Анотація
Проведено моделювання та аналіз впливу факторів попиту та пропозиції на економічне зростання України за видами економічної діяльності, встановлено вагомість впливу розвитку окремих видів діяльності на економічне зростання України.
ЩОДО ВИБОРУ ТОЧОК ВПЛИВУ ПОЛІТИКИ СТИМУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ
Проблема забезпечення темпів економічного зростання належить до числа найбільш актуальних і гострих проблем сучасності. Від темпів економічного зростання залежать, перш за все, економічна могутність держави, життєвий рівень населення, виконання першочергових соціальних програм, успіх у конкурентному суперництві на світовому ринку.
Застосування для визначення кількісного впливу чинників на економічне зростання аналітичної моделі загальної економічної рівноваги «Альфа» [1] дає можливість дослідити вплив макроекономічної політики на економічне зростання та інфляцію. Побудова моделі дає можливість перейти від використання економіко-математичних моделей для прогнозування і планування до їх використання для економічного передбачення [2].
Нами проведено дослідження чутливості основних макропоказників для України у період 2011-2012 рр. до зміни параметрів, що обумовлюють сукупні попит та пропозицію[1]. Розраховані коефіцієнти чутливості наведено у табл. 1.
Наведені коефіцієнти чутливості основних важелів економічного зростання характеризують кількісний вплив факторів зростання сукупного попиту та сукупної пропозиції (зміна ендогенних макропоказників визначається як добуток збільшення фактора на коефіцієнт чутливості) та визначають наступне:
Інвестиції. Збільшення інвестицій на 1,0 млрд грн збільшує номінальний ВВП на 2,82 млрд грн, приріст реального ВВП – на 0,14 в.п., дефлятор ВВП – на 0,05 в.п. Тобто збільшення реального ВВП здійснюється у 2,8 разу швидше, ніж дефлятора ВВП. Збільшення інвестицій дає найбільший ефект економічного зростання, тому що вони є зв’язковим елементом між сукупними попитом та пропозицією.
Таблиця 1
Коефіцієнти чутливості основних макропоказників до зміни керованих параметрів
попиту та пропозиції на 2011-2012* рр.
|
Екзогенні макропоказники |
Ендогенні макропоказники |
|||
|
Номіналь-. ний ВВП, млрд грн |
Реальний ВВП,
|
Дефлятор ВВП, % п. |
||
|
% п. |
Ваговий коеф-т впливу |
|||
|
Інвестиції, млрд грн. |
2,82 |
0,14 |
0,0213 |
0,05 |
|
Доходи зведеного бюджету, млрд грн + – |
-2,28 1,58 |
-0,041 0,028 |
0,004267 |
-0,119 0,081 |
|
Видатки зведеного бюджету, млрд грн на споживання на інвестиції |
2,58 2,57 |
0,045 0,136 |
0,02072 |
0,134 0,037 |
|
Експорт товарів і послуг, млрд грн |
3,54 |
0,095 |
0,01447 |
0,147 |
|
Імпорт товарів і послуг, млрд грн |
-5,73 |
-0,164 |
-0,02499 |
-0,236 |
|
Обмінний курс, грн / дол США + – |
460,0 -520,0 |
10,7 -12,0 |
0,16305
|
21,0 -24,3 |
|
Номінальна заробітна плата, грн |
0,23 |
-0,0045 |
-0,005257 |
0,021 |
|
Коефіцієнт технології виробництва, (відношення ВВП до випуску) |
0,0 |
173,0 |
0,2621 |
-183,0 |
|
Коефіцієнт завантаження капіталу |
0,0 |
192,0 |
0,2926 |
-202,0 |
|
Темп науково-технічного прогресу, % |
0,0 |
1,37 |
0,20877 |
-1,46 |
|
Попит на працю, млн осіб |
39,0 |
2,82 |
0,04297 |
-0,3 |
* Джерело: розрахунки НІСД відповідно до моделі «Альфа»
Доходи зведеного бюджету. Збільшення доходів зведеного бюджету на 1,0 млрд грн (збільшення податків) зменшує номінальний ВВП на 2,28 млрд грн, приріст реального ВВП – на 0,041 в.п., дефлятор ВВП – на 0,119 в.п. Навпаки, зменшення доходів зведеного бюджету збільшує номінальний ВВП на 1,58 млрд грн, реальний ВВП – на 0,028 в.п., дефлятор ВВП – на 0,081 в.п., що свідчить про нелінійність економічних процесів. Збільшення доходів державного бюджету через збільшення податків зменшує наявний дохід домогосподарств та при звичному споживанні зменшує заощадження і, як наслідок, зменшує інвестиції, що призводить до зменшення сукупного попиту.
Видатки зведеного бюджету. Збільшення видатків зведеного бюджету, що спрямовані на споживання, на 1,0 млрд грн збільшують номінальний ВВП на 2,58 млрд грн, приріст реального ВВП – на 0,045 в.п., дефлятор ВВП – на 0,134 в.п. Якщо збільшення видатків зведеного бюджету буде спрямовано на інвестиції, номінальний ВВП збільшується на 2,57 млрд грн, реальний ВВП – на 0,136 в.п., дефлятор ВВП – на 0,037 в.п. Як свідчать розрахунки (табл. 1), мультиплікатор державних видатків переважує мультиплікатор державних доходів для стимулювання економічного зростання, тому дефіцитний бюджет більшою мірою стимулює економічне зростання. При цьому, якщо збільшення видатків зведеного бюджету спрямовано на збільшення інвестицій, а не на споживання, темпи приросту реального ВВП збільшуються в 3 рази, завдяки тому, що приріст інфляції (дефлятора ВВП) уповільнюється в 3,6 разу.
Експорт товарів і послуг. Збільшення експорту товарів і послуг на 1 млрд грн збільшує номінальний ВВП на 3,54 млрд грн, приріст реального ВВП – на 0,095 в.п., дефлятор ВВП – на 0,147 в.п. Збільшення експорту товарів і послуг супроводжується зростанням доходів підприємств-експортерів та, як наслідок, збільшенням відрахувань до бюджету та збільшенням інвестицій.
Імпорт товарів і послуг. Збільшення імпорту товарів і послуг на 1 млрд грн зменшує номінальний ВВП на 5,73 млрд грн, приріст реального ВВП – на 0,164 в.п., дефлятор ВВП – на 0,236 в.п. Збільшення імпорту товарів і послуг супроводжується витисненням відповідного обсягу вітчизняних товарів і послуг, що призводить до скорочення доходів підприємств-виробників, відрахувань до бюджету та інвестицій.
Номінальна заробітна плата. Збільшення номінальної заробітної плати на 10 грн збільшує номінальний ВВП на 2,3 млрд грн, зменшує приріст реального ВВП на 0,045 в.п. та збільшує дефлятор ВВП на 0,21 в.п. Збільшення номінальної заробітної плати, з одного боку, збільшує наявний доход домогосподарств та їхнє споживання, що обумовлює збільшення номінального ВВП та дефлятора ВВП. З другого боку – збільшується оплата праці найманих працівників, тобто відбувається перерозподіл доходів між працею та капіталом, що обумовлює зменшення тіньової економіки. Враховуючи припущення про постійність ефекту від масштабу, внесок затрат праці в зростання випуску збільшується, а внесок затрат капіталу зменшується. Оскільки вага затрат капіталу значно переважує вагу затрат праці, у підсумку відбувається незначне зниження темпів зростання реального ВВП.
Коефіцієнт технології виробництва. Оскільки випуск дорівнює сумі проміжного споживання та ВВП, відношення ВВП до випуску характеризує рівень технології – коефіцієнт технології виробництва. Його збільшення на 0,01 завдяки покращанню технології (втілення нових методів виробництва, обладнання, енергозбереження та ін.) при незмінному попиті збільшує приріст реального ВВП на 1,73 в.п., завдяки чому зменшується дефлятор ВВП на 1,83 в.п.
Коефіцієнт завантаження капіталу. Коефіцієнт завантаження капіталу обчислюється як відношення завантаженого капіталу до його загального обсягу. Його збільшення на 0,01 при незмінному попиті збільшує приріст реального ВВП на 1,92 в.п., завдяки чому зменшується дефлятор ВВП на 2,02 в.п.
Темп науково-технічного прогресу. Збільшення темпу науково-технічного прогресу (НТП) на 1,0 % за рік при незмінному попиті збільшує реальний ВВП на 1,37 в.п., завдяки чому зменшується дефлятор ВВП на 1,46 в.п.
Попит на працю. Збільшення попиту на працю при незмінній заробітній платі збільшує одночасно сукупну пропозицію та сукупний попит, але в меншому ступені. Завдяки збільшенню кількості найманих працівників на 0,1 млн осіб приріст реального ВВП збільшується на 0,28 в.п. Збільшення чисельності найманих працівників обумовлює збільшення оплати праці, наявного доходу та споживання домогосподарств та, відповідно, номінального ВВП. У підсумку збільшення чисельності найманих працівників на 0,1 млн осіб збільшує номінальний ВВП на 3,9 млрд грн та зменшує дефлятор ВВП на 0,03 в.п.
Вагові коефіцієнти впливу на темпи економічного зростання в Україні (реального ВВП у % приросту) у поточній економічній ситуації наведено на рис. 1.
Рис. 1. Вагові коефіцієнти впливу факторів попиту та пропозиції на економічне зростання України у 2011-2012 рр.
Проведення аналогічних розрахунків по основних видах економічної діяльності України за допомогою моделі сукупної пропозиції (складової моделі «Альфа») дає змогу одержати відповідні коефіцієнти чутливості (табл. 2).
Використовуючи в якості вагових коефіцієнтів частки ВДВ у видах економічної діяльності до ВДВ України в цінах 2007 р., можна отримати значення приросту темпів зростання ВВП України від окремих видів економічної діяльності за кожним з факторів регулювання (табл. 3, рис. 2).
Таблиця 2
Коефіцієнти чутливості приросту реальної ВДВ та темпів зростання
за видами економічної діяльності на 2011-2012* рр.
Таблиця 3
Приріст темпів зростання ВВП України від видів економічної діяльності
при збільшенні факторів пропозиції на 2011-2012* рр.
відсоткових пунктів
* Джерело: розрахунки НІСД відповідно до моделі «Альфа»
Рис. 2. Внески в економічне зростання ВВП України за основними видами економічної
діяльності при збільшенні факторів пропозиції
Використовуючи значення приросту темпів економічного зростання від збільшення факторів виробництва в кожному виді економічної діяльності (як добуток коефіцієнтів чутливості та збільшення факторів), можна отримати вагові коефіцієнти впливу окремих факторів виробництва на економічне зростання в даному виді економічної діяльності (табл. 4).
Таблиця 4
Вагові коефіцієнти впливу факторів виробництва на економічне зростання
основних видів економічної діяльності на 2011-2012* рр.
|
Фактори впливу / Вид економічної діяльності |
Інвестиції |
Заробітна плата |
Коефіцієнт технології виробництва |
Коефіцієнт завантаження капіталу |
Темп НТП |
Попит на працю |
|
Промисловість |
0,0541 |
-0,00666 |
0,4012 |
0,1881 |
0,3553 |
0,00796 |
|
Сільське г-во |
0,04788 |
-0,01163 |
0,2301 |
0,2751 |
0,4381 |
0,02045 |
|
Будівництво |
0,51 |
-0,00731 |
0,2067 |
0,1831 |
0,1393 |
-0,03179 |
|
Тр. та зв’язок |
0,1024 |
-0,0116 |
0,2668 |
0,3991 |
0,2924 |
-0,0491 |
|
Послуги |
0,02965 |
-0,01091 |
0,1452 |
0,3223 |
0,5186 |
-0,00484 |
* Джерело: розрахунки НІСД відповідно до моделі «Альфа»
Узагальнюючи викладене, можна констатувати наступне:
1. Коефіцієнти чутливості економічного зростання до збільшення (зменшення) факторів регулювання змінюються в часі та залежать від поточної ситуації соціально-економічного розвитку. Тому їх потрібно перераховувати кожний рік. Аналогічні дослідження можуть бути проведені для кожного регіону та виду економічної діяльності в регіоні, що дає змогу одержати інформацію щодо впливу важелів регулювання економічного зростання по країні в цілому та по регіонах.
2. Аналіз вагових коефіцієнтів впливу факторів попиту та пропозиції на економічне зростання України у 2011-2012 рр. свідчить, що економіка країни розвивається переважно екстенсивним шляхом – через збільшення кількості використовуваних макрофакторів (доходів і видатків бюджету, інвестицій, праці, капіталу та ін.).
3. Макроекономічна модель, яка використовується в дослідженні, засвідчує значну перевагу якісних факторів економічного зростання, пов’язаних з технологічною модернізацією, над суто кількісним збільшенням інших факторів попиту та пропозиції, що підтверджує економічну доцільність впровадження інноваційно-інвестиційної моделі розвитку. Тому Україна має значний потенціал економічного зростання при застосуванні стратегії якісного економічного зростання.
4. Вагомість впливу на економічне зростання України серед кількісних факторів впливу має таке ранжування: збільшення чисельності найманих працівників (створення нових робочих місць), зменшення імпорту товарів і послуг, збільшення інвестицій, збільшення видатків зведеного бюджету (при інвестиційному спрямуванні), збільшення експорту товарів і послуг. Щодо обмінного курсу гривня/долар США, то він заслуговує окремої уваги*.
а) збільшення чисельності найманих працівників (зайнятості) забезпечує позитивний внесок промисловості та сільського господарства в економічне зростання країни (0,01 млн осіб - 0,0188 та 0,0115 в.п. відповідно) та негативний – в інших видах економічної діяльності. Збільшення економічного зростання в промисловості та сільському господарстві внаслідок збільшення зайнятості (та, відповідно, фонду оплати праці) свідчить про значне відставання частки оплати праці у випуску, тому таке збільшення зайнятості та фонду оплати праці не приводить до суттєвого перерозподілу доходів між працею та капіталом на відміну від інших видів економічної діяльності. Зменшення темпів економічного зростання в будівництві, транспорті та зв’язку і у сфері послуг свідчить про близьку до оптимальної зайнятість в цих сферах діяльності, за якої вартість граничного продукту праці дорівнює номінальній ставці заробітної плати;
б) зменшення імпорту товарів і послуг позитивно впливає на економічне зростання («мінус» 1,0 млрд грн імпорту може дати додатково 0,164 в.п. економічного зростання) через стимулювання виробництва відповідного обсягу вітчизняних товарів і послуг, що приводить до зростання доходів підприємств-виробників, відрахувань до бюджету та інвестицій;
в) збільшення інвестицій забезпечує найбільший внесок будівництва та промисловості в економічне зростання країни (1,0 млрд грн інвестицій дає додатково 0,262 та 0,128 в.п. економічного зростання). Найбільше падіння завантаження капіталу та темпів економічного зростання спостерігалось саме у будівництві та промисловості, тому й зростання буде кілька років інтенсивніше за інших видів економічної діяльності;
г) збільшення видатків зведеного бюджету стимулює економічне зростання (1,0 млрд грн видатків дає додатково 0,045 та 0,136 в.п. економічного зростання при споживчому та інвестиційному спрямуванні відповідно). Тобто, якщо збільшення видатків зведеного бюджету спрямовано на збільшення інвестицій, а не на споживання, темпи приросту реального ВВП збільшуються в 3 рази, завдяки тому, що приріст інфляції (дефлятора ВВП) уповільнюється в 3,6 разу;
д) збільшення експорту товарів і послуг стимулює економічне зростання (1,0 млрд грн експорту дає додатково 0,095 в.п. економічного зростання) та супроводжується зростанням доходів підприємств-експортерів та, як наслідок, збільшенням відрахувань до бюджету та збільшенням інвестицій.
5. Визначено вплив на економічне зростання країни основних видів економічної діяльності при збільшенні факторів пропозиції: інвестицій, заробітної плати, коефіцієнта технології виробництва, коефіцієнта завантаження капіталу, темпів НТП та попиту на працю. Вагомість впливу на економічне зростання якісних факторів впливу розподіляється таким чином: збільшення завантаження капіталу, покращання технології виробництва (частки ВВП у випуску), підвищення темпів науково-технічного прогресу.
а) збільшення коефіцієнта завантаження капіталу забезпечує найбільший внесок сфери послуг та промисловості в економічне зростання країни (0,01‑1,1872 та 0,445 в.п. економічного зростання відповідно) у зв’язку з тим, що у сфері послуг та промисловості найбільша вага ВДВ, тому збільшення завантаження капіталу більшою мірою впливає на збільшення ВДВ;
б) підвищення коефіцієнта технології виробництва забезпечує найбільший внесок промисловості в економічне зростання країни (0,01‑0,95 в.п. економічного зростання) у зв’язку з тим, що рівень технології виробництва в промисловості найнижчий серед всіх видів економічної діяльності при найбільшій вазі ВДВ промисловості у ВДВ країни;
в) збільшення темпів НТП забезпечує найбільший внесок сфери послуг та промисловості в економічне зростання країни (1,0 % - 1,91 та 0,84 в.п. економічного зростання відповідно);
г) збільшення номінальної заробітної плати незначно зменшує темпи економічного зростання з найбільшою вагою у сфері послуг (10,0 грн - 0,04 в.п.) та в промисловості, що обумовлює зменшення тіньової оплати праці в цих видах діяльності.
6. Обізнаність щодо коефіцієнтів чутливості та вагових коефіцієнтів впливу факторів попиту та пропозиції на економічне зростання має бути підґрунтям розроблення ефективної політики стимулювання у відповідних галузях та за окремими важелями впливу.
Відділ макроекономічного прогнозування
та досліджень тіньової економіки
(Ю. Харазішвілі)
________________________________________________________
[1] Економіка України у 2011 р.: прогноз динаміки та ризиків / Аналітична доповідь, за ред. Жаліла Я.А. – К.: НІСД, 2011. – 30 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.niss.gov.ua
[2] Харазішвілі Ю.М. Теоретичні основи системного моделювання соціально-економічного розвитку України / Юрій Михайлович Харазішвілі. – К. : ТОВ «Поліграф‑Консалтинг», 2007. – 324 с. (Моногр.).
[1] Розрахунки проводяться за припущенням підтримання Національним банком України на постійному рівні номінальної ставки відсотка.
* Обмінний курс – сильнодійний засіб. Оскільки однозначної відповіді на існування оптимально значення обмінного курсу не існує, конкретні зміни обмінного курсу (зміцнення чи знецінення) необхідно проводити виходячи з поставленої кінцевої мети, пріоритетів підходів до розвитку економіки і поточної економічної і цінової динаміки.