6 серпня 2014 року у Національному інституті стратегічних досліджень відбулося засідання «круглого столу» «Україна та Африка: перспективи економічної співпраці».
На порядок денний засідання було винесено наступні питання:
1) Перспективи економічного розвитку Африки (Підсахарський регіон);
2) Присутність України на ринках Підсахарської Африки та фактори її обмеження;
3) Можливості розширення торговельної та інвестиційної співпраці: аналіз за формами, галузями та країнами співпраці. Потенційні партнери та конкуренти на африканському ринку;
4) Конкретні організаційні форми поглиблення економічної співпраці між Україною та Африкою (роль держави, бізнесу та неурядових громадських організацій).
У засіданні взяли участь представники профільних органів державної влади, ділових кіл, неурядових організацій та спеціалісти-практики в сфері взаємовідносин України та Підсахарської Африки.
Відкриваючі засідання перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло зазначив, що головним стратегічним завданням, яке стоїть перед зовнішньоекономічною політикою України, є переорієнтація зовнішньоекономічних векторів економічної співпраці України, враховуючи різкі ускладнення на пострадянських ринках та необхідність адаптації зовнішньоекономічної діяльності до нових умов після підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Беручи до уваги загальносвітовий тренд різкого розширення місткості ринків споживчої і інвестиційної продукції в таких регіонах, як Африка, активізація як торговельного,так і інвестиційного співробітництва з ним є важливим завданням зовнішньоекономічної політики України.
Продовжуючи тему важливості співпраці з країнами Африки, завідувач відділу зовнішньоекономічної політики Шаров О.М. нагадав, що саме в ці дні проходить Американо-Африканський саміт у Вашингтоні за участю Президента США Б. Обами, що, на його думку, додатково підкреслює актуальність даної теми. О. Шаров звернув увагу на те, що протягом останніх років Африка демонструє високі темпи економічного розвитку, що спонукає провідні країни світу, такі як США, все більше уваги приділяти саме цьому континенту, таке співробітництво є досить складною справою і африканські країни мають свою специфіку. Декілька з них досягли досить високого рівня розвитку (ВВП на душу населення в них перевищує аналогічних показник для України) і механізм економічного співробітництва,в принципі, аналогічний щодо механізму співпраці з промислово розвинутими країнами (маються на увазі Південно-Африканська республіка, Маврикій або Ботсвана). Іншу групу складають так звані «молоді леви» (Нігерія, Ангола), які досягли помітних успіхів останніми роками, мають великі природні та фінансові ресурси. З великою групою країн співпраця можлива, головним чином, на концесійній основі (що досить добре знайоме українським підприємцям на прикладі Гвінеї). Діяльність України в Африці, на думку виступаючого, слід розглядати не лише як співробітництво з африканськими країнами, а і як партнерство з іншими країнами, які мають проекти на Африканському континенті, наприклад з Індією, Бразилією та Китаєм (який вперше запропонував здійснення спільного проекту в Африці: США запрошено до проекту побудові величезної дамби в Конго). На завершення А. Шаров зазначив, що відділ зовнішньоекономічної політики Інституту здійснив певний аналіз відносин з Підсахарською Африкою, але завершення цієї роботи вимагає більш широкого обговорення проблеми.
Порівнюючи позиції України та інших країн (зокрема, Польщі, Румунії та Австрії) на ринку Африки, директор департаменту Близького Сходу та Африки Міністерства закордонних справ України Андрій Заєць звернув увагу на доволі непогані позиції України у торговельній сфері, що свідчить про певну активність вітчизняного бізнесу (навіть за відсутності системної допомоги з боку держави). Виступаючий запросив присутніх висловити пропозиції до чинної Програми співробітництва з Африкою для покращення її ефективності та зазначив, що ця програма повинна бути доповнена чіткими критеріями, які дозволять оцінити її прогрес; фінансовими ресурсами, необхідними для її реалізації; визначенням того, яку частку такого фінансування може взяти на себе держава та визначенням заходів, які можуть бути фінансовані з боку приватного сектору. Основною проблемою А.Заєць вважає відсутність ефективної системи супроводження зовнішньоекономічних інтересів України та розповів про те, що компанії, які раніше вважали співробітництво з країнами Африки занадто ризиковим, зараз виходять на Торговельно-промислову палату України з метою входження на цей ринок.
Висловлюючи точку зору про те, що система підтримки експорту в Україні найближчим часом не дасть очікуваного ефекту, А. Заєць запропонував присутнім обговорити ідею створення Торгового Дому «Україна-Африка», який об’єднав би компанії, що вже працюють в Африці та ті, що мають інтереси до такої співпраці, з представництвами у тих країнах, до яких вітчизняні компанії мають найбільший інтерес. Він також наголосив на необхідності фінансування експорту до Африки, оскільки на повній передоплаті в Африці ніхто працювати не захоче. На завершення виступу А. Заєць наголосив, що в побудові стосунків з Африкою важливу роль відіграють особисті зв’язки. Крім того, (у зв’язку з певними сумнівами учасників щодо деяких термінологічних аспектів) він повідомив, що на запит МЗС України Інститут української мови НАН України рекомендував для визначення регіону, який знаходиться на південь від Сахари використовувати термін «Підсахарська Африка» (аналог англомовного – Sub-Sakharian Africa).
Про кроки, необхідні для покращення позицій України в Африці було повідомлено в презентації, яку підготував експерт комітету співробітництва з країнами Африки та Близького Сходу при Міністерстві закордонних справ України Олександр Кочур.
Продовжуючи дискусію про конкуренцію на Африканському континенті, Надзвичайний і повноважний посол України у Південно-Африканській Республіці у 2003-2006 р. Михайло Скуратовський звернув увагу на те, що основні країни-конкуренти мають посольства практично у всіх країнах Підсахарської Африки, в той час як Україна має лише декілька посольств, а це суттєво ускладнює перспективи розбудови ефективного співробітництва. М. Скуратовський підтримав ідею Торгового Дому «Україна-Африка» та зазначив, що в 2004 р. декілька українських компаній намагалися створити такій Дім, проте цей план не був реалізований. В частині найбільш потенційно вигідних сфер співробітництва виступаючий запропонував створити Центр технічної підтримки вітчизняних літаків (серії «АН») в Африці.
Посол з особливих доручень України Ігор Ніколайко нагадав присутнім про результати перших офіційних візитів керівництва України за участю директорів вітчизняних заводів та шахт до країн Африки (маючи на увазі, що потенційні можливості не були повністю використані внаслідок відсутності справжньої ділової зацікавленості з боку українських бізнесменів) та наголосив на необхідності створення торговельних представництв шляхом підписання двосторонніх угод про торговельне співробітництво та забезпечення гарантування кредитів українським підприємствам, що працюють в Африці. З метою більш ефективної реалізації зовнішньоекономічної політики України, І. Ніколайко рекомендував розробити механізми реалізації чинного в Україні закону «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Погоджуючись з попередніми виступаючими про те, що захід присвячений відносинам з Африкою треба було провести вже давно, координатор проекту «Україна-Ангола» Олександр Іванчук в якості основної проблеми співробітництва з країнами Африки виділив часткове представництво України в країнах цього континенту та порекомендував більше уваги приділяти інституту поважних консулів. Виступаючий проінформував присутніх про стан та перспективи розвитку економіки Анголи та її позиції в сфері видобутку сировинних матеріалів, насамперед алмазів та сирої нафти, а також розповів про перспективні сфери для входу українських бізнесменів на ринок Анголи, насамперед ринок харчових продуктів. На завершення виступу О. Іванчук висловив сумніви про перспективи ефективної роботи Торгового Дома «Україна-Африка» через велику кількість країн на континенті, та зазначив, що більш ефективним буде створення таких домів з кожною країною окремою
Теза про низьку ефективність Торгового Дому «Україна-Африка» була підтримана і іншими учасниками. Зокрема політичний аналітик Посольства Бразилії в Україні Андрій Кравченко зазначив, що найбільш ефективна допомога з боку уряду України, насамперед МЗС, повинна бути не в створені торгового дому Україна-Африка, а у вирішенні візових питань, адже більшість посольств африканських країн знаходяться в Москві, що ускладнює комунікацію з цим континентом.
Погоджуючись з тезою про сумнівність успішності Торгового Дому «Україна-Африка», генеральний директор компанії DNN International Миколай Демура, наголосив на тому, що необхідна чітка демонстрація інтересів України в Африці, насамперед через постійні офіційні візити керівництва України на цей континент. В частині досвіду виходу країн світу на ринок Африки, М. Демура навів приклад Китаю, який створив посаду спеціального представника уряду Китаю у справах Африки.
Підтримуючи скептичність поглядів на перспективи Торгового Дому «Україна-Африка», партнер компанії Rafco Group Віктор Івкін зазначив, що в контексті ускладнень відносин з Російською Федерацією, Африка може стати важливим джерелом отримання окремих сировинних матеріалів.
На відміну від попередніх виступаючих, відповідальний секретар Африканського клубу Руслан Гарбар наголосив на потребі у створенні центру координації, яким міг би стати Торговий Дім «Україна-Африка», зазначивши при цьому, що організаційних, політичних і фінансових можливостей України не достатньо для освоєння всього Африканського континенту та запропонував виділити 5-6 країн, найбільш перспективних для співробітництва з Україною, насамперед Мозамбік. В частині покращення співробітництва з країнами Африканського континенту виступаючий запропонував спиратися на африканських випускників українських вузів (організувавши конгрес випускників), постійно запрошуючи їх до навчання в Україні та використанню зв’язків колишніх військових, які служили в Африканських країнах. Також Р. Гарбар підкреслив необхідність приділення більшої уваги інституту почесних консулів як України в Африці, так і Африканських країн в Україні.
На співробітництві з окремими Африканськими країнами зосередився генеральний директор міжнародного проекту «Україна – Нові центри зростання. Мости дружби: Україна – Судан – Південно-Африканська Республіка» Сергій Нагорний, а саме на співробітництві з Суданом (Презентація) та Південною Африкою (Презентація).
Начальник відділу торговельної політики та співробітництва в рамках СОТ департаменту зовнішньоекономічних зв'язків Міністерство аграрної політики та продовольства України Наталія Гавриленко проінформувала учасників про географічну та товарну структуру торгівлі сільськогосподарською продукцією з країнами Африки та визначила кукурудзу, сухе молоко, м’ясо птиці та сою в усіх видах в якості найбільш перспективних товарів українського експорту до країн Африки. Виступаюча поскаржилася на те, що Україна не встигає слідкувати за тендерами по закупці продукції, що відбуваються в Африці.
Головною проблемою України в зовнішньоекономічній сфері директор департаменту торгівельно-економічного співробітництва Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Руслан Осипенко визначив відсутність цілісної системи реалізації зовнішньоекономічної політики. На думку виступаючого для експортерів треба створити систему, яка б складалася з: експортно-кредитного агентства, банку-розвитку та єдиних вікон підтримки експортеру в регіонах України, за прикладом Грузії. Крім того необхідне забезпечення інформаційної підтримки експортерів, адже портал «укрекспорт», створений на базі «держзовнішінформу», не працює, оскільки розірваний механізм зв’язку з торгівельними представництвами. В частині політичних кроків Р. Осипенко наголосив на необхідності інформування Президента України стосовно пріоритетів України в Африці, з метою організації його візитів до найбільш важливих партнерів на континенті; активізації роботи по створенню двосторонніх міжурядових комісій для повного спектру обговорення інтересів країн; створенні ділових рад та більшому застосуванні інституту консулів. Крім цього Р. Осипенко підкреслив важливість міжрегіонального співробітництва на рівні «місто-місто» та «регіон-регіон», сприянню держави у налагодженні прямих бізнес контактів, освітніх програмах та створенні в Україні єдиного центру виставкової діяльності.
Головний редактор журналу IMAGE.UA Алла Алимова запропонувала звернутися від імені учасників "круглого столу" до Президента України щодо приділення більшої уваги питанню співробітництву з Африкою
На завершення дискусії А. Заєць відповів на деякі питання, що пролунали під час «круглого столу».
Закриваючи засідання А. Шаров подякував учасникам за роботу та наголосив на необхідності проведення аналогічних комунікативних заходів присвячених співробітництву не тільки з країнами Африки, а й інших регіонів світу з новими ринками для українських експортерів.