"Шляхи активізації використання інтелектуальних та науково-технічних ресурсів у виробничих процесах промисловості України". Аналітична записка

Анотація

В аналітичній записці проаналізовано стан використання інтелектуальних та науково-технічних ресурсів у виробничих процесах промисловості, у т.ч. застосування винаходів та корисних моделей, впровадження нових технологічних процесів. Виявлено проблеми, що заважають активізації використання інтелектуальних та науково-технічних ресурсів у виробничих процесах промисловості і обґрунтовано заходи щодо їх вирішення.

ШЛЯХИ АКТИВІЗАЦІЇ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ТА НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ РЕСУРСІВ У ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСАХ ПРОМИСЛОВОСТІ

Підвищення ефективності інноваційних процесів в економіці, використання потенціалу науки в процесі технологічної модернізації економіки вимагають активізації використання інтелектуальних і науково-технічних ресурсів у виробничих процесах промисловості, що дозволить закріпити позитивну динаміку посткризового періоду і забезпечить передумови довгостроковому зростанню на інтенсивній основі.

У промисловості України використовується близько чверті всіх винаходів та корисних моделей, як важливих інтелектуальних та науково-технічних ресурсів економіки[1]. Динаміка використання винаходів та корисних моделей у промисловості протягом 2005-2009 рр. була незадовільною: якщо у 2006-2007 рр. відбувалось зростання їх використання на 7,7 % та 12,5 % відповідно, то у 2008-2009 рр. використання цих об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ) зменшилось на 1,3 % і 1,0 % відповідно – табл.  1.

Таблиця 1

Використання винаходів та корисних моделей в промисловості України у 2005-2009 рр.*

*Джерело: Розраховано за даними Державної служби статистики України: Статистичні збірники «Наукова та інноваційна діяльність в Україні» за 2005-2009 рр.

Така тенденція пов’язана, насамперед, із зменшенням пропозиції інтелектуальних та науково-технічних ресурсів через скорочення патентної активності вітчизняних підприємств, що стало наслідком змін у системі забезпечення охорони на ОІВ[2].Так, після зростання кількості отримуваних патентів на ОІВ у 2006-2007 рр. на 3,7 % та 12,1 % відповідно, у 2008‑2009 рр. їхня кількість скоротилась на 2,3 % та 6,9 % відповідно.

Негативно вплинуло також скорочення платоспроможного попиту вітчизняних підприємств на інтелектуальні та науково-технічні рішення під впливом світової фінансово-економічної кризи. Так, у 2008-2009 рр. кількість придбаних підприємствами нових технологій у вигляді прав на ОІВ скоротилась на 14,6 % та 19,5 % відповідно.

Найбільшими споживачами винаходів та корисних моделей у промисловості у 2005-2009 рр. були машинобудування (в середньому у галузі за 2005-2009 рр. застосовувалось 50,6 % всіх використаних ОІВ у промисловості), металургія (11,8 %), хімічне та нафтохімічне виробництво (11,3 %). Це пояснюється переважно експортною орієнтацією цих галузей і, відповідно, необхідністю підвищувати власну конкурентоспроможність на світових ринках, у т.ч. шляхом впровадження інтелектуальних і науково‑технічних ресурсів у виробництво.

Впровадження нових технологічних процесів у промисловості України характеризувалось позитивними зрушеннями: після значного скорочення кількості впроваджених нових технологічних процесів у 2006 р., яке склало 36,7 %, протягом 2007-2009 рр. їх кількість щорічно зростала на 23,9 %, 16,1 % та 14,9 % відповідно (табл. 2). Проте у 2009 р., проти 2005 р., збільшення кількості впроваджених нових технологічних процесів у промисловості було незначним і становило 4,7 %.

Таблиця 2

Впровадження нових технологічних процесів на промислових підприємствах України*

*Джерело: Розраховано за даними Державної служби статистики України: Статистичні збірники «Наукова та інноваційна діяльність в Україні» за 2005-2009 рр.

Найбільш активним процес впровадження нових технологічних процесів протягом 2004-2009 рр. був на підприємствах машинобудування, харчової, хімічної та нафтохімічної промисловості (їх частки в середньому за аналізований період становили 65 %, 9,8 % та 7,8 % відповідно у загальній кількості впроваджених нових технологічних процесів). Натомість впровадження нових технологічних процесів у металургії в середньому становило лише 4,8 %, що свідчить про обмежені можливості щодо підвищення конкурентоспроможності продукції галузі на внутрішньому та зовнішньому ринках. Також незначна кількість нових технологічних процесів впроваджувалась на виробництвах, орієнтованих на внутрішній ринок, зокрема у легкій промисловості - 2,6 %, целюлозно‑паперовій - 1,1 %, деревообробній - 0,9 %.

Негативна динаміка використання ОІВ у виробництві промислових підприємств впливає на показники реалізації продукції, що вироблена з використанням придбаних ОІВ (табл. 3). Якщо у 2007-2008 рр. обсяги реалізованої продукції, виробленої з використанням ОІВ, зростали на 87,7 % та 43,1 % відповідно, то у 2009 р., проти 2008 р., відбулось їх скорочення на 33,1 %. Обсяги реалізованої за межі України продукції у 2007 р. збільшились у 5,3 разу, у 2008 р. – у 2,5 разу, у 2009 р. – скоротились на 26 %.

Таблиця 3

Обсяги реалізованої продукції, виробленої з використанням ОІВ на підставі ліцензій, л

іцензійних договорів або договорів про передання виключних майнових прав, млн грн*

*Джерело: Розраховано за даними Державної служби статистики України: Статистичні збірники «Наукова та інноваційна діяльність в Україні» за 2006 – 2009 рр.

Дію тенденцій скорочення використання ОІВ у промисловому виробництві посилювало падіння попиту на внутрішньому та зовнішньому ринках на вітчизняну промислову продукцію, у т.ч. виготовлену з використанням ОІВ, що спостерігалось під час фінансово-економічної кризи 2008-2009 років. Це зробило невигідним придбання та використання у виробництві інтелектуальних та науково-технічних ресурсів, зокрема на підставі ліцензій та ліцензійних договорів, за якими підприємства мають здійснювати виплати ліцензіарові (паушальний платіж) за умови непевності майбутнього попиту на продукцію з використанням придбаних ОІВ.

Найбільший обсяг продукції, виробленої з використанням ОІВ, протягом 2006-2009 рр. реалізовували підприємства харчової промисловості (найбільша частка цієї галузі у загальному обсязі реалізованої продукції, яка вироблена з використанням ОІВ, складала 52,1 % у 2006 р., найменша – 26,2 % у 2008 р.) та машинобудування (найбільша частка складала 46,8 % у 2007 р., найменша – 15,7 % у 2009 р.). Також у 2008-2009 рр. значні обсяги такої продукції реалізовували підприємства, які займались виробництвом коксу та нафтопереробкою (16,9 % та 24,0 % відповідно), а в 2007-2008 рр. – підприємства металургійного виробництва (16,8 % та 12,5 % відповідно).

У реалізації за кордон продукції, виробленої з використанням ОІВ, провідні позиції займали підприємства харчової промисловості (найбільша частка обсягів реалізованої за кордон продукції з використанням ОІВ від загального обсягу реалізованої за кордон такої продукції складала 59,3 % у 2006 р., найменша – 11,4 % у 2007 р.) та машинобудування (найбільша частка – 67,9 % у 2007 р., найменша – 21,1 % у 2009 р.). У 2008-2009 рр. високу активність у цій сфері виявляли підприємства з виробництва коксу та нафтопереробки (33,5 % та 36,5 % відповідно). У 2007-2008 рр. – підприємства металургії (12,2 % та 6,9 % відповідно).

За період 2005-2009 рр. відбулось зменшення кількості освоєних видів інноваційної продукції: у 2009 р., порівняно з 2005 р., їх кількість скоротилась на 14,8 % (рис. 1). Повільне впровадження нових технологічних процесів зумовило скорочення частки реалізованої інноваційної продукції у загальному обсязі реалізованої промислової продукції, яке відбувається, починаючи з 2007 року. У 2009 р. цей показник становив 4,8 % і відхилявся від граничного допустимого (не менше 5 %)[3]. За таких умов можливості вітчизняних промислових підприємств щодо завоювання нових ринків та збільшення їхньої частки на існуючих є обмеженими. З іншого боку, полегшується проникнення на внутрішній ринок України імпортних товарів, що призводить до згортання досліджень на вітчизняних підприємствах, гальмування розвитку наукомістких галузей промисловості та зниження конкурентоспроможності української економіки.

Збільшити

Рис. 1. Динаміка освоєння видів та реалізації інноваційної продукції промисловими підприємствами України*

*Джерело: Розраховано за даними Державної служби статистики України: Статистичні збірники «Наукова та інноваційна діяльність в Україні» за 2005-2009 рр.

Отже, на сьогодні в Україні недооцінюється роль інноваційно‑технологічного фактору у промисловому секторі, про що свідчать незадовільні тенденції використання інтелектуальних та науково-технічних ресурсів у промисловості. Основні проблеми, що призводять до гальмування процесів використання інтелектуальних та науково-технічних ресурсів у виробничих процесах промислових підприємств, полягають у наступному.

• Скорочення фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств у 2009 р. на 33,7 % порівняно з 2008 роком. Відбулось зменшення фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств як власними коштами (на 28,8 % у 2009 р. проти 2008 р.), так і кредитними ресурсами (на 76,7 % у 2009 р. проти 2008 р.)[4].
• Неефективний розподіл промисловими підприємствами фінансових ресурсів, що спрямовуються на інноваційну діяльність. Найбільша частка фінансових ресурсів, що вкладаються в інноваційну діяльність промислових підприємств, спрямовувалась на придбання машин та обладнання (61,3 % у середньому за 2005-2009 рр.), тоді як на власні дослідження і придбання нових технологій витрачалось значно менше коштів (у середньому за аналізований період 11,4 % та 2,9 % відповідно) (рис. 2).

Збільшити

Рис. 2. Структура витрат за напрямами інноваційної діяльності

промислових підприємств, %*

* Джерело: Розраховано за даними Державної служби статистики України: Статистичні збірники «Наукова та інноваційна діяльність в Україні» за 2005-2009 рр.

• Відсутність дієвих механізмів стимулювання впровадження інтелектуальних та науково-технічних ресурсів у виробничих процесах промислових підприємств. Не враховано при прийнятті Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. положення Указу Президента України від 11.07.06 р. «Про рішення РНБО України від 6 квітня 2006 року «Про стан науково-технологічної сфери та заходи щодо забезпечення інноваційного розвитку України» стосовно подання до Верховної Ради України законопроекту «Про стимулювання інноваційної діяльності та виробництва високотехнологічної продукції в Україні», що мав передбачати запровадження інвестиційно-інноваційного податкового кредиту і прискореної амортизації.
• Невідповідність створюваних в Україні інтелектуальних та науково-технічних продуктів потребам вітчизняної промисловості, що обумовлено дисбалансом розвитку секторів науки. Головною причиною таких диспропорцій є неефективна система розподілу фінансування науково‑дослідних і дослідно-конструкторських розробок (НДДКР) за науковими секторами. Традиційно найбільший обсяг фінансування спрямовується на НДДКР академічного та галузевого секторів науки (середня частка яких у загальному фінансуванні НДДКР за 2005-2009 рр. становила 29,9 % та 56,3 % відповідно). Але, в умовах дефіциту власних фінансових ресурсів у підприємств, та нерозвиненості фінансово-економічної складової національної інноваційної системи, не менш важливою є фінансова підтримка НДДКР, що проводяться у заводському секторі, який займається безпосередньо створенням інтелектуальних та науково-технічних ресурсів, на які вже існує попит, що гарантує подальше їх використання у виробництві. Натомість на фінансування НДДКР, що здійснювались у заводському секторі, у 2005-2009 рр. у середньому припадало 7,9 % від загального обсягу фінансування НДДКР.

Через відсутність зв’язків між промисловістю та галузевим науковим сектором на тлі поглиблення розриву між промисловістю з академічною наукою[5], результати досліджень якої могли б знайти своє практичне використання у виробництві, подальший розвиток та використання результатів науково-дослідної бази промисловості вбачаються сумнівними.

• Низький рівень технологічної готовності промислових підприємств в Україні, що є наслідком недоступності новітніх технологій для вітчизняних підприємств та полягає у недостатньому рівні сприйняття технологій підприємствами, зокрема, внаслідок використання застарілого обладнання у виробничих процесах. Так, за показником «Технологічна готовність» Україна згідно звітів Світового економічного форуму про міжнародну конкурентоспроможність займала 65 місце (зі 134) у 2008/2009 рр., 80 місце (зі 133) у 2009/2010 рр. та 83 місце (зі 139) у 2010/2011 роках. Негативна динаміка спостерігалась за такими показниками, як «Сприйняття новітніх технологій підприємствами» (80, 97 та 92 місця у 2008/2009 рр., 2009/2010 рр. та 2010/2011 рр. відповідно) та «Доступність новітніх технологій» (82, 90 та 96 місця у 2008/2009 рр., 2009/2010 рр. та 2010/2011 рр. відповідно).

Нехтування використанням промисловими підприємствами інтелектуальних та науково-технічних ресурсів у виробничих процесах призводить до виникнення низки загрозливих тенденцій в економіці України, які полягають у наступному.

• Низький рівень інтелектуалізації експорту, що призводить до закріплення за Україною сировинної експортної орієнтації. Частка високотехнологічного експорту у загальному обсязі експорту товарів з України протягом 2005-2010 рр. була мізерною і становила у середньому близько 1 %, у І кв. 2011 р. вона була на рівні 0,8 % (рис. 3). Наприклад, у розвинутих країнах високотехнологічний експорт є вагомою частиною зовнішньої торгівлі в цілому: у Франції його частка у товарному експорті у 2006-2009 рр. в середньому складала 20,8 %, у Фінляндії – 20,5 %, у Німеччині – 15,3 %, в Японії – 19,8 %, у Південній Кореї – 32,0 %, у Швейцарії – 23,0 %, у Сполученому Королівстві – 24,0 %, у США – 27,3 %.

Збільшити

Рис 3. Частка високотехнологічного експорту у загальному обсязі товарного експорту з України, %*

*Джерело: Розраховано за Даними Державної служби статистики України: Товарна структура зовнішньої торгівлі України за 2005-2010 рр. : [Електронний ресурс] / Державна служба статистики України. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua

• Посилення залежності від імпорту високотехнологічних товарів, що загрожує збільшенням від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі високотехнологічними товарами, негативно позначається на розвитку вітчизняних високотехнологічних виробництв. Протягом 2005-2011 рр. у зовнішній торгівлі України високотехнологічними товарами фіксується значне негативне сальдо, коефіцієнт покриття імпорту експортом по високотехнологічних товарах є низьким (табл. 4).

Таблиця 4

Динаміка зовнішньої торгівлі України високотехнологічними товарами *

*Джерело: Розраховано за Даними Державної служби статистики України: Товарна структура зовнішньої торгівлі України за 2005-2010 рр. : [Електронний ресурс] / Державна служба статистики України. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua

• Зниження ефективності виробничих процесів внаслідок використання застарілих технологій, які є ресурсо- та енергоємними. Так, на підприємствах металургійній галузі, які є найбільш ресурсо- та енергоємними, впровадження нових технологічних процесів, зокрема, маловідходних, ресурсозберігаючих та безвідходних, є незначним. Протягом 2005-2009 рр. в середньому щорічно впроваджувалось лише 36 таких технологічних процесів або 5,6 % від їх загальної кількості у промисловості.
• Низька конкурентоспроможність вітчизняної промислової продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках, порівняно з іноземними аналогами внаслідок використання технологічних процесів, які не дозволяють виготовляти продукцію, що є новою або значно поліпшеною за своїми властивостями чи способом використання.
• Наростаюче науково-технологічне відставання України від розвинутих країн, що проявляється у домінуванні старих технологічних укладів в промисловості та стає на заваді здійсненню структурної перебудови промислового сектору держави.

Вирішенню проблем, які призводять до гальмування процесів використання інтелектуальних та науково-технічних ресурсів у виробничих процесах промисловості та підвищенню конкурентоспроможності вітчизняного промислового сектору сприятиме реалізація наступних заходів.

1.  Активізація фінансування інноваційної діяльності підприємств, для чого необхідно:

- прийняти законопроект «Про венчурну діяльність в інноваційній сфері», зареєстрований у Верховній Раді України під № 1082 від 30.11.2007 р., проаналізувати можливість врахування положень законопроектів «Про венчурні фонди інноваційного розвитку» та «Про венчурні інвестиційні компанії» та забезпечити врегулювання системи відносин щодо ефективного функціонування венчурних фондів в інноваційній сфері;

- створювати сприятливе бізнес-середовище та інфраструктуру бізнесу з метою зменшення ризиків венчурних компаній; формувати інфраструктуру для підвищення мобільності висококваліфікованої робочої сили;

- створити умови для приваблення іноземного венчурного капіталу для фінансування діяльності українських підприємств щодо впровадження інтелектуальних та науково-технічних ресурсів у промисловому виробництві. З цією метою необхідно розвивати механізми страхування ризиків венчурних фондів, підвищувати рівень інформаційного забезпечення діяльності венчурних компаній, сприяти формуванню в Україні сумісних із зарубіжними фірмами науково-дослідних та інноваційно-технологічних структур, у т.ч. тих, які несуть із собою венчурні інвестиції;

- розробити та забезпечити реалізацію державної програми з розвитку банківського кредитування інноваційної діяльності промислових підприємств, у якій передбачити преференції та гарантійні механізми, на зразок державного страхування кредитів для банків, які вкладають кошти в інноваційну діяльність промислового сектору, зокрема високотехнологічних виробництв.

2.  Розвиток інноваційної діяльності на промислових підприємствах, для чого доцільно:

- стимулювати проведення промисловими підприємствами власних НДДКР, що дозволить їм виходити на ринки не лише з промисловою продукцією, виробленою з використанням інтелектуальних та науково‑технічних ресурсів, але й з правами на такі ресурси та збільшити власні прибутки, які можуть бути реінвестовані у подальші дослідження та впровадження їх результатів у виробництво;

- проводити на державному рівні патентно-кон’юнктурні та маркетингові дослідження на внутрішньому та зовнішньому ринках інтелектуальних та науково-технічних ресурсів з метою визначення перспективних сфер НДДКР, потенційної конкурентної продукції та передбачення майбутнього споживчого попиту на наукомістку продукцію. Результати досліджень мають стати основою інформаційної підтримки промислових підприємств щодо здійснення власних НДДКР та закупівлі зовнішніх;

- звільнити від сплати ввізного мита та ПДВ при ввезенні в Україну сировини, устаткування, обладнання, комплектуючих та інших товарів, які не виробляються в Україні, але необхідні для виконання інноваційного проекту, зокрема у високотехнологічній сфері;

- запровадити інвестиційно-інноваційний податковий кредит щодо сплати податку на прибуток, отриманого від реалізації високотехнологічної продукції, що дозволить залишити кошти у промисловому секторі та здійснювати їх подальше вкладення у науково-дослідну діяльність та діяльність, пов’язану з випровадженням інтелектуальних та науково-технічних ресурсів у виробництво;

- ввести прискорену амортизацію основних фондів для виробників високотехнологічної продукції, що реалізують інноваційні проекти, зокрема, електронних, оптичних, електромеханічних приладів та інструментів вітчизняного виробництва.

3. Збалансування розвитку секторів науки, для чого необхідно:

- застосовувати механізм податкових