Рішення КМУ, спрямовані на покращення місця України в рейтингу Doing Business, включають пропозицію щодо встановлення принципу провадження господарської діяльності суб’єктами приватного права без нормативного обов’язку застосування печаток.
Проте повноцінне запровадження цього принципу вимагає не лише скасування обов’язковості печаток як такого, але й запровадження відповідних заходів, які мають компенсувати ризики, що виникають внаслідок такого рішення.
По-перше. Печатка (як правило кругла, що створює так званий «мокрий» відбиток) є одним з атрибутів юридичної особи (як приватного, так і публічного права). Сенс цього атрибуту до недавнього часу в Україні полягав в унікальності печатки (що в свою чергу забезпечувалось процедурами МВС України щодо надання дозволів на виготовлення печаток). Унікальність печатки виступала своєрідним інструментом захисту документів юридичних осіб від підробки сторонніми особами. З прийняттям у 2011 р. Наказу МВС України № 5 від 11.02.2011 р., яким було скасовано обов’язок на отримання в МВС України дозволу на виготовлення печатки (наявність цього дозволу в легальному полі забезпечувала унікальність кожної печатки та неможливість легального виготовлення дублікатів/копій/тощо) – унікальність печатки була втрачена.
За цих умов існування обов’язкових нормативних процедур щодо закріплення підпису посадової особи відбитком печатки не несе жодної захисної функції. Тому відмова від обов’язку застосування печатки за наявних умов є лише логічним продовженням процесу, який було розпочато Наказом МВС України № 5 від 11.02.2011 р.
По-друге. Вбачається, що при функціонуванні суб’єктів господарювання використання для ідентифікації суб’єкта господарювання (в межах як контрактного, так і адміністративного права щодо обов’язкових звітів, декларацій і т.п.) лише ПІБ (прізвища, ім’я та по-батькові) особи, що поставила підпис під документом, недостатньо. Приклад подій з підписанням Державним агентством з інвестицій та управління національними проектами України меморандуму щодо намірів по створенню консорціуму по будівництву/управлінню СПГ-терміналу з Gas Natural Fenosa доводить, що необхідною умовою ефективності в господарських відносинах є чітко визначені та доведені повноваження сторін, які підписують договір. Українське законодавство передбачає багатоваріантність форм управління суб’єктами господарювання та багатоваріантність обмежень при виконанні посадовими особами своїх повноважень, у тому числі й щодо підписання договорів та інших документів. За умови унікальності печатки вона частково виконувала цю функцію підтвердження повноважень, перекладаючи відповідальність на посадових осіб, що скріплювали документ печаткою, і нормуючи цю відповідальність певними процедурами.
Якщо функції печатки втрачено, її функції має виконувати інший інструмент.
В українському законодавстві щодо реєстрації суб’єктів господарювання – юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців передбачено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців має містити інформацію щодо керівництва (підлягає щорічному офіційному оновленню) та повноважень керівництва щодо юридичних дій (наприклад, обмеження по розміру відчуження майна юридичної особи тощо). Проте відповідно до вимог підзаконного акту – Наказу Міністерства юстиції України від 19.08.2011 р. № 2009/5 «Про організацію доступу до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» – відкритою для доступу є лише інформація про ПІБ керівництва.
Також стабільність відкритості Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в часі є невисокою і, наприклад, у 2010-2012 рр. були тривалі періоди часу, коли інформація реєстру була недоступна (на підставі чергових підзаконних актів).
Це дозволяє зробити висновок, що інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців могла б частково слугувати для визначення повноважень посадових осіб та наявних у них обмежень при підписанні договорів та інших офіційних документів, проте існуюча практика функціонування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зводить цю можливість нанівець.
Відсутність ідентифікації значно підвищує ризик невиконання умов договору та отримання непідтвердженої або фальсифікованої інформації органами державної влади від суб’єктів господарювання. Цей ризик додатково підвищується ризиком застосування можливостей підробки офіційної інформації суб’єктів господарювання у недобросовісній конкурентній боротьбі. Перенесення всіх спірних випадків на рівень судового розгляду призведе до перевантаження судової системи. У свою чергу це призводить до посилення ризику втрати керованості органами державної влади ситуації в цілому.
Можливі варіанти стороннього підтвердження, як то: нотаріальне посвідчення, електронні пристрої для суб’єктів господарювання для виконання функції ідентифікації та унікальності або подібні інші посилюють ризик збільшення витрат суб’єктів господарювання на дотримання нових процедур та витрат на контроль за належністю цих процесів з боку держави, що у свою чергу не покращить, а значно погіршить місце України у рейтингу Doing Business.
Отже, з метою подолання ризиків, що виникають, вбачається за вкрай необхідне і термінове широке повноцінне застосування інструменту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (його наповнення та публічне відкриття тих записів (полів), що передбачено Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV, і вироблення механізмів для швидкого та невитратного механізму підтвердження цієї інформації (на відміну від існуючої практики виписок та витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб‑підприємців, яка високо-корумпована та високо-витратна як в площині безпосередньо грошовій, так і в площині часу).
Без вирішення проблеми доступу до інформації щодо повноважень посадових осіб суб’єктів господарювання скасування печаток, хоча й є логічно зрозумілим, не приведе до будь-якого відчутного впливу на покращання бізнес-клімату.
Відділ економічної стратегії
(Д.В. Ляпін)