваючи підсумки заходу, Ярослав Жаліло зазначив, що зовнішні валютні надходження не повинні консервуватися та накопичуватися, адже це провокуватиме зростання доларизації. Натомість ці кошти мають працювати на користь економіки. Користуючись медичною термінологією, зовнішні надходження мають працювати не як знеболювальне, а як ліки та як стимулятор. А банківська система країни на чолі з регулятором має повернутись до виконання своєї ключової функції – кредитування з метою післявоєнної відбудови країни.
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram та Facebook
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Зображення: НІСД