Європейська комісія 19 березня 2025 р. представила «Білу книгу з питань європейської оборони – Готовність 2030». Цей документ складається із вступу та восьми розділів і містить нову оборонну стратегію Європейського Союзу [1]. У ньому окреслено бачення очільників об’єднаної Європи щодо того, якою повинна бути оборонна стратегія ЄС з огляду на зміни геополітичної ситуації у контексті війни в Україні з урахуванням можливих наслідків, спричинених реальними змінами американської політики в підходах до низки зобов’язань щодо європейської безпеки, імовірною трансформацією агресивних намірів РФ тощо. Зазначено, що в короткостроковій перспективі триватимуть процеси формування нового світового порядку, у яких Європа має брати дієву проактивну участь.
Висновки
Положення «Білої книги з питань європейської оборони – Готовність 2030» свідчать про те, що ЄС, зважаючи на випадки вторгнення РФ в інші країни та її нинішню політику експансії, сприймає Росію як «екзистенційну загрозу для Євросоюзу». Зміни в підходах США до безпеки Європи визначаються як реальність, яку необхідно враховувати, однак НАТО, як і раніше, «залишається наріжним каменем колективної оборони». Загальна політична рівновага, що встановилася по завершенні Другої світової війни, «незворотно порушена». Формування нового світового порядку – це нова реальність, яка постане в короткостроковій перспективі, відповідно Європа повинна стати активним його творцем, а не пасивним «споживачем наслідків».
«Біла книга» також містить обґрунтування плану ReArm Europe [2], зокрема щодо безпрецедентного збільшення інвестицій у європейську оборону. Окреслено необхідні кроки для відновлення європейської оборони, підтримки України, запобігання критичним недолікам щодо спроможностей зі створення у Європі сильної й конкурентоспроможної технологічної та оборонної промислової бази, представлено напрями її зміцнення, стимулювання досліджень і створення загальноєвропейського ринку оборонного обладнання.
ЄС декларує нагальну необхідність посилити власну обороноздатність і віднайти для цього необхідне фінансування. Проте під час обговорення положень цього документа на саміті 20–21 березня, у якому брали участь глави держав Євросоюзу, визначилися розбіжності між країнами-членами щодо реалізації запропонованих ініціатив, над подоланням яких триватиме робота.
Стратегічний контекст, що стрімко погіршується
Міжнародний порядок змінюється. Вже у другій половині нинішнього десятиліття постане новий. Європа повинна брати активну участь у цих процесах, щоб уникнути небезпеки стати «пасивним отримувачем» наслідків нового порядку, включно із перспективою повномасштабної війни. Виклики європейській безпеці мають стратегічний характер і вимагають стратегічної відповіді.
Стрімко розширюється традиційний спектр різних типів загроз безпеці, посилюються взаємозв’язки між ними, про що свідчать неодноразові випадки тероризму та насильницького екстремізму, гібридні атаки, дії міжнародних організованих злочинних груп та мереж кіберзлочинців. Наявні докази зв’язків між злочинними групами та ворожими державними акторами, що завдяки новим технологіям легко долають кордони. Європейські держави через близькість географічного положення постійно зіштовхуються з міграцією, спричиненою наслідками воєн та зміною клімату, яких зазнають країни Північної Африки та Близького Сходу. Арктика стає новою ареною геополітичної конкуренції на півночі континенту.
Сполучені Штати Америки, які традиційно були сильним союзником, вважають свою присутність у Європі надмірною і прагнуть зменшити свою роль як основного гаранта безпеки.
Росія представляє серйозну стратегічну загрозу на полі бою, змусивши Європу і партнерів стикнутися з реальністю інтенсивної масштабної механізованої війни на Європейському континенті, якої не було вже 80 років. РФ, яка є найбільш озброєною європейською державою, будує військову економіку, зосереджену на досягненні своїх воєнних цілей через промислову мобілізацію й технологічні новації. Крім того, масштабує свою військову економіку за підтримки Білорусі, КНДР та Ірану.
РФ чітко дає зрозуміти, що залишається у стані війни із Заходом. І якщо їй дозволити досягти цілей в Україні, її територіальні амбіції виходитимуть за межі цієї країни.
Крім того, зважаючи на посилення агресивної ядерної позиції та розміщення російської ядерної зброї в Білорусі, РФ залишатиметься фундаментальною загрозою для безпеки Європи у найближчому майбутньому. РФ використовує мережу системної нестабільності, щільно співпрацюючи з іншими авторитарними державами. Росія постійно підживлює напруженість і нестабільність у європейському сусідстві, зокрема на Західних Балканах, у Грузії, Молдові та Вірменії, зміцнює свій дестабілізуючий вплив в Африці.
Безпекові наслідки зростання Китаю також мають стратегічний характер. Цей виклик є системним, оскільки базується на авторитарній і недемократичній системі управління. Він є основоположним у підходах Китаю до торгівлі, інвестицій і технологій, за допомогою яких КНР прагне досягти переваги, а в деяких випадках – домінування.
Китай є ключовим торговельним партнером ЄС. Проте розширення військових можливостей КНР суттєво змінює стратегічний баланс в Індо-Тихоокеанському регіоні, дії Китаю у Східно-Китайському та Південно-Китайському морях дестабілізують регіон, а ймовірна зміна статус-кво матиме серйозні економічні та стратегічні наслідки для Європи.
На Близькому Сході припинення вогню в Газі [3] та падіння режиму Асада в Сирії відкривають можливості для зменшення регіональної напруги. Проте пряма співпраця Ірану з Росією, його військові амбіції, підтримка проксі-сил і роль у дестабілізації регіону – усе це залишається серйозними загрозами для європейської безпеки. Нестабільна ситуація в Ізраїлі / Палестині, Сирії та Лівані потребуватиме зусиль, щоб уникнути відновлення напруги.
Конфлікти, нестабільність і зростання насильницького екстремізму по всій Африці, зокрема в Сахелі, Лівії та Судані, чинять безпосередній вплив на безпеку та економіку Європи.
Посилюються гібридні загрози, як-от: кібератаки, саботаж (зокрема, в Балтійському та Чорному морях), електронні перешкоди в глобальних навігаційних і супутникових системах, кампанії з дезінформації та політичне й промислове шпигунство, використання міграції як зброї.
Геополітичне суперництво призвело не лише до нового етапу гонки озброєнь, а й спровокувало глобальну технологічну гонку. Технології стануть основною характеристикою конкуренції в новому геополітичному середовищі. Низка критично важливих та базових технологій (штучний інтелект, біо- та квантові технології, робототехніка, гіперзвукові технології) є ключовими компонентами як довгострокового економічного зростання, так і військової переваги.
Надзвичайно значущою стає безпека постачання критично важливих сировинних матеріалів, що мають фундаментальне значення для європейського економічного та промислового виробництва, обороноздатності та конкурентоспроможності. Ці матеріали дедалі частіше стають причиною конкуренції та конфліктів і є складовою частиною геополітичних ігор, оскільки надмірна залежність може бути використана як інструмент тиску.
Майбутнє України має вирішальне значення для майбутнього всієї Європи, саме результати війни визначатимуть його на десятиліття вперед. Підтримка України – першочергове і найбільш нагальне завдання європейської оборони. Наразі Україна перебуває на передовій лінії європейської оборони, протистоїть російській агресії, яка становить найбільшу загрозу європейській спільній безпеці.
Європа усвідомлює високий рівень загрози війни, агресії та інших ворожих дій, зважаючи на те, що, попри наявний потенціал, обороноздатність ЄС була послаблена десятиліттями недостатнього фінансування.
Співпраця між ЄС і НАТО все ще важлива, проте вже недостатня для відповідей на виклики майбутнього. Саме Європа має зробити набагато більше для відновлення ефективного стримування, щоб забезпечити безпеку ЄС як основу добробуту. Ці завдання вимагають солідарних дій усіх держав-членів та спільного інвестування в колективну оборону.
Європа потребує переозброєння, задля чого необхідно значно збільшити оборонні витрати. Потрібно створити сильнішу та більш стійку оборонну промислову базу, запровадити швидкі та ефективні механізми закупівель, нові способи співпраці із союзниками та партнерами, які поділяють європейські цілі. Відновлення європейської обороноздатності вимагає значних інвестицій протягом тривалого періоду. Отже, до 2030 р. необхідно досягти сильної та достатньої оборонної позиції Європи.
Готовність Європи 2030
З огляду на кардинальні зміни у стратегічному середовищі Європі необхідно наростити достатній потенціал стримування для запобігання можливій агресії. ЄС визнає відповідальність держав-учасниць за власні збройні сили: від розроблення доктрини до особливостей розгортання та потреб. ЄС має значний потенціал для підтримки та координації зусиль у зміцненні оборонної промислової бази та загальної оборонної готовності Євросоюзу через:
сприяння тіснішій співпраці та ефективному масштабуванню європейської оборонної промисловості у розробленні, виробництві та просуванні систем озброєння;
підвищення ефективності, взаємозамінності та взаємосумісності озброєнь, зменшення витрат шляхом уникнення конкурентних закупівель та покращення купівельної спроможності держав-членів, а також забезпечення стабільності та передбачуваності завдяки довгостроковим промисловим замовленням;
підтримку інфраструктури подвійного призначення для мобільності, космічного зв’язку, навігації та спостереження;
сприяння різним формам партнерства.
Стратегія ЄС щодо готовності після затвердження стане частиною «Білої книги», яка визначить комплексний підхід щодо підготовки до конфліктів та криз. Те саме стосується Стратегії внутрішньої безпеки ЄС, що створить єдину рамкову політику для запобігання, виявлення та ефективного реагування на загрози безпеці.
Важливим завданням ЄС залишається усунення прогалин (closing the gaps) у спроможностях, що впливає на виконання складних військових операцій широкого спектра. Зважаючи на швидке погіршення геополітичного контексту та зростання напруженості, Європа повинна подбати про акумулювання необхідних активів у розумно короткі терміни.
Беручи до уваги прогалини в оборонних можливостях, уже виявлені державами-членами, «Біла книга» визначає критично важливі для побудови міцної європейської оборони пріоритетні сфери.
Протиповітряна та протиракетна оборона: інтегрована, багаторівнева протиповітряна та протиракетна оборона, яка захищає від повного спектра повітряних загроз (крилаті ракети, балістичні та гіперзвукові ракети, літаки та БпЛА).
Артилерійські системи: передові вогневі системи, призначені для нанесення точних ударів великої дальності по наземних цілях (глибокий точний удар).
Боєприпаси та ракети: стратегічний запас боєприпасів, ракет та компонентів разом із достатніми виробничими потужностями оборонної промисловості для забезпечення своєчасного поповнення.
Дрони та системи протидії дронам: безпілотні системи, включно повітряні, наземні, надводні та підводні апарати, якими можна керувати дистанційно або які можуть працювати автономно.
Військова мобільність: загальноєвропейська мережа наземних коридорів, аеропортів, морських портів та допоміжних елементів і послуг, що сприяють безперешкодному та швидкому переміщенню військ і військової техніки через території ЄС та країн-партнерів.
Штучний інтелект, квантові технології, кібер- та радіоелектронна боротьба.
Стратегічні засоби забезпечення та захист критичної інфраструктури.
Спільні закупівлі є найефективнішими під час закупівель великої кількості «витратних матеріалів», таких як боєприпаси, ракети та дрони, а також для реалізації складніших проєктів. Ще 2007 р. в рамках Європейського оборонного агентства (EDA) держави-члени погодили спільну ціль: 35 % від загальної суми закупівель оборонного обладнання має здійснюватися спільно. Ця ціль була відображена в зобов’язаннях PESCO, започаткованих у 2017 р.
Посилення військової підтримки України
Ключовим для України є розділ 5 «Білої книги» – Посилення військової підтримки України («Стратегія дикобраза» (Porcupine Strategy)), де йдеться про те, що:
з лютого 2022 р. ЄС та держави – члени ЄС надали Україні військову підтримку на суму близько 50 млрд євро;
оборонні потреби України залишатимуться високими протягом тривалого часу поза межами будь-якого короткострокового припинення вогню або мирної угоди. Україна залишатиметься на передовій європейської оборони та безпеки і є ключовим театром для визначення нового міжнародного порядку, її власна безпека взаємопов’язана з безпекою Європейського Союзу. ЄС та його держави-члени повинні будуть посилити оборонний потенціал України за допомогою «стратегії дикобраза», щоб вона могла стримати будь-які можливі подальші напади та забезпечити тривалий мир;
агресивна війна, що триває, засвідчила високу інноваційність та успішний розвиток оборонної промисловості України, яка отримала значний досвід у низці секторів, як-от штучний інтелект та дрони.
Військова підтримка України з боку ЄС має зосереджуватися на двох взаємодоповнювальних пріоритетах.
1. Посилення військової та іншої допомоги Україні.
Надання великокаліберних артилерійських боєприпасів з мінімальною метою 2 млн од. на рік.
Надання систем протиповітряної оборони, ракет (включно високоточних для ударів великої дальності) та дронів є пріоритетами, спільними для України та держав-членів.
Дрони є незамінним засобом для усунення асиметрії військових ресурсів на полі бою. ЄС сприятиме Україні в закупівлі дронів та підтримуватиме розвиток її власного виробничого потенціалу, у т. ч. через спільні європейсько-українські промислові підприємства.
Навчання й оснащення українських військових бригад та активна підтримка відновлення батальйонів мають перетворитися на важливий елемент майбутнього розвитку військового потенціалу України після будь-якого припинення вогню.
Безпосередня підтримка оборонної промисловості, зокрема через прямі замовлення на закупівлю від її оборонної промисловості державами-членами для передачі Україні. У 2025 р. орієнтовна виробнича потужність української оборонної промисловості досягне приблизно 35 млрд євро. З цією метою Україна могла би використати кредит ЄС, який є частиною ініціативи G7 з прискорення надзвичайних доходів (ERA).
Посилена військова мобільність для забезпечення безперервних постачань військової допомоги.
Розширений доступ до космічних активів та послуг ЄС може стати ключовим фактором для посилення оборонних можливостей України. ЄС повинен задовольнити запит України на участь у Космічній програмі ЄС, включно й доступ до державних космічних послуг у галузі позиціонування, навігації та визначення часу, зв’язку та спостереження Землі.
2. Залучення України до ініціатив ЄС з розвитку оборонних можливостей та інтеграції відповідних оборонних галузей.
Україна використовує свій досвід з передової для постійної адаптації та модернізації обладнання, набувши статусу провідної лабораторії в галузі оборонних і технологічних новацій. Інтеграція української оборонної промисловості до Європейської оборонної технологічної та промислової бази (European defence technological and industrial base, EDTIB) допоможе їй розвиватися, модернізуватися, консолідуватися та надавати економічно ефективну підтримку сектору безпеки та оборони.
Ключовим завданням ЄС залишається реорганізація оборонної промисловості Європи відповідно до завдань забезпечення оборонної готовності та стримування. Її основними напрямами визначено:
розширення промислових можливостей ЄС;
забезпечення постачання критичних ресурсів та зменшення залежності від зовнішніх постачальників;
створення єдиного ринку оборонного обладнання в ЄС;
спрощення регулювання;
збільшення інвестицій у дослідження та розвиток.
Необхідність різкого збільшення витрат на оборону
Автори «Білої книги» визнають, що попри відчутне зростання (більш ніж на 31 % із 2021 р., 1,9 % сукупного ВВП ЄС, або 326 млрд євро – у 2024 р.), європейські витрати на оборону залишаються значно нижчими, ніж у США, Росії чи Китаю.
Відновлення європейської оборони вимагатиме масштабних державних і приватних інвестицій протягом тривалого періоду. За планом ReArm Europe Європейська комісія визначила п’ять основ для термінового та значного збільшення європейських витрат на оборону:
новий, спеціальний фінансовий інструмент для підтримки інвестицій держав-членів в оборону;
скоординоване застосування національної застережної статті Пакту стабільності та зростання;
активізація чинних інструментів ЄС, щоб дозволити більші інвестиції в оборону;
внески Європейського інвестиційного банку;
мобілізація приватного капіталу.
Автори «Білої книги» визнають ключове значення міжнародного співробітництва та партнерства для подолання викликів європейській обороні та посилення європейської оборонної промисловості (розділ «Посилена безпека через партнерства»). Декларується намір удосконалювати спеціалізовані види партнерства із двосторонніми, регіональними та багатосторонніми партнерами для вирішення широкого спектра викликів безпеці, зокрема у сфері розвитку спроможностей та інновацій.
ЄС сприятиме країнам-однодумцям щодо участі у спільних оборонних проєктах та ініціативах, таких як проєкти PESCO. Це допомагатиме зменшувати надмірну залежність, спричинену покладанням лише на одного або кількох постачальників ключових товарів, послуг чи інших ресурсів, а також підвищить європейську економічну безпеку, забезпечуватиме розвиток європейських оборонних можливостей та конкурентоспроможність ринку оборонного обладнання ЄС.
НАТО залишається наріжним каменем колективної оборони своїх членів у Європі. Співпраця ЄС – НАТО є незамінною для розвитку безпеки та оборони ЄС. Унікальні інструменти регуляторної влади та фінансові інструменти ЄС допомагають 23 державам – членам ЄС у НАТО досягти своїх цілей у сфері можливостей.
Міцний трансатлантичний зв’язок і надалі буде вирішальним для оборони Європи. Ці зусилля повсякчас повинні спиратися на глибокий і широкий трансатлантичний ланцюг постачань, який має бути взаємовигідним.
Двосторонній діалог із США з питань безпеки та оборони може бути посилений для подальшого зміцнення співпраці в таких сферах, як кібербезпека, морська безпека та космос, у питаннях закупівель та вирішення будь-яких інших проблем, що становлять спільний інтерес.
Сполучене Королівство є важливим європейським союзником, з яким взаємовигідна співпраця у сфері безпеки та оборони має бути посилена, починаючи з потенційного партнерства в цих сферах.
Норвегія є повноправним партнером в оборонних програмах ЄС завдяки своєму внескові до бюджету Союзу. Нещодавно започатковане партнерство у сфері безпеки та оборони забезпечує всеосяжну та структуровану політичну основу для подальшого посилення діалогу та співпраці.
Співпраця з Канадою активізувалася і має бути ще більше посилена, зокрема для зміцнення трансатлантичної безпеки, а двосторонній діалог з питань безпеки забезпечить основу для ініціатив у оборонному виробництві.
ЄС має продовжувати взаємовигідну взаємодію та співпрацю у сфері безпеки та оборони з усіма країнами – однодумцями Європи, країнами розширення та сусідніми країнами (зокрема, Албанією, Ісландією, Чорногорією, Республікою Молдова, Північною Македонією та Швейцарією).
Туреччина є країною-кандидатом на вступ до ЄС і давнім партнером у сфері Спільної політики безпеки та оборони. Євросоюз продовжуватиме конструктивну взаємодію для розвитку взаємовигідного партнерства в усіх сферах спільного інтересу на основі рівного зобов’язання з боку Туреччини просуватися шляхом співпраці.
ЄС також повинен вивчити можливості співпраці в галузі оборонної промисловості з партнерами в Індо-Тихоокеанському регіоні, зокрема з Японією та Республікою Корея, з якими в листопаді минулого року були укладені партнерства у сфері безпеки та оборони, а також з Австралією та Новою Зеландією.
ЄС та Індія продовжать вивчати можливості партнерства у сфері безпеки та оборони. Євросоюз залишається відданим справі підтримки миру та безпеки в Індо-Тихоокеанському регіоні, зокрема морської безпеки, а також шляхом протидії традиційним та нетрадиційним загрозам безпеці, захисту морських шляхів сполучення та підтримки свободи судноплавства.
«Біла книга» (розділ «Шлях вперед для європейської оборони») з метою конкретної реалізації представленої програми визначила низку заходів, які треба здійснити в короткі терміни. Так, пропонується:
Раді ЄС – терміново прийняти запропонований проєкт Регламенту про безпеку та дії для Європи (SAFE);
державам – членам ЄС – подати запит на активацію національної застережної статті до кінця квітня поточного року; швидко активізувати спільні закупівлі оборонної продукції відповідно до цілі щонайменше 40 %, запропонованої Європейською стратегією оборонної промисловості (EDIS), зокрема в рамках інструменту SAFE; швидко узгодити нову ініціативу військової підтримки України, включно й надання артилерійських боєприпасів, елементів ППО і «навчання та оснащення»;
законодавцям – прийняти Європейську програму оборонної промисловості (EDIP) до літа цього року, включно Інструмент підтримки України (USI); розглянути в пріоритетному порядку зміни до Європейського фонду регіонального розвитку, які будуть запропоновані до кінця березня 2025 р.
Зазначено, що Єврокомісія сприятиме інтеграції української оборонної промисловості в Єдиний ринок, підтримає розширення коридорів військової мобільності в Україну та вивчить можливість доступу України до державних космічних послуг ЄС.
Єврокомісія закликає Раду керуючих Європейського інвестиційного банку терміново посилити підтримку європейської оборонної промисловості.
Також Єврокомісія негайно розпочне стратегічний діалог з оборонною промисловістю.
Наголошується, що Євросоюз є і залишається мирним проєктом, проте він повинен забезпечити можливість захисту своїх громадян, своїх інтересів і цінностей, які відстоює.
Україна заслуговує на постійну військову підтримку для захисту від воєнної агресії, що триває, та для забезпечення спроможності захищати себе в майбутньому.
Різке збільшення інвестицій в оборону матиме позитивні побічні ефекти для всієї економіки, сприятиме конкурентоспроможності, створенню робочих місць та запровадженню новацій у багатьох секторах: від авіації до суднобудування, від виробництва сталі до космосу, від транспорту до штучного інтелекту. При правильному використанні це може сприяти значному посиленню європейської стійкості у світі, де загрози поширюються.
Під час засідання Європейської Ради 20–21 березня 2025 р. лідери ЄС обговорили «Білу книгу». Основним результатом саміту стала узгоджена теза про те, що до 2030 р. Євросоюз має бути повністю готовий до захисту від потенційних загроз, особливо з боку Росії.
Водночас саміт виявив розбіжності між країнами-членами щодо реалізації запропонованих у «Білій книзі» ініціатив.
Отже, хоча Європейська Рада підтримала загальну мету забезпечення повної оборонної готовності до 2030 р., формальне схвалення конкретних положень «Білої книги» ще не відбулося, оскільки країни-члени продовжують обговорення шляхів її реалізації. Лідери ЄС вирішили повернутися до цього питання на своєму наступному засіданні, запланованому на 26–27 червня 2025 р.
___________________________________________________________________________
[1] JOINT WHITE PAPER for European Defence Readiness 2030. Brussels, 19.03.2025. URL: https://defence-industry-space.ec.europa.eu/document/download/30b50d2c-…
[2] ReArm Europe Plan/Readiness 2030. URL: https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/en/qanda_25_790
[3] Наразі збройне протистояння у Газі поновилося.
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram та Facebook
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Зображення: НІСД
Експертна аналітика у форматі pdf: