ПРІОРИТЕТИ ТА ВИКЛИКИ ПОЛІТИКИ БЕЗБАР'ЄРНОСТІ
аналітичні матеріали до розробки Плану заходів на 2025-2026 роки з реалізації Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні
В це видання увійшли матеріали досліджень, проведених у межах підготовчого етапу розробки урядового плану заходів на 2025-2026 роки для реалізації Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року.
Дослідження висвітлюють ключові потреби людей з інвалідністю, літніх людей, дітей з інвалідністю та їхніх родин, ветеранів і ветеранок та інших представників маломобільних груп в умовах повномасштабної військової агресії проти нашої країни.
Отримані результати можуть бути використані для планування та реалізації державних політик і програм, під час ухвалення політичних рішень на основі фактів як на національному, так і локальному рівні. Матеріали також будуть корисними для дослідників, експертів, лідерів організацій громадянського суспільства, правозахисників, та всіх небайдужих, кого цікавлять питання безбар’єрності, доступності та інклюзії в Україні.
Дослідження проведені Національним інститутом стратегічних досліджень, Київським міжнародним інститутом соціології, Центром експертних рішень та адвокації та дослідницькою компанією DigData на замовлення громадської організації «Рада жінок Донеччини» за підтримки Уряду Великої Британії.
Авторський колектив:
Ломакіна Тетяна Анатоліївна, Радниця-уповноважена Президента України з питань безбар’єрності, PhD;
Павленко Ірина Анатоліївна, Зав. відділом центру внутрішньополітичних досліджень НІСД, к. істор. н., старший науковий співробітник;
Михайлова Ольга Юріївна, Провідний науковий співробітник відділу суспільних процесів центру внутрішньополітичних досліджень НІСД, к. пол. н.;
Потапенко Вячеслав Георгійович, Заступник директора, керівник центру внутрішньополітичних досліджень НІСД, д. екон. н., к. геогр. н., старший науковий співробітник;
Тищенко Юлія Анатоліївна, Заст. керівника центру внутрішньополітичних досліджень НІСД;
Янченко Антон Олексійович, Виконавчий директор Центру експертних рішень та адвокації, к. пол. н.;
Нагірний Володимир Миколайович, Провідний науковий співробітник центру внутрішньополітичних досліджень НІСД, к. пол. н.;
Осіпова Злата Олександрівна, Дослідниця Центру експертних рішень та адвокації
ЗМІСТ
Вітальне слово
Загальні рекомендації за результатами дослідження
Вступ
Розділ I. Жінки та чоловіки з інвалідністю
Розділ II. Люди старшого віку
Розділ III. Ветерани та ветеранки з інвалідністю та порушеннями функціонування
Розділ IV. Батьки з дітьми, діти та молодь
Розділ V. Діти з інвалідністю та їхні родини
Додаткові матеріали. Фокус-групове дослідження сприйняття результатів впровадження політики безбар’єрності
Методологія і дизайн дослідження
Основні висновки
Результати дослідження
Частина 1. Обізнаність респондентів(ок) щодо впровадження політики безбар’єрності
Частина 2. Оцінка результатів впровадження безбар’єрності за шістьма основними напрямами
Частина 3. Готовність робити персональний внесок у подальшу розбудову безбар’єрного середовища
Додаткові матеріали. Національна стратегія безбар'єрності: суспільне сприйняття змін та ключових викликів. Результати опитування
ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Повномасштабна війна значно загострила вже наявні проблеми бар'єрів та створила нові виклики для всіх суспільних груп України. Руйнування критичної інфраструктури, вимушене полишення дому для великої кількості людей, погіршення економічної ситуації та постійні безпекові загрози суттєво ускладнили доступ до базових послуг для сотень тисяч громадян.
Аналіз потреб різних цільових груп Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні показав необхідність продовження системного підходу до державної політики подолання існуючих бар'єрів і створення рівних можливостей для всіх громадян, що є критично важливим як у контексті війни, так і майбутнього повоєнного відновлення країни.
Фізична безбар’єрність простору, транспорту та інфраструктури потребує особливої уваги, зокрема враховуючи завдання з відновлення після війни. Адаптація існуючих міських просторів і укриттів, створення безбар’єрних маршрутів та забезпечення доступності транспорту для маломобільних груп є ключовими напрямами роботи.
Економічна безбар’єрність потребує розробки ефективних механізмів для активізації професійного навчання і працевлаштування фахівців, які мають інвалідність, та розвитку їхніх підприємницьких ініціатив. Увагу слід приділити також підвищенню спроможності бізнесів і публічного сектору працевлаштовувати спеціалістів з інвалідністю та створювати належні умови праці, змінювати робочі простори та проводити навчання колективів. Крім того, важливо переглянути соціальні виплати, чи вони відповідають реальним потребам різних суспільних груп.
Освітня безбар’єрність має розвиватися шляхом розширення доступу до інклюзивної освіти та створення умов для навчання впродовж життя. Окремої уваги потребує питання доступності дошкільної освіти для дітей з особливими освітніми потребами, що дозволить зменшити бар’єри на етапі раннього розвитку. А також створення можливостей для навчання молоді з інвалідністю в центрах професійної освіти.
Цифрова безбар’єрність передбачає забезпечення доступу до публічних послуг в електронному вигляді, впровадження програм підвищення цифрової грамотності серед людей старшого віку і людей з інвалідністю. А також доступності цифрових послуг у віддалених сільських громадах.
Пріоритетом інформаційної безбар’єрності має бути забезпечення доступності офіційної, публічної інформації, публікацій та контенту в медіа у різних форматах відповідно до потреб людини.
Основна увага в межах досягнення суспільної та громадянської безбар’єрності має бути зосереджена на покращенні якості захисту прав і свобод маломобільних суспільних груп, їхньої інтеграції в громаду, відкриття для них можливості самостійно озвучувати свої потреби, захищати інтереси, впливати на формування порядку денного та ухвалення рішень на локальному та загальнонаціональному рівні.
Доступність послуг охорони здоров’я та реабілітації має забезпечуватися на рівні громади. Необхідно розвивати програми раннього втручання для дітей з порушеннями розвитку, створювати комплексну систему психологічної підтримки для різних суспільних груп, включаючи ветеранів, людей з інвалідністю, дітей і батьків та людей старшого віку.
Під час евакуації з небезпечних районів багато людей старшого віку і людей з інвалідністю потрапляють в інституції, тому треба розвивати альтернативні формати підтримки і догляду людей, які цього потребують — оселі підтриманого проживання, невеликі будинки догляду.
Забезпечення комплексної підтримки ветеранів та ветеранок з інвалідністю та стійкими порушеннями функціонування і життєдіяльності потребує особливої уваги. Необхідним є перехід від системи пільг до системи послуг, що забезпечуватиме повернення у цивільне життя. Критично важливим є забезпечення доступу до якісних послуг охорони здоров’я за місцем проживання, включаючи фізичну реабілітацію, психологічну допомогу, протезування та забезпечення допоміжними засобами реабілітації. Для підтримки фізичного стану, витривалості, емоційної стійкості важливим також є розвиток адаптивного спорту в громадах. Пріоритетним завданням є створення умов для професійної самореалізації ветеранів, включаючи програми працевлаштування з адаптацією робочого місця, можливості для навчання та перекваліфікації, підтримку підприємницьких ініціатив, навчання керування автомобілем. А для того, щоб організувати надання всіх цих послуг потрібен розвиток мережі фахівців із супроводу ветеранів.
Розвиток спроможності громад є ключовою умовою для успішної реалізації політики безбар’єрності. Це включає посилення інституційної спроможності у наданні різних публічних послуг, створення механізмів координації між різними надавачами та належну підготовку персоналу, що працює з людьми.
Необхідно розробити чіткі індикатори моніторингу та оцінки ефективності програм з безбар’єрності, проводити регулярний аналіз потреб цільових груп Національної стратегії безбар’єрності та забезпечити належний механізм зворотного зв’язку для періодичного коригування політики.
Реалізація цих завдань потребує комплексного підходу та тісної координації зусиль усіх заінтересованих сторін: державних органів, органів місцевого самоврядування, організацій громадянського суспільства, бізнесу, галузевих експертів, а також залучення міжнародних партнерів та експертизи. Необхідно передбачити чіткі механізми фінансування та розподілу відповідальності за виконання кожного компоненту Національної стратегії створення безбар’єрного простору в Україні, враховуючи регіональні особливості та потреби як громад, що постраждали внаслідок війни так і тилових громад. Врахування потреб усіх цільових груп Національної стратегії безбар’єрності у процесах відновлення України сприятиме створенню більш стійкого та демократичного суспільства, де кожна людина матиме можливості для самореалізації та повноцінної участі у суспільному житті.
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram та Facebook
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Зображення: НІСД
Експертна аналітика у форматі pdf: