Трансформації соціальних ідентичностей на тимчасово окупованих територіях (АР Крим, ОРДЛО). Напрями, тенденції політики ідентичності з боку РФ, порушення прав людини

Резюме

Після початку агресії РФ  проти України, в окремих районах Донецької та Луганської областей (далі – ОРДЛО), незаконної окупації РФ території АР Крим та м. Севастополь  в березні 2014 р., в  цих українських регіонах РФ проводиться цілеспрямована політика неоколонізації території. В ОРДЛО російською владою впроваджуються «кримський пакет» політик ідентичності. Окупаційне керівництво ОРДЛО публічно декларує активну політику всебічної інтеграції з РФ, у регіоні працюють інтегративні російські проекти, відбувається «синхронізація» нормативно-правової бази з РФ. Частиною кримського пакету в РФ є «особливий народ» Криму, міжнаціональний мир, нівеляція укоріненості на півострові кримських татар.

Попри обмежені можливості впливу на ситуацію на ТОТ доцільно інтенсифікувати реалізацію напрямів державної політики, що міститься у розпорядження КМУ «Про затвердження плану заходів, спрямованих на реалізацію деяких засад державної внутрішньої політики щодо тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополь», «Державної цільової програми відновлення та розбудови миру в східних регіонах України». Розглянути можливість запровадження різних напрямів гуманітарної політики щодо громадян, які проживають на ТОТ (освіта, медицина, молодіжна політика). Здійснювати заходи інформаційної політики, налагодити систему моніторингу дотримання прав і свобод громадян України, які проживають на ТОТ та алгоритми реагування на порушення.

ТРАНСФОРМАЦІЇ СОЦІАЛЬНИХ ІДЕНТИЧНОСТЕЙ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ (АР КРИМ, ОРДЛО). НАПРЯМИ, ТЕНДЕНЦІЇ ПОЛІТИКИ ІДЕНТИЧНОСТІ З БОКУ РФ, ПОРУШЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ

Після початку агресії РФ  проти України, в окремих районах Донецької та Луганської областей (далі – ОРДЛО), незаконної окупації РФ території АР Крим та м. Севастополь в березні 2014 р., в цих українських регіонах РФ проводиться цілеспрямована політика неоколонізації території. Вона полягає в системному підпорядкуванні всіх процесів життєдіяльності регіонів інтеграційним процесам РФ, формуванні інститутів управління, які б слугували цілям РФ. Паралельно з цим з боку РФ проводиться комунікаційна політика, яка спрямована на поширення негативної інформації про Україну, українське суспільство та владу, дискредитацію політичних, економічних та суспільних процесів в країні. Одним із аспектів політики неоколонізації є проведення спеціальних заходів в політиках ідентичності, освіти, культури, історичної пам’яті, сфері дотримання прав і свобод людини.

Довідково: 15 квітня 2014 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Цим законом (частина шоста статті 6) Російську Федерацію було визначено як державу, що здійснює окупацію. 17 березня 2015 р. Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», в постанові відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» визначено тимчасово окуповані території. 18 січня 2018 р. Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», де тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях (далі ТОТ) визнаються частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль. Було увалено Розпорядження КМУ від 28 березня 2018 р. № 218-р «Про затвердження плану заходів, спрямованих на реалізацію деяких засад державної внутрішньої політики щодо тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополь», які передбачають роботу з молоддю, заходи гуманітарного характеру стосовно громадян України, що проживають на тимчасово окупованих територіях. 13 грудня 2017 р. Постановою КМУ від  № 1071 було ухвалено «Державну цільову програму відновлення та розбудови миру в східних регіонах України», спрямовану на звільнені території.

П’ятиріччя окупації та анексії, перманентні бойові дії, системні порушення у сфері прав людини, масована антиукраїнська пропаганда призвели до комплексних трансформацій у масовій свідомості громадян України, що проживають на ТОТ у сприйнятті України, української влади, українського суспільства.

Дані досліджень українських організацій в ОРДЛО, які користувалися авторитетними соціологічними мережами, у 2017 р. демонстрували, що 41 % опитаних мешканців вважали, що за власними цінностями та способом мислення, вони більш схожі на жителів Росії. Близько третини з них – 34 % зазначили, що вони не схожі а ні на мешканців Росії, а ні на мешканців інших регіонів України. На ТОТ Донецької області збільшилась кількість тих, хто вважає що на Донеччині триває громадянська війна – так вважають більше половини опитаних – 55 % (2016 рік – 44 %), високим є рівень довіри до російських ЗМІ[1]. До початку російської агресії соціологічні опитування, проведені в березні 2014 р. демонстрували[2], що  абсолютна більшість громадян як у західному, центральному (відповідно, 94 % та 82 %), так й у східному, й південному регіонах не підтримували ідею відокремлення південно-східних областей від України з перспективою їх приєднання до Росії. На Донбасі таку ідею не підтримували трохи більше половини опитаних (52 %), а підтримували –  27 %, що майже втричі більше, ніж на решті Сходу країни (без Донбасу) та на Півдні (11 % та 10 %).

Водночас, дані будь-яких кількісних соціологічних досліджень в Криму за умов окупації та агресії можуть виглядати контраверсійно, часто не підлягають верифікації, щоб оцінити потенційні масштаби змін у суспільній думці. Так, в АР Крим та м. Севастополь РФ застосовує статтю Кримінального кодексу РФ 280.1., яка набула чинності після незаконної анексії регіону, коли у серпні 2014 р. було посилено кримінальну відповідальність за публічні заклики до здійснення дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності РФ, а саме так можуть бути розцінені російськими силовими структурами будь-які заперечення чи висловлені сумніви стосовно «російського статусу Криму». За даними закритих фокус-групових досліджень на Кримському півострові серед різних громад кримських татар наприкінці 2017 р., довірливі відносини сьогодні в Криму можуть виникнути тільки щодо членів своєї сім'ї, рідних і близьких людей, за цих умов проведення кількісних соціологічних опитувань з правдивими даними виглядає сумнівним.

Особливості формування «регіональних ідентичностей», які інкорпоруються до «русского мира». Дії РФ у соціокультурній, інформаційній сферах полягають у побудові регіональної ідентичності,  в ОРДЛО, яка всебічно та безальтернативно інтегрована до «русского мира» на противагу «насильницькій українізації» регіону протягом 25 років. Регіональна ідентичність в ОРДЛО формується на протистоянні сучасній Україні, героїзації дій російських найманців проти України, запровадженні регіональних символів антиукраїнської спрямованості.  Яскравим прикладом є введення в систему «свят»  в ОРДО «Дня створення Республіканської гвардії ДНР», святкові дні щодо створення окремих батальйонів, радянські професійні свята та день російської мови, встановлення пам’ятного знаку Росії. У регіоні працює низка різноманітних російських проектів, приміром, «Український народний трибунал», який просуває інформацію про злочини української влади проти народу в інформаційному полі ОРДЛО. Складно оцінити реальний вплив подібної масованої інформації з боку РФ на масову свідомість, але мешканці ТОТ перебувають під пропагандою російських ЗМІ та пропагандою місцевих проросійських каналів комунікації.

 На кримському півострові з боку РФ впроваджуються концепти «багатонаціонального Криму», який є незаперечною частиною «русского мира». Частиною кримського пакету в РФ є «особливий народ» Криму, міжнаціональний мир, нівеляція укоріненості на півострові кримських татар. У загальноросійський офіційний риториці Крим залишається  інструментом актуалізації російського патріотизму і сенсів «русского мира», у тому числі пов'язаного з ідеями «збирання земель». Нав’язується безальтернативність російської ідеології для півострову та задовольняється ностальгія частини населення за радянським режимом, культивуються тези «спасіння кримчан від війни» російським політичним керівництвом.

Паралельно з цими процесами, російською владою суттєво обмежуються права та свободи громадян. Міжнародні організації продовжують констатувати в ОРДЛО відсутність простору для організації мирних зібрань, на яких можна було б висловити критичні думки,[3] – «простір для свободи думки та вираження поглядів на території, яка контролюється озброєними групами, залишився вкрай обмеженим». Ідентичні процеси відбуваються в Криму, вони по суті є тими ж напрямами політики, які сьогодні спостерігаються в РФ в цілому, але проводяться більш жорстко. Відбуваються фактичні репресії по відношенню до нелояльних громадян та організацій, незаконні затримання громадян, репресії до кримських татар. За результатами досліджень медіа поля в Криму, сьогодні українці, кримські татари, члени або прихильники Меджлісу кримськотатарського народу, активісти Євромайдану, мусульмани і мігранти є основними групами, проти яких використовувалася мова ворожнечі в інформаційному просторі Кримського півострова[4].

Системні дії РФ в регіонах у сфері соціогуманітарної політики, 5 років поспіль проведення комунікаційних та інформаційних впливів з боку РФ, надають уявлення про загальну спрямованість  у формуванні ідеологічних сенсів на ТОТ, які протягом окупаційного періоду впливають на різні категорії громадян, почасти визначаючи їхні світоглядні орієнтири, трансформуючи попередні уявлення, досягаючи кумулятивного ефекту. Адже поруч з інформаційною політикою містифікації та фейків з боку політичного керівництва РФ проводиться комплексна політика із формування «нової соціальної реальності», поширюються радянські концепти, культивуються «регіональні ідентичності», які безальтернативно вписуються в російський ідеологічний наратив «русского мира». По суті в ОРДЛО російською владою впроваджуються «кримський пакет» політик ідентичності, який було апробовано в АР Крим.

Особливості здійснення соціокультурної політики з боку РФ на тимчасово окупованих територіях. З боку РФ було офіційно визнано російську юрисдикцію над Кримським півостровом в березні 2014 р. Незважаючи на невизнання світовою спільнотою незаконної окупації Криму РФ,  російське політичне керівництво проводить відкриту та системну політику включення АР Крим та м. Севастополь в загальний російський економічний, культурний, інформаційний, освітній простір, проводячи політику неоколонізації півострову. У 2014 р. російському керівництву вдалося в найкоротші строки сформувати так звані «інститути влади» за допомогою кооптації колишніх українських чиновників в Криму, створюючи структури, які були налаштовані на завдання «всебічної інтеграції» регіону до РФ. Сьогодні «інтеграція» фактично завершена. Т.зв. Кримський федеральний округ було ліквідовано в 2016 р., хоча в різних соціально-економічних сферах досі тривають «перехідні періоди». 

З моменту незаконної окупації РФ активно проводить політику заміщення населення Криму. За даними Федеральної служби державної статистики РФ, у 2014-му, 2015-му і за перші 11 місяців 2016 р. на півострові офіційно зареєструвалися близько 130 тисяч нових «кримчан», при цьому близько 54 тисяч з них обрали для місця проживання Севастополь. Нові колоністи – громадяни РФ, країн СНД. Новоприбулі – й  чиновники з РФ, для яких існують програми компенсації оплати житла. У 2016 р. з 12 членів «уряду Севастополя» тільки один проживав у місті раніше, решта прибули з РФ.

В ОРДЛО РФ не визнає на міжнародному рівні факту своєї безпосередньої присутності та юридично не визнала т.зв. «ДНР» та «ЛНР». В одному з інтерв’ю, у грудні 2018 р. Голова МЗС РФ К. Лавров заявив, що офіційне визнання з боку РФ самопроголошених республік може призвести до втрати з боку РФ України як такої, а РФ зацікавлена у підпорядкуванні всіх загальноукраїнських процесів. У політичному керівництві РФ не заперечують, що підтримують «південний схід України» не тільки політично, але й вирішують поточні економічні проблеми щодо різних аспектів життєдіяльності регіону. В ОРДЛО діє рубльова зона, контролюються політичні, економічні проекти, у лютому 2017 р. президентом РФ В. Путіним було ухвалено указ «Про визнання в Російській Федерації документів та реєстраційних знаків транспортних засобів, виданих громадянам України та особам без громадянства, які постійно проживають на територіях окремих районів Донецької та Луганської областей України». Існують різні дані відносно вартості утримання ОРДЛО для РФ, їх складно визначити  повною мірою через відсутність прямих показників в статтях Державного бюджету РФ. За публічними оцінками американської компанії Stratfor ще в 2015 р., РФ в цілому витрачає на п'ять невизнаних республік (ПМР, Абхазія, Південна  Осетія, «ДНР-ЛНР»)  до $ 5 млрд на рік.

Міжнародні організації інтерпретують ситуацію як  «ефективний контроль з боку РФ» над цими територіями. Зокрема, у резолюції ПАРЄ від 24 квітня 2018 р. ОРДЛО визнано як регіони, «які перебувають під фактичним контролем російської влади» (territories in the Donetsk and Luhansk regions temporarily under the effective control of the Russian authorities).

Загальні тенденції соціокультурної політики з боку РФ на тимчасово окупованих територіях. Попри російську риторику про потребу виконання «Мінських домовленостей» та «інтеграцію ТОТ до України», з боку політичного керівництва РФ проводиться подальша секторальна інтеграція ОРДЛО до РФ. Ці процеси відбуваються в економічній, культурній, освітній сферах.

В ОРДЛО та ТОТ Криму синхронно запроваджуються однакові організаційно молодіжні та  й «суспільні» проекти (молодіжний парламент – осінь-зима 2018-2019 рр., створення в т.зв. «ДНР» Громадської палати, яка існує в РФ та була сформована в Криму). Організація таких утворень проходить за повною аналогією з процесами в РФ.

Спостерігається почасти синхронізація символічного святкового простору  (відзначення річниці Переяславської ради, День перемоги та ін.). Приміром, 4 листопада 2018 р. наказом самопроголошеного глави «ДНР» визначено як святковий та вихідний день народної єдності в «республіці». Відповідне свято відзначається як державне в РФ з 2005 р.

У Криму та ОРДЛО було ліквідовано незалежні громадські українські організації. Приміром, в 2016 році т.зв. Державною Реєстраційною Палатою Міністерства юстиції «ДНР» здійснювалася тільки легалізація так званих професійних спілок. У т.зв. «ДНР» ще 2015 р. у т.зв. законі «Про особливий правовий режим» вказувалося, що може бути  припинено діяльність іноземних і міжнародних організацій, щодо яких правоохоронними органами отримані достовірні дані про те, що вони ведуть діяльність, спрямовану на підрив оборони і безпеки “Донецької Народної Республіки”.

Відповідно до даних окупаційної влади РФ в АР Крим та м. Севастополь зареєстровано станом на 1 січня 2019 р. 3126 громадських, релігійних організацій, значна частина з яких – кримські представництва загальноросійських НУО. В ОРДЛО існують квазігромадські рухи «Свободний Донбас», «Донецкая республика» тощо, представники яких кооптовані в систему самопроголошеної влади, а політичних партій як таких не існує.

На території ОРДЛО, введено процедури обов’язкової реєстрації всіх релігійних організацій, там обмежують свободу релігії та переконань. Запроваджується тиск на релігійні організації, ті ж самі дії  відбуваються й у Криму (тиск щодо інституцій та представників ПЦУ, мусульманських громад, свідків Єгови[5]). За даними Комісії США з міжнародної релігійної свободи (USCIRF) на території ОРДЛО самопроголошена місцева влада повністю заборонила релігійну діяльність всіх євангельських церков – баптистів, п'ятидесятників, адвентистів. Відповідна заборона поширюється навіть на домашні зібрання віруючих. Майно цих організацій фактично було конфісковано. Запроваджуються висновки так званої «експертизи з релігієзнавства», яку в ОРДЛО зобов'язані проходити всі релігійні організації, крім православної церкви Московського патріархату. Посилюється тиск на ПЦУ, є загроза депортації священиків та конфіскації церковної власності. Репресій зазнають й представники мусульманської громади. 21 червня 2018 р. самопроголошеною владою в т.зв. «ДНР» було  закрило єдину діючу мечеть у Донецьку.

«Інтеграційні проекти» РФ з ОРДЛО. На т.зв. офіційному рівні самопроголошене окупаційне керівництво ОРДЛО публічно декларує активну політику всебічної інтеграції з РФ, яка відбуватиметься поетапно. Після  проведення так званих виборів в ОРДЛО восени 2018 р., факт яких  було засуджено міжнародною спільнотою, не бракує заяв самопроголошених посадовців в ОРДЛО щодо інтенсифікації «продовження інтеграції в Росію», яка полягає в синхронізації нормативної бази та подальших інтеграційних процесів. У свою чергу 1 березня 2019 р. було оприлюднено т.зв. зовнішньополітичну доктрину самопроголошеної «ДНР», де одним із пріоритетів визнано розбудову стратегічного партнерства з РФ та «суверенізацію регіону», підтримку інтеграційних процесів на пострадянському просторі. Відповідний документ носить гібридний характер та покликаний публічно «знімати» з РФ відповідальність за процеси в «суверенному регіоні». Це демонструє традиційні установки з боку РФ – для врегулювання конфлікту необхідна пряма комунікація українського політичного керівництва саме із самопроголошеною окупаційною владою в ОРДЛО. Інтеграція та «суверенізація» не змінюють російської політики в ОРДЛО щодо контролю в різних сферах, зокрема й  включення мешканців на тимчасово окупованих територіях в російський соціокультурний порядок денний.

Виходячи з вищезазначеного, у 2019 р. послідовно декларуються пріоритети т.зв. уряду «ДНР», – «гармонізація з РФ правової та нормативно-правової бази». Зокрема запроваджено різноманітні інтеграційні проекти, створено організації, які їх реалізують. Можна припустити, що діяльність цих організацій підпорядковано різним політичним акторам в РФ. У 2014 р. в Раді Федерації РФ було сформовано так званий Комітет громадської підтримки мешканців Півдня та Сходу України, який відкрито проводив різноманітні публічні заходи в інтеграційній площині ОРДЛО та РФ, розвиваючи «зв’язки» самопроголошених «республік» з різними регіонами РФ. У грудні 2017 р. в Москві було запроваджено так званий «Русский центр» (Д. Пушилін), якій опікувався питаннями «підвищенням рівня процесів інтеграції Донбасу з Росією в гуманітарних, соціальних і культурних аспектах, створення стійких взаємовідносин між громадськими організаціями ДНР і суб’єктами РФ». За інформацією цієї структури у 2018 р. в рамках так званої інтеграційної програми «Росія – Донбас» майже 3300 делегатів з т.зв. «ДНР»  взяли участь у 644 заходах, що проходили в регіонах РФ, в самій т.зв. «ДНР» відбулося 362 заходи за участі 1679 представників з РФ, відбувається міжрегіональна співпраця ОРДЛО із територіальними суб’єктами РФ.

У березні 2017 р. в Криму було створено так званий Інтеграційний комітет «Росія – Донбас», якій нині курується «кримським», т.зв. депутатом державної думи А. Козенком, організацію сформовано  як постійно діючу структуру, її діяльність спрямована на посилення процесів гуманітарної, соціальної, культурної інтеграції Донбасу і Російської Федерації. У свою чергу публічно на заходах таких утворень як правило присутні регіональні кримські чи маргінальні політичні особи в РФ.

Існує низка благодійних фондів РФ, які опікуються гуманітарною допомогою та патронуються російськими органами влади. Приміром, партнером російського фонду «Під крилом Росії» є Слідчий комітет РФ.

Перебіг заходів демонструє розвиток співпраці квазігромадських організацій в ОРДЛО з російськими (профспілки, професійні асоціації, тощо). Варто наголосити на спільних «патріотичних проектах» із залученням молоді в Криму, ОРДЛО. Приміром, рішення про створення «Молодіжного парламенту» було ухвалено  самопроголошеною кримською владою наприкінці вересня 2018 р., у т.зв. «ДНР» наприкінці лютого 2019 р., у т.зв. «ЛНР»  наприкінці січня 2019 р. Так само на цих територіях розвиваються російські мілітарні молодіжні проекти Юнармії. На території Кримського півострову за офіційними джерелами самопроголошених структур – кожен шостий школяр Севастополя – юнармієць, у цілому це найвищий показник в Росії. Створення аналогічного утворення нині декларується в ОРДЛО.

В ОРДЛО, як і на кримському півострові, проводиться  системна «військово-патріотична» пропаганда серед дітей, підлітків та молоді зі залученням їх до членства в «громадських» організаціях. Активно залучаються до членства в «громадських» організаціях працівники бюджетних підприємств і підприємств, на яких введено так зване «зовнішнє управління»[6].

Приміром, 22 лютого 2019 р. так званий Міністр освіти і науки «ДНР» Є. Горохов проголосив, що провідна мета освіти в т.зв. «ДНР» – інтеграція в російський освітній простір, триває процес визнання дипломів про вищу освіту в ОРДЛО з боку РФ. З 2017 р. в самопроголошеній були затверджені нові Державні освітні стандарти початкової, основної та середньої загальної освіти. Вони узгоджені з аналогічними Федеральними освітніми стандартами Російської Федерації. Заслуговують на увагу освітні програми з вивчення «истории отечества» в самопроголошеній «ДНР» з 2017 р. Вони  фактично надають учням інформацію про історію РФ, беззаперечну інтегрованість Донбасу до «русского мира» та насильницьку українізацію регіону протягом 25 років Української Незалежності. Існують варіанти викладання «Уроки громадянськості Донбасу» для учнів 5-11 класів, де історія регіону подається абсолютно  відокремлено від історії України.  Макрокомпонентами цього курсу є «Донбас и русский мир», «Виховуй в собі громадянина ДНР», «Донбас – моя Батьківщина».

Висновки

В ОРДЛО з боку РФ проводиться політика ідентичності значною мірою схожа з кримською, яка відтворює російські зразки побудови політичного, ідеологічного простору, ситуації в сфері прав людини;

З боку РФ, попри заперечення присутності в регіоні та процесів інтеграції з ОРДЛО, здійснюються кроки з включення регіону в російський соціальний, культурний, освітній простір без офіційного визнання квазіутворень. Одним із пріоритетів цієї діяльності є й «узгодження» нормативної бази ОРДЛО з РФ;

На ТОТ спостерігається мілітаризація в усіх сферах суспільного життя, створення лояльних до РФ інституцій  квазігромадянського суспільства та заборона українських організацій, витискання зі смислового та інформаційного поля української присутності, цілеспрямоване поширення антиукраїнської пропаганди, трансформація освітніх процесів за російськими зразками.

Українська влада має обмежені можливості реагування на процеси на ТОТ. У свою чергу протистояння відповідним загрозам вимагає скоординованої політики в різних соціальних сферах, моніторингу та реагування на ситуації, донесення інформації про соціокультурні процеси та інтеграційну політику з боку РФ до міжнародних партнерів.

Рекомендації

Кабінету Міністрів України

  • Провести оцінку ефективності реалізації пунктів розпорядження КМУ від 28 березня 2018 р. № 218-р «Про затвердження плану заходів, спрямованих на реалізацію деяких засад державної внутрішньої політики щодо тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополь», які передбачають роботу з молоддю, заходи гуманітарного характеру стосовно громадян України, що проживають на тимчасово окупованих територіях.
  • Провести аналіз стану реалізації положень «Державної цільової програми відновлення та розбудови миру в східних регіонах України», ухваленої Постановою КМУ від 13 грудня 2017 р. № 1071, спрямованої на звільнені території. Розглянути можливість запровадження заходів гуманітарної політики по відношенню до громадян, що проживають на ТОТ (освіта, медицина, молодіжна політика).
  • Розглянути можливість запровадження цілісної системи моніторингу дотримання прав і свобод громадян України, які проживають на ТОТ та алгоритми реагування на порушення, періодичність розгляду даних питань на засіданнях Уряду, донесення системної інформації про ситуацію із комплексним порушеннями прав людини в Криму та ОРДЛО до міжнародних партнерів; моніторинг господарської діяльності органів публічної влади, підприємств, установ, організацій країни-окупанта на ТОТ з отримання прибутку на ТОТ, у тому числі отримання доходів від діяльності державних та комунальних підприємств, підприємств інших форм власності України; моніторинг експлуатації землі, природних надр України окупаційною владою на території Кримського півострова; моніторинг неналежного використання, нищення культурної спадщини України на окупованій території. Відслідковування порушень на ТОТ щодо:
    1) майнових, цивільних прав громадян;
    2) право на свободу слова;
    3) національні, мовні, культурні права, у тому числі право на освіту національною мовою тощо;
    4) право на збереження громадянства України;
    5) право не служити в окупаційних військах тощо.

Міністерству Юстиції України

  • Розглянути можливість для публічних консультацій щодо законопроектів в сфері перехідного правосуддя, зокрема проектів законів «Про засади державної політики захисту прав людини в умовах подолання наслідків збройного конфлікту», сприяти роз’яснювально-комунікаційним кампаніям стосовно напрямів відповідної політики.

Міністерству інформаційної політики України

  • Розробити Плани реалізації Стратегії інформаційної реінтеграції Донецької та Луганської областей (ухвалено Постановою КМУ від 26 липня 2018 р. № 539-р), Стратегії  Інформаційної реінтеграції Автономної Республіки Крим та м. Севастополя (ухвалено Постановою КМУ від 27 грудня 2018 р. № 1100-р) за участі представників неурядових організацій, міжнародних організацій.

 

Тищенко Ю. А.

відділ етнонаціональних досліджень,

реінтеграції та розвитку громадянського суспільства

Національний інститут стратегічних досліджень

квітень 2019 р.

 

[1] Аналітичний звіт за результатами соціологічного дослідження «Особливості свідомості і ідентичності жителів підконтрольної та окупованих Україні територій Донецької області», Аналітичний Центр «Фабрика думки «Донбас», український офіс міжнародного дослідницького агентства IFAKInstitut, проведено з 10 по 26 грудня 2017 року методом особистого (face-to-face) інтерв’ю, [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  https://drive.google.com/file/d/1gWg9Jk5hqZlwsVTCmBUdrY9UxJxlHsv-/view

[2] Чи властиві українцям настрої сепаратизму – загальнонаціональне опитування // Офіційний сайт Фонду «Демократичні ініціативи» імен Ілька Кучеріва, березень 2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dif.org.ua/ua/polls/2014_polls/chi-vlastivi-ukraincjam-nastroi-s…

[3] Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини, Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 травня – 15 серпня 2018 року

[4] Мова ворожнечі в Криму стала для РФ зброєю проти українців – дослідження, [Електронний ресурс]. – Режим доступу:https://humanrights.org.ua/material/mova_vorozhnechi_v_krimu_stala_dlji…

[5] У РФ Свідки Єгови заборонено. 7 липня 2017 року Апеляційна колегія Верховного суду РФ визнала законним рішення про заборону Свідків Єгови. За даними російського представництва забороненої організації, релігію Свідків Єгови активно сповідують у країні 175 тис. осіб. В тимчасово окупованому Криму в 2018, 2019 рр. Періодично відбувалися обшуки та затримання адептів цієї конфесії. У вересні 2018 року т.з/ Верховний суд ДНР заборонив діяльність релігійного об'єднання «Свідки Єгови» «у зв'язку із здійсненням цією релігійним об'єднанням екстремістського діяльності».

[6] Незаконна експропріація підприємств у власників на користь фінансово-промислових груп РФ, ОРДЛО, відповідні процеси відбувалися в Криму в 2014 рр.