Проблеми формування стратегічних пріоритетів державної політики щодо розвитку робототехніки: перспективи для України

Поділитися:

Резюме

Поява концептуальних і нормативно-правових документів державної політики у галузі робототехніки наразі є результатом необхідності створення умов для розвитку робототехніки загалом та визначення участі держави в цьому процесі зокрема. Подібні документи створюються як окремими державами (Китай, Південна Корея, Японія, США), так і спільнотами держав (ЄС). Вони мають на меті  визначити механізми фінансування досліджень, повноваження місцевих і центральних влад тощо.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

  1. Доцільним видається здійснення низки кроків, кінцевою метою яких буде створення «Зеленої книги державної політики щодо розвитку робототехніки в Україні» (Green paper). Цьому має передувати проведення комплексного аудиту поточних програм/НДКР у галузі робототехніки.
  2. Національній академії наук України розпочати внутрішні дискусії із залученням зацікавлених сторін щодо створення словника спеціалізованих термінів, формування бази статистичних даних про робототехнічне обладнання.
  3. Національній академії наук України, Міністерству освіти і науки України розглянути доцільність залучення громадських/приватних організацій з робототехніки до проведення спільних наукових розробок на базі існуючих науково-дослідницьких лабораторій, за участю спеціалізованих наукових установ НАН України, кафедр ВНЗ, конструкторських бюро.

 

Проблеми формування стратегічних пріоритетів державної політики щодо розвитку робототехніки: перспективи для України

 

У сучасному світі динамічного розвитку технологій індустрії 4.0 робототехніка стає незамінним та унікальним засобом вирішення різноманітних завдань не тільки на виробництві й у торгівлі, а й у таких сферах, як транспорт, охорона здоров’я, рятувальні операції, освіта, сільське господарство та військова сфера. Поєднуючи наукові досягнення в електроніці, механіці, кібернетиці, телемеханіці, мехатроніці, інформатики, а також радіотехніки і електротехніки, робототехніка стала закономірним інструментом сучасної виробничої ланки.

Свідченням такої тенденції є стале збільшення об’єму продажів робототехніки (світові продажі промислових роботів сягнули 387 000 одиниць у 2017 р., що на 31 % більше, ніж у 2016 р.; найбільше зростання попиту спостерігається у Китаї, де продажі зросли на 58 %, у США за той самий період продажі зросли на 6 %, у Німеччині – на 8 %[1]) та кількості заявок на отримання патентів, пов’язаних з технологією робототехніки (у ЄС кількість таких заявок зросла втричі за останні десять років[2]).

Робототехніка (поряд з іншими проривними технологіями – штучним інтелектом, адитивними технологіями, біоенергетикою) є одним із найбільш зростаючих ринків. Якщо у 2017 р. ринок роботів у світі складав 39,3 млрд дол. (за іншими оцінками, 48 млрд дол.[3]), у 2018 р. він вже досяг показника 103 млрд дол.[4], то до 2022 р. за прогнозами він сягне 210 млрд дол.[5] (за більш радикально-оптимістичними прогнозами передбачається зростання до 498 млрд дол до 2025 р.)[6]. Ці дані підтверджує і стабільно висока динаміка зростання кількості проданих індустріальних роботів: якщо в 2012 р. було продано 159 тис. роботів, то у 2017 р. – 387 тис. одиниць[7].

Таким чином, поява різноманітних концептуальних і нормативно-правових документів державної політики у сфері робототехніки наразі відображає необхідність створення умов для розвитку робототехніки загалом та визначає участь держави в цьому процесі зокрема.

Подібні документи створюються як окремими державами (переважно світовими індустріальними лідерами – Китаєм, Південною Кореєю, Японією, США), так і спільнотами держав (ЄС). Вони передбачають визначення механізмів фінансування досліджень, розмежування повноважень місцевих і центральних влад, визначення сфер, що потребують проведення певних правових і адміністративних реформ, створення основ державної політики, формування заходів державної підтримки виробників роботів тощо.

Серед офіційних державних документів, присвячених питанню розвитку робототехніки, можна виокремити такі[8].

1. Закон (наприклад, Закон про розвиток та поширення інтелектуальних роботів у Південній Кореї, Intelligent Robots Development And Distribution Promotion Act).

2. Стратегія або План, ухвалений урядом (Нова стратегія роботів Японії, Japan New Robot Strategy, Корейський генеральний план розвитку робототехніки, Korean Master Plan on Robotics Development, Державна програма розвитку Китаю Made in China 2025).

3. План розвитку, прийнятий конкретним міністерством (Китайський план розвитку робототехнічної промисловості, Chinese Robotics Industry Development Plan).

4. Нерегулюючий документ, прийнятий державним органом (Керівництво щодо сприяння розвитку промисловості роботів КНР, Chinese  uidance on Promotion of Development of the Robot Industry).

5. Програма досліджень і фінансування проектів (Американська національна робототехнічна ініціатива, American National Robotics Initiative);

6. Документи розвитку технологій регіональних органів влади (Трирічний план дій щодо промислової реструктуризації та модернізації провінції Гуандун, Industrial restructuring and upgrading of Guangdong Province for three years Action Plan);

7. Міждержавні документи (програма «Горизонт 2020», The Horizon 2020 program, створена Європейською Комісією, яка включає Багаторічну дорожню карту Робототехніки 2020, Robotics 2020 Multi-Annual Roadmap).

Оцінюючи світові тенденції у сфері розроблення стратегій робототехнічної галузі, варто констатувати, що інтерес держав до формування такої конкурентоспроможної ланки стимулює їх до створення різноманітних інструментів підтримки робототехніки, нормативно-правових умов для її безперешкодної діяльності та просування її використання як на внутрішньому, так і на світовому ринках. Аналіз документів провідних економік світу, що стосуються розвитку робототехнічної індустрії, виявив механізми державної підтримки і розвитку робототехніки, поміж яких[9]:

  • вироблення стандартів і правових норм;
  • фінансування НДДКР, державні гарантії та державні закупівлі;
  • промоційні заходи (організація подій, довідники, інформаційні портали, телешоу);
  • податкові пільги для бізнесу;
  • створення компаній для стимулювання співробітництва в галузі (роботизовані кластери, промислові об’єкти, центри розвитку робототехніки);
  • спеціальні зони для тестування та демонстрації робототехнічних рішень;
  • допомога для стартапів (венчурне фінансування, бізнес-акселератори та бізнес-інкубатори);
  • оновлення освітніх програм (школи, університети, курси підвищення кваліфікації та курси професійної перепідготовки) (Дод. 1).

СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ

Характеризуючи ситуацію з робототехнічною галуззю в Україні, можна констатувати, що в державі присутні майже всі ланки господарського механізму, здатного продукувати робототехніку. Починаючи з 90-х років ХХ ст. з’являються підприємства, що займаються робототехнікою та автоматизацією виробництва, при цьому механізми виготовляються не лише для внутрішнього ринку, а й для країн СНД.

Поміж виробників в Україні варто назвати підприємство «НАВКО-ТЕХ», «Континент, ООО», Український підрозділ концерну Festo (Німеччина) компанія «Фесто, ДП»[10]. Компанія «Стандарт-ПАК» розробляє самохідні платформи, роботизовані вози, самохідні навантажувачі та роботи-буксири. В Drone.UA створюють продукти у сфері безпілотних технологій. Компанія працює на аграрну сферу, енергетику та нафтогазову промисловість, а також геодезію і топографію. Технології Drone.UA використовуються на понад 2 млн гектарів посівних площ України[11]. Посередницькі та представницькі функції у галузі робототехніки виконують підприємства Чешсько-Український Промисловий Торгівельний Дім («Дел-Україна, ООО)», «Ромб, ООО», «iRobot», «Петромакс, ООО», «Argus Limited, ООО», «Донбас Торгівельний дім, ООО».

Водночас більшість робототехнічної продукції, представленої в Україні, є імпортною, а вітчизняні товаровиробники залежать від іноземних постачальників комплектуючих. Компаніями-інтеграторами робототехніки та автоматизованих систем, що діють в Україні, є, наприклад, «Robotics Engineering Company», яка є офіційним дистриб’ютором «Panasonic Robot & Welding Europe» та «TUNKERS Maschinenbau»[12].

Загальний рівень автоматизації промисловості в Україні залишається низьким. Якщо середній світовий показник рівня роботизації становить 74 роботів на 10 000 осіб[13], в Україні цей показник становить 1:20 000. У 2016 р. на території нашої країни було придбано близько 15 старих і 5 нових роботів[14].

На законодавчому рівні в Україні поняття «робототехніка» згадується лише в Законі України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні»[15]. У статті 4.1 стратегічними пріоритетними напрямами на 2011-2021 роки визначено розвиток сучасних інформаційних, комунікаційних технологій, робототехніки. Однак сам термін «робототехніка» не розтлумачений жодним офіційним документом України, отже, на державному рівні відсутній збір даних (передусім, статистичних) про стан роботехнічної галузі загалом.

Термін «робот» розтлумачений лише в Постанові КМУ «Про внесення змін у додаток до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення»[16]: «маніпуляційний механізм, який може рухатися безперервно або від точки до точки, може використовувати чутливі елементи (сенсори) і має усі зазначені нижче характеристики:

a)   багатофункціональність;

b) здатність установлювати або орієнтувати матеріал, деталі, інструменти або спеціальні пристрої за допомогою змінних рухів у тривимірному просторі;

c) оснащення трьома або більшою кількістю сервомеханізмів із замкненим або розімкненим контуром, які можуть включати крокові електродвигуни;

d) має «можливість програмування користувачем» за допомогою методу навчи/відтвори або за допомогою електронного комп’ютера, що може бути запрограмованим логічним контролером, тобто без механічного втручання».

З-поміж законодавчих ініціатив, спрямованих на розвиток інноваційних галузей, варто виокремити «Стратегію розвитку високотехнологічних галузей до 2025 року»[17]. Незважаючи на те, що в ній окремо на розглядається тема робототехніки, Стратегія визначає за мету, зокрема, стимулювання розвитку новітніх перспективних та випереджальних технологій, створення ефективної екосистеми технологічних парків та науково-виробничих кластерів. Стратегію так і не було прийнято, що є перешкодою на шляху розвитку як високотехнологічних галузей загалом, так і національної робототехніки зокрема.

Вітчизняні науково-дослідні лабораторії, спеціалізовані наукові установи, кафедри ВНЗ та конструкторські бюро формують належний науковий потенціал розвитку робототехніки, який є достатнім для створення необхідної інтелектуальної і матеріально-технічної бази розвитку цієї сфери. Свідченням цього є дані доповіді World Intellectual Property Report Breakthrough Innovation and Economic Growth[18], які свідчать, що Україна була (станом на 2015 р.) серед 20 країн-лідерів за кількістю патентів у сфері революційних технологічних інновацій: 3-D друку (11 місце) і робототехніки (17 місце).

В установах Відділення інформатики НАН України (зокрема, в Інституті кібернетики ім. В. М. Глушкова НАН України, Міжнародному науково-навчальному Центрі інформаційних технологій та систем НАН України та МОН України, Інституті проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України) здійснюються НДР зі створення роботизованих, автономних і дистанційно керованих зразків і систем.

В Україні пропагується та розвивається робототехнічне конструювання на громадських засадах: «Українська Федерація Робототехніки»[19], «Асоціація робототехніки» (організатор змагання з робототехніки серед школярів «Перегони роботів – Roborace»); Мала академія наук проводить Всеукраїнську олімпіаду з робототехніки, дитячий конкурс «Стадіони майбутнього»; Міжнародний турнір з робофутболу WRO Gen II Football. Україна посіла перше місце у Всесвітній Олімпіаді з Робототехніки (WRO 2018) у Таїланді[20]. Серед стартапів та хобі-розробок: пристрій Hello Egg, Underwater robot project, «Marco 1.0», Pluto[21].

В Україні працюють освітні центри з робототехніки для дітей і дорослих: «Винахідник»; Boteon; RoboCode; RobotSchool; RoboUA. Є курси при IT-компаніях: Guru IT School при компанії ThinkMobiles; Basic Robotics and Programming при Infopulse.

Проте недостатня увага державних інститутів до стимулювання інноваційних процесів (зокрема низький рівень фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт[22]) і підтримки високотехнологічних виробництв призвело до негативних структурних змін в економіці: занепаду високотехнологічних підприємств, відпливу з України кваліфікованих наукових і технічних кадрів і домінування низькотехнологічних сировинних, зниження попиту на наукові дослідження і розробки (R&D) й фактичне згортання інноваційної діяльності в промисловості[23].

Україна досі не сформувала бачення своєї стратегії щодо проривних технологій (зокрема, робототехніки), що ускладнює створення цілісної та несуперечливої державної політики в цій сфері. Міжнародний досвід такого візіонерства та спроб формування державних політик може і має бути використаний при стратегічному плануванні в Україні.

ВИСНОВКИ

  1. Сьогоднішні світові тенденції формування різноманітних стратегій розвитку робототехнічної галузі є свідченням природних процесів, продиктованих як потребами промислової революції, так і новітніми технологічними та економічними викликами. Завдяки діяльності, а подеколи співпраці між урядом, науковцями та громадськістю з’являються різноманітні закони, стратегії, плани, програми розвитку робототехніки (Китай, Південна Корея, Японія, США, ЄС).
  2. Ці документи, зокрема, визначають механізми фінансової підтримки робототехнічної галузі, окреслюють прогнозні сценарії розвитку робототехніки, майбутні виклики та потреби людства. Ініціативи охоплюють такі галузі, як промислове виробництво, дослідження космосу та підводного простору, охорона здоров’я, реабілітація, військова та державна безпека, захист цивільної та екологічної інфраструктури, харчування, транспорт. Крім того, документи ставлять за мету усунути бар’єри та стимулювати впровадження широких досліджень робототехніки у практику.
  3. Свідченням ефективності даних програм стає зростання обсягів виробництва та продажів робототехніки, збільшення науково-дослідного потенціалу завдяки фінансовим вливанням та створенню технологічних і програмних можливостей для проведення досліджень і втілення нових ідей, коригування системи освіти відповідно до нових реалій.
  4. В Україні ситуація у робототехнічній галузі ускладнюється та гальмується внаслідок як загальної економічної ситуації, так і недостатнього рівня державного фінансування саме інноваційної сфери. Незважаючи на наявний інтелектуальний потенціал, науково-дослідну базу, розгалужену систему роботехнічної освіти для дітей і підлітків, низку громадських ініціатив, спостерігається низький рівень роботизації промисловості та переважання іноземних автоматизованих систем на промислових виробництвах. Відсутнє саме визначення терміна «робот» і як наслідок відсутня система збору статистичної інформації щодо розроблення та впровадження робототехніки.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

  1. Розвиток робототехніки в Україні як складова державної політики у сфері інновацій є новою цариною, що потребує поступового вироблення цілісної державної політики. Отже, доцільним є здійснення низки кроків, кінцевою метою яких буде створення «Зеленої книги державної політики щодо розвитку робототехніки в Україні» (Green paper) з подальшим широким обговоренням експертами та громадськістю.
  2. Практика інноваційної діяльності у демократичних державах свідчить, що ці процеси потребують чіткої політичної волі перших осіб держави, які не лише артикулюють проблему, а й роблять її частиною порядку денного. У такий спосіб доцільною була б активніша участь Президента України у просуванні тематики технологічної модернізації держави як ключового завдання найближчих років. З цією метою варто:
  • провести зустріч (із подальшим висвітленням прес-службою) Президента України, прем’єр-міністра України, президента НАН України, керівників ключових технічних ВНЗ України (зокрема, Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київського національного університету імені Тараса Шевченка, регіональних ВНЗ) щодо важливості посилення заходів із технологічної модернізації держави та необхідності більш широкого та активного залучення до цього процесу наукових та освітніх установ;
  • за результатами заходу підготувати Доручення Президента України до Кабінету Міністрів України щодо необхідності формування державної політики за окремими напрямами розвитку проривних технологій (зокрема, робототехніки).
  1. Її підготовці має передувати проведення комплексного аудиту поточних програм/НДКР у сфері робототехніки, що реалізуються НАН України та приватним сектором. Відповідний аудит може бути здійснений спеціально створеною для цього Робочою групою на базі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з-поміж представників відповідних органів державної влади, інститутів НАН України, а також із залученням представників громадянського суспільства. Метою аудиту є виявлення:
  • поточного стану пріоритетних напрямів наукових досліджень НАН України, освітніх закладів і приватного сектору у сфері робототехніки та потенціалу наукових/науково-конструкторських установ у цій сфері;
  • можливостей та форм залучення бізнес-сектору до програм розвитку робототехніки;
  • стану у сфері освіти щодо зазначеного питання;
  • ефективності наявних координаційних механізмів у сфері досліджень робототехніки.
  1. Рекомендувати Національній академії наук України розпочати внутрішні дискусії із залученням зацікавлених сторін щодо:
  • створення словника спеціалізованих термінів, що включав би такі терміни, як «робототехніка», «штучний інтелект», «розумні автономні роботи», «автономні системи» тощо, що сприяло б ліпшому взаєморозумінню та створенню єдиного лексичного поля для їх подальшого використання;
  • варіантів формування бази статистичних даних про робототехнічне обладнання, що розробляється та використовується на території України;
  • оцінки ризиків для ринку праці в Україні від впровадження роботів у індустріальний сектор;
  • розроблення положень Кодексу етичних норм для розробників робототехніки, яка ставить за мету захист майбутнього покоління від ймовірних негативних дій роботів.
  1. Фіналізований варіант «Зеленої книги» має стати основою для розроблення концептуального або нормативно-правового документа/ів щодо розвитку робототехнічної галузі в Україні. Документ має чітко визначати:
  • конкретні форми державної підтримки розвитку робототехніки;
  • доцільність розроблення та реалізації Державної цільової програми розвитку для цієї сфери;
  • розподіл обов’язків органів державної влади щодо підтримки процесів роботизації;
  • обґрунтування положень координаційного механізму для державних і недержавних учасників, що беруть безпосередню участь у формуванні та реалізації політики в галузі робототехніки.
  1. При опрацюванні можливості закріплення в нормативно-правових документах поняття «робот» та «розумний робот» враховувати положення Резолюції Європейського Парламенту 2015/2103 (INL) «Норми цивільного права щодо робототехніки» (Civil Law Rules on Robotics), корейського закону «Про розвиток та поширення розумних роботів» та чинні підзаконні нормативно-правові акти України.
  2. Національній академії наук України, Міністерству освіти і науки України розглянути доцільність залучення (у межах чинного нормативно-правового поля) громадських/приватних організацій з робототехніки до проведення спільних наукових розробок на базі існуючих науково-дослідних лабораторій за участю спеціалізованих наукових установ НАН України, кафедр ВНЗ, конструкторських бюро. Зокрема, варто оцінити чинну нормативно-правову базу щодо забезпечення такого співробітництва.
  3. Міністерству закордонних справ України, Міністерству економічного розвитку і торгівлі України в межах формування порядку денного з міжнародними партнерами на наступні роки передбачити інтенсифікацію діалогу (наукового, економічного, освітнього) з питань робототехніки (зокрема, у спосіб організації форумів, круглих столів для обміну досвідом і презентації власних наукових досягнень і розробок). Крім того, популяризація національного продукту за кордоном сприятиме залученню іноземних інвестицій у розвиток робототехніки в Україні.
  4. Міністерству економічного розвитку і торгівлі України варто розглянути можливість долучитися до розроблення міжнародних стандартів робототехніки Standards catalogue. ISO/TC 299. Robotics[24], що сприятиме пришвидшенню створення власної термінологічної бази з робототехніки.

 

Ісакова Т. О.

відділ інформаційної безпеки та розвитку інформаційного суспільства

Національний інститут стратегічних досліджень

травень 2019 р.

 

[1] https://ifr.org/ifr-press-releases/news/industrial-robot-sales-increase…

[2] http://robopravo.ru/riezoliutsiia_ies

[3] https://ifr.org/downloads/press2018/Executive_Summary_WR_2018_Industria…

[4] https://www.idc.com/getdoc.jsp?containerId=prUS43519218

[5] https://www.roboticsbusinessreview.com/manufacturing/global-spending-on…

[6] https://www.statista.com/statistics/760190/worldwide-robotics-market-re…

[7] https://www.statista.com/statistics/264084/worldwide-sales-of-industria…

[8] http://www.robotunion.ru/files/NAUR-Koniukhovskaia_Public_policy_in_robotics_field.pdf

[9] http://www.robotunion.ru/files/NAUR-Koniukhovskaia_Public_policy_in_robotics_field.pdf

[10] Удовицька Є.А. «Економічні аспекти розвитку робототехніки в Україні» http://naukajournal.org/index.php/naukajournal/article/view/857

[11] Робототехніка в Україні: розробки і перспективи. http://seoblog.org.ua/4584/

[12] http://www.robotics.kiev.ua/about.html

[13] https://thumbor.forbes.com/thumbor/1280x868/https://blogs-images.forbes.com/niallmccarthy/files/2018/04/20180425_Robot_Workers.jpg

[14] Робототехніка в Україні: розробки і перспективи. http://seoblog.org.ua/4584/

[15] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3715-17

[16] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/531-2007-%D0%BF/ed20070321/find?tex…

[17] http://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=c3081991-45fb-47df-abc6-59822e854a99&title=ProektstrategiiRozvitkuVisokotekhnologichnikhGaluzeiDo2025-Roku

[18] World Intellectual Property Report Breakthrough Innovation and Economic Growth [electronic resource] : https://www.wipo.int/edocs/pubdocs/ru/wipo_pub_944_2015.pdf

[19] http://ufr.com.ua/ua/about/

[20] https://itc.ua/news/ukrayintsi-posili-pershe-mistse-u-vsesvitniy-olimpiadi-z-robototehniki-wro-2018-v-tayilandi/

[21] Робототехніка в Україні: розробки і перспективи. http://seoblog.org.ua/4584/

[22] http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2018/zb/09/zb_nauka_2017.pdf

[23] Удовицька Є.А. «Економічні аспекти розвитку робототехніки в Україні» http://naukajournal.org/index.php/naukajournal/article/view/857

[24] https://www.iso.org/committee/5915511/x/catalogue/