10 лютого 2011 року в Національному інституті стратегічних досліджень відбулося засідання «круглого столу» на тему: «Актуальні проблеми реформування правоохоронних органів України».
Метою заходу було обговорення сучасного стану розвитку та актуальних проблем реформування правоохоронних органів України, вироблення пропозицій щодо державної політики у цій сфері. У «круглому столі» взяли участь представники керівництва правоохоронних органів, керівники наукових установ, народні депутати, посадові особи органів виконавчої влади, незалежні експерти.
Вступне слово перед учасниками «круглого столу» виголосив Директор Національного інституту стратегічних досліджень Андрій Васильович Єрмолаєв. Він відзначив, що тема заходу є резонансною та суспільно-значущою. В українському суспільстві склалася негативна традиція сприйняття правоохоронної системи як корумпованої, такої, що виконує каральні функції, а не надає соціальні послуги. До організації самої системи, її чисельності, специфіки стосунків між правоохоронцями і громадянами в населення виникає чимало зауважень. Прояви корупції у правоохоронних органах стають резонансними та приводом для політичних спекуляцій. «Дискусія стосовно реформування правоохоронних органів триває не один рік, але ми опинилися в ситуації, коли від розмов потрібно перейти до напрацювання практичних, дієвих та реформаційних кроків», – підкреслив А. В. Єрмолаєв.
Із базовою доповіддю виступив Ректор Харківського національного університету внутрішніх справ Олександр Маркович Бандурка.
Директор Інституту законодавства Верховної Ради України Олександр Любимович Копиленко відзначив, що питання реформування правоохоронних органів у такому концентрованому вигляді розглядаються вперше. На його думку, будь-які реформаторські надії неможливі без виконання двох основних принципів: рівності громадян перед законом та беззастережного виконання чинного українського законодавства.
Головний науковий співробітник відділу стратегій реформування сектору безпеки НІСД Володимир Григорович Пилипчук наголосив на тому, що вирішити на відомчому рівні питання реформування правоохоронних органів не вдасться. На його думку, для цього необхідна концентрація потенціалу експертного співтовариства. З цією метою необхідно створити міжвідомчу комісію або експертну групу, створивши підґрунтя для подальшого просування реформи правоохоронних органів.
Військовий прокурор Центрального регіону України Микола Ярославович Голомша підкреслив, що говорити про реформу правоохоронних органів можливо лише після завершення реформи адміністративної. За зразок можна взяти успішно діючу в західноєвропейських країнах модель трирівневої системи державного управління (Центр-область-район), під яку адаптовано усі відповідні органи, у тому числі й правоохоронні. Що стосується судової реформи, то, на думку М. Я. Голомши, необхідно подумати про створення інституту присяжних, який би міг виносити рішення щодо правомірності вироків. У питанні реформування слідчих органів варто мати на увазі, що в Україні існує багаторівнева система противаг: слідство в органах прокуратури, міліції, податковій службі. За таких обставин доцільно говорити про відповідне об’єднання функцій або швидше автономізацію діяльності слідчих органів, а не монополізацію системи слідства в єдиний орган. Разом, з тим, приймаючи будь-яку реформу, варто враховувати суспільний запит на її проведення.
Народний депутат України, голова підкомітету з питань кримінально-процесуального законодавства Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя Святослав Васильович Олійник зазначив, що реформа – це, в першу чергу, зміна свідомості самих людей та підходів до тої чи іншої сфери правовідносин. Сьогодні ситуація в країні, що характеризується зміною законів, арештом опозиції, впливає на регресні зміни суспільної свідомості, перетворення судової та правоохоронної системи у підзвітні органи центральної влади. В міліції спостерігається повна втрата компетентності (на тлі скорочень і пенсійної реформи), в судах першої-другої інстанції марно шукати справедливості і правосуддя. Як вважає С. В. Олійник, в сучасних політичних умовах доцільним є припинення будь-яких подальших реформ, зокрема силових структур.
Начальник Управління правового забезпечення Генеральної прокуратури України Євген Павлович Бурдоль наголосив на тому, що без зміни системи кримінальної юстиції на можливе реформування правоохоронної системи, тим паче внесення змін в інституційні аспекти цієї проблеми. Щодо розробки нового КПК, то на сьогодні навіть концептуально не існує узгодженої позиції ані серед правоохоронних органів, ні в керівництва держави, ні у середовищі науковців. Є. П. Бурдоль висловив думку, що спочатку потрібно дійти одностайності позиції стосовно кримінального судочинства, а потім розробляти концепцію реформування правоохоронних органів.
Директор Державного науково-дослідного інституту МВС України Михайло Георгійович Вербенський зауважив, що незалежно від умов реформування силових структур, вони повинні дбати про гідне забезпечення правопорядку в державі й дотримання прав та свобод громадян. Для цього необхідно, насамперед, визначити основні загрози на які, в першу чергу, мають реагувати правоохоронні органи країни. До них на сьогодні належить корупція та транснаціональна злочинність. В процесі реформування правоохоронних структур необхідно запровадити механізм унеможливлення їх використання у політичній діяльності та дієві способи запобігання корупції всередині цих відомств. М. Г. Вербенський підтримав ідею створення служби пробації, яка на його думку, є прогресивною структурою системи виконання покарань, а доцільність її існування підтверджена досвідом західноєвропейських країн. Підсумовуючи, він зазначив, що кроки з реформування правоохоронної системи робити необхідно, але вони мають бути концептуально розрахованими і враховувати найважливіші принципи: забезпечення прав людини та запобігання перетворення правоохоронних органів на репресивні.
Директор Інституту держави і права ім. В. Корецького Юрій Сергійович Шемшученко висловив думку, що не доведеність до кінця попередніх спроб реформування свідчить про складність проблеми. Він відзначив свою прихильність застосуванню системного підходу до реформування правоохоронних органів, реалізацію реформ паралельно із внесенням змін до Конституції України, де б закріплювалися принципові позиції з приводу структури і повноважень зазначених органів. Важливо, щоб реформа правоохоронних органів забезпечила проведення профілактики правопорушень. За даними вчених існує приблизно 100 причин злочинів і тому головним є спрямування зусиль правоохоронних органів на викорінення саме причин, а не їх наслідків. Ще одна проблема, яку необхідно подолати в процесі реформування - проблема координації діяльності силових структур. На сьогодні значною мірою вони діють кожен сам по собі. Було б доречно створити координаційний комітет з питань протидії злочинності й корупції, з повноваженнями формування рекомендацій щодо стратегічного напрямку протидії цим злочинам.
Народний депутат України, голова підкомітету з питань Конституції України, Конституції АР Крим, конституційності законодавчих актів та конституційного судочинства Комітету Верховної Ради України з питань правової політики Сергій Петрович Головатий у своєму виступі зазначив, що ми перебуваємо на третьому етапі розвитку суспільства і держави, коли питання реформування правоохоронних органів виходить на порядок денний. Перший етап був пов'язаний з прийняттям Конституції України, яка визначила нові структури і нові принципи функціонування суспільства і держави. Другий етап – «помаранчевий» етап, де практично нічого не було зроблено у сфері приведення суспільного існування інститутів влади до вимог діючої Конституції. Актуалізація питання реформування у сучасних умовах має не лише внутрішньополітичне походження, але й зовнішні причини. Передусім, це пов’язано з членством України у Раді Європи (з 1995 р.) та взятими на себе зобов’язаннями та обов’язками. Вони охоплюють ті речі, які ми сьогодні обговорюємо: відсутність інституту судової системи, інституту кримінального процесу, пенітенціарної системи. Ставлячи за мету реформувати правоохоронні органи, ми маємо керуватися цілями визначеними двома фундаментальними речами: нашим членством у Раді Європи (вона формує єдиний правовий порядок ЄС) та стратегічною метою – набуття повноправного членства України в Євросоюзі. Для досягнення цих цілей Рада Європи визначила критерії – Копенгагенські принципи (1993 р.). Згідно них, країна яка є кандидатом у члени ЄС, повинна забезпечити стабільне функціонування інститутів, які гарантуватимуть плюралістичну демократію, верховенство права та права людини. Методологічно керуватися цією метою – це той напрямок, куди ми маємо рухатися, не вигадуючи нічого іншого. С. П. Головатий відзначив, що говорити про реформу правоохоронних органів неможливо без визначення того, що слід міняти у сфері матеріального права і що потрібно змінювати у процесуальному праві. Також він зауважив, що в Україні на сьогодні діють радянські «рудиментарні» поняття: правоохоронні органи, СБУ, фіскальна поліція, прокуратура, що зумовлює гостру необхідність у виправленні понятійного апарату, без якого Україна не зможе вийти на національну систему, і яка б була співмірною із європейською.
Керівник Департаменту з питань діяльності правоохоронних органів Апарату РНБО України Олександр Назарович Ярмиш зазначив, що реформу правоохоронних органів, які є лише інструментом виконання державної політики, варто починати з глобальних питань. А саме, із опрацювання державної політики із забезпечення правопорядку. Для цього варто ініціювати створення робочої групи експертів для вироблення концепції реформування правоохоронних органів. Також О. Н. Ярмиш наголосив на тому, що сучасна політика на масове скорочення кількості правоохоронців в умовах високо рівня злочинності в Україні (за офіційними даними у минулому році зафіксовано 501 тис. злочинів, в дійсності їх чисельність варіюється від 3 до 4 млн ) є недоцільною. Разом з тим, питання реформування органів правопорядку не варто відкладати до прийняття нового кримінально-процесуального кодексу. Адже існуючі на сьогодні правоохоронні органи (з високим рівнем корумпованості, низьким рівнем професіоналізму) становлять собою серйозну загрозу національній безпеці та потребують негайних реформ.
Старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького Микола Іванович Сірий висловив думку, що розв’язати одним ударом вузол питань, пов’язаних із реформуванням правоохоронних органів, які включають соціальні та економічні інтереси, на сьогодні дуже складно. Коли ми намагаємося розв’язати ці проблеми, ми опиняємося в стані політичних ілюзій. Так, можливо погодитися з тезою, що показник корупції в судах зменшиться за рахунок ліквідації незалежності суддів, за рахунок того, що судді почнуть боятися. Але у цієї справи є й інша сторона «медалі» – суддя в такому випадку буде більш прив’язуватися до інструкції, менше бачити принципи та втрачати бажання їх захищати. Перетворення суддів у чиновників – ослаблює судову систему та масштабно розвиває правоохоронну систему, яка втрачає, у такому випадку, механізми стримування. Природно, в органи правопорядку закладена велика потенція до репресії. За таких умов прагнення до порядку гіпертрофується і це починає відчувати суспільство. Таким чином, правоохоронна система буде діяти в належних рамках лише тоді, коли буде функціонувати незалежний суд. М. І. Сірий також висловив сумніви щодо доцільності створення Національного бюро розслідувань. На його думку, ми в чергове потрапляємо у пастку та політичну ілюзію. Адже досягти найбільшого ефекту шляхом створення НБР можна лише шляхом вкладення у цю справу шалених коштів.
В обговоренні питання реформування правоохоронних органів України також взяли участь Головний консультант комітету ВРУ з питань забезпечення правоохоронної діяльності С. В. Дрьомов, Експерт Центру політико-правових реформ О. А. Банчук, Заступник директора департаменту законодавства про правосуддя, правоохоронної діяльності та антикорупційної політики Міністерства юстиції України Р. В. Сіверс та інші.
Підводячи підсумки засідання «круглого столу», Заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень О. В. Литвиненко подякував усім присутнім за надані змістовні пропозиції щодо реформування правоохоронних органів України.