Старіння населення є одним з основних глобальних демографічних викликів, що особливо гостро виявилося в Україні, де частка осіб від 65 років становить 15,9 %, а серед сільського населення – 19,8 %. Прогнози до 2050 року вказують на зростання частки людей старшого віку на тлі скорочення загальної чисельності населення України до 30 млн осіб. Це породжує й надалі посилюватиме численні соціально-економічні проблеми, що впливають на ринок праці, пенсійні системи та розвиток соціальної інфраструктури.
Нещодавно анонсовано, що Мінсоцполітики працює над Стратегією активного довголіття [1]. Представники міністерства, міжнародні та громадські організації напрацювали своє бачення того, як держава та суспільство можуть забезпечити літнім людям якісне життя. Проте проєкт документа поки що не оприлюднено.
Ми виокремили п’ять пріоритетних напрямів забезпечення активного довголіття, які мали б відобразитись у відповідній Стратегії: здоров’я; фінансова незалежність для забезпеченого та гідного життя; безпека; активність та участь у суспільному житті; соціальне обслуговування. У першій частині дослідження «Здоров’я та фінансова незалежність як пріоритети політики активного довголіття» ми вже сформували переліки завдань для забезпечення перших двох з наведених пріоритетних напрямів. Наразі розглянемо завдання щодо решти пріоритетних напрямів.
Пріоритетний напрям 3. Безпека літнього населення – на основі задоволення потреб та гарантії прав літніх людей.
Одним із визначальних завдань державної політики у сфері активного довголіття має становити забезпечення прав літніх людей і запобігання їх дискримінації та насильству над ними. Найчастіше порушення таких прав відбувається в публічних установах, громадах та в сім’ї. Крайніми проявами порушення прав літніх громадян є зневага, зловживання їхньою недостатньою обізнаністю, шахрайство та насильство. Поєднання ейджизму та сексизму робить жінок старшого віку особливо вразливими для дискримінації та насильства.
Реалізація принципів активного довголіття в суспільстві для всіх вікових груп неможлива без дотримання невідчужних прав людини старшої вікової групи. Заходи запобігання порушенню прав повинні передбачати: прийняття нових законів, спеціально призначених для захисту літніх громадян; забезпечення того, щоб чинне кримінальне та цивільне законодавство передбачало відповідальність за шахрайство, зневагу та експлуатацію громадян старшого покоління; внесення норм, що стосуються літніх громадян як групи зі специфічними потребами та спроможностями, до чинних законів про запобігання побутовому чи внутрішньосімейному насильству.
Завданнями політики активного довголіття в забезпеченні безпеки літніх людей є:
дотримання прав людини стосовно літніх людей;
забезпечення рівноправного партнерства громадянина, сім’ї, суспільства та держави у сфері реалізації політики щодо літніх людей;
формування усвідомлення всіма віковими когортами особистої відповідальності людини за своє життя в літньому віці;
формування позитивного іміджу старіння в суспільстві: проведення інформаційних кампаній у ЗМІ щодо розширення знань про старіння та поліпшення розуміння його специфіки та впливу на життя суспільства серед громадськості, осіб, які формують політику, роботодавців, медичних та соціальних працівників та самих літніх громадян;
гармонізація нормативних правових актів, що встановлюють гарантії захисту прав літніх людей в усіх сферах суспільного життя;
перегляд чинної законодавчої бази для внесення до неї питань запобігання та протидії насильству, зневажливому ставленню та експлуатації літніх людей;
перегляд чинної законодавчої бази щодо запобігання побутовому насильству для врахування особливостей літніх людей як групи із специфічними потребами та спроможностями.
Пріоритетний напрям 4. Активність та участь у суспільному житті. Реалізація політики та програм, спрямованих на формування соціально інтегрованого та згуртованого суспільства для всіх вікових груп.
Літні люди є досить активною частиною населення, і їхній життєвий досвід важливо враховувати під час розв’язання багатьох питань життя суспільства в цілому та громад зокрема. Політика активного довголіття в Україні передбачає забезпечення можливості літнім людям і далі робити свій внесок у розвиток спільнот. Участь громадян старшого покоління в житті та розвитку місцевих громад шляхом заохочення їхньої добровільної діяльності сприяє запобіганню їх соціальній ізоляції та дискримінації.
Особливо треба відзначити роль літніх людей у зміцненні міжпоколіннєвих зв’язків, що відіграє важливу роль у підтримці стабільності суспільства, акумулюванні людського та соціального капіталу, збереженні традицій та культури. Спадкоємність поколінь цінна як для громадян старшого віку, так і для дітей, молоді, осіб середнього віку. Міжпоколіннєві взаємодії та обміни надзвичайно різноманітні та можуть виконувати функції матеріальної, функціональної та психологічної підтримки.
Завдання політики активного довголіття у сприянні та заохоченні активності та участі літніх людей у суспільному житті:
просування нового розуміння старіння, заснованого на відмові від сприйняття літніх громадян як тягаря, боротьбі з ейджизмом та визнанні різноманітного досвіду літніх людей;
визнання соціального, економічного та політичного внеску літніх людей у життя та розвиток українського суспільства, формування шанобливого ставлення до них незалежно від їхнього фізичного стану та інших аспектів їхнього життя (розумового стану, особливостей характеру, наявності шкідливих звичок тощо) як до членів суспільства;
забезпечення можливостей участі літніх людей у процесах ухвалення рішень на всіх рівнях;
створення консультативно-дорадчих органів при законодавчих та виконавчих органах влади різного рівня для обговорення політики та програм, що стосуються громадян літнього віку;
заохочення діяльності громадських організацій літніх людей у їхній взаємодії з органами державної влади та місцевого самоврядування;
внесення питань, що стосуються потреб старшого покоління, до стратегічних та актуальних порядків денних на місцевому, регіональному та національному рівнях;
залучення літніх людей до розроблення та здійснення політики й програм для заохочення планування життя та забезпечення активної, здорової та гідної старості людьми молодого й середнього віку;
розвиток та заохочення літніх людей до участі у волонтерському русі;
розвиток та заохочення волонтерства, спрямованого на потреби літніх людей;
використання всього спектра інструментів інформування літніх людей та їхніх родичів щодо наявних можливостей ведення активного способу життя – від соціальної реклами до особистого інформування;
зміцнення міжпоколіннєвих взаємодій через створення майданчиків для спілкування й відпочинку осіб різного віку з урахуванням їхніх інтересів і потреб, розроблення корпоративних програм стимулювання міжпоколіннєвої взаємодії працівників між собою та з клієнтами;
заохочення громадської та громадянської активності через використання потенціалу літніх громадян у розв’язанні питань місцевого розвитку (організація культурно-масових заходів, моніторинг стану житла й дворів, екологічні та громадські акції та проєкти тощо);
розроблення програм залучення громадян старшого покоління до громадських та культурно-дозвільних заходів з урахуванням оцінки ефективності таких заходів;
забезпечення економічної та фізичної доступності заходів у сфері культури, спрямованих на задоволення творчих потреб громадян старшого покоління;
організація та поширення соціального туризму для літніх громадян (туризм, який цілком або частково здійснювано бюджетним коштом, коштом державних позабюджетних фондів, а також роботодавців);
створення умов для реалізації літніми громадянами їхнього творчого потенціалу;
забезпечення реалізації прав літніх громадян, які живуть у сільських та віддалених районах країни, на доступ до основних соціальних послуг, культурних цінностей, заходів належного соціального захисту, соціального забезпечення, медичного обслуговування;
сприяння подоланню міжпоколіннєвого цифрового розриву шляхом цифрової освіти літніх громадян і впровадження адаптованих цифрових продуктів та пристроїв.
Пріоритетний напрям 5. Соціальне обслуговування. Вибудовування ефективної системи надання соціальних послуг залежно від індивідуальних потреб літніх громадян, внеску та підтримки сімей, створення умов для участі в цьому суб’єктів різних організаційно-правових форм та форм власності.
Нагальною стає потреба в розвитку технологій стимулювання та підтримки громадян у забезпеченні догляду за їхніми літніми родичами.
Відтак виникає необхідність у розвитку інфраструктури, створенні нових сучасних організацій соціального обслуговування, активному залученні до надання соціальних послуг бізнесу та некомерційних організацій.
Завдання політики активного довголіття у сфері соціального обслуговування літніх людей:
підвищення адресності соціальної допомоги, з приділенням особливої уваги неблагополучним у соціально-економічному плані групам населення;
розвиток інфраструктури, що забезпечує соціальне обслуговування літніх громадян, зокрема створення мережі соціальних центрів та стаціонарів для людей літнього віку;
розвиток сучасних та економічно стійких стаціонарзамінних технологій, що дають змогу маломобільним громадянам старшого покоління отримувати соціальні послуги та послуги з догляду за місцем проживання; розвиток патронажної служби; створення сімейних будинків для літніх людей, установ хоспісного спрямування; а також надання підтримки в родинному догляді за цією категорією громадян;
перехід від заявного до проактивного принципу надання соціальних послуг, особливо в системі довготривалого догляду, що дозволить виявити та охопити системою піклування та догляду осіб, які практично не мають контактів із соціальними службами та медичними установами, як-от самотніх громадян старшого віку та літніх членів «проблемних» сімей;
запровадження методики диференційованої оцінки потреби в догляді, який дасть змогу літнім громадянам максимально довго зберігати активність та самозабезпечення;
розширення асортименту та вдосконалення стандартів надання соціальних послуг;
розроблення єдиних стандартів і механізмів контролю за діяльністю державних та приватних організацій, що надають соціальні послуги, у тому числі у форматі сертифікації та галузевого саморегулювання;
розширення можливостей надання соціальних послуг силами недержавних комерційних організацій, створення умов для державно-приватного партнерства та залучення інвестицій у формування нової інфраструктури для літніх громадян.
Виконання цих завдань передбачає дії в політичних, соціальних, економічних, правових та культурних сферах і вимагатиме узгоджених дій органів державної влади на різних рівнях, місцевого самоврядування, бізнесу, організацій громадянського суспільства та самих громадян.
_______________________________________________________________
[1] Мінсоцполітики працює над Стратегією активного довголіття URL: https://www.kmu.gov.ua/news/minsotspolityky-pratsiuie-nad-stratehiieiu-aktyvnoho-dovholittia
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram та Facebook
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Зображення: НІСД
Експертна аналітика у форматі pdf: