16 травня 2012 року в Національному інституті стратегічних досліджень відбувся "круглий стіл" на тему: "Ризики, загрози, пріоритети та наслідки реформування пенсійної системи України".
Відкрив "круглий стіл" Я.А. Жаліло – перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень. Він привітав присутніх та подякував за активне долучення до обговорення такої важливої теми, як реформа системи пенсійного забезпечення. Я. Жаліло підкреслив необхідність розглядати стратегічні аспекти пенсійної реформи, зважаючи на довгострокові перспективи соціально-економічної сфери та оцінюючи взаємний вплив макроекономічних показників та наслідків пенсійної реформи.
Після вступної промови Я.А. Жаліло передав слово для виступу автору доповіді «Ризики, загрози, пріоритети та наслідки реформування пенсійної системи України» О.П. Ковалю.
О.П. Коваль зазначив, що стало вже традицією щороку проводити "круглий стіл", присвячений проблемам пенсійної реформи, і сьогодні на порядку денному стоїть питання доцільності та найбільш ефективних способів переходу до накопичувальної системи. Доповідач підкреслив, що необхідно чітко визначити головну мету пенсійної реформи, враховуючи той факт, що вона має забезпечити розв’язання чотирьох головних завдань: вирівнювання споживання протягом усього життя, страхування від ризику невизначеності тривалості життя, скорочення бідності серед осіб літнього віку та перерозподіл доходів від багатих до бідних.
О.Коваль зазначив, що майбутня пенсійна система України потенційно здатна посилити вирівнювання споживання протягом усього життя. Але таке вирівнювання дійсно відбудеться лише для осіб із середньою та високою заробітними платами – пенсії працівників, які протягом усього періоду трудової діяльності отримували низькі заробітні плати, після реформи, скоріш за все, зменшаться. Щодо інших завдань, то їх вирішення також пов’язано зі значними застереженнями та необхідністю мінімізувати вплив таких негативних чинників, як: виклики пострадянського розвитку (нестандартна зайнятість, підвищення віку первинного виходу на ринок праці та зміна вікового профілю заробітної плати), трансформація соціально-економічної моделі (диференціація заробітної плати, рівень інфляції та девальваційні процеси), глобалізаційні процеси та внутрішньополітичні чинники.
Доповідач визначив дві групи загроз, які не лише ускладнюють процес реформування пенсійної системи, а й ставлять під сумнів позитивний кінцевий результат. По-перше, йдеться про загрози економічного характеру: дефіцит бюджету ПФУ та його подальше поглиблення, вплив розміру пенсій на рівень споживання, підвищення вразливості фінансової системи, щільніша прив’язка національної економіки до світових процесів; розбалансованість та дестабілізація фінансових ринків. По-друге, слід враховувати й соціальні ризики: бідність серед осіб літнього віку, можливе загострення протестних настроїв у суспільстві тощо.
Консервація нинішнього стану системи лише підсилює загрози дореформеної системи та через певний, відносно невеликий, проміжок часу змінить їхній статус з небезпечного на критичний. В той же час, розподільчі пенсійні системи виявились більш стійкими до впливу фінансової кризи, ніж накопичувальні. Отже, майбутня пенсійна система знаходитиметься під тиском новітніх загроз, а, за умови недостатньо прорахованих кроків щодо управління нею, сама стане джерелом соціальної та економічної небезпеки для держави.
О. Коваль показав, що нейтралізація впливу фінансових криз зокрема та загроз реформованій пенсійній системі взагалі потребує чіткого формулювання та осмислення державних пріоритетів на довгострокову перспективу, а саме: зниження інфляції, перешкоджання навмисному та ненавмисному неналежному управлінню та підвищення стійкості фінансового ринку. В контексті збереження пенсійних накопичень головною задачею слід визнати зниження інфляції задля забезпечення дохідності інвестування в довгостроковій перспективі та посилення доцільність накопичень.
Після виступу О.П. Коваля розпочалася фахова дискусія, і слово взяла Г.З. Голєусова – керівник Департаменту з питань соціального захисту Федерації профспілок України. Вона відзначила високу якість представленого аналітичного матеріалу, запропонованого НІСД, та подякувала фахівців інституту за відкритість у доступі до напрацювань спеціалістів НГСД.
З. Голєусова підкреслила, що найважливіший аспект пенсійної реформи – це її кінцевий вплив на життя кожної конкретної людини, і сьогодні можна з жалем констатувати, що держава йде шляхом обмеження та перегляду розмірів виплат, а не структурних змін в економіці. На думку Г. Голєусової не можна вводити накопичувальну систему до тих пір, доки не будуть розв’язані проблеми солідарної системи, зокрема: занизький рівень мінімальної пенсії, яка є меншою, ніж офіційна межа бідності; надмалий розрив між мінімальною та середньої пенсією, відсутність диференціації виплат для «старих» и «нових» пенсіонерів, дефіцит пенсійного фонду.
З. Голєусова акцентувала увагу присутніх, що без збільшення рівня легальної зайнятості щонайменше до 17-18 млн осіб, говорити про накопичувальну систему не можна, або її запровадження погіршить ситуацію із виплатами. Крім того, однією з передумов ефективності накопичувальної системи є фінансова стабільність та низька реальна інфляція (на рівні 1-3 %), а такі показники для України недосяжні.
Перехід на накопичувальну систему принесе населенню більше втрат, ніж переваг, зважаючи на сучасний соціально-економічний статус значної частини українців (зокрема, низький рівень зарплат, в т.ч. у бюджетній сфері), відсутність довгострокових розрахунків щодо кількості осіб, які будуть вимушені отримувати мінімальну пенсію, а також неврегульованість пенсійного забезпечення осіб, які фактично не беруть участі в накопичувальній системі (безробітні, інваліди, жінки-домогосподарки, які виховують дітей).
Таким чином, вважає З. Голєусова, не можна входити до накопичувальної системи без ретельного опрацювання економічних, юридичних, організаційних питань управління, і необхідно брати до уваги позицію профспілок.
Наступне слово взяв Д.А. Леонов – ректор Українського інституту розвитку фондового ринку КНЕУ імені Вадима Гетьмана. Д.Леонов приєднався до теплих слів на адресу доповіді, її спрямованість саме на перспективу, орієнтованість на конкретний результат, а не на абстрактні міркування з приводу проблем існування пенсійних систем.
В той же час, Д.А. Леонов зауважив, що старт пенсійній реформі був наданий у 2003 році, і однією з умов її початку є бездефіцитний бюджет, що, на думку експерта, є умовою, яку неможливо виконати у короткотерміновому періоді. В той же час, затягувати з новаціями неможливо, оскільки буде втрачене ще одне покоління потенційних свідомих платників до накопичувальної системи.
Д.А.Леонов зазначив, що необхідно розділяти рівні пенсійної системи, розуміючи при цьому, що в кінці кінців відповідальність за внески, їх розподіл та покриття ризиків буде нести держава (в т.ч., ризиків недостатнього накопичення коштів). Зокрема, введення накопичувальної системи в перший рік зменшує доходи солідарного фонду, і цей дефіцит перехідного періоду має покривати держава, адже економіка підприємств не витримає збільшення внесків до ПФУ.
Зважаючи на роль держави, вона має сформулювати жорсткі та збалансовані вимоги до розміщення пенсійних накопичень громадян управляючими компаніями з метою попередження маніпуляцій фінансовими ринками. На думку Д.А. Леонова пенсійний фонд не є сьогодні фінансовим механізмом, а перетворився на суто адміністративну структуру, що в перспективі призведе до втрати керованості накопичувальних систем. Таким чином, необхідним є вивірений підхід до інвестування резервів та до відповідальності держави, яка має висунути чіткі критерії та вимоги до компаній, які будуть оперувати пенсійними коштами.
Л.Д. Ткаченко – провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України – розгорнула полеміку з попереднім доповідачем. Л.Д. Ткаченко зазначила, що головною проблемою впровадження другого рівня пенсійної системи як раз є надто жорстка роль держави, яка бере на себе надвеликі зобов’язання в умовах значних видатків на адміністрування нового економічного механізму. В ситуації, коли держава все одно покриває всі ризики, виникає питання щодо доцільності переходу на другий рівень. Л. Ткаченко вважає, що за таких обставин немає сенсу переходити на накопичувальну систему, а можна залишити солідарну.
Крім того, додаткові проблеми переходу пов’язані з низькою продуктивністю праці в Україні, низьким рівнем накопичувань та заробітних плат. Отже, головні проблеми – це проблеми з економічною ситуацією, які не можуть бути розв’язані інстурментами песнійної системи.
Л.Д. Ткаченко звернула увагу на концепцію професійних накопичувальних систем, які не можуть ефективно працювати за умов наявності значної кількості пільгових категорій працівників, які мають право на достроковий вихід на пенсії, зокрема через шкідливі умови праці. Вочевидь, слід зменшувати кількість таких робочих місць, а разом і з ними – і відповідні пільги, але це надто політизоване питання. Л.Д. Ткаченко різко розкритикувала пропозиції щодо відрахувань до пенсійного фонду частки акцизних зборів на тютюн та алкоголь, а також з податку на багатство.
Ткаченко Л.Д. підкреслила, що накопичувальні системи треба розвивати, але рівень державних зобов’язань по накопичувальній системі має бути зменшений. На її думку, слід активно розвивати третій рівень пенсійної системи, підштовхуючи людей до нього, а також розв’язувати проблеми солідарної системи за умов нинішньої демографічної ситуації.
Віце-президент ПрАТ “КІНТО” А.В. Федоренко закликав до розгляду проблем існування та реформування пенсійної системи у короткотерміновому наближенні. Він запропонував розпочати реформування з системи професійних пенсій, застереживши, однак, що це буде складніше, ніж трансформація загальнодержавної пенсійної системи як такої.
А.В. Федоренко вважає, що слід якомога скоріше дати старт реформі, розпочавши зі створення нормативно-адміністративного підґрунтя щодо її впровадження (реєстрація накопичувального фонду як юридичної особи, розробка засад інвестиційної політики, оптимізація програмного забезпечення ПФУ, створення в ПФУ спеціального підрозділу, який займався би суто другим рівнем пенсійної системи тощо).
Наступне слово взяла С.В. Науменкова – завідувач кафедри банківської справи економічного факультету КНУ імені Тараса Шевченка. Вона погодилася з попередніми доповідачами окреслила напрями реформування пенсійної системи, які видаються їй, як експерту, перспективними. Зокрема, пані С.В.Науменкова, окресливши коло ризиків та застережень, рекомендувала інвестувати пенсійні кошти в державну іпотеку.
Директор Департаменту пенсійного забезпечення Міністерства соціальної політики України М.І. Шамбір нагадав, що від прийняття закону про другий рівень пенсійної системи минуло вже майже 10 років, але досі йдуть дискусії з приводу того, чи взагалі він потрібен (перш за все, в контексті кризових явищ 2008-2009 рр.). М.І.Шамбір високо оцінив проведений фахівцями НІСД аналіз ризиків обов’язкової накопичувальної системи.
М.І. Шамбір зазначив, що реальних кроків для запуску оновленої пенсійної системи не зроблено, але це обумовлено тим, що не визначено конкретну дату та календарний план її впровадження. Крім того, М. Шамбір вважає важливим підтримати профспілки у тому, що головне для пенсійної реформи – це добробут людей, а не укріплення фінансової системи чи підтримка відповідних компаній. Отже, якщо не має чітко визначених переваг для конкретних людей, то краще на накопичувальну систему не переходити взагалі. М.І. Шамбір запросив всіх до обговорення і відкритих дискусій проблеми з Міністерством соціальної політики.
Н.М. Іщук – заступник начальника відділу пенсійної реформи і соціального страхування Департаменту розвитку соціальної та гуманітарної сфери Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - підкреслила, що без досягнення бездефіцитності бюджету немає сенсу переходити на обов’язкову накопичувальну систему через надмірне навантаження на роботодавців.
Дещо іншу позицію висловила Н.В. Горюк – старший юрист з пенсійних питань Проекту USAID «Розвиток ринків капіталу». Вона вважає, що необхідно запроваджувати хоча б перші кроки щодо реального реформування пенсійної системи, або проблеми в ній будуть накопичуватися. Н.В.Горюк вважає, що необхідною є додаткова структура, яка б координувала діяльність пенсійного фонду України в частині запровадження реформи. Крім того, на її думку перехід до другого рівня пенсійної системи має передувати запровадженню професійної накопичувальної системи, оскільки має бути визначений розподіл внесків між роботодавцями та працівниками.
Завідувач відділу проблем пенсійного страхування НДІ праці і зайнятості населення Міністерства праці та соціальної політики України та НАН України О.В. Коцюба високо оцінив представлену на обговорення доповідь, а також повідомив, що НДІ праці проводив розрахунки щодо коефіцієнту заміщення у випадку переходу на накопичувальну систему. Крім того, О.В. Коцюба зазначив, що необхідно також визначитися, яким чином будуть зберігатися та охоронятися накопичені в межах другого рівня пенсійної системи кошти.
Наступне слово було надано Ю.М. Харазішвілі – головному співробітнику відділу макроекономічного прогнозування та досліджень тіньової економіки НІСД, який довів до відома всіх присутніх, що фахівцями НІСД розроблений прогноз ВВП до 2050 року по дванадцяти варіантам розвитку економіки, рівня інфляції та інвестування пенсійних коштів у економіку.
З коротким підсумковим повідомленням виступила О.М. Пищуліна – завідуюча відділом соціальної політики НІСД. Вона подякувала всім присутнім за фахову, плодотворну дискусію, а також підкреслила необхідність виваженого, системного, концептуального підходу до запровадження накопичувальної системи. Другий рівень пенсійної системи визначається високою ризикоємністю, а тому не можна його запроваджувати без повного узгодження всіх позицій та кроків. У протилежному випадку неефективність соціально-економічних інститутів підвищиться, оскільки накопичувальна система є дуже вразливою до різноманітних ризиків.
Я.А. Жаліло виступив із заключним словом та підбив загальні підсумки "круглого столу", зазначивши, що всі результати обговорення будуть ретельно опрацьовані фахівцями інституту.
Список учасників "круглого столу".