"Сучасна веб-картографія та її використання у попередженні й ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (crisis mapping)". Аналітична записка

Поділитися:

У широкому сенсі веб-картографія (англ. – web mapping або online mapping) – це сукупність технологій, пов’язаних зі створенням різноманітних віртуальних карт, їх розміщенням та обробкою у веб-просторі. Перші картографічні програми та Інтернет-ресурси почали з’являтися ще у середині 90-х років минулого століття. За винятком нечисленних віртуальних атласів, вони в основному були вузькоспеціалізованими (геодезія, геологія, навігація, демографія, статистика, землеустрій, бізнес-дані тощо), призначалися лише для професіоналів і мали статичний, неінтерактивний характер.

 

На даний момент ситуація кардинальним чином змінилася: на базі Інтернет швидко формується глобальна, інтерактивна, розгалужена інфраструктура веб-картографії, що нараховує, крім професіоналів, мільйони пересічних користувачів-учасників по всьому світу (для прикладу – лише спільнота відкритого веб-сервісу OpenStreetMap налічує більше 400 000 членів)[1]. Сучасне програмне забезпечення, доступ до баз даних і можливість миттєвої перехресної комунікації дозволяють колективно створювати «в онлайні» загальнодоступні електронні карти з будь-якою геопросторовою інформацією, що оновлюється в режимі реального часу. Спектр застосування тут надзвичайно широкий: від спеціалізованих до суто побутових потреб (наприклад – міська інфраструктура, шопінг, маршрути, погода тощо). Надзвичайно ефективним виявився цей алгоритм у попередженні й ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та гуманітарних катастроф, що призвело до виникнення і швидкого збільшення сегменту т.зв. кризової веб-картографії (англ. – crisis mapping).

 

Оскільки основною ідеєю кризової веб-картографії є масова участь користувачів у зборі необхідних даних (краудсорсинг), «локомотивом» її розвитку на поточному етапі є недержавні, зазвичай волонтерські онлайн‑спільноти та організації. Водночас, чимдалі масштабнішим стає використання інноваційного потенціалу кризової картографії офіційними структурами – міжнародними організаціями, урядами, рятувальними органами. Для підвищення інформативності електронних карт проектів краудсорсингові дані дедалі частіше доповнюються високотехнологічною професійною інформацією (наприклад, супутникові дані).

 

Більш докладно щодо напрямків розвитку та світового досвіду використання кризової веб-картографії – див. Додатки.

 

ВИСНОВКИ

1. Основною ідеєю і «надзавданням» веб-картографування на даному етапі його розвитку є створення глобальної, відкритої, інтерактивної, багатоцільової онлайн-інфраструктури, що працює в «режимі реального часу» (дані завжди є свіжими) і базована на тісній колаборації урядів, науково-експертних кіл, а також – найголовніше – пересічних людей по всій земній кулі, об’єднаних (чи не об’єднаних) в ті чи інші онлайн-спільноти, недержавні організації, рухи тощо. Центральний принцип архітектури даної системи – динамічна, синхронізована в часі і просторі, комплексна, багаторівнева візуалізація всього масиву даних, отриманих з різних джерел*, на платформі спеціальних картографічних веб-ресурсів.

 

2. На даний момент світова система (інфраструктура) масової веб-картографії знаходиться на початковому етапі свого формування і має децентралізовану, багатошарову архітектуру, в рамках якої поєднуються як глобальні (Google Maps, Open Street Map, Bing Maps), так і локальні (Sudan Satellite Sentinel Project, CERA, Яндекс Карты і Яндекс Народная карта) сервіси широкого та власне кризового (Development Seeds, Citivox, Tomnod) призначення, що можуть бути пропрієтарними і некомерційними, дослідницькі центри (програма «Crisis Mapping and Early Warning» в рамках Гарвардської Гуманітарної Ініціативи), різноманітні онлайн‑спільноти, блоги, форуми (Green Map System, iRevolution – блог Патріка Мейєра і багато інших).

 

3. При цьому вже з’явилися мережні організації, що відіграють роль глобальних координаційних центрів і дискусійних майданчиків, – в сегменті кризової веб-картографії такою, наприклад, є Crisis Mappers (повна назва –The International Network of Crisis Mappers), що на сьогодні об’єднує більш ніж 1 700 організацій і близько 2 000 веб-картографів у 157 країнах. Під егідою організації з 2009 року проходять щорічні Міжнародні конференції кризової картографії (International Conference of Crisis Mappers - ICCM)[2].

 

4. Одна з основних технологічних проблем розвитку сучасної веб‑картографії полягає в тому, що на сьогодні відсутні надійні відпрацьовані технології верифікації краудсорсингових даних. Це дає незначний відсоток помилок і неточностей, але досі невідомо про випадки навмисного стороннього викривлення даних чи цілеспрямованої масштабної дезінформації в рамках означених проектів.

 

5. Однією з основних проблем інституційного розвитку сучасної веб‑картографії (включаючи кризову) є дефіцит системного, взаємовигідного і достатньо легітимізованого співробітництва між волонтерським, некомерційним її сектором і урядовими та іншими офіційними структурами відповідного профілю. Водночас реалізуються численні спільні проекти, відкриті веб-картографічні ресурси open source широко використовуються міжнародними, урядовими та приватними структурами (OpenStreetMap), поряд з державними чи пропрієтарними професійними центрами геоінформаційного аналізу (ГІС) виникають альтернативні некомерційні онлайн-сервіси, що серед інших послуг пропонують вільне ПЗ (GRASS, gvSIG, GDAL, Mapserver, OpenLayers, GIS-Lab.info). Такі тенденції свідчать про обопільну зацікавленість і дозволяють твердити, що подальший взаємовигідний симбіоз глобальної веб-картографії та офіційних структур, її подальша інституалізація, швидке зростання і структурне укрупнення стане другим етапом і найімовірнішим сценарієм її розвитку.

 

6. У першу чергу вищесказане стосується кризової картографії, оскільки сфера її застосування є найбільш критичною та актуальною як для урядів, так і для громадськості. Сьогодні кризовий сегмент світової веб‑картографії є найрозвинутішим і акумулює в собі найсучасніші технологічні рішення. На даний момент у світі йде інтенсивна робота над елементами нової моделі цивільного захисту, де акцент робиться на ранньому попередженні НС та миттєвому реагуванні на них на основі перманентного багатоканального моніторингу і картографічній візуалізації даних онлайн. Вже зараз ця модель широко застосовується в умовах окремих НС та гуманітарних катастрофах, що, по суті, є процесом її доопрацювання та апробації. Враховуючи в позитивні результати даних випробувань, а також сталий та інтенсивний інтерес до кризової веб‑картографії з боку міжнародних організацій, урядів та авторитетних науково-дослідницьких кіл – у середньостроковій перспективі триватимуть процеси вдосконалення цієї моделі та її імплементації (безумовно, з поправкою на місцеві особливості) в якості важливого ресурсу урядових та міжнародних систем цивільного захисту в різних країнах світу.

 

7. Модернізація систем цивільного захисту за описаними вище напрямками є сьогодні одним з прогресивних і перспективних глобальних трендів, включення в який нині є стратегічно доцільним для будь-якої країни світу. Але для України – з точки зору готовності суспільства та вітчизняних державних органів – приєднання до цього процесу буде додатково ускладнюватись наступними чинниками:

− сьогодні практично немає суто українських онлайн-спільнот з питань веб-картографії та кризового краудсорсингу;

− участь українських користувачів в глобальних проектах такого роду є мінімальною, відповідно, відсутні нормативні механізми потенційного співробітництва між державою і недержавними профільними організаціями та проектами.

 

З іншого боку, Україна має достатній ступінь технологічної готовності до розгортання повноцінних масових веб-картографічних ресурсів, зокрема: а) порівняно високий рівень і добрі перспективи проникнення Інтернет (включаючи мобільний, що є основною апаратною платформою для масової веб-картографії); б) власні науково-технологічні ресурси для розробки і розвитку ГІС; в) наявність власного орбітального космічного апарата «Січ-2», однією зі штатних функцій якого є моніторинг надзвичайних ситуацій. Існує також багатий світовий досвід, широкий спектр відкритого програмного забезпечення, міжнародні онлайн-мережі та некомерційні організації, відкриті до співробітництва на різних рівнях.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ:

Профільним органам державної влади (Міністерство надзвичайних ситуацій України, Національне космічне агентство України) вбачається бажаним:

1. Розглянути доцільність та можливості запровадження у середньостроковій перспективі національних картографічних веб-платформ, призначених для моніторингу надзвичайних ситуацій з можливістю редагування їхнього контенту Інтернет-користувачами в режимі реального часу.

2. Враховувати можливість використання картографічних веб-платформ при подоланні наслідків надзвичайних (природних чи техногенних) ситуацій та завчасно сформувати орієнтовний список тих українських онлайн‑спільнот, що займаються даною тематикою та чиї можливості можуть бути використані (принаймні на рівні інформаційних ресурсів) під час НС.

3. Матеріали з розглянутої вище тематики доцільно (у разі їх відсутності) включити в навчальні програми[3] професійно-технічної освіти кадрів для сфери цивільного захисту та професійної підготовки осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, а також доводити до відома населення в рамках навчань всіх рівнів.

 

Відділ досліджень інформаційного суспільства

та інформаційних стратегій

(С. Гнатюк)

 


ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ДОДАТОК

Інтенсивний розвиток та зріст популярності практик «живого», інтерактивного веб-картографування триває приблизно з 2003-2004 років. Нині цей напрямок має значні перспективи подальшого розвитку завдяки таким чинникам: а) протягом 2000-х років Інтернет остаточно став глобальним, масово доступним, потужним, поліфункціональним та комфортним засобом комунікації; б) розширився спектр застосування GPS-технологій*, масового розповсюдження набули індивідуальні прилади GPS, дані з яких можна експонувати у веб-просторі в режимі реального часу; в) крім вже існуючих  платних (пропрієтарних) систем веб-картографії, виникли нові спеціалізовані онлайн-технології та безкоштовне програмне забезпечення з відкритим кодом, доступніше і простіше у використанні; г) дедалі доступнішою для громадськості стає ексклюзивна геопросторова інформація (аерофотозйомка, супутникові знімки тощо), дані геоінформаційних систем (ГІС)* та можливість користування цими системами (див. скріншоти 1, 2). Вже у 2005 році аналіз перспектив розвитку та можливостей використання комплексу цих технологій спонукав провідних експертів у галузі, таких як А. Тернер та П. Мейер, назвати його «неогеографією» (neogeography) і заговорити про створення «геопросторового вебу» (geospatial web)[4].

 

Сьогодні даний напрямок викликає жвавий інтерес дослідників, наукових центрів, громадських та міжнародних організацій, урядів, державних служб порятунку і активно розробляється. Найбільш перспективний вектор розвитку сучасної веб-картографії полягає в об’єднанні навколо розв’язання певних питань суспільного життя професійних високотехнологічних систем і мережного краудсорсингу. Інакше кажучи, йдеться про синтез на базі єдиної онлайн-платформи суто науково-дослідницької, професійно обробленої, але здебільшого періодичної інформації і «живих», приватних, недостатньо перевірених відомостей, які зате надаються в режимі реального часу, характеризуючи ситуацію «тут і зараз». Це оптимальний симбіоз для раннього попередження НС і швидкого реагування на них, і він вимагає певної моделі інституційної взаємодії, базованої на: а) принципах мережності, волонтерства, краудсорсинговості і відкритості; б) тісній взаємовигідній колаборації з міжнародними організаціями, державними органами, науковими і приватними структурами.

 

Початок розвитку зазвичай пов’язують з придбанням Google у 2004 році Keyhole Inc., що того ж року призвело до запуску веб-сервісу Google Earth, а трохи згодом – Google Maps. Невдовзі з’являється розроблений Microsoft сервіс Virtual Earth (зараз – Bing Maps − http://www.bing.com/maps/). Але поступове розширення публічного доступу до супутникових знімків та інших даних геоінформаційних систем розпочалися в основному на базі «гуглівських» сервісів. Згодом, 2007 року в Гарвардському Університеті в рамках Гарвардської Гуманітарної Ініціативи (Harvard Humanitarian Initiative – HHI) стартувала дослідницька програма «Кризова картографія і раннє попередження» (Crisis Mapping and Early Warning - http://hhi.harvard.edu/programs-and-research/crisis-mapping-and-early-w…), спеціально спрямована на вивчення потенціалу інтерактивного краудсорсингового картографування для профілактики надзвичайних та кризових ситуацій та ліквідації їх наслідків. 

 

На даний момент у веб-просторі існують сотні картографічних сервісів (інакше – геосервісів) – Інтернет-ресурсів, що надають найрізноманітнішу картографічну інформацію або через звичайний браузер, або самостійні програми‑«оболонки». Більшість із них надають супутникові знімки й різні карти, а також усіляку просторово прив’язану інформацію (наприклад, визначні пам’ятки, автомобільні пробки й т.п.). Можна окремо виділити веб-орієнтовані картографічні сервіси ( web-based maps), які являють собою веб додаток і працюють у браузері (OpenStreetMaps, Wikimapia) і сервіси, які мають власну оболонку-навігатор (virtual globus), але при цьому картографічні дані, використовувані в них, завантажуються з мережі Інтернет (Bing Maps).

 

Зусиллями Open Geospatial Consortium (OGC – http://www.opengeospatial.org/) були прийняті стандарти для інтерфейсу картографічних серверів і специфікацій кодування даних (WMS, WCS, WFS), які визначають функціональність картографічного сервера. Сьогодні багато великих виробників програмного забезпечення для ГІС (ESRI, MapInfo, Autodesk, Intergraph) мають власні картографічні сервери. Крім того, існують численні програмні продукти з відкритим кодом, більшим набором функцій і підтримкою великої кількості форматів вхідних даних (GRASS, gvSIG, GDAL, Mapserver, OpenLayers, GIS-Lab.info).[5]

 

За допомогою інтерактивної системи Google Map Maker (http://www.google.com/mapmaker) користувачі можуть редагувати картографічний контент віртуальних сервісів Google Maps і Google Earth: додавати об’єкти інфраструктури, змінювати й обновляти інформацію про нанесені на карту місця, прокладати та уточнювати маршрути тощо. Виправлення будуть розглянуті й після затвердження стануть доступними для перегляду користувачам в усьому світі. На даний момент Google Map Maker доступний більш ніж в 187 країнах і ця цифра збільшується, будучи цілковито залежною від зростаючої зацікавленості користувачів (див.: http://support.google.com/mapmaker/bin/answer.py?hl=ru&answer=155415). В архітектурі системи передбачена верифікація краудсорсингової інформації, і тут Google пішов традиційним, екстенсивним шляхом: дані перевіряються силами самої корпорації і стають доступними онлайн тільки після їх «затвердження» (див.: http://support.google.com/mapmaker/bin/static.py?hl=ru&guide=30028&topi…).

 

Одним з флагманів масової веб-картографії є OpenStreetMap, або OSM (дослівно з англійської – «відкрита карта вулиць», www.openstreetmap.org/) – некомерційний веб‑картографічний проект зі створення силами спільноти учасників-користувачів Інтернету докладної вільної й безкоштовної географічної карти світу. Для створення карт використовуються дані з персональних GPS-трекерів, аерофотографії, відеозаписи, супутникові знімки і панорами вулиць, надані деякими компаніями, і просто знання людини, що редагує карту. В OpenStreetMap для створення карт використовується принцип вікі, тобто кожний зареєстрований користувач може вносити свої дані.

 

В 2012 році було опубліковане дослідження відповідно до якого в Німеччині OSM перевершує дані TomTom/TeleAtlas на 27 %. Часто відзначається, що оскільки проект OSM опирається насамперед на точні координати GPS-треків, а не на менш точні, часто погано прив’язані супутникові знімки, їхні карти нерідко є значно коректнішими за аерокосмічні[6]. Станом на травень 2011 року кількість учасників спільноти OSM досягла 400 000[7].

 

У січні 2010 р., коли трапився землетрус на Гаїті, спільнота OSM створила цілий комплекс кризових картографічних матеріалів, включаючи надзвичайно докладну онлайн‑карту району НС, позначаючи на ній зруйновані будинки, комунікації, джерела води, табори біженців тощо (див. скріншот 3)[8]. Це підняло популярність OpenStreetMap на новий рівень: був уведений у широке використання термін «crisis mapping», для використання в OSM свої супутникові знімки надали NOAA, GeoEye, DigitalGlobe, Eros, CNES/Spot Image, JAXA/ALOS, Google, World Bank[9]. Спільнота OSM надавала допомогу рятувальним органам також під час лісових пожеж у Російській Федерації 2010 року та землетрусів і цунамі в Японії.

 

На пострадянському просторі безсумнівним лідером масової веб-картографії є один з сервісів Яндекса – «Яндекс Карты» (http://maps.yandex.ua/), один з субсервісів  якого – «Яндекс Народная карта» (http://n.maps.yandex.ru/) надає можливості краудсорсингової картографії онлайн, проте, на відміну від того ж Google Map Maker, без будь-яких механізмів верифікації даних, що надходять. Творчість користувачів-редакторів обмежується лише «Правилами», «Умовами» та «Рекомендаціями» щодо використання сервісу.

 

Практично всі найбільші геопортали на різних умовах надають власну інформацію та/чи програмне забезпечення криз-картографічним ресурсам, а час від часу беруть безпосередню участь у ліквідації наслідків стихійних лих чи гуманітарних катастроф (наприклад, участь проекту OpenStreetMaps в ліквідації наслідків НС на Гаіті, в Японії та РФ).

 

Щодо власне кризової веб-картографії, то крім глобальних дослідницьких проектів та ініціатив постійно виникають і розвиваються локальні платформи, наприклад, Sudan Satellite Sentinel Project (http://www.satsentinel.org/), або новозеландська CERA (докладно – нижче), а також спеціалізовані з глобальним охопленням – Citivox (http://citivox.com/) або Development Seeds (http://developmentseed.org/), орієнтовані на створення й підтримку кризових онлайн-карт на замовлення, Tomnod (http://tomnod.com/), російський Космоснимки (http://kosmosnimki.ru/) тощо. Таких проектів десятки, і їх спільною рисою є те, що отримані в рамках проекту дані візуалізуються в комплексі з аерокосмічними геопросторовими даними, на т.зв. «супутникових картах» (див. скріншот 4).

 

В контексті таких тенденцій розвитку «чисті» криз-краудсорсингові платформи в їх сучасному вигляді навряд чи можуть розглядатися як перспективна стратегічна модель розвитку криз-картографії через свою концептуальну, а, відтак, технологічну «неповноту». Наприклад, в класичному Ушахіді[10] – одному з найуспішніших на сьогодні проектів кризового краудсорсингу, що практично став його символом – при всіх його перевагах для онлайн-візуалізації даних передбачена звичайна топографічна карта з мінімумом геопросторової інформації. Не будучи достатньо пристосованим для залучення/відображення високотехнологічної верифікованої інформації (ГІС, GPS, аерокосмічні візуальні дані тощо), Ушахіді репрезентує скоріше певну проміжкову фазу розвитку веб-картографії.

 

Водночас, вже існують переконливі спроби синтезу. Такою, наприклад, є веб‑сторінка новозеландської The Canterbury Earthquake Recovery Authority (CERA − http://cera.govt.nz/), офіційної урядової «агенції, що очолює та координує відновлювальні роботи після руйнівних землетрусів вересня 2010 та лютого 2011 року» у регіоні Кентербері і його центральному місті Крайстчерч (див. скріншот 5). У складі всесвітньої мережної організації Crisis Mappers нині працює велика (більш ніж 1 600 членів) волонтерська група, що займається питаннями синтезу професійної та краудсорсингової інформації на єдиних платформах і зокрема розробкою єдиних стандартів та рекомендацій для таких веб-ресурсів[11].

 

Однією з центральних проблем розвитку сучасної веб-картографії, що випливає з самої її концепції та архітектури, є верифікація краудсорсингових даних, тобто перевірка інформації, що надходить не з офіційних чи інших надійних джерел, а від пересічних користувачів (безпосередньо з їхніх телефонних номерів чи через інтерактивні веб‑сервіси). Такі щоразу унікальні відомості, надані практично без затримки у часі й зазвичай прямо з місця подій, є одним з ключових ресурсів веб-картографії, її наріжним каменем, без якого вона багато в чому втрачає сенс. Але зрозуміло, що саме ці дані (до того ж, нерідко анонімні) найскладніше перевірити, хоча насамперед вони можуть містити найбільше дезінформації, помилок, неточностей тощо.

 

У той же час, на сьогодні відсутні надійні технології верифікації краудсорсингових даних. П. Мейер, одних з провідних експертів у галузі, після детального вивчення питання дійшов висновку, що найоптимальнішим шляхом вирішення питання на даний момент є «збалансоване застосування декількох стратегій одночасно», яке «подеколи є потужним засобом перевірки краудсорсингової інформації з мінімальними затримками у часі»[12].

 

Тривають процеси конвергенції між мережними веб-картографічними сервіcами open source і урядовими та приватними структурами. Наприклад, відкритий сервіс OpenStreetMap офіційно використовують такі структури як Організація Об’єднаних Націй, сайт президента США, Федеральне космічне агентство Російської Федерації, Microsoft Bing, Оксфордський університет, французька газета «Liberation», Flickr, MapQuest, Вікіпедія, Вікімапія, американські рятувальники, Космознімки (kosmosnimki.ru) і багато інших[13].

 

Водночас, експерти визнають, що у глобальному вимірі взаємодія ця поки що не має системного, регулярного і достатньо легітимізованого характеру, а відтак – лишається відкритим питанням. У лютому поточного року Інститут досліджень національної стратегії при Національному університеті оборони США представив об’ємне дослідження-доповідь «Конструктивне зближення: картографія і гуманітарна допомога». Зокрема, у студії робиться такий висновок: «Урядові структури різних рівнів починають розуміти цінність кризової онлайн-картографії, що надає інформацію практично в режимі реального часу. Статичні веб-сторінки більше не задовольняють потреб ані виборців, ані рятувальних органів. Але нові динамічні джерела інформування, поряд з цим, порушують звичні механізми планування і реагування. Викликом для урядів стає вирішення питань, пов’язаних з законодавчими обмеженнями, що заважають обміну інформацією з волонтерськими організаціями.»[14].

 

mapaЗбільшити

 

Скріншот 1. Електронна карта онлайн-спільноти відкритої геоінформаційної платформи GRASS GIS (http://grass.osgeo.org/community/map.php)

 

mapaЗбільшити

 

Скріншот 2. Програма GRASS GIS, версія 6.3.

 

mapaЗбільшити

 

Скріншот 3. Один з найяскравіших прикладів потенціалу веб-картографії як синтезу краудсорсингу і сучасних ІКТ: виконана в кольоровій схемі «лайтбокс» кризова веб-карта м. Порт-о-Пренс (Гаіті) одразу після землетрусу 12 січня 2010 р., створена та підтримувана зусиллями онлайн-спільноти OpenStreetMap (http://www.flickr.com/photos/itoworld/4348658301/lightbox/). Лінії різного кольору – GPS-треки (колір означає час нанесення на карту), блакитні плями – табори та скупчення біженців.

 

mapaЗбільшити

 

Скріншот 4. Одна з ініціатив веб-картографічного проекту Development Seed: комплексна інформація щодо боротьби з голодом у країнах Африканського Рогу в рамках Світової Продовольчої Програми (http://developmentseed.org/projects/wfp-famine/), 2012 р. 

 

mapaЗбільшити

 

Скріншот 5. Приклад синтезу аерокосмічної геопросторової інформації і краудсорсингових даних при ліквідації наслідків землетрусів: Нова Зеландія, регіон Кентербері, сайт державної агенції Canterbury Earthquake Recovery Authority (http://cera.govt.nz/maps/demolition), 2010-2012 рр.



[1] Weekly OSM Summary #17 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://opengeodata.org/weekly-osm-summary-17

* Теоретично ці джерела можуть бути вкрай різноманітними – від суто віртуальних до фізичних, залежно від профілю платформи і поточних завдань. Зокрема, на офіційному сайті міжнародної мережі Crisis Mappers (http://crisismappers.net/) задекларовано, що для ефективного раннього попередження й швидкого реагування на надзвичайні ситуації й гуманітарні кризи зазвичай використовуються мобільні й веб-додатки, карти учасників і краудсорсингові дані, аерофотознімання, супутникові знімки, геопросторові платформи, дані ГІС, сучасні засоби візуалізації, різні види моделювання.

[2] The Crisis Mappers Network [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://crisismappers.net/

[3] Довідково: освітній ресурс МНС – Національний університет цивільного захисту України, Львівський державний університет безпеки життєдіяльності, Академія пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля, Інститут державного управління у сфері ЦЗ, Вінницьке вище професійне училище ЛДУ БЖД, НАДУ.

* GPS (англ. - Global Positioning System – Глобальна система позиціювання) – супутникова система навігації, що забезпечує вимір відстані, часу й визначає координати. Дозволяє майже при будь-якій погоді в будь‑якому місці Землі (виключаючи приполярні області), а також у космічному просторі поблизу планети визначити місце розташування й швидкість об’єктів. Система розроблена, створена й експлуатується Міністерством оборони США. Первісно використовувалася виключно для воєнних та урядових потреб, але після інциденту 1983 року, коли пасажирський літак Корейських авіаліній через дезорієнтацію екіпажу в просторі порушив повітряний простір СРСР і був знищений, навігаційні ресурси GPS дозволено частково застосовувати для цивільних потреб, зокрема – в геодезії, картографії, тектоніці, навігації, супутниковому моніторингу транспортних потоків. На даний час, завдяки численним побутовим GPS-пристроям, масово використовується також для індивідуальної (приватної) навігації, включаючи збір веб-картографічних відомостей. Іншою подібною системою є ГЛОНАСС (Російська Федерація), розвитком якої на даний час займається Федеральне космічне агентство (Роскосмос) і ОАО «Российские космические системы».

* Геоінформаційна система (ГІС) – сучасна комп’ютерна та веб-технологія, що дозволяє поєднати модельне зображення території (електронне відображення карт, схем, космо-, аерозображень земної поверхні) з інформацією табличного типу (різноманітні статистичні дані, списки, економічні показники тощо). Також, під геоінформаційною системою розуміють систему управління просторовими даними та асоційованими з ними відомостями. ГІС забезпечує можливість використання, збереження, редагування, аналізу та відображення цілого комплексу різнопланової інформації, візуалізованої на єдиній електронній карті. Іншими особливостями ГІС є автоматична зміна зображеного образу об’єкта в залежності від зміни його характеристик, а також можливість зміни масштабу та деталізації картографічної інформації. Традиційна сфера застосування – екологія, сільське господарство, управління природними ресурсами, земельні та майнові кадастри, комунікації, містобудування, ландшафтне проектування тощо. Нині створення та використання ГІС є масово доступним, зокрема завдяки появі численних спеціалізованих веб-ресурсів (як пропрієтарних, так і з відкритим кодом).

[4] Див.: Turner, A. 2006. Introduction to Neogeography. O’Reilly Media. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://oreilly.com/catalog/9780596529956; Meier, Patrick Philippe. A Brief History of Crisis Mapping [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://irevolution.net/2009/03/12/a-brief-history-of-crisis-mapping/

[5] Гавриленко, Д. Анализ технологий web-картографирования для представления земельно-кадастровых данных в Интернет [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvngu/2011_2/gavr.pdf

[6] Pascal Neis, Dennis Zielstra, Alexander Zipf.  The Street Network Evolution of Crowdsourced Maps: OpenStreetMap in Germany 2007–2011 // Future Internet. − 2012. - Т. 4. − № 1. - С. 1-21. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mdpi.com/1999-5903/4/1/1/

[7] Weekly OSM Summary #17 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://opengeodata.org/weekly-osm-summary-17

[10] Докладніше про платформу Ушахіді див. зокрема: Досвід і перспективи використання технологій краудсорсингу у надзвичайних ситуаціях [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/articles/747/

[11] Imagery and Humanitarian Assistance: Gems, Errors and Omissions [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  http://irevolution.net/category/satellite-imagery/

[12] Verifying Crowdsourced Social Media Reports for Live Crisis Mapping: An Introduction to Information Forensics  P. 18. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://irevolution.files.wordpress.com/2011/11/meier-verifying-crowdsou…

[13] OpenStreetMap пользуются в ООН и отмечают решающую роль этой карты [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://habrahabr.ru/blogs/openstreetmap/118069/; Геопортал Роскосмоса [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://geoportal.ntsomz.ru/; Oxford University using OpenStreetMap data [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://geothought.blogspot.com/2007/12/oxford-university-using-openstre…l; http://www.whitehouse.gov/change/; Weekly OSM Summary #9 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://opengeodata.org/weekly-osm-summary-9; Liberation. La carte des villes en manque de logements sociaux. Le 19 janvier 2011 à 21h57 (Mis à jour à 15:40) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.liberation.fr/societe/01012314799-la-carte-des-villes-en-man…; Спасатели на Гаити используют OpenStreetMap[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://habrahabr.ru/post/83513/.

[14] Constructive Convergence: Imagery and Humanitarian Assistance, Вy Doug Hanchard // Center for Technology and National Security Policy. Institute for National Strategic Studies. National Defense University. – Р. 5.  [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ndu.edu/CTNSP/index.cfm?secID=17&pageID=4&type=section