12 червня 2015 року в Національному інституті стратегічних досліджень відбувся круглий стіл «Виклики та загрози гуманітарній безпеці Української Держави». На ньому було представлено аналітичну доповідь відділу гуманітарної безпеки НІСД «Безпекові виміри гуманітарної політики України», а також проведено науково-практичну дискусію з наступних проблем:

1. Гуманітарна складова національної безпеки України.

2. Російська експансія в інтелектуально-культурний простір України: сутність та інструменти реалізації.

3. Завдання української освіти і науки в контексті зміцнення національної безпеки.

4. Актуальні питання реформування національної культурної політики: безпековий аспект.

5. Концептуалізація державної політики у сфері свободи совісті та свободи релігії в умовах ескалації зовнішніх загроз.

До участі у дискусії були запрошені провідні науковці, експерти неурядових організацій, представники Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інших установ та організацій.

Список учасників

Зі вступним словом до учасників круглого столу звернувся Перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень член-кореспондент НАН України Олександр Власюк. Він наголосив на необхідності переосмислення місця гуманітарної складової у суспільних процесах та державній політиці. Саме нехіть попередніх керівників держави до української мовної, конфесійної, освітньо-наукової, культурної проблематики заклала підґрунтя для потужної гуманітарної експансії з боку РФ. Військовій агресії Москви прямо сприяла тривала деструкція української ідентичності під впливом проросійської пропаганди на територіях, нині тимчасово окупованих агресором, зокрема, шляхом реалізації політичного проекту «русский мир». Для прикладу, на 24-му році державної незалежності духовною опікою православних українців масово займається Українська православна церква Московського патріархату, котра є невід’ємною частиною Російської православної церкви. Це та церква, що причетна до поширення ідеологічних проектів Кремля в Україні, підтримки бойовиків і терористів на українському Сході, спротиву процесам євроінтеграції, виробленню негативного іміджу України тощо.

А тому, на думку відомого вченого, повернення всіх українських земель під юрисдикцію Української Держави багато в чому визначатиметься не застосуванням інструментарію «грубої сили», а тим, наскільки місцеві жителі усвідомлюватимуть себе українцями.

Олександр Власюк також привернув увагу присутніх до того, що серед пріоритетів гуманітарної політики в умовах агресії Росії – модернізація вітчизняної освітньої системи; впровадження інноваційної моделі управління наукою; подолання інерції національного культурного розвитку, багаторічної пасивності та непослідовності державного менеджменту у царині культури; формування правдивого об’єктивного погляду на новітню історію Східної Європи, спростування пострадянських та неоімперських її інтерпретацій; інституалізація культурної дипломатії як «візитної картки» України на міжнародній арені тощо.

Завідувач відділу гуманітарної безпеки НІСД Сергій Здіорук у статусі модератора засідання довів до відома учасників круглого столу особливості підготовки аналітичної доповіді, основні позиції науково-практичної роботи Інституту у сфері національної безпеки в цілому й,  зокрема, щодо зміцнення гуманітарної безпеки. Він наголосив, що хоча презентація положень аналітичної доповіді буде представлена кількома співробітниками відділу, підготовка велася всім складом відділу гуманітарної безпеки. Особливу увагу було приділено необхідності обговорення, запропонованих для розгляду проблем, оскільки вони мають суттєвий вплив на сучасний стан гуманітарної й політичної безпеки Української Держави. Він також зауважив, що презентована доповідь корелює з такими важливими документами, як Стратегія національної безпеки України та щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України у 2015 році». Зокрема, вказав на той факт, що заявлена для представлення аналітична доповідь конкретизує та розвиває ідеї, котрі лапідарно викладені на сторінках Стратегії й Послання. Після ознайомлення з регламентом Сергій Здіорук закликав присутніх до плідної співпраці.

Аналітичну доповідь відділу гуманітарної безпеки НІСД «Безпекові виміри гуманітарної політики України», представили завідувач сектору науково-освітньої політики Микола Карпенко, завідувач сектору культурної політики Анатолій Астаф´єв та заступник завідувача відділу гуманітарної безпеки НІСД Володимир Токман.

Презентація аналітичної доповіді  

Доповідь викликала жвавий інтерес та активну фахову дискусію серед присутніх.

 Завідувач секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності Наталя Колесніченко-Братунь наголосила, що при розробці та прийнятті законів у Верховній Раді України часто не береться до уваги поточна ситуація, в якій опинилася Україна. Чи всі положення пропонованих законопроектів відповідають вимогам часу, не суперечать постулатам державності, сприяють забезпеченню національної безпеки нашої країни?... Велике питання. До прикладу, в мовному законодавстві маємо повну анархію. Ківаловсько-колесніченківський закон – це взагалі тягар, який досі присутній в нашому суспільстві. Тут спрацьовує надмірна обережність, хоча й Крим, де у 2005 році український культурно-інформаційний продукт не займав навіть одного відсотка, показав цю небезпеку. Загрозою є також законопроекти щодо повернення архівних цінностей церковним організаціям. Ми свідомі того, що через такі механізми можемо втратити і вже втрачали частину культурного спадку через повернення певним конфесіям.

Наталя Колесніченко-Братунь запропонувала при експертизі законопроектів ввести вимогу окремим пунктом вказувати, як законопроект співвідноситься з викликами і загрозами національній безпеці.

Надзвичайний і Повноважний посол України, професор кафедри міжнародного права Національного університету «Києво-Могилянська академія Володимир Василенко зазначив, що та ситуація, в якій зараз опинилася Україна, виникла через брак україноцентричної державної гуманітарної політики, яка б системно здійснювалася за всі роки незалежності. Часто бачимо нерозуміння владою різниці між гуманітарною і соціальною політикою. Метою гуманітарної політики є зміцнення національної ідентичності, формування ментальності нації. Метою соціальної політики є зміцнення «тіла», «м’язів» нації. Не вирішивши гуманітарних проблем, ми прирікаємо себе на занепад.

Володимир Василенко зауважив, що у більшості програмних документів і виступів вищого керівництва країни практично зовсім не приділяється увага гуманітарній політиці. Такий підхід є великою проблемою і несе загрози національній безпеці держави за наявності агресивної антиукраїнської гуманітарної політики Росії, спрямованої на знищення української ідентичності, а отже – на знищення державності України. Виступаючий погодився, що потрібно позбуватися надмірної обережності у відстоюванні своїх національних інтересів, і підкреслив, що націоцентризм завжди був знаряддям зовнішньої і внутрішньої політики всіх успішних держав світу.

 Директор громадської організації «Агенція культурних стратегій» Микола Скиба зазначив, що, обговорюючи безпекові виміри гуманітарної політики, варто чітко означувати, що є основним її предметом, а також диференціювати зусилля на концептуальному і прагматичному рівнях. Одним із фундаментальних прав людини у сучасному світі є право на самореалізацію і вільний розвиток своєї особистості. В Україні це може відбутися через реформу системи освіти, забезпечення права на доступ до культури й участі у культурному житті, запровадження програми розвитку громадських компетенцій тощо. Необхідно обрати модернізаційний режим гуманітарної політики. Це передбачає постійне балансування між соціальною відповідальністю і творчою свободою, актуальністю і глибиною, необхідністю реагувати на вибухові виклики часу та обстоювати фундаментальні правами людини. Він підсумував, що успіх будь-яких трансформацій багато у чому залежить від чіткості бачення бажаного майбутнього.

 Начальник відділу бібліотек управління соціокультурного розвитку регіонів Міністерства культури України Марія Височанська, висловилася на підтримку ідеї необхідності ухвалення єдиного нормативного документа в галузі культури, який би регламентував усю діяльність сфери по всіх її напрямках. Такий документ, за її словами, вже розроблено. Це проект Стратегії розвитку культури на період до 2025 року, який було представлено на широке громадське обговорення. Також вона зазначила, що нині в Україні працюють понад 18 тисяч бібліотек, наголосивши на унікальній ролі бібліотечних закладів у культурно-просвітницькій, патріотично-виховній та інформаційній роботі. Виступаюча висловила сподівання на введення у дію Стратегії розвитку культури, яка передбачає, зокрема, посилення уваги держави до бібліотечної та книговидавничої справи.

Головний науковий співробітник Інституту всесвітньої історії НАН України Василь Ткаченко відзначив складність поточної ситуації в галузі культури, наголосивши на необхідності ретельної підготовки та фахового обговорення відповідних програмних та правових державних документів. Він висловився на підтримку державного друкованого органу, що чітко віддзеркалюватиме керівну офіційну позицію. Він також відзначив тривожні процеси деукраїнізації інтелектуальної сфери та деінтелектуалізації українського суспільства, що негативно позначаються на становищі української ідентичності. На його думку, важливу роль у подоланні зазначених тенденцій може відіграти газета чи журнал, які виконуватимуть функцію українського інтелектуального центру.

 Директор Науково-дослідного центру розвитку компетенцій викладачів ВНЗ Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова Галина Нестеренко висловила думки, актуальні для освітньої системи України в цілому і, зокрема, викладачів-практиків. Вона наголосила на необхідності одночасного проведення двох паралельних процесів у царині формування і зміцнення української ідентичності – на державному, законодавчому рівні та на рівні окремих громадян, акцентувавши, що саме від них залежить єдність суспільства. Галина Нестеренко, відзначивши значні напрацювання відділу гуманітарної безпеки НІСД, зокрема, у сферах медіаосвіти та дистанційної освіти, наголосила на ролі новітніх засобів комунікації у формуванні громадянських компетенцій та української ідентичності молодого покоління.

Заступник начальника управління популяризаційно-просвітницької роботи Українського інституту національної пам’яті Сергій Громенко висловив міркування, що не всі питання державної політики можна вирішити ініціативою знизу. Сьогодні Українська Держава влаштована так, що без розуміння і підтримки з самого верху хороші ініціативи запровадити важко. Тому важливо «турбувати» високих чиновників, спонукаючи їх до реалізації корисних ініціатив. Таким чином вдалося втілити дві ініціативи. Це зміна символу української участі у Другій світовій війні і, так званий,  пакет законів з невідкладної декомунізації.

Важливим напрямом роботи є розробка національного стандарту бібліотечно-бібліографічної класифікації, який відповідатиме розвитку українського гуманітарного знання та українським реаліям. Якщо ми хочемо, щоб наша освіта давала нові компетенції, спочатку потрібно навчати цим компетенція педагогів, щоб вони могли їх передавати дітям. Без цього не можна розраховувати, що наша освіта стане інструментом запровадження новацій. Великою проблемою є популяризація доробків української історичної науки. Тому, за словами Сергія Громенка, Український інститут національної пам’яті буде зосереджуватись не так на фундаментальних дослідженнях, скільки займатися популяризаційною роботою.

Аспірантка Інституту української археографії і джерелознавства ім. М. С. Грушевського Тіна Пересунько зазначила, що українська безпекова політика в культурній сфері має відрізнятись від інструментарію захисту та оборони у військовій і політичній площині. Якщо в останній ефективним є знаряддя прямого тиску, санкцій, протидії і наступальності, то в гуманітарній галузі належить використовувати політику «м’якої сили» (soft power). Україні потрібно виходити з гуманітарної кризи через власну культурну привабливість і міжлюдські взаємини, а не використовувати централізовану пропаганду та вплив на суспільну свідомість. Це не заперечує необхідності здійснення культурних реформ «згори», але обумовлює обов’язковість узгодження цих змін з думкою громадськості.

Головний науковий співробітник сектору культурної політики відділу гуманітарної безпеки НІСД Михайло Степико зауважив, що сьогоднішня військова експансія Росії на терени України своєю засадничою передумовою має несумісність та конфлікт двох протилежних ідентичностей: «совкової» азіатсько-проросійської та проєвропейської української. Таким чином, «холодна» війна проросійської та української ідентичностей часів незалежності, стимульована безвідповідальними, а то й злочинними заявами та діями багатьох політиків про несумісність ціннісних орієнтацій мешканців Сходу та Заходу України, переросла в 2014 році у неприкриту агресію «русского мира» проти Українського народу. Крім того, в Україні поширеною залишається регіональна ідентичність, а в деяких регіонах, за даними опитувань, вона навіть переважає загальноукраїнську, що є суттєвим викликом національній безпеці держави.

Науковий співробітник відділу філософії культури, етики та естетики Інституту філософії НАН України імені Г. С. Сковороди Світлана Лозниця висвітлила важливість політики національної єдності з точки зору відповіді на виклики гуманітарній безпеці. В цьому сенсі нам потрібно боротися зі спекуляціями, які нібито доводять неможливість національної єдності в Україні з її культурним та етнічним розмаїттям. Насправді поняття національної ідентичності та нації визначаються не етнічною однорідністю, а охоплюють такі взаємопов’язані компоненти, як етнічні, культурні, територіальні, економічні та політико-юридичні. Вони означають зв’язки між членами спільнот, об’єднаних спільною пам’яттю, міфами, символами та традиціями. Важливим напрямом роботи є широке інформування суспільства про позитивний досвід європейських країн у законодавчому забезпеченні реалізації політики національної єдності. Йдеться, зокрема, про мовні закони Греції, Франції, Польщі, приклад яких може бути вагомим аргументом на користь посилення ролі української мови в житті суспільства, що стане важливим кроком у зміцненні національної ідентичності громадян України.

Завідувач сектору реєстрації статутів та статистичного обліку релігійних організацій Департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України Іван Папаяні зауважив, що, оскільки релігія виступає впливовим фактором національної безпеки, одним з найважливіших питань є відновлення у системі державної влади окремого органу у справах релігій. Окремі підрозділи у справах релігій повинні бути створені і в обласних державних адміністраціях. Виступаючий повідомив, що Департамент у справах релігій та національностей у межах своєї компетенції намагається впливати на найбільш одіозних представників УПЦ (МП), реагувати на звернення громадян щодо розповсюдження літератури, котра провокує міжцерковну ворожнечу. У виступі було звернуто увагу на те, що останнім часом багато осередків УПЦ (МП) намагається зареєструвати свої статути в новій редакції, фактично відбираючи у громади право вирішувати, до якого центру вона належить. Це, на думку Івана Папаяні, суперечить Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» і суттєво впливає на національну безпеку. Завершуючи виступ, він наголосив на необхідності вироблення такої моделі державної політики у сфері релігій, яка була б дієвою в українському контексті, оскільки конфесійна карта України дуже відрізняється від конфесійних карт країн Європи.

Завідувач лабораторії моніторингу суспільно-політичних процесів Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Олена Суший наголосила на тому, що в світлі загроз та викликів національній безпеці України виховання громадянськості має стати одним з пріоритетних напрямів державної політики, оскільки інститут громадянського виховання все ще не асоціюється з широкою державною практикою громадянської освіти. Для того, щоб дискурс громадянськості не залишився ідеальним конструктом, ключовим завданням громадянської освіти в Україні має стати розвиток навичок, знань та вмінь, які визначатимуть громадянську компетентність особистості. Вона підкреслила, що сьогодні Україні не потрібен черговий Майдан, натомість українцям потрібні майданчики конструктивного співробітництва між владою та громадянами.

Радник при дирекції НІСД Віктор Циганов зазначив, що потужна інформаційна агресія з боку Російської Федерації скерована переважно на внутрішню (російську) аудиторію і, якщо починати розвінчувати використані в ході її тези та інвективи, то ми стаємо їх ретрансляторами. На його думку, в Україні захист від ворожої інформаційної навали розглядається винятково в реактивному ключі, і всі наші контрпропагандистські зусилля залишаються для внутрішнього користування. Він відзначив занадто велику присутність у національному психологічному, інформаційному, політичному просторі поняття «ворога». Через це гуманітарна політика, як складова національної безпеки, зводиться тільки до наших суперників, непримиримих опонентів, хоча загрози гуманітарній сфері України ідуть з усіх боків. Виступаючим було запропоноване також визначення національної безпеки як захисту життєвого простору, під яким потрібно розуміти сукупність всіх умов – матеріальних, воєнних, політичних і гуманітарних.

Науковий співробітник Українського центру культурних досліджень Міністерства культури України Світлана Пахлова у своєму виступі зазначила, що саме інерція діяльності влади стоїть на перешкоді культурного розвитку, який відбувається в недержавному секторі. Вона наголосила, що невідкладно потрібно запроваджувати програми державно-приватного партнерства, а в питаннях стратегування розвитку культури, розробки та втілення базових програмних документів необхідне максимальне залучення фахового експертного кола.

Вчений секретар НІСД Олександра Ляшенко міркуючи про ситуацію в гуманітарній сфері, висловила думку, що вкрай важливим є залучення фахівців із різних напрямів до такого процесу, який вона умовно назвала гуманітарною просвітою. Саме міждисциплінарна різноманітність, на її думку, здатна створити силу синергії. Водночас  потребує невідкладного реформування сфера освіти. Вона наголосила, що не можна зробити якісну продукцію на поганому та застарілому обладнанні, адже освіта має бути якісною та безпечною.

Підводячи підсумок роботи круглого столу, завідувач відділу гуманітарної безпеки НІСД Сергій Здіорук нагадав учасникам, що Національний інститут стратегічних досліджень багато років поспіль і в теоретичному, і практичному плані здійснює свою діяльність із метою захисту національних інтересів Українського народу та зміцнення національної безпеки. Йдеться, передусім, про науково-аналітичний супровід діяльності Президента України, фахову експертну оцінку законодавчих документів для Верховної Ради України, підготовку проектів законів та підзаконних актів для вищих органів державної влади.

Ще раз було акцентовано увагу присутніх на необхідності ухвалення змін стосовно Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», якими доречно зобов’язати релігійні організації, підпорядковані зарубіжним національним релігійним центрам, відображати цю залежність у власних назвах та реєстраційних документах. Також прозвучали міркування щодо унеможливлення прав власності УПЦ (МП) на володіння найвидатнішими національними святинями; осуду поведінки керівництва УПЦ (МП) на чолі з митрополитом Онуфрієм, які своїм фактом невставання на засіданні Парламенту України 8-го травня 2015 року засвідчили непростиму неповагу не лише до Глави Держави, а й до вшанування 21-го Героя України (10-ть із них загинули захищаючи рідну землю), котрих відзначив Президент України; невідкладності концептуалізації державної політики у сфері свободи совісті та свободи релігії; запровадження конкордатних засад при вирішенні принципових питань державно-церковних взаємовідносин тощо.

Насамкінець Сергій Здіорук від імені відділу гуманітарної безпеки та куратора політико-гуманітарного напряму – заступника директора НІСД Василя Яблонського подякував учасникам за плідну дискусію, за єдність у генеральній, стратегічній лінії щодо розбудови України. Він зазначив, що НІСД сприймає побажання, котрі були висловлені під час обговорення проблем гуманітарної безпеки.  Адже круглий стіл передбачає, щоб ідеї, висловлені на ньому, були почуті й інкорпоровані у відповідні документи, котрі сприятимуть реальній інтеграції України до Європейського Союзу. Він закликав усіх учасників зібрання протягом тижня надати свої аналітичні матеріали, які спільно з аналітичною доповіддю відділу гуманітарної безпеки НІСД невдовзі вийдуть окремим виданням.