Лютий І.О., Міщенко В.І. Проблеми розвитку сучасного міжнародного фінансового ринку та інтеграційний курс України // "Фінанси України", №5, 2006, ст.21-31.

В статті досліджено основні тенденції розвитку сучасного міжнародного фінансового ринку, проаналізовано його структуру, виявлено проблеми та охарактеризовано місце та роль України на світовому ринку грошей та капіталовкладень. Автор зазначає, що на сьогодні структуру фінансових ринків майже на 85 % формує ринок США, Європи, Великобританії, Японії та Китаю (37 % - США, 22 % - Європа, 15 % - Японія, 6 % - Великобританія, 5 % - Китай). Сегментом, що динамічно розвивається, є Індія і країни Центральної та Східної Європи. Основними інструментами фінансового ринку на сьогодні є акції, облігації та депозити, і найдинамічніше розвивається ринок акцій та корпоративних облігацій. Упродовж останніх років Україна активно накопичує досвід роботи на міжнародному фінансовому ринку. Так, лише у 2005 р. 12 українських банків та корпорацій отримали кредити на загальну суму понад 1,2 млрд. дол. США на термін від півроку (банк "Форум") до 7 років (УкрТелеком). Упродовж 2005 року вітчизняні емітенти провели розміщення євробондів на суму 1,115 млрд. дол. США із середнім терміном 4,4 року та середньою ставкою 8,17 %. А вже в січні 2006 року Приватбанк розмістив єврооблігацій на 150 млн. дол. США на 10 років під 8,75 %. У жовтні 2005 року відповідно до постанови Міністерства фінансів здійснено розміщення 12 тис. штук єврооблігацій України номіналом 50 тисяч євро на загальну суму 600 млн. євро з терміном обігу 10 років під 4,95 % річних. Автором проаналізовано внутрішні і зовнішні чинники, які мають значний вплив на інтеграцію України на міжнародні фінансові ринки.

В.Міщенко. Методологічні та методичні проблеми запровадження таргетування інфляції // Вісник НБУ №5, травень 2006, ст. 40-64.

За даними МВФ, у 2005 році таргетування інфляції як метод проведення грошово-кредитної політики використовувала 21 країна, у тому числі такі економічно розвинуті, як Канада, Великобританія, Швеція, Швейцарія, Норвегія тощо. При цьому жодна з держав, що запровадили дану стратегію, не відмовилася від неї. Є підстави вважати, що із часом до запровадження цього виду монетарної стратегії переходитиме все більше країн. Автор обумовлює необхідність переходу України до режиму таргетування інфляції, аналізує його можливі результати, серед яких - забезпечення стабільного економічного розвитку в довгостроковій перспективі та підвищення довіри населення і суб'єктів господарювання до органів державного управління, що є одним із важливих чинників формування інфляційних очікувань.

Ю.Ліневич. Місце іноземних банків у процесі кредитування економіки країн Центральної та Східної Європи // Вісник НБУ №4, квітень 2006, ст. 31-39.

Автор аналізує світовий досвід щодо впливу філій іноземних банків на розвиток економіки країн. З огляду на підготовку вступу України до СОТ, це вельми актуальна проблема. У статті використано грунтовний статистичний матеріал, висвітлено діяльність філій іноземних банків під час економічних криз у країнах, де вони працюють, та під час фінансової кризи в Росії на прикладі Угорщини, Чехії та Польщі. Виділені позитивні та негативні аспекти, пов'язані з присутністю іноземних банків. До позитивних віднесено поліпшення ефективності функціонування банківської системи завдяки системі менеджменту іноземних банків та новітнім технологіям, появу нових банківських продуктів, стимулювання процесу вдосконалення системи банківського регулювання, зменшення вартості кредитів для місцевих компаній, можливість здійснювати кредитну діяльність іноземними банками завдяки більшій капіталізації навіть під час економічних спадів. До негативних автор відносить бажання іноземних банків працювати виключно з великими компаніями з хорошим рейтингом та неспроможність місцевих банків конкурувати з іноземними, що в окремих випадках може призвести до банкрутств та фінансової нестабільності. Для того, щоб українські банки могли на рівних конкурувати з філіями іноземних банків, потрібно дати вітчизняним комерційним банкам можливість капіталізуватися та вільно виходити на міжнародні ринки капіталу.

Дяченко Я.Я. Детінізація економіки у системі макроекономічного регулювання // "Фінанси України".- 2006.- № 2.- С.68-77.

Автором розглянуто причини, наслідки, вплив тіньової економіки на макроекономічне середовище, зарубіжний досвід протидії легалізації тіньових доходів, становлення національної системи та напрями державної політики з питань детінізації економіки. Виявлено, що, за розрахунками західних спеціалістів, критичною межею тінізації економіки є обсяг 15-20 %, в той час як в Україні він втричі більший. Також зазначено, що за оцінками спеціалістів Ради Європи на пострадянському просторі існує 4 основні сфери кримінальної активності, які дають змогу отримувати нелегальні прибутки: контрабанда, ухилення від сплати податків, нелегальне маніпулювання процесом приватизації (у тому числі приватизація за рахунок "відмитих" коштів) та корупція. Запропоновано подальше удосконалення економічного механізму детінізації шляхом прийняття нових законів, змін до законодавчих актів, удосконалення методичного та інформаційного забезпечення а також впровадження фінансової моделі економіки.

Папуша А. Нотатки з конференції "Проблеми та перспективи розвитку банківської системи" // Вісник НБУ.- 2006.- № 1.- С. 44-47.

Під такою назвою наприкінці минулого року в Українській академії банківської справи Національного банку України (м. Суми) відбулася VІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція. На її пленарному і секційних засіданнях виступили 135 науковців і практиків із Національного та комерційних банків, фахівців провідних наукових, навчальних та аналітичних установ України, а також гості з Росії і Великобританії. За підсумками роботи конференції запропоновано:

- статус НБУ як незалежного державного органу закріпити в Конституції України, щоб убезпечити від кон'юнктурних вимог чи тиску з боку інших органів державної влади;

- з метою підвищення конкурентоспроможності українських банків у світлі інтеграції до ЄС та вступу до СОТ скласти програму структуризації та консолідації банківської системи, підвищення рівня капіталізації банків.