Протягом 6–9 червня 2024 р. проходили перші після Brexit (2020 р.) вибори до Європейського парламенту, у яких брали участь близько 370 млн виборців із 27 держав Європейського Союзу. Результати волевиявлення громадян впливатимуть у 2024–2029 рр. на діяльність 720 депутатів, обраних до основного законодавчого органу ЄС, а також на політичне майбутнє Євросоюзу в найближчій перспективі.
Висновки
Провідна правоцентристська сила – Європейська народна партія (European People’s Party, EPP) – утримала лідерство в перегонах та має всі шанси знову формувати керівництво ЄС, навіть попри дещо гірші результати союзників по коаліції – Прогресивного альянсу соціалістів та демократів і ліберальної групи «Оновлення Європи»[1].
Прогнозований успіх правих сил не лише демонструє зростання їхньої популярності у Європі, а й свідчить про зміну стратегічних пріоритетів – відмову від ідеї розпуску Євросоюзу на користь його реформування з метою зменшення повноважень наднаціональних інституцій та органів, тобто фактичну децентралізацію.
Для України критично важливим є збереження «проукраїнського» керівництва Євросоюзу, чиє переобрання є прямим наслідком виборів до Європарламенту, та спрямування дипломатичних зусиль на формування нового «пулу підтримки України» в середовищі новообраних парламентарів.
Попередні результати виборів
Європарламент – єдина інституція Євросоюзу, яку обирають напряму, а отже, його новий склад відображає актуальний стан політичних уподобань європейців, що визначатимуть характер і перспективи розвитку європейських інституцій, впливатимуть на формування політичного й економічного порядку денного ЄС та відносин із геополітичним оточенням. Європарламент у ЄС виконує представницьку, законодавчу, контрольну та консультативну функції, ухвалює законодавство та бюджет ЄС, затверджує склад Європейської комісії та має право її розпустити.
Інституційно Європейський парламент не відіграє провідної ролі у формуванні зовнішньої політики ЄС та прямо не впливає на процеси розширення й інтеграції. Однак результати виборів безпосередньо впливатимуть на склад керівництва Європейської комісії, Ради ЄС, добір кандидатур на посади Верховного представника ЄС з питань спільної зовнішньої та безпекової політики та інших єврокомісарів, оскільки на них претендуватимуть саме представники партій-переможців.
Низка досліджень, проведених напередодні виборів, засвідчила підвищений інтерес і активність потенційних виборців (порівняно з виборами 2019 р.). Потужними спонукальними мотивами до участі в цьогорічних виборах дослідники визнали зміни в геополітичному контексті, наростаюче відчуття страху й невизначеності перед непередбачуваними економічною, міграційною, кліматичною кризами та занепокоєння з приводу розгортання повномасштабного воєнного конфлікту у Європі[2].
Попри прогнози щодо підвищеної явки (аж до 70 %), цей показник залишився на рівні 2019 р. і в середньому трохи перебільшував 51 % (у Польщі – менше 30 %, у Франції – майже рекордні 45,2 %).
За попередніми результатами, проукраїнсько налаштованій коаліції Європейської народної партії вдалося здобути перемогу, і саме ця політсила формуватиме керівні органи Євросоюзу. Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що після перемоги на виборах до Європарламенту Європейська народна партія формуватиме «центр» із політсилами, котрі перебувають на проєвропейській та проукраїнській позиціях[3].
Праві сили відчутно покращили свої результати і можуть претендувати на створення другої за чисельністю групи Європарламенту. До неї увійдуть: Група європейських консерваторів та реформістів (ECR), членами якої є «Брати Італії» італійської прем’єр-міністерки Джорджії Мелоні, політгрупа «Ідентичність і демократія» (ID) на чолі з «Національним об’єднанням» Марін Ле Пен та, за згодою, представники менших партій правого і консервативного спрямування.
Найбільш драматичні результати євровиборів спостерігалися на національних рівнях.
Тріумф «Національного об’єднання» у Франції (33 % проти 15 % президентської партії «Відродження») призвів до розпуску Національних зборів та оголошення позачергових парламентських виборів, які повинні відбутися вже 30 червня цього року. З огляду на ситуацію, що склалася, французькі ультраправі мають усі шанси перемогти.
Прем’єр-міністр Бельгії Александер Де Кроо подав у відставку після другої поразки своєї партії «Відкриті фламандські ліберали і демократи» та визнав перемогу правих націоналістів із партії «Новий фламандський альянс».
У Німеччині перемогли консерватори ХДС/ХСС (29,5 %), на другому місці – радикали з ультраправої партії «Альтернатива для Німеччини» (16,5 %) (у травні 2024 р. їх виключили з групи ID на тлі низки скандалів). Представники Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) канцлера О. Шольца здобули лише 14 %, їхні партнери з партії «Союз-90/Зелені» – 11,5 %, Вільна демократична партія – 5 %. Ліворадикальний Альянс Сари Ваґенкнехт здобув 5,5 %, а Ліва партія – 2,8 %.
У Нідерландах правопопулісти також спромоглися на другий результат – «Партія свободи» Герта Вілдерса (PVV) отримала 17,7 %.
Відносний успіх польської ультраправої «Конфедерації», яка, набравши 12 % голосів, посіла 3-тє місце, може набути розвитку у вигляді посилення антиукраїнських акцій всередині Польщі з метою здобуття політичних дивідендів на національному рівні.
Тенденції нинішньої виборчої кампанії
Провідною тенденцією нинішньої виборчої кампанії у ЄС стало очікуване зміцнення представництва правих сил як логічного продовження хвилі успіху євроскептиків і праворадикалів на національних рівнях у низці європейських держав (Нідерланди, Словаччина, Німеччина, Австрія та ін.).
Успіх правих сил підтвердив слушність розрахунку на зміну стратегії – праві більше не виступають за розпуск Євросоюзу, натомість, увійшовши до керівних інституцій об’єднання, прагнутимуть його реформування, насамперед у частині зменшення повноважень наднаціональних органів на користь розширення повноважень на рівні держав.
Європейські ультраправі партії мають усі шанси стати другою за величиною політичною групою в новому складі Європарламенту та обіцяють реформувати політику ЄС із ключових напрямів. Цілком імовірним вбачається реалізація ідеї Марін Ле Пен щодо формування правого супероб’єднання у новообраному Європарламенті, яку вже підтримав угорський лідер Віктор Орбан і яка запропонована до розгляду Дж. Мелоні.
Потенційно постраждати від помітного посилення правих може «зелений курс» Європи – ініціатива щодо досягнення кліматичної нейтральності континенту до 2050 р., розкритикована за негативний вплив на промисловість і робочі місця. Також можна очікувати вимог щодо пожорсткішання міграційної політики ЄС, перегляду планів і темпів розширення ЄС та надання зовнішньої підтримки, насамперед Україні.
Небезпечним моментом є доведений зв’язок європейських ультраправих із РФ, яка вочевидь використовуватиме це не лише для припинення підтримки України, а й для політичної дестабілізації країн ЄС.
Нинішня передвиборча кампанія зазнала потужного деструктивного впливу російської пропаганди. На думку єврочиновників, виборчий період вирізнявся високим рівнем дезінформації, особливо в соціальних мережах, де радикальні праві мають велику аудиторію. Йдеться про розповсюдження дипфейків із неправдивими та оманливими твердженнями, спрямованими на розкол Заходу. Так, у французькому сегменті поширювалася інформація про небезпеки під час проведення Олімпійських ігор та заворушень в Новій Каледонії. У Польщі акцент було зроблено на острахові щодо безпосередньої участі польських громадян у війні в Україні та оголошення мобілізації вже цього літа[4].
На тлі успіху правих сил постає необхідність збереження узгодженого лідерства у ЄС задля того, щоб запобігти входженню у владу крайніх радикалів та зберегти тяглість основних політичних процесів і практик. Для переобрання на посаді нинішній президентці Єврокомісії Урсулі фон дер Ляєн знадобиться коаліційна підтримка, її шанси розцінюють як достатньо високі, проте не гарантовані.
На цьому тлі доволі оптимістично сприймається інформація про обрання очільника Єврокомісії вже 18 липня, одразу після обрання голови Європарламенту (прогнозується переобрання Роберти Мецоли).
У період геополітичної невизначеності й турбулентності, пов’язаної із наближенням президентських виборів у США, прагнення національних урядів та керівництва ЄС прискорити процеси стабілізації Євросоюзу є цілком логічним, проте залежатиме від багатьох внутрішніх чинників.
Значення для України
Для України критично важливим є збереження «проукраїнського» керівництва Євросоюзу, чиє переобрання є прямим наслідком виборів до Європарламенту. Зважаючи на початок активної фази президентської кампанії в США та очікуване зниження уваги американського політикуму до України, особливого значення набуває переобрання Урсули фон дер Ляєн, яка додержується однозначної чіткої позиції щодо підтримки України в набутті майбутнього членства у ЄС та боротьбі проти російської воєнної агресії.
Не менш важливим у цьому аспекті є те, хто обійме посади Верховного представника з питань закордонних справ і політики безпеки, єврокомісара з питань політики та розширення, а також буде обраний європейським комісаром з питань оборони (на цю новостворену посаду розглядаються кандидатури глави МЗС Польщі Радослава Сікорського та прем’єр-міністерки Естонії Каї Каллас).
Значущим моментом є збереження пулу євродепутатів, які через публічні обговорення, резолюції та результативне голосування тримали би в центрі уваги питання щодо підтримки й допомоги Україні, протидії російській агресії та деструктивним пропагандистським впливам.
В інтересах України, аби коаліційні перемовини та обрання нового керівництва ЄС швидко завершилися, тому що вирішення питання про фактичний початок переговорів про членство через загальноєвропейську передвиборчу кампанію суттєво сповільнилося.
Варто зауважити, що збільшення представництва правих сил у Європарламенті не становить безпосередньої загрози для українських інтересів. Проте посилення скептичних настроїв щодо українських перспектив у ЄС, ослаблення політичної підтримки в питаннях опору російській воєнній агресії, пряма трансляція кремлівських наративів на широку європейську аудиторію – усе це може негативно позначитися на масштабах військової допомоги та спричинити згортання спільних оборонних проєктів, знизити загальну підтримку України вже у короткостроковій перспективі.
[1] Див.: 2024 European election results. URL: https://results.elections.europa.eu/
[2] EP Spring 2024 Survey: Use your vote – Countdown to the European election. URL: https://europa.eu/eurobarometer/surveys/detail/3272
[3] Statement by Ursula von der LEYEN, European People’s Party Lead Candidate. 2024. June 09. URL: https://multimedia.europarl.europa.eu/en/webstreaming/eu-elections-2024…
[4] Waterfield Bruno. Brussels blames Russian meddling for expected swing to the right. The Times. 2024. June 09. URL: https://www.thetimes.com/world/europe/article/eu-brussels-analysis-russ…
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram та Facebook
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Зображення: НІСД