Радянські військові меморіали: статус де-юре і де-факто

Неспровокована повномасштабна агресія РФ проти України зустріла жорстку відсіч. Війна триває і нині розгортається в український контрнаступ. У її перебігу чимало українських воїнів поклали свої життя за незалежність України. Справа честі української держави – увічнити їхню звитягу, передати нащадкам спогади про війну, сприяти збереженню пам’яті про героїв.

Важливим аспектом такого увічнення є зведення меморіальних споруд на честь загиблих воїнів. Чимало їх уже з’явилося на мапі України, а деякі ще розбудовують. Вони стають шанованими місцями пам’яті, і не лише для рідних чи знайомих загиблих. Це осередки заходів з патріотичного виховання, громадянських церемоній, комеморацій та офіційних і неформальних урочистостей.

Не буде перебільшенням визнати, що саме ці меморіали уособлюють для сучасників боротьбу за незалежність України, жертовність та героїзм захисників Батьківщини.

Водночас варто зазначити, що низка інших меморіальних споруд де-факто втрачають свій символічний статус.

Це стосується передовсім тих меморіальних об’єктів, які незалежна Україна отримала в спадок від радянського минулого. Створені здебільшого в 50–70-ті роки ХХ ст., вони мали виконувати функції консолідації народів СРСР, формувати ідентичність радянської людини та радянський патріотизм. Більшість меморіальних споруд були покликані зберігати пам’ять про боротьбу проти нацистської Німеччини, означену в радянському історичному наративі як «Велика вітчизняна війна».

Військовий меморіал у м. Часів Яр Донецької обл. Фото: «Враження від подорожей»

Масштабні меморіальні комплекси й нині відіграють важливу роль у меморіалізації значущих подій Другої світової війни. Тим часом радянські військові пам’ятники вже не виконують покладених на них раніше суспільних функцій консолідації суспільства та патріотичного виховання молоді. Відповідно, вони дедалі частіше втрачають свою цінність для місцевих громад. Відбуваються акти стихійного демонтажу пам’яток (зокрема в Чернівцях, Ужгороді тощо) протягом 2022–2023 рр. Підставою демонтажу пам’ятників іноді визнають їхній аварійний стан.