На міжнародному рівні ухвалено низку документів щодо протидії зміні клімату й мінімізації наслідків глобального потепління. З метою об’єднання країн світу для вирішення глобальної кліматичної проблеми у 2015 р. було підписано Паризьку угоду до Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату (далі – РКЗК ООН), яка є продовженням Кіотського протоколу. В її рамках, починаючи з 01.01.2021 р., країни визначають свої цілі щодо скорочення або обмеження викидів парникових газів (до 31.12.2020 р. зобов’язання країн щодо скорочення або обмеження викидів парникових газів встановлювались у рамках Кіотського протоколу).
Згідно з РКЗК ООН, питання, пов’язані з сільським господарством, зокрема й адаптації до зміни клімату, обговорюються в рамках «Коронівійської програми спільної роботи щодо сільського господарства».
Фінансування заходів щодо адаптації на глобальному рівні забезпечується за допомогою Адаптаційного фонду та Зеленого кліматичного фонду, створених в рамках РКЗК ООН, а також через програми міжнародних банків розвитку, інших міжнародних фінансових установ. Розробка і перегляд кліматичних політик також є одним із важливих напрямів, що фінансується Глобальним екологічним фондом.
Питання зміни клімату є одним із важливих пріоритетів Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО). У 2017 р. ухвалено Стратегію ФАО щодо зміни клімату, яка передбачає поліпшення спроможності держав-членів з питань протидії зміні клімату, поглиблення інтеграції сільського господарства у міжнародний порядок денний щодо зміни клімату [1].
Як відповідь на виклики глобальних проблем зміни клімату (забруднення довкілля, втрати біологічного різноманіття тощо) 11.12.2019 р було прийнято Комюніке Європейської комісії Європейський зелений курс (European Green Deal). Європейський зелений курс – це програма дій ЄС, амбіційний план переходу до 2050 р. до кліматично нейтральної Європи. Основне завдання у сфері сільського господарства – забезпечення харчової безпеки. У рамках такого завдання Європейська комісія 20.05.2020 р. ухвалила Стратегію «Від ферми до виделки», яка передбачає комплекс заходів, спрямованих на конкретні дії [2].
Перехід до сталого виробництва, сприяння пом’якшенню зміни клімату та збереженню біорізноманіття. Зокрема, йдеться про значне зменшення використання хімічно-синтезованих пестицидів та добрив, скорочення застосування антибіотиків. Лише в ЄС викиди парникових газів від сільськогосподарської діяльності складають 11 %. У світі близько 21-37 % усіх викидів парникових газів надходять від діяльності, пов’язаної з виробництвом продуктів харчування.
Сприяння сталому споживанню та переходу до здорового харчування. У рамках реалізації стратегії планується розробка узгодженої політики та нормативно-правової бази ЄС щодо системи сталого харчування.
Скорочення відходів харчових продуктів. Реальний спосіб зменшити навантаження на довкілля – це знизити кількість продуктових відходів, адже близько 20 % усієї їжі, виробленої в ЄС, викидається у сміття.
Загальна мета політик з адаптації до змін клімату полягає у зменшенні вразливості до їх наслідків і зниженні викидів парникових газів, що призводять до таких змін. Політики розробляються на основі оцінки вразливостей до зміни клімату та національних стратегій адаптації. З огляду на місцеві особливості й високу різноманітність наслідків зміни клімату, заходи політики з адаптації розробляються, як правило, з урахуванням особливостей конкретної країни і галузі. При цьому сільське господарство є однією з провідних галузей, на які спрямовані політики з адаптації до зміни клімату.
У багатьох країнах світу вже досягнуто значних результатів у сфері створення нормативної бази для заходів і дій з адаптації до зміни клімату. Інструменти політики з адаптації різноманітні й розробляються з урахуванням національних особливостей, оцінки вразливості до наслідків зміни клімату, пріоритетів та спроможності кожної країни. Політики з адаптації до зміни клімату ухвалюються на різних рівнях управління та щодо різних секторів, цілеспрямовано враховують наслідки зміни клімату та мають на меті суттєво вплинути на зацікавлені групи, сектори та географічні території, уразливі до таких змін. Політики адаптації до наслідків зміни можуть спрямовуватися, зокрема, на: створення та поширення інформації про ризики зміни клімату; посилення спроможності щодо використання технологій адаптації до наслідків зміни клімату; заходи, спрямовані на управління ризиками; фінансову підтримку, зокрема субсидії та гранти для запровадження технологій з адаптації до наслідків зміни клімату; інвестиції в інфраструктуру.
Україна у 2016 р. ратифікувала положення Паризької угоди та заявила про свої наміри стати часткою Європейського зеленого курсу, а, отже, реагувати на нові ризики, пов’язані зі зміною клімату. Відповідно до Паризької угоди, кожна країна-учасниця надає свій внесок до скорочення викидів парникових газів (ПГ) та переглядає його раз на 5 років. У розпорядженні КМУ від 30 липня 2021 р. № 868-р «Про схвалення Оновленого національно визначеного внеску України до Паризької угоди» Другого національно визначеного внеску України до Паризької угоди» [3] Україна зобов’язалася скоротити викиди ПГ до 2030 р. на 65 % від рівня 1990 р., зокрема у секторі «Сільське господарство» до 2030 р. – на 51 % від рівня 1990 р. [4]. З метою зменшення викидів ПГ, зокрема у сільському господарстві, проєкт НВВ2 (Другого Національно визначеного внеску) передбачає впровадження технологій для забезпечення мінімального або нульового обробітку ґрунту, перехід на якісніші добрива, збільшення частки земель органічного виробництва до 3 %, використання біогазу.
Одним із перших програмних документів на виконання Паризької угоди стала Стратегія низьковуглецевого розвитку України до 2050 р. [5], ухвалена 18 липня 2018 р. Її метою є визначення стратегічних напрямів переходу економіки України на траєкторію низьковуглецевого зростання на засадах сталого розвитку відповідно до національних пріоритетів. У сільському господарстві та землекористуванні заходи Стратегії зосереджуються на:
удосконаленні процесу поводження з побічними продуктами тваринного походження;
оптимізації систем удобрення сільськогосподарських культур;
упорядкуванні структури землекористування, збільшенні площі лісів, лісосмуг і зелених насаджень, посиленні міжвідомчої координації;
поліпшенні практик ведення господарської діяльності у секторі землекористування та лісового господарства на основі кліматично орієнтованих методів ведення сільського та лісового господарства – Climate Smart Agriculture та Climate Smart Forestry;
розробці й реалізації національної програми розвитку лісового господарства із залученням кращого міжнародного досвіду;
сприянні заміщенню енергоємної продукції, виробленої з металу, бетону, пластику тощо, продукцією з деревини, вирощеної за сталого (збалансованого) ведення лісового господарства.
У 2020 р. Україна підтримала Європейський Зелений Курс (European Green Deal) (далі – ЄЗК), мета якого до 2050 р. досягти кліматичної нейтральності європейського континенту. Зокрема, частка вимог стратегії «Від ферми до виделки» вже впроваджується в агросекторі, проте вони потребують використання нових технологій, практик тощо.
Крім того, в Україні було ухвалено низку правових актів програмного характеру з метою запобігання змінам клімату й адаптації до них. Основними серед правових документів є такі.
- Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» [6], серед основних принципів якого проголошено екологізацію матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій та поєднання заходів стимулювання і відповідальності у сфері охорони навколишнього природного середовища [7].
- Закон України «Про Основні засади (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2030 року» [8], серед основних завдань якого визначено:
підвищення рівня поінформованості суспільства щодо значення, переваг та інструментів сталого споживання і виробництва, стану і цінностей біорізноманіття та заходів, які необхідно здійснити для його збереження, відновлення і сталого використання;
зменшення негативного впливу процесів урбанізації на довкілля, припинення його руйнування у межах міст, зокрема недопущення необґрунтованого знищення зелених насаджень у межах міст під час виконання будівельних чи інших робіт, незаконного відведення під будівництво земельних ділянок, зайнятих зеленими насадженнями;
дотримання сталого управління водними ресурсами за басейновим принципом;
забезпечення сталого використання та охорони земель, поліпшення стану уражених екосистем та сприяння досягненню нейтрального рівня деградації земель, підвищення рівня обізнаності населення, землевласників і землекористувачів щодо проблем деградації земель;
запобігання зміні клімату та адаптацію до неї;
упровадження в Україні сталого низьковуглецевого розвитку всіх галузей економіки;
поліпшення якості ґрунтів та впровадження ефективної системи підвищення їх родючості;
розвиток і вдосконалення природоохоронного законодавства та підвищення рівня його дотримання, зокрема наближення законодавства України до права (acquis) Європейського Союзу;
забезпечення науково-інформаційної та інноваційної підтримки процесу ухвалення управлінських рішень;
запровадження цільового бюджетного фінансування природоохоронних заходів та недержавного інвестування природоохоронних проєктів.
- Концепція реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року [9], серед напрямів та способів реалізації якої є: збільшення обсягу поглинання парникових газів завдяки здійсненню заходів у сфері лісового господарства та землекористування; створення і впровадження внутрішньої системи торгівлі квотами на викиди парникових газів відповідно до положень Директиви 2003/87/ЄС [10]; впровадження ринкових та неринкових механізмів, спрямованих на скорочення антропогенних викидів або збільшення абсорбції парникових газів; розроблення і здійснення дієвих заходів з адаптації до зміни клімату та підвищення опірності до пов’язаних із кліматом ризиків і стихійних лих, розроблення та запровадження механізму формування адаптаційної політики за принципом від місцевого (регіонального) до національного рівня, приділяючи пріоритетну увагу діям тих громад і секторів економіки, які є найуразливішими до впливів зміни клімату; визначення та впровадження підходів і технологій, які передбачають збалансоване управління природними екосистемами; реалізація разом із сусідніми країнами-партнерами транскордонних проєктів з адаптації до зміни клімату.
- Стратегія екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату на період до 2030 року [11]. В документі закріплено 12 стратегічних цілей, серед яких: забезпечення раціонального використання природних ресурсів; досягнення «доброго» екологічного стану водних ресурсів; забезпечення сталого лісоуправління та підвищення здатності лісових екосистем адаптуватися до зміни клімату; збереження біорізноманіття; посилення адаптаційної спроможності та стійкості соціальних, економічних та екологічних систем до зміни клімату; стабілізація екологічної рівноваги на тимчасово окупованих територіях.
- Національна економічна стратегія на період до 2030 року [12], місією якої визначено створення можливості для реалізації наявного географічного, ресурсного та людського потенціалу країни для забезпечення належного рівня добробуту, самореалізації, безпеки, прав та свобод кожного громадянина України через інноваційне випереджальне економічне зростання з урахуванням цілей сталого розвитку та необхідності досягнення кліматичної нейтральності не пізніше 2060 року. Серед завдань досягнення стратегічних цілей, визначено зокрема: запровадження економічного стимулювання заходів щодо використання та охорони земель і підвищення родючості ґрунтів; зменшення рівня забруднення вод та інших компонентів довкілля з сільськогосподарських джерел; вдосконалення структури земель та угідь країни, відновлення антропогенно змінених екосистем, впровадження сталого землекористування та досягнення нейтрального рівня деградації земель; заохочення сталого сільськогосподарського виробництва, захисту навколишнього природного середовища, поширення застосування методів органічного виробництва і використання біотехнологій, «кліматично розумного» сільського та лісового господарства із скороченням викидів парникових газів та адаптацією до зміни клімату, сталого управління природними ресурсами та збереження і примноження біорізноманіття.
- Указ Президента «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року» [13], який визначає 17 Цілей сталого розвитку. Ціль 2 – Подолання голоду, досягнення продовольчої безпеки, поліпшення харчування і сприяння сталому розвитку сільського господарства. Орієнтирами Цілі є доступність збалансованого харчування, продуктивність сільського господарства та виробництво продуктів харчування (скорочена назва Цілі «Подолання голоду»). Завданнями Цілі 2 визначено: забезпечити доступність збалансованого харчування на рівні науково обґрунтованих норм для всіх верств населення; підвищити вдвічі продуктивність сільського господарства, насамперед за рахунок використання інноваційних технологій; забезпечити створення стійких систем виробництва продуктів харчування, що сприяють збереженню екосистем і поступово поліпшують якість земель та ґрунтів, насамперед за рахунок використання інноваційних технологій; знизити волатильність цін на продукти харчування.
Значну увагу розвитку аграрного сектора з урахуванням кліматичних змін приділено в Проєкті Плану відновлення України, розробленому Національною радою з відновлення України від наслідків війни (група «Нова аграрна політика») [14]. План відновлення має сприяти переходу агропродовольчого сектора до «зеленого» зростання, оскільки сама аграрна сфера найбільше відчуває наслідки зміни клімату через посухи, недостатність вологи, перерозподіл опадів і температурні коливання. Тому адаптація до зміни клімату та пом’якшення її наслідків є важливими в процесі відновлення аграрного сектора.
Зокрема, в Плані відновлення велика увага приділяється розвитку меліорації як одного з важливих заходів адаптації аграрного сектора до зміни клімату. Тому питання відновлення та розвитку системи зрошення, передусім на Півдні України, де посухи та високі температури найвідчутніші, набувають нової актуальності й потребують першочергового вирішення. У зв’язку з цим, заходи, які необхідні для подолання проблем водного дефіциту, забезпечення відновлення і розвитку зрошуваного землеробства, повинні ґрунтуватися на інноваційних здобутках вітчизняних та зарубіжних вчених й залучати:
перехід від глобальних продовольчих агроекосистем до локальних;
впровадження альтернативних зрошенню природо-орієнтованих рішень для збереження ґрунтової вологи;
збереження та відновлення полезахисних і захисних смуг уздовж магістральних каналів; збереження та відновлення водно-болотних угідь як потужного утримувача парникових газів;
упровадження кращих світових практик з обробітку ґрунту та поступового переходу до мінімізованих систем основного обробітку;
розвиток та впровадження технологій повторного використання очищених стічних вод з належним моніторингом якості води і ґрунту, а зрошувальні системи мають працювати за рахунок енергії з відновлюваних джерел.
Серед інших нормативно-правових документів варто виділити: Закони України «Про охорону земель» [15], «Про меліорацію земель» [16], «Про пестициди і агрохімікати» [17], «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції» [18]; Державну стратегію регіонального розвитку на 2021–2027 рр. [19], Стратегію зрошення та дренажу на період до 2030 року [20], Концепцію боротьби з деградацією земель та опустелюванням [21], Національний план дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням [22], Порядок консервації земель [23], Порядок (детальні правила) органічного виробництва та обігу органічної продукції, Правила щодо забезпечення родючості ґрунтів і застосування окремих агрохімікатів [24], Правила утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення [25] та інші.
Водночас, в аналітичному звіті «Інституційно-правові основи адаптації до зміни клімату в Україні», який розроблений та підготовлений в рамках Проєкту ЄС/ПРООН EU4Climate на виконання Стратегії екобезпеки і адаптації до зміни клімату на період до 2030 року, що визначає основні засади та принципи впровадження заходів з адаптації до зміни клімату в Україні, зроблено висновок, що чинні закони в Україні практично не визначають політико-правові інструменти адаптації до зміни клімату [26]. Тому питання адаптації до зміни клімату наразі варто розглядати лише в контексті інших чинних документів стратегічного планування. Серед викликів і бар’єрів у досягненні стратегічних цілей за напрямом забезпечення безпечного довкілля для населення Національна економічна стратегія визначає відсутність «комплексної скоординованої політики щодо адаптації до зміни клімату різних галузей економіки та суспільного життя» [27]. Такий висновок підтверджується аналізом стратегічних документів (стратегій, планів, концепцій) як загального характеру, так і секторального спрямування за напрямами, дотичними до питань зміни клімату (водні ресурси, біорізноманіття, лісове господарство, рибне господарство, сільське господарство, транспорт тощо).
Вирішуючи актуальне питання інтеграції України до ЄЗК, необхідно враховувати сильні й слабкі сторони національної економіки та об’єктивно оцінювати потенційні ризики у сфері поширення зеленого курсу на вітчизняний аграрний сектор. Стратегія ЄС «Від ферми до виделки» у контексті ЄЗК передбачає до 2030 р. мінімізацію використання небезпечних пестицидів й антибіотиків у галузі тваринництва на 50 %, добрив – на 20 %, значне розширення частки органічного виробництва – до 25 % від загального. Значної уваги потребують питання зеленого курсу в агропромисловому комплексі країни та механізми поліпшення регулювання використання бюджетних коштів, що виділяються на виконання бюджетних програм щодо реалізації державної політики в аграрному секторі економіки, а також розроблення конкретних пропозицій щодо підвищення ефективності їх застосування.
Війна РФ проти України стала негативним зовнішнім фактором, який уповільнив виконання Україною власних зобов’язань, проте не змінив напрям руху Європейським зеленим курсом та на побудову вітчизняної економіки за принципами сталого розвитку. Реалізація Європейської зеленої угоди була одним із стратегічних пріоритетів України до повномасштабної війни, проте російська агресія зробила цей напрям ще актуальнішим, оскільки разом зі знищенням природних ландшафтів відбувається істотній вплив на довкілля та погіршення здатності територій адаптуватися до кліматичних змін, особливо у східних та південних областях, які й раніше вважалися найбільш уразливими щодо таких змін.
Аграрний сектор є найперспективнішим з точки зору «озеленення» України. Це один із небагатьох секторів у нашій державі, який активно орієнтований на ринок та формує свою діяльність з урахуванням вимог ринку ЄС, куди експортується значна частка української агропродукції. Втім, реалізація нових заходів ЄЗК потребуватиме чимало зусиль, витрат та вагомої державної підтримки.
Проте Україна відстає у вирішенні низки питань, пов’язаних із впливом аграрного сектора на довкілля та харчові продукти, а саме: регулювання забруднення підземних та поверхневих вод нітратами із сільськогосподарських джерел, ухвалення кодексу кращих сільськогосподарських практик, встановлення контролю за ГМО, заходів щодо застосування добрив та пестицидів. Високі вимоги до харчових продуктів та дотримання екологічних стандартів при їх виробництві можуть стати перешкодою для подальшого експорту української продукції на ринок ЄС. Наразі це один із основних ринків, втрата якого негативно вплине на економіку країни. Якщо якість харчових продуктів поступово поліпшується, то екологічних стандартів у сфері агровиробництва в Україні наразі не існує. З прийняттям ЄЗК та схваленням стратегії «Від ферми до виделки» можливо очікувати посилення заходів щодо дотримання екологічного законодавства та обмеження імпорту вітчизняної продукції до країн ЄС.
Отже, за останні роки Україна зробила значні кроки для поліпшення ситуації із вирішенням кліматичних питань, напрацьовано велику кількість аналітичних документів у сфері зміни клімату. Амбітні кліматичні цілі встановлені Національною економічною стратегією на період до 2030 року, Стратегією екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату на період до 2030 р., Оновленим національним визначеним внеском України до Паризької угоди, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Серед засобів досягнення кліматичної нейтральності в усіх документах згадуються скорочення викидів парникових газів та збільшення обсягів поглинання й утримання вуглецю, зокрема завдяки застосуванню кращих практик ведення сільського та лісового господарства, адаптованих до зміни клімату, а також відповідного ведення водного господарства. Можливість вчасного досягнення цілей, встановлених відповідними стратегічними документами, ускладнено російською агресією проти України. Проте Україна має продовжувати поступ до кліматичної нейтральності й запровадження сталих методів господарювання у водному, лісовому та аграрному секторах, що одночасно слугуватиме успішному повоєнному відновленню й досягненню кліматичних цілей [28].
_________________________________________________________________________________
[1] Стратегія ФАО щодо зміни клімату, 2017. URL: http://www.fao.org/3/i7175e/i7175e.pdf
[2] Європейський зелений курс: можливості та загрози для України. Аналітичний документ. Ресурсно-аналітичний центр «Суспільство і довкілля» (2020). URL: https://dixigroup.org/analytic/ievropejskyj-zelenyj-kurs-mozhlyvosti-ta…
[3] Про схвалення Оновленого національно визначеного внеску України до Паризької угоди : Розпорядження КМУ від 30 липня 2021 р. № 868-р. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-shvalennya-onovlenogo-nacionalno-viznac…
[4] Аналітичний огляд Оновленого національно визначеного внеску України до Паризької угоди, Липень 2021. URL: https://mepr.gov.ua/wp-content/uploads/2023/07/Analitychnyj-oglyad-NVV-…
[5] Стратегії низьковуглецевого розвитку України до 2050 року.
URL: https://mepr.gov.ua/diyalnist/napryamky/zmina-klimatu/pom-yakshennya-zm…
[6] Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25.06.1991 р. № 1264-XII : станом на 10 лип. 2022 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text
[7] Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів : Постанова КМУ від 17.09.1996 р. № 1147. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1147-96-п#Text
[8] Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року : Закон України від 28.02.2019 р. № 2697-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697-19#Text
[9] Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року : Розпорядження КМУ від 07.12.2016 р. № 932-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/932-2016-р#Text
[10] Директива Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС від 13 жовтня 2003 року про встановлення системи торгівлі квотами на викиди парникових газів у межах Союзу та внесення змін до Директиви Ради 96/61/ЄС. URL: https://ips.ligazakon.net/document/EU030130
[11] Про схвалення Стратегії екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату на період до 2030 року : Розпорядження КМУ від 20.10.2021 р. № 1363-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1363-2021-%D1%80#Text
[12] Про затвердження Національної економічної стратегії на період до 2030 року : Постанова КМУ від 03.03.2021 р. № 179 : станом на 16 берез. 2021 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/179-2021-п#Text
[13] Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року : Указ Президента України від 30.09.2019 р. № 722/2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/722/2019#Text
[14] Проєкт Плану відновлення України. Матеріали робочої групи «Нова аграрна політика». Липень 2022. URL: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/sites/1/recoveryrada/ua/new-agrarian…
[15] Про охорону земель : Закон України від 19.06.2003 р. № 962-IV.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-15#Text
[16] Про меліорацію земель : Закон України від 14.01.2000 р. № 1389-XIV.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1389-14#Text
[17] Про пестициди і агрохімікати : Закон України від 02.03.1995 р. № 86/95-ВР.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/86/95-вр#Text
[18] Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції : Закон України від 10.07.2018 р. № 2496-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2496-19#Text
[19] Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на 2021–2027 роки : Постанова КМУ від 05.08.2020 р. № 695. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/695-2020-п#Text
[20] Про схвалення стратегії зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року : Розпорядження КМУ від 14.08.2019 р. № 688-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/688-2019-%D1%80#Text
[21] Про схвалення Концепції боротьби з деградацією земель та опустелюванням : Розпорядження КМУ від 22.10.2014 р. № 1024-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1024-2014-%D1%80#Text
[22] Про затвердження Національного плану дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням : Розпорядження КМУ від 30.03.2016 р. № 271-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/271-2016-р#Text
[23] Про затвердження Порядку консервації земель : Постанова КМУ від 19.01.2022 р. № 35.
URL: https://document.vobu.ua/doc/9508
[24] Про затвердження Правил щодо забезпечення родючості ґрунтів і застосування окремих агрохімікатів : Наказ від 24.11.2021 р. № 382. URL: https://document.vobu.ua/doc/9510
[25] Про затвердження Правил утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення : Постанова КМУ від 22.07.2020 р. № 650.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/650-2020-п#Text
[26] Окрім тих законів, якими затверджені політико-правові інструменти, наприклад, Основні засади (стратегія) державної екологічної політики на період до 2030 року (Закон України від 28.02.2019 р. № 2697-VIII).
[27] Про затвердження Національної економічної стратегії на період до 2030 року : Постанова КМУ від 03.03.2021 р. № 179. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/179-2021-%D0%BF#Text
[28] Природоорієнтовані рішення у водному, лісовому та аграрному секторах для відновлення України у повоєнний період та подальшого сталого розвитку з урахуванням зміни клімату : Збірник матеріалів проєкту INSURE. Київ, 2022. 88 с. URL: https://mepr.gov.ua/wp-content/uploads/2023/07/8_Pry rodooriyentovani-rishennya-z-urahuvannyam-zminy-kdimatu.pdf
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram та Facebook
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Зображення: НІСД
Експертна аналітика у форматі pdf: