Результати соціологічних досліджень та офіційна статистика констатують зміни, що відбуваються на вітчизняному ринку праці в період повномасштабних воєнних дій, котрі є руйнівним фактором для економіки України загалом та окремих її ланок.
За результатами дослідження групи Gradus Research, з початку збройної агресії до 20 квітня 2022 р. кількість українців, які змінили місце постійного проживання, зростала: серед опитаних питома вага переміщених осіб на 01.03.2022 р. становила 12 %; на 08.03.2022 р. – 19 %; на 28.03.2022 р. – 27 % та на 20.04.2022 р. – 30 %. На дату останнього дослідження (20.04.2022 р.) 20 % переміщених осіб виїхало за межі країни, 57 % – за межі області постійного проживання, 17 % – переїхали в інший населений пункт у межах області. Найбільше виїхало мешканців зі східних регіонів (58 %), з них 33 % – молодь. Лише 4 % респондентів, які вимушено залишили своє постійне місце проживання, уже повернулися додому. Зважаючи на тривалість воєнних дій, наведені результати не є остаточними, проте затягування в часі збільшує ймовірність того, що вимушено переселені особи, у разі втрати власного житла, змінять місце проживання, шукатимуть постійне житло та роботу. Така ситуація змінить структуру попиту та пропозиції робочої сили, що становитиме виклик для повоєнного ринку праці.
Протягом березня – квітня поступово змінилися настрої населення щодо зміни місця проживання. Зокрема, частка населення, яке не планує виїжджати у разі загострення ситуації, зменшилась із 52 % до 41 %. Частка тих, хто мають наміри переїхати далі від епіцентру бойових дій у межах України, зросла з 19 % до 36 %. А частка тих, хто планує залишити межі країни, зменшилася з 11 % до 8 %.
Водночас, за даними опитування від 20.04.2022 р., серед осіб, котрі виїхали за кордон, мають намір повернутися в країну 77 % (на 01.03.2022 р. таких було 51 %, на 08.03.2022 р. та 28.03.2022 р. – 74 %). Частка тих, хто вважає, що залишили країну назавжди, зменшилась з 35 % до 13 %.
На нашу думку, ймовірне неповернення значної кількості українців зумовлює чималі виклики для вітчизняного ринку праці: втрату робочої сили, відплив висококваліфікованих фахівців та молоді, що є загрозливими факторами для економіки країни, особливо в період повоєнного відновлення. Хоча вимушено переміщені в період війни за межі країни особи мають високий потенціал повернення (здебільшого, виїхали жінки та діти, а чоловіки змушені були залишитися в країні), проте лише 17 % з них мають роботу в Україні та працюють, а 19 % – мають роботу, але не працюють (приховане безробіття). Тому на територіях, де інтенсивність бойових дій є низькою, уже нині потрібно шукати можливості й максимально залучати працездатне населення до трудової діяльності, використовувати гнучкі форми зайнятості задля відродження підприємств, реконструкції інфраструктури, відновлення довіри та очікувань громадян України.
Результати Дев’ятого загальнонаціонального опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» 26 квітня 2022 р., свідчать про поступове відновлення сфери праці: спостерігається зростання кількості українців, які повертаються до роботи. Наразі 59 % тих, хто мав роботу до війни, продовжують працювати (у березні таких було 46 %). Зокрема, з 23 % до 32 % зросла частка тих, хто працює у звичному режимі; з 21 % до 24 % – хто працює частково або віддалено; 3 % опанували нову роботу. Найбільше працюючих серед мешканців західних та центральних областей (близько 60 %). Серед мешканців Півдня працюють 52 %, Сходу – близько 40 %. Поступове відновлення зайнятості спостерігається у Центрі, на Півдні та Сході країни, на Заході – з початку квітня ситуація стабілізувалася. Відновлення трудової сфери – це основа поліпшення рівня та якості життя населення, зниження рівня конфліктності й напруженості у суспільстві.
Серед осіб, які втратили роботу в період широкомасштабної війни РФ проти України, 54 % вважають, що зможуть відновити свою трудову діяльність на попередньому місці роботи (у Центральному та Південному регіонах частка таких респондентів становить 58 %, у Східному регіоні – 54 %, у Західному – 41 %). 40 % опитаних втратили надію на відновлення трудової діяльності на попередньому місці. Такі думки переважно мають мешканці сіл, особи старшого віку та жінки. Водночас, до 39 % зменшилась частка тих, хто мав роботу до війни, втратив її та досі не знайшов нової, (у березні таких було 53 %, на початку квітня – 41 %). Варто зазначити, що дві третини респондентів, які втратили роботу внаслідок війни, готові змінити місце роботи; 58 % опитаних не проти набути іншу професію, а 49 % – готові працювати в іншому регіоні країни. Найбільше таких осіб серед мешканців східних регіонів. Такі настрої населення підтверджують актуальність завдання щодо забезпечення умов трудової мобільності робочої сили.
У період війни та повоєнного відновлення політика на ринку праці повинна бути двополюсною та орієнтуватися як на внутрішній сегмент, так і на зовнішній – вимушених переселенців, котрі виїхали за межі країни.
Попри незбалансованість та величезні втрати, спричинені війною, на внутрішньому ринку праці потрібно створити умови для забезпечення зайнятості та доходів за умов стабілізації безпеки та соціогуманітарної стабільності для осіб, котрі втратили роботу під час війни. Досягнути цього можна завдяки адаптації наявної робочої сили до локальних ринків праці через сприяння професійному розвитку і переорієнтації, заміщення тимчасово утворених вакансій унаслідок відпливу працездатного населення з ринку праці, зокрема – до лав Збройних сил України, територіальної оборони, вимушеного переселення. Посилюється актуальність створення умов для розвитку трудової мобільності в усіх її існуючих формах. Для структурних змін економіки необхідні нові знання та навички, що, в свою чергу, потребує адаптації та узгодження сфери освітньо-професійної підготовки і перепідготовки з вимогами ринку праці.
На територіях, що приймають переселенців, необхідно спрямовувати зусилля на відновлення та реінтеграцію місцевої економіки для максимального використання трудового потенціалу тимчасово переміщених осіб.
З метою збереження робочої сили та мінімізації процесу її вимивання з України, в тому числі відпливу молоді, працівників зі сформованими кваліфікаційними та професійними навичками, важливим завданням є створення робочих місць на модернізованих, відновлених та новостворених підприємствах. Значні резерви у цьому напрямі містяться в застосуванні, подальшому розвитку та поширенню гнучких форм організації праці та її оплати. Останнє стосується дистанційної праці для тих, хто вимушений був залишити місця постійного проживання у період війни.
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Фото: НІСД