24 липня 2014 року в приміщенні Національного інституту стратегічних досліджень (далі – НІСД) за адресою вул. Пирогова, 7-а відбулося п'ятнадцяте засідання створеної при НІСД Міжвідомчої експертної робочої групи (МЕРГ) з питань протидії загрозам розповсюдження зброї та матеріалів масового знищення, а також пов’язаних з ними терористичних загроз і захисту критично важливої для забезпечення життєдіяльності держави інфраструктури.
Третє у поточному році засідання МЕРГ було присвячено обговоренню таких актуальних питань: неефективність гарантій безпеки, наданих Україні Будапештським меморандумом 1994 р. та без'ядерний статус України; питання використання результатів наукових досліджень, які проводяться у рамках міжнародного співробітництва у сфері подолання наслідків ядерних і радіаційних аварій (Порядок денний ).
З метою розширення кола учасників обговорення зазначених тем запрошення для участі у засідання були направлені на 23 адреси. У заході взяли участь 28 держслужбовців, науковців, співробітників правоохоронних органів і спецслужб, а також представників державних підприємств (Список учасників ).
З
асідання МЕРГ відкрив заступник директора НІСД К.А. Кононенко. У своїй вступній промові він підкреслив актуальність тематики доповідей, винесених на обговорення, і нагадав присутнім, що згідно зі встановленим форматом засідань МЕРГ їх учасники використовують лише відкриту інформацію. Незважаючи на це обмеження, група, на думку заступника директора НІСД, робить свій внесок у формування експертного співтовариства та посилення його впливу на процес прийняття рішень у цій сфері.
Далі К.А. Кононенко коротко ознайомив присутніх з питаннями, винесеними на обговорення.
Представляючи першу доповідь, промовець зазначив, що в умовах найважчої за часів новітньої історії України кризи її політичне керівництво повинно знайти адекватні відповіді на виклики та загрози нашій державності, спричинені, зокрема, порушенням міжнародних правових норм, у т.ч. положень Будапештського меморандуму, відповідно до якого Україна отримала гарантії безпеки в обмін на відмову від ядерної зброї та приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) як неядерної держави. Невиконання Будапештського меморандуму відродило в українському суспільстві, а також серед українських політиків дискусії на тему ядерного статусу України, у швидкому набутті якого дехто вбачає ефективний спосіб забезпечення національної безпеки. К.А. Кононенко повідомив, що свою точку зору на це питання у першій доповіді на засіданні презентує старший науковий співробітник відділу екологічної та техногенної безпеки НІСД С.І. Кондратов.
Презентуючи другу проблему, обговорення якої було внесено до порядку денного засідання, заступник директора НІСД поінформував учасників, що вона спричинена нормативно-правовою неврегульованістю питання використання результатів виконання спільних міжнародних проектів, особливо у сфері подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. На його думку, ця проблема серйозно заважає подальшому міжнародному співробітництву України у цій сфері, перешкоджає розвитку важливих напрямів національної науки, пов'язаних з тематикою Чорнобиля. К.А. Кононенко представив доповідача по цьому питанню - завідувача відділу екологічної та техногенної безпеки НІСД О.І. Насвіта.
Завершуючи свій виступ, заступник директора НІСД К.А. Кононенко підкреслив, що важливим елементом засідань групи є обговорення представлених матеріалів, на яке, як завжди, відведено достатньо часу, і закликав присутніх до активної спільної роботи.
У першій доповіді «Будапештський меморандум і без'ядерний статус України» (презентація С.І. Кондратова), зробленій на засіданні, С.І. Кондратов коротко зупинився на історичній ситуації, в якій політичним керівництвом держави приймалося рішення про відмову від ядерної зброї, торкнувся проблем управління ракетно-ядерним комплексом, а також фінансових, матеріально-технічних та ресурсних обмежень, від яких потерпала на початку 1990-х років наша держав у період свого становлення. На думку доповідача, Україна у процесі розбудови своєї незалежності об'єктивно не мала раціональних можливостей для того, щоб залишити собі ядерну зброю. С.І. Кондратов вважає, що додатковим свідченням невідворотності саме такого сценарію для України є те, що Білорусь і Казахстан, опинившись в аналогічній, а ПАР – у схожій з Україною ситуаціях, також були змушені відмовитися від ядерної зброї. Коротко проаналізувавши недоліки Будапештського меморандуму, як міжнародно-правового документу, який мав би гарантувати безпеку України, доповідач разом з тим підкреслив, що визнання міжнародним співтовариством факту порушення положень меморандуму не означає, що для нашої країни автоматично відкриваються можливості для набуття нею статусу ядерної держави. Посилаючись на висловлювання провідних західних експертів, С.І. Кондратов проілюстрував можливі наслідки для України, якщо б вона вирішила вийти з ДНЯЗ, маючи на меті створення ядерної зброї. Серед найважливіших він виділив таке: розірвання ряду пов'язаних з ДНЯЗ міжнародних угод і домовленостей (у т.ч. з МАГАТЕ); позбавлення членства у міжнародних режимах експортного контролю і виключення з ряду міжнародних програм та ініціатив; необхідність величезних капіталовкладень у розробку «чутливих» ядерних технологій в умовах, коли Україна потребує тривалої фінансової допомоги для подолання корупції та реформування економіки, а також свого безпекового сектору, втрата будь-яких перспектив приєднання до ЄС. С.І. Кондратов висловив думку, що безпекові проблеми України можуть бути розв'язані тільки на шляху докорінного реформування усієї держави, включаючи її безпековий сектор і збройні сили, а заяви про набуття Україною статусу ядерної держави є, щонайменше, несвоєчасними і погіршують міжнародний імідж країни. Натомість, для зміцнення авторитету України, як держави, яка зробила видатний внесок у ядерне нерозповсюдження, ядерне роззброєння і боротьбу з ядерним тероризмом, доповідач запропонував активізувати зовнішньополітичні зусилля України саме на цьому напрямі шляхом, наприклад, започаткування у рамках процесу оглядових конференцій щодо дії ДНЯЗ ініціативи про створення коаліції держав, які відмовилися від ядерної зброї та від ядерних військових програм. На думку доповідача, колективні зусилля такої коаліції держав щодо отримання дієвих гарантій безпеки від ядерних держав можуть мати кращі перспективи ніж зусилля окремих держав.
Під час обговорення доповіді заступник директора НІСД К.А. Кононенко висловив думку про те, що експертному співтовариству необхідно зосередитися на розробці конкретних пропозицій для політичного керівництва держави щодо можливих правових дій України, виходячи з факту визнання світовою спільнотою порушення положень Будапештського меморандуму. Під час дискусії була також висловлена достатньо суперечлива думка про можливість виготовлення Україною тактичної ядерної зброї, яка, втім, була надалі спростована, зокрема, в добре аргументованому коментарі представника МЗС І.М. Березкіна.
Значний інтерес і жваве обговорення учасників засідання викликала друга доповідь «Міжнародне співробітництво у сфері подолання наслідків ядерних і радіаційних аварій та питання використання результатів наукових досліджень», представлена О.І. Насвітом (презентація О.І. Насвіта), що стало додатковим свідченням, гостроти піднятої в ній проблеми. Доповідач на конкретних прикладах показав присутнім, до яких негативних наслідків, включаючи розірвання міжнародних контрактів і сигнали спецслужб про необхідність обмеження контактів з міжнародними експертами, може призводити неврегульованість окремих питань використання результатів виконання спільних проектів і програм в українському законодавстві. Доповідач, порівнюючи окремі положення Конституції України, законів України «Про державну таємницю», «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про інформацію», «Про науково-технічну інформацію» наочно продемонстрував можливість неоднозначного тлумачення, а іноді й суперечливість положень різних законодавчих актів у частині, що стосується, зокрема, права людини на отримання інформації про стан довкілля, якість харчових продуктів, води, а також про стан здоров'я населення, медичного обслуговування тощо. О.І. Насвіт звернув увагу присутніх на те, що спроби прояснити ситуацію щодо цієї проблеми, зокрема, шляхом звернення до Кабінету Міністрів України не призвели до суттєвих зрушень. Натомість, остання відповідь на таке звернення, підготовлена Державним агентством з питань науки, інновацій та інформатизації, гостро ставить питання про доцільність існування зазначеного агентства в системі державних органів України. Далі доповідач охарактеризував відповідні положення Кримінального кодексу України, які стосуються передачі або збирання «відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка знаходиться у володінні державою», а також деяких інших нормативно-правових актів у цій сфері.
Після завершення своєї доповіді О.І. Насвіт звернувся до учасників засідання з проханням ознайомитися із розданими варіантами змін до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» (запропоновані варіанти поправок) та висловити свої думки щодо зазначеної проблеми, а також прийнятності того чи іншого варіанту змін до закону. В дискусії взяли участь директор Інституту клінічної радіології Національного наукового центру радіаційної медицини НАМНУ А.А. Чумак, директор Українського НДІ сільгоспрадіології В.О. Кашпаров, керівник апарату Національної комісії з радіаційного захисту України В.В. Багай, начальник відділу цивільного захисту та екологічної безпеки Центрального управління РХБ захисту ГУ оперативного забезпечення Збройних сил України Є.О. Усков, старший науковий співробітник Інституту радіаційного захисту Академії технологічних наук України В.Б. Берковський та ін. Під час виступів зазначених учасників засідання було висловлено чимало слушних пропозицій щодо внесення змін у згаданий закон для розв'язання піднятої у доповіді проблеми. Завершуючи обговорення, О.І. Насвіт запропонував присутнім крім зауважень і пропозицій, висловлених в усній формі, до 31 липня надати до НІСД конкретні формулювання тексту поправок у письмовому вигляді, що буде використано при підготовці відповідного інформаційно-аналітичного матеріалу для його подання до Адміністрації Президента України та Апарату РНБОУ.