Розглянуто розвиток політичної кризи в Грузії, що загострилася на тлі невизнання опозиційними силами результатів парламентських виборів 26 жовтня 2024 р. та заяви глави уряду Грузії Іраклія Кобахідзе щодо призупинення переговорного процесу про вступ до ЄС до 2028 р. Також надано оцінку міжнародному контексту цього процесу.
Висновки
Масові акції протесту в Грузії після рішення про призупинення переговорів щодо членства в ЄС є наслідком політики уряду владної партії «Грузинська мрія», спрямованої на консолідацію власного контролю над державою.
Дальші тенденції щодо розколу суспільства значно послаблюють позиції Грузії та можуть спровокувати ширше втручання зовнішніх сил, насамперед РФ, у внутрішньополітичні процеси держави.
У разі деескалації кризи діалог між грузинським де-факто урядом та Заходом, імовірно, триватиме й далі, однак буде значно обмеженим. Зокрема, ЄС об’єктивно зацікавлений у розвитку транспортно-логістичних та енергетичних маршрутів через Грузію. Проте політичний діалог між сторонами буде й надалі заморожений.
28 листопада 2024 р. прем’єр-міністр Грузії Іраклій Колбахідзе заявив, що Грузія призупиняє процес переговорів щодо членства цієї держави в Європейському Союзі. Декларованою причиною стала неготовність Грузії в соціально-економічній сфері до прийняття умов розвитку процесів євроінтеграції. Водночас було оголошено, що уряд Грузії продовжуватиме євроінтеграційні реформи. Це рішення спричинило чергову хвилю масових протестів у найбільших містах Грузії, які супроводжувалися зіткненнями з органами правопорядку. Як наслідок загострилася політична криза, що триває після проведення парламентських виборів 26 жовтня 2024 р., результати яких не визнали президент держави й уряди США та ЄС.
Передумови та перебіг кризи
Серед ключових передумов масових заворушень у Грузії треба визначити:
Потенційний суспільний розкол між прихильниками проросійського та прозахідного курсу. Згідно з результатами опитування Міжнародного республіканського інституту, проведеного з 4 по 23 березня 2023 р., більшість респондентів підтримує членство своєї держави в ЄС (75 %) і НАТО (65 %) та висловлюється проти поїздок громадян Росії до Грузії безумовно або до повернення окупованих територій Абхазії та Цхінвальського регіону («Південної Осетії») (разом 67 %). 44 % опитаних вважає зовнішньополітичний курс чинного уряду виключно проросійським або радше проросійським, ніж прозахідним, водночас 40 % позитивно оцінюють такий курс (аналогічна підтримка прозахідного курсу становить 50 %, серед респондентів вікової групи 18–35 років – 56 %) [1]. Останній показник імовірно свідчить про переконання респондентів у потенційних економічних перевагах налагодження відносин із РФ.
Суспільна втома від політичних еліт. Результати зазначеного опитування також свідчать про накопичене розчарування грузинського суспільства в чинній політичній системі, у якій з 2012 р. домінувала партія «Грузинська мрія», а підтримка опозиційних сил значно послабилися. Останні через відсутність консолідації не могли сформувати переконливої альтернативи для партії влади. Так, 85 % громадян Грузії ставилися байдуже або з недовірою до грузинських політичних партій, а 46 % осіб віком 18–35 років ставилися до чинних політичних сил негативно. Переважна більшість (відповідно до опублікованих даних – 77 %) підтримувала демократію як найкращий спосіб урядування державою [2].
Гальмування демократичних перетворень як наслідок поляризації суспільства. Переважно з метою мобілізації консервативного електорату владна партія провела законопроєкти, що фактично копіюють чинні в Росії нормативно-правові акти: закон «Про прозорість іноземного впливу» («іноземних агентів») від 28 травня 2024 р. та закон «Про сімейні цінності та захист неповнолітніх» (фіксував заборону «ЛГБТ-пропаганди») від 17 вересня 2024 р. Це викликало бурхливу реакцію частини грузинського суспільства, що призвело до протестів, зокрема в травні 2024 р., та поставило під загрозу дальший переговорний процес із ЄС. Протягом передвиборчої кампанії з метою демонстрації намірів реінтегрувати сепаратистські утворення – «Республіку Абхазію» та «Республіку Південну Осетію» – представники владної партії зробили низку неоднозначних заяв. Так, фактичний керівник партії влади Б. Іванашвілі в передвиборчій промові щодо цих регіонів використав слово «вибачте» [3], а прем’єр-міністр звинуватив попереднє керівництво Грузії в розв’язанні війни 2008 р. та пообіцяв притягнути воєнних злочинців до відповідальності. Опозиційні сили назвали ці заяви основою до визнання незалежності сепаратистських територій [4].
Риторика голови грузинського уряду стала реакцією на позицію ЄС щодо масових порушень під час парламентських виборів у Грузії 26 жовтня 2024 р., за результатами яких більшість голосів приписано владній партії «Грузинська мрія» на чолі з фактичним керівником та почесним главою Бідзіною Іванашвілі (на останніх виборах був першим у виборчому списку від цієї політичної партії). Ескалація стала поштовхом до об’єднання опозиційних сил, насамперед ключових партій «Єдність – Національний рух», «Коаліція за зміни» та «Сильна Грузія» [5].
Учасників протесту (представників як парламентських опозиційних партій, так і несистемних сил) підтримала президентка Грузії Саломе Зурабішвілі, котра у своїх заявах активно засуджує дії уряду Грузії.
Міжнародна реакція
США. 30 листопада 2024 р. Державний департамент США визнав рішення уряду Грузії щодо призупинення переговорів про вступ до ЄС як порушення очікувань грузинського народу. 1 грудня США призупинили стратегічне партнерство з Грузією.
ЄС. 1 грудня 2024 р. висока представниця ЄС із закордонних справ та безпекової політики Кая Каллас та єврокомісарка з розширення Марта Кос у спільній заяві засудили розгін демонстрантів та звернули увагу на вплив дій керівництва Грузії на відносини з ЄС.
Україна. 5 грудня Президент України Володимир Зеленський підписав указ про набуття чинності рішення РНБО про санкції стосовно проросійських політиків, які представляють проурядову партію «Грузинська мрія». Це стало реакцією на застосування сили та затримання демонстрантів на проєвропейських мітингах у Тбілісі. У санкційному списку 19 осіб, зокрема олігарх та почесний голова партії «Грузинська мрія» Бідзіна Іванішвілі та його спільники.
РФ. Керівництво Росії відкидає будь-які звинувачення щодо втручань у ситуацію в Грузії.
_______________________________________________________________
[1] Ibidem.
[2] National Public Opinion Survey of Residents of Georgia. March 2023. IRI. 2023. 25 April. URL: https://www.iri.org/resources/national-public-opinion-survey-of-residen…
[3] Avdaliani E. Tbilisi Eyes Integration with Separatist Territories of Abkhazia and South Ossetia. Jamestown Foundation. 2024. 9 Оct. URL: http://surl.li/dbtriv
[4] «Мечта» создала основу для признания независимости Сухуми и Цхинвали – Гахария. Эхо Кавказа. 2024. 14 ноябр. URL: https://www.ekhokavkaza.com/a/mechta-sozdala-osnovu-dlya-priznaniya-nez…
[5] Avdaliani E. Relations Between Georgia and the West to Become Transactional. Carnegie Politika. 2024. Nov. 13. URL: https://carnegieendowment.org/russia-eurasia/politika/2024/11/georgia-west-new-relationships?lang=en¢er=russia-eurasia
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram та Facebook
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Зображення: НІСД
Експертна аналітика у форматі pdf: