20 червня 2017 р. відбулося засідання «круглого столу» «Угорський чинник у внутрішній політиці України». У заході взяли участь науковці й експерти, представники органів державної влади та місцевого самоврядування, недержавних аналітичних центрів.
До обговорення були запропоновані актуальні проблеми угорської національної меншини в Україні у контексті процесів «політизації етнічності» та європейської інтеграції України.
Відкриваючи засідання, директор Інституту, академік НАН України Володимир Горбулін окреслив головну мету заходу – вироблення стратегічного бачення угорського питання в Україні в контексті європейської інтеграції та налагодження конструктивної комунікації між представниками угорської громади з реалізації питань, протидія провокаціям, що спрямовані на руйнування українсько-угорських відносин.
На думку В. Горбуліна, протягом останніх років у стосунках між Україною та Угорщиною виникали конфліктні епізоди, яких можна було уникнути шляхом налагодження комунікації та активізації стратегічного діалогу. У рамках досліджень, наголосив директор Інституту, НІСД відстежує потенційні загрози та прогнозує можливі наслідки, які можуть актуалізуватися внаслідок діяльності окремих політичних сил в Угорщині напередодні парламентських виборів 2018 р. Зокрема, насторожує зростання співпраці правлячої партії «Фідес» з радикальною політичною силою «Йоббік», яка сповідує деструктивну, агресивну політику щодо сусідніх країн, на території яких проживають угорці.
З огляду на це, існують серйозні ризики радикалізації зовнішньої політики Угорщини. Зокрема, представники угорської влади посилено демонструють турботу про права «закордонних співвітчизників», розвитку угорської політичної присутності в регіоні, формування угорської системи освіти, науковому обґрунтуванні приналежності території Закарпатської області Угорщині. В окремих випадках така політика нагадує використання Росією інструментів впливу напередодні та під час агресії проти України.
Директор НІСД звернув увагу присутніх на те, що «політизація етнічності» активно використовується російською пропагандою, в тому числі шляхом інформаційної обробки населення держав-членів Європейського Союзу, що межують з Україною. Об’єктами такої ре-експортованої пропаганди стають насамперед представники національних меншин в Україні. Інструментами такого впливу стають проросійські політичні сили в країнах-сусідах, які чинять деструктивний вплив на відповідні діаспори в Україні. Проявами такого впливу варто розглядати просування ідеї створення територіально-культурної автономії у Закарпатській області.
Водночас, за словами В. Горбуліна, Україна залишається вірною принципам розвитку добросусідських відносин та всебічного сприяння угорській громаді, оскільки це відповідає національним інтересам та євроінтеграційним прагненням держави. Зокрема, Україна зацікавлена інтегрувати угорську меншину в національні державотворчі процеси. У цьому контексті держава буде створювати умови для вільного володіння державною мовою України представниками угорської меншини.
На переконання директора НІСД, попри існуючі розбіжності, Україна та Угорщина розглядають одне одного як ключових партнерів у сфері торгівельних відносин, транскордонного співробітництва та безпекового середовища. Обидві країни виграють від поглибленого співробітництва у сфері енергетики, поліпшення інфраструктури та економіки своїх прикордонних регіонів після створення зони вільної торгівлі в рамках ЄС, співпраці в оборонній сфері, що враховує потреби протистояти гібридній агресії Кремля.
У підсумку директор Інституту Володимир Горбулін передав право модерувати подальшу роботу заступнику директора Василю Яблонському та висловив сподівання, що експертна дискусія в рамках «круглого столу» дозволить виявити можливості для розвитку більш збалансованих відносин між Україною та Угорщиною.
Наступним до слова був запрошений Надзвичайний і Повноважний Посол Угорщини в Україні Ерно Кешкень. Його високоповажність висловив подяку НІСД за організацію «круглого столу» та залучення знаних фахівців українсько-угорських відносин, зокрема двох колишніх послів України в Угорщині – Дмитра Ткача та Ореста Климпуша.
Ерно Кешкень у своєму виступі наголосив, що Угорщина була однією з перших країн, які почали розвивати стосунки з Україною ще до проголошення незалежності, згадавши у цьому контексті Декларацію про принципи співробітництва між Угорською Республікою та Українською РСР про принципи співробітництва по забезпеченню прав національних меншин.
Сьогодні, за словами посла, для угорців і Угорщини Україна залишається дуже важливим сусідом з огляду на низку чинників. Зокрема, в економічному співробітництві після спаду 2014-2015 рр., відновлюється торгівля, обсяг якої минулого року досяг 3 млрд. дол. США. Політичні відносини переживають підйом з огляду на інтенсивні контакти між керівництвом двох країн. У цьому контексті посол згадав про домовленості на рівні урядів щодо розвитку інфраструктури на прикордонних територіях після запровадження безвізового режиму.
Е. Кешкень наголосив, що Угорщина допомагає Україні долати гуманітарні наслідки конфлікту на Донбасі. Зокрема, Будапешт приймає сотні дітей із зони АТО на оздоровлення, десятки важкопоранених військовослужбовців для лікування та реабілітації, надає ліки та продовольчі товари для внутрішньо переміщених осіб.
У своєму виступі Посол Угорщини торкнувся і проблемних, на його думку, питань двосторонніх відносин. Е. Кешкень нагадав, що на Закарпатті компактно проживає 150-160 тисяч угорців та ще кілька тисяч по всій Україні. У контексті європейського вибору України Будапешт прагне запобігти звуженню прав угорської громади на вільне користування і навчання рідною мовою. За словами посла, такі ризики містяться в законопроектах про освіту та державну мову, які перебувають на розгляді Верховної Ради України.
Виступ заступника голови Закарпатської обласної державної адміністрації Віктора Мікуліна був присвячений огляду роботи Ради національних спільнот, яка діє при ОДА та реалізації Програми розвитку традиції, культури та освіти національних меншин області на 2016-2020 рр. та Програми Закарпатської обласної ради «Центр культур національних меншин Закарпаття на 2016-2020 рр». В. Мікулін підкреслив, що на сьогоднішній день в області спостерігається міжнаціональний мир, злагода та стабільність у стосунках між органами влади та національними меншинами. Також, В. Мікулін зазначив, що Закарпатська ОДА подала до профільних комітетів свої пропозиції до текстів законопроектів, які торкаються мовного питання, і мають на меті запобігти звуженню мовних прав меншин, що історично склалися у регіоні.
Із доповідями з питань круглого столу виступили:
Степан Віднянський – завідувач відділу Інституту історії України НАН України, член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, професор. Тема «Українсько-угорські відносини: проблемні питання і роль історичної науки». У своїй доповіді С.Віднянський відзначив особливий характер відносин України та Угорщини: Будапешт перший серед іноземних держав підписав системні двосторонні договори з Україною, ініціював створення єврорегіону «Карпатський», визнав Голодомор 1932-33 рр. як акт винищення українського народу, послідовно підтримував європейську та євроатлантичну інтеграцію України. Водночас, наголошується у доповіді, в останні роки Угорщина сконцентрувалася виключно на вирішенні питань та підтримці своєї меншини в Закарпатті. На додаток існує низка проблем, які загострюють відносини між державами. Зокрема, це ставлення Будапешту до підтримки так званого русинського руху та русинської автономії, популяризація подвійного громадянства, транскордонна злочинність і контрабанда, критика антиросійських санкцій ЄС. С.Віднянський розкритикував принципи територіальної автономії угорців на Закарпатті, що має меті закріпити регіональне лідерство Угорщини: державна фінансова підтримка закордонних угорців, надання подвійного громадянства і представлення угорців на всіх рівнях влади в країнах проживання. С.Віднянський наголосив, що угорська громада в Україні має широкі права, які є зразком для інших держав і гарантовані Україною. І головною проблемою нині є повноцінна інтеграція угорців у життя українського суспільства, оскільки протягом багатьох років держава не здійснювала в цьому напрямі жодних дій.
Чілла Фединець – PhD, експерт Інституту дослідження меншин Центру суспільних наук Угорської академії наук. Тема «Питання угорської меншини Закарпаття на сучасному етапі угорсько-українських дипломатичних відносин». Пані Чілла Фединець у доповіді розглянула теоретичні аспекти взаємовідносин національної меншини та представників етнічної більшості в демократичній державі. На думку Ч. Фединець права меншини після 1991 р. є більшою мірою питанням врегулювання на міжнародному рівні, ніж на внутрішньополітичному. При цьому з огляду на складну історію Європи відносини між національними меншинами та центральними урядами можуть бути обтяжені взаємною недовірою, особливо у державах, в яких громадянська ідентичність тісно пов’язана з етнічною чи національною ідентичністю. У зв’язку з цим спостерігаються дві тенденції, які визначають розвиток стосунків меншин та держави: з одного боку, права нацменшини є об’єктом моніторингу з боку спеціальних європейських структур; з іншого – ЄС створює нові інститути для політичної участі нацменшин. Зокрема, в Лісабонському договорі ЄС міститься посилання на обов’язковість дотримання прав нацменшин державами-членами, цьому питанню приділяється багато уваги у процесі розширення ЄС. Ч.Фединець визнала, що в юридичній площині питання захисту прав нацменшин між Україною та Угорщиною повністю врегульовані. Проте існують проблемні питання пов’язані із припиненням роботи двосторонньої комісії про права нацменшин з 2011 р., що змушує Угорщину вдаватися до кроків з підтримки своєї діаспори в Закарпатті. На думку Ч. Фединець побоювання України щодо виникнення внаслідок таких дій Будапешту угорського сепаратизму не мають підстав, оскільки головна мета Угорщина – утримати угорців Закарпаття на їхній батьківщині в межах України, тоді як українські спецслужби неодноразово спростовували наявність підривних дій з боку угорців у Закарпатті. Ч. Фединець висловила переконання, що прийнята в Україні модель національної держави при повазі прав нацменшин не створює умов для нав’язування представниками етнічної більшості своєї волі меншинам.
Дмитро Ткач – Надзвичайний і Повноважний Посол України, доктор політичних наук, професор. Тема «Українська меншина в Угорщині: від Радянського Союзу до сьогодення». У своїй доповіді Д. Ткач зробив екскурс в історію розвитку українсько-угорських відносин. Зокрема, зазначено що двосторонні документи щодо гарантування прав нацменшин були більш прогресивними, ніж ухвалена пізніше Декларація ООН про права осіб, що належать до меншин та випередили відповідні конвенції Ради Європи. Завдяки такому взаєморозумінню Україна та Угорщина успішно уклали та втілили низку договорів у сфері поглибленого співробітництва з питань культури, освіти та науки. Це створило сприятливі умови для життя української діаспори в Угорщині. Зокрема, угорський уряд визнає за українцями право користуватися перевагами корінного народу, проте очікує на взаємність українського уряду в цьому питанні. Представник української національної меншини Я.Хортяні обрана речником української громади в угорському парламенті, а державне самоврядування українців в Угорщині фінансується з державного бюджету.
Степан Черничко – доцент кафедри філології та директор лінгвістичного науково-дослідного центру Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, доктор філологічних наук. Тема «Державна мова й угорці Закарпаття: чинник інтеграції, сегрегації або асиміляції?». Презентація С.Чернички була присвячена проблемі вивчення української мови угорцями Закарпаття. Спираючись на дані моніторингу ЗНО та Міносвіти, С. Черничка вказав на проблему неоднорідності викладання української мови в начальних закладах з угорською мовою навчання. Зокрема, анкетування випускників угорських шкіл показало, що більшість з них при задовільних показниках ЗНО не могли користуватися українською мовою на практиці. У зв’язку з цим С.Черничко вважає, що метою сучасної освітньої і мовної політики в Україні має бути формування функціонального білінгвізму: такого типу і рівня двомовності, на основі якої учні можуть вживати державну мову на всіх видах мовної діяльності. Шлях до двомовності національних меншин ведеться через освіту рідною мовою, в рамках якої державну мову викладають як навчальний предмет за специфічно розробленими програмами, підручниками, посібниками вчителями, які володіють обома мовами і підготовлені до такої роботи. Це дозволить запобігти дискримінації та відчуженості угорців Закарпаття.
Павло Гриценко – директор Інституту української мови НАН України, доктор філологічних наук, професор. Тема «Мовний складник сьогоденної ситуації на Закарпатті». У своєму виступі П. Гриценко наголосив, що угорська громада повністю забезпечена освітньою, науковою та культурною інфраструктурою для навчання рідною мовою на всіх рівнях. Ще з 1950-их і до нинішнього часу українська влада сприяла збереженню угорськомовного середовища на Закарпатті, і будь-яка інформація про лінгвоцид угорців не відповідає дійсності. П.Гриценко підкреслив наявність угорців-вчених, які реалізували себе на рівні НАН України. Водночас П. Гриценко наголосив на необхідності зваженого, експертного підходу до вирішення проблемних питань з огляду на нагромадження в ЗМІ неправдивих відомостей про стан українсько-угорських відносин і стан угорської громади в Україні. Зокрема, має бути розв’язана методична проблема вивчення української мови угорцями Закарпаття шляхом запровадження альтернативних підручників, удосконалення форм роботи з учнями обов’язково на основі пропозицій представників нацменшин, що дозволить українській мові стати засобом комунікації, соціалізації та інтеграції угорців в українське суспільство. Відповідні рекомендації мають бути надані МОН та Закарпатському управлінню освіти. П. Гриценко звернувся до посла Угорщини із роз’ясненням деструктивної ролі мовного закону Колесніченка-Ківалова, який за підтримки Кремля призводить до розділення України, розтягнення держави на окремі «національні гето», та закликав розуміти нові законодавчі ініціативи як спосіб сприяння, а не нав’язування білінгвізму в середовищі нацменшин, вивищення представників угорської громади. А також закликав відмовитися від прийняття поглядів щодо існування «українців-українців», «українців-русинів», «українців-бойків», «українців-гуцулів» та «українців-лемків».
Олександр Майборода – заступник директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, доктор історичних наук, професор. Тема «Воєнно-політичний фактор убезпечення України від етнополітичних провокацій». У своїй доповіді О. Майборода розглянув питання про взаємозв’язок між прагненням окремих держав виступати «адвокатами» України в ЄС та використання ними цієї ролі для нав’язування своїх вимог та втручання у внутрішні справи України.
Валентина Борисенко – завідувач Архівними науковими фондами рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України у своїй доповіді окреслила етнографічні особливості угорців Закарпаття.
Після заслуховування доповідей модератор круглого столу В. Яблонський запропонував перейти в режим виступів та обговорення порушених питань.
Зокрема, експерт Громадської ради при Міністерстві культури України Лариса Ніцой зупинилася на основних моментах законопроектів щодо статусу державної мови та наголосила на необхідності врахування при доопрацюванні цих законопроектів рішення Конституційного суду України, яким українську мову визнано мовою навчання, а також на обов’язку представників національних меншин знати і користуватися державною мовою як це вимагається низкою міжнародних документів, визнаних обов’язковими на теренах ЄС.
Старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, кандидат юридичних наук, Почесний Голова Демократичної спілки Угорців України (УМДС) Михайло Товт закликав узгоджувати нові законодавчі ініціативи в частині використання української мови та мов меншин з урахуванням умов, які історично склалися на Закарпатті, взаємних зобов’язань між Угорщиною та Україною та на обов’язковому залученні пропозицій експертів з числа представників угорців Закарпаття до роботи над текстами законопроектів. М. Товт підкреслив, що Угорщина поважає принципи двостороннього договору про основи добросусідства і співробітництва і не збирається загрожувати територіальній цілісності свого сусіда.
Доктор історичних наук Микола Держалюк познайомив присутніх із особливостями та відмінностями євроінтеграційних політик та внутрішніх трансформацій України й Угорщини, приділив значну увагу вибудовуванню міцної вертикалі влади після ухвалення нової Конституції Угорщини 2012 р.
Директор НДІ державного управління та регіонального розвитку Ужгородського національного університету, завідувач кафедри міжнародних економічних відносин Володимир Приходько у своєму виступі зупинився на актуальних аспектах державного управління розвитком транскордонної співпраці України та Угорщини. Зокрема, йшлося про втілення Стратегії Карпатського єврорегіону 2020, реалізацію економічної кооперації у прикордонному субрегіоні України та Угорщини шляхом створення індустріальних парків у Кошіце, Мішкольці, Фенєш-Літке, Соломоново; модернізації автошляхів, залізничного сполучення та аеропортів регіону; розвиток туристично-рекреаційних і гірськолижних комплексів у прикордонній зоні. В. Приходько наголосив на необхідності домогтися підтримки цих ініціатив у відповідних урядових та парламентських колах, інституціях ЄС та країнах ЄС і Вишеградської групи; залучити для просування експертів-партнерів зі словацької та норвезької сторони; визначити цільові групи підтримки та впливу в середовищі регіонів та територіальних громад регіону Карпат.
Провідний науковий співробітник відділу проблем національної безпеки НІСД Сергій Дрьомов поінформував присутніх щодо правових колізій, закладених в українському законодавстві про громадянство, ризики та можливості правового врегулювання питання подвійного громадянства в Україні у контексті конфлікту з Росією та розвитку відносин з ЄС.
Народний депутат України, голова Товариства угорської культури Закарпаття Василь Брензович зупинився на питаннях, які хвилюють угорців Закарпаття. Перше, безпека угорців. За словами Брензовича, проти угорців в центральних ЗМІ, на телебаченні розгортається інформаційна кампанія: з’являються матеріали, які позиціонують угорців у негативному ракурсі, безпідставно звинувачують угорців у сепаратизмі. По-друге, відбуваються виступи радикальних політичних сил, які використовують уявну «загрозу» з боку угорців як привід поширювати заклики до переслідування угорської громади. Незважаючи на це, організатори провокації не переслідуються українськими правоохоронними органами. Вже у 2017 році в Закарпатті з’явилися стели із закликами угорською мовою до сепаратизму, до чого угорська спільнота не мала стосунку. В.Брензович підкреслив, що угорська громада Закарпаття зацікавлена у розвитку відносин між Україною і Угорщиною. Другим приводом для стурбованості угорців Закарпаття є законодавчі ініціативи у сфері мовної та освітньої політики, що регулюють використання мов нацменшин. Посилаючись на думку експертів з числа представників нацменшин, В. Брензович підкреслив, що положення цих законопроектів суперечать чинній Конституції України та міжнародним зобов’язанням української держави, і він буде спрямовувати свої зусилля на те, щоб ці проекти не були ухваленні. В.Брензович наголосив, що угорці добре інтегровані в українське суспільство і владу на всіх рівнях, проте визнав, що велика частина угорців Закарпаття не володіють українською мовою. Цьому не сприяла і бездіяльність держави щодо підготовки методології, словників освітян-спеціалістів, які володіли б обома мовами і могли б навчати державній мові угорських дітей. Завершуючи виступ В.Брензович заявив, що головним бажанням угорців Закарпаття є життя в розвинутій, європейській Україні, в якій панує верховенство права і поважають права національних меншин.
Головний науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології НАПН Україн Вадим Васютинський звернув увагу на те, що робота «круглого столу» сконцентрувалася на мовних питаннях. На його думку, мова є зовнішнім показником ідентичності. Поряд з цим велике значення має, до якої спільноти зараховує себе носій тієї чи іншої мови. Зважаючи на це В. Васютинський, виділив три чинники, які впливають на ідентичність та масову свідомість угорців Закарпаття: поточний стан свідомості, який склався історично, вплив Угорщини та ставлення україномовної більшості. За словами В. Васютинського, угорська меншина порівняно з іншими перебуває у найбільш привілейованому становищі (через компактність проживання, високий рівень свідомості та відрубності від українців). При цьому більшість угорців більше перебувають в угорському інформаційному середовищі. Увагу варто звернути на поведінку україномовної спільноти, оскільки поведінка нацменшин – це великою мірою реакція на дії більшості. Наприклад, у період двох Майданів ставлення меншин до українців змінювалося: у декого погіршувалося, у декого – значно покращувалося. Що стосується мовного і освітнього питання, то В.Васютинський звернув увагу на те, що це саме українська держава не спромоглася створити україномовне середовище навіть для україномовних громадян, не кажучи про представників меншин. На цьому тлі обидва радикальні варіанти розв’язання мовного питання (від повної заборони мов меншин до цілковитого дозволу на всіх рівнях) призведе до негативних наслідків. До того ж, на його думку, в Україні фактично не припиняється повсякденна русифікація українців, і її не можуть зупинити існуючі законопроекти про статус державної мови. Відповідно, оцінка, ставлення і підходи до російської мови та мов інших меншин мають бути принципово різними. Водночас демократична держава не може брати своїх співгромадян у заручники, здійснювати утиски російськомовних, посилаючись на придушення українців у Росії, хоча обмеження використання російської мови мають бути законодавчо закріплені.
Заступник директора Департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України – начальник відділу інформаційно-аналітичної роботи з питань етнополітики Михайло Подюк окреслив можливості конструктивного і деструктивного використання угорського чинника у внутрішній політиці України. Негативним прикладом може бути використання угорців окремими радикальними політичними силами Угорщини. Відповідно, Україні не варто наслідувати ці заклики та дискримінаційні практики при врегулюванні мовних питань на власній території. Також, за словами М. Подюка робота двосторонньої комісії у 2013 р. припинилася через спроби Угорщини внести пропозиції щодо розширення політичних прав угорців у Закарпатті, які суперечили положенням Конституції України. З іншого боку, конструктивізм угорського чинника полягає у здатності угорців самостійно пропонувати держави шляхи вирішення питань, які їх турбують.
Представник Посольства Угорщини Ласло Пап в окремому слові наголосив на тому, що Угорщина не збирається втручатися у внутрішні справи Україні і намагається послідовно підтримувати Україну на шляху в ЄС та обстоює територіальну цілісність України.
Реагуючи на слова представника посольства, модератор В. Яблонський пояснив, що «угорський чинник» розглядається не як проблема втручання Угорщини у внутрішню політику України чи територіальні претензії до України, а як вплив угорської меншини на ситуацію в Закарпатті.
Леся Мушкетик, угрознавець, провідний науковий співробітник відділу української та зарубіжної фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України, розповіла про численні факти співробітництва та дружніх стосунків між представниками української та угорської наукової спільноти. З огляду на це, Л. Мушкетик закликала належним чином оцінити та попередити провокації проти українсько-угорських стосунків та дестабілізації Закарпаття з боку третіх країн. Також, Л. Мушкетик наголосила на скороченні можливостей для роботи україністів в Угорщині, домінуванні російської пропаганди в угорських ЗМІ, що спотворює уявлення про Україну серед угорців.
Підсумовуючи роботу круглого столу, заступник директора НІСД В. Яблонський відзначив, що завдяки учасникам комунікативного заходу не бракувало дискусії та гострих постановок проблем. Проте визначальним була фаховість та включеність у процеси українсько-угорських відносин. Вдалося розглянути проблеми, які турбують угорську меншину, процеси «політизації етнічності», які відбуваються на Закарпатті, актуалізації роботи українсько-угорської комісії, чия робота має бути відновлена в інтересах обох держав, проблеми вивчення і викладання української мови на Закарпатті. За підсумками роботи круглого столу НІСД планує підготувати аналітичну доповідь, присвячену вирішенню порушених проблем, та окремий випуск журналу «Стратегічні пріоритети», де будуть представлені усі точки зору зацікавлених учасників.