Моніторинг розвитку профільних досліджень

Опубликованы результаты очередного глобального исследования конкурентоспособности стран мира. - 17.05.2008 // Institute of Management Development: The IMD World Competitiveness Yearbook 2008 (За матеріалами: Institute of Management Development, Moscow Business School, Ведомости и других источников) // http://gtmarket.ru/news/state/2008/05/17/1666

У травні провідний у Європі інститут менеджменту у Лозанні (Швейцарія) - опублікував результати чергового глобального дослідження конкурентоспроможності 55 країн світу. Під конкурентоспроможністю країни IMD розуміє здатність націй створювати й підтримувати середовище, у якій виникає конкурентоспроможний бізнес. Кожна держава була оцінена за 331 критерієм по чотирьох напрямках: стан економіки, ефективність уряду, ефективність бізнесу і стан інфраструктури.

Відповідно до результатів нового дослідження, трійка лідерів з минулого року не змінилася: перше місце посіли США, далі Сінгапур і Гонконг. У першій десятці самих конкурентоспроможних країн: Швейцарія (4), Люксембург (5), Данія (6), Австралія (7), Канада (8), Швеція (9), Нідерланди (10). Замикають список конкурентоспроможності економік світу: Південна Африка (53), Україна, що опустилася за рік з 46-го на 54-і місце, і Венесуела, що зберегла останнє, 55 місце. Для порівняння: Німеччина на 16-м місці, Китай - на 17-м, Великобританія - на 21-м, Франція - на 25-м, Індія - на 29-м, Південна Корея - на 31-м, Бразилія - на 43-м, Італія - на 46-м.

США залишаються світовим лідером конкурентоспроможності вже 15 років. Але експерти прогнозують, що в наступному році лідер може змінитися. До США підступають Сінгапур і Гонконг, а огляд ґрунтувався на даних 2007 р., які не повною мірою відбивають наслідки американської фінансової кризи. Проте, найбільша економіка світу усе ще зберігає найсприятливіші умови для розвитку бізнесу.

На думку авторів звіту, одним з головних досягнень останнього часу стало стрімке зростання середнього класу в Азії, Росії, Центральній Європі, Латинській Америці: з 2000 року близько 600 млн чоловік досягли статусу середнього класу, витрачаючи у середньому приблизно 4 млрд дол. щороку.

Разом з тим, більшість економік, що є лідерами за економічним зростанням, як і раніше перебувають у нижній частині рейтингу. Так, Китай опустився з 15 на 17 місце і вже поступається Тайваню, що здійнявся на 13 рядок. Індія знизилася з 27 місця на 29. Із всіх країн "великої четвірки" (Китай, Індія, Бразилія і Росія) тільки Бразилія показала зрсостання, здійнявшись із 49-го місця на 43.

Цього року Росія в глобальному рейтингу конкурентоспроможності опустилася з 43-го на 47-і місце. Разом з тим, вона випереджає Туреччину (48), Хорватію (49), Мексику (50), Індонезію (51), Аргентину (52), Україну і ряд інших країн.

Інноваційна модель: потрібні системні зміни // Урядовий кур'єр. - 25.03.08 // http://www.in.gov.ua/index.php?lang=ua&get=141&id=1045

За словами першого заступника голови Державного агентства з інвестицій та інновацій А. Зайця, істотне поліпшення інноваційного розвитку держави залежить від таких факторів, як формування цивілізованого ринку інновацій і орієнтація цього ринку на вітчизняну промисловість, залучення інвестицій в інноваційну сферу, розробка концептуальних засад розвитку національної інноваційної системи, яка б забезпечила вищий рівень фінансування інноваційних розробок і концентрацію коштів на найважливіших напрямах інноваційного розвитку, формування належної інфраструктури, вдосконалення державного управління у сфері інноваційної діяльності. На жаль, у державі досі не існує нормативно закріпленої стратегії інноваційного розвитку, відсутній і сам розвиток національної інноваційної системи. Тому Державним агентством з інвестицій та інновацій був розроблений проект Концепції розвитку національної інноваційної системи і затверджений план заходів її реалізації. Але цей процес ще триває.

У документі як об'єкт державної політики розглядається процес розвитку національної інноваційної системи (НІС), яка є комплексом інституцій, задіяних у процесі створення та застосування наукових знань та технологій. Визначені також правові, економічні, організаційні та соціальні умови інноваційного процесу в межах національних кордонів. Метою розвитку вітчизняної НІС є:

- створення конкурентоспроможного дослідницького сектора та забезпечення умов його розширеного відтворення;

- розвиток інфраструктури інноваційної діяльності;

- реалізація економічних стимулів модернізації економіки;

- підвищення інноваційної культури суспільства.

Це має сформувати умови для ефективної діяльності суб'єктів, які створюють або сприяють створенню й поширенню нових знань і технологій, а також здійснюють їх комерційну реалізацію і призведе до здійснення цілеспрямованих структурно-функціональних змін в економіці і збільшення частки інноваційного фактора в прирості ВВП. Вона має досягти вже за перші п'ять років не менше 30 відсотків загального обсягу приросту ВВП.

Також слід терміново ухвалити законодавчі акти, пов'язані зі стимулюванням інноваційної діяльності, включаючи венчурне фінансування, державно-приватне партнерство. Так, Агентство забезпечило конкурсний відбір інноваційних та інвестиційних проектів для їх фінансової підтримки за рахунок коштів державного бюджету. Відбір проектів та програм конкурсні комісії здійснювали виключно на конкурсних засадах.

Причинами нечисленності інноваційних проектів є: складність процедури визнання проекту інноваційним, необхідність великої кількості документів для участі в конкурсі на отримання кредиту, висока вартість експертиз.

Надії Агентство покладає на технопарки як елементи інноваційної інфраструктури. Долучившись до створення наукового парку "Київська політехніка", агентство в 2007 р. опрацювало інституційну модель впровадження галузевих інноваційних програм та започаткувало процес розвитку інноваційного середовища в країні на нових засадах, здатних забезпечити неперервність інноваційного процесу та створення конкурентоспроможної продукції: нова прогресивна ідея - дослідний зразок - патентування - масштабне виробництво - виведення конкурентоспроможних товарів на ринки.

Заєць А.П. Нові підходи до формування інвестиційної та інноваційної політики України. 22.04.08 // http://www.in.gov.ua/index.php?lang=ua&get=141&id=1092

Публікація присвячена новим підходам до можливостей країни подолати тривалу економічну та структурну кризу за рахунок формування та реалізації нової інвестиційно-інноваційної політики.

Сьогодні Україна все частіше стикається з посиленням конкуренції на ринках, появою нових джерел імпорту, подорожчанням сировини та енергоресурсів. Усвідомлення таких тенденцій представниками українського бізнесу та керівництвом держави дало початок роботі, спрямованій, з одного боку, на акумулювання внутрішніх ресурсів країни та спрямування їх на фізичне і моральне оновлення української економіки, а з іншого, на пошук зовнішніх фінансових ресурсів. Показником покращання інвестиційного клімату з кінця 1990-х років став помітний приплив зовнішніх інвестицій. Так, з 2001 по 2008 рр. обсяги прямих зовнішніх інвестицій в економіку України зросли у 7,5 разів до майже 30 млрд дол. США. При цьому найбільші зовнішні інвестиційні потоки були спрямовані насамперед у галузі, що дають відносно швидку економічну віддачу, зокрема до банківсько-фінансового сектору, будівництва, нерухомості та логістики, торгівлі, металургії, гірничо-видобувного комплексу, машинобудування, телекомунікацій, хімічної промисловості, аграрного сектору тощо. В той же час рівень інвестицій у високотехнологічні виробництва, венчурного інвестування у нові розробки, залишається на недостатньому рівні.

Водночас, з огляду на масштаб національної економіки, Україна потребує значно більшого обсягу фінансових ресурсів. За оцінками експертів, потреба України у інвестиціях для підтримання високих темпів економічного зростання до 2015 р. становитиме до 150 млрд дол. США.

Українське законодавство з інвестиційної діяльності потребує вдосконалення:

1. Недостатньо врегульоване питання виділення та обігу землі.

2. Потребує реформування дозвільна система - полегшення процедур, пов'язаних з підприємницькою діяльністю, спрощення механізму отримання дозволів та ліцензій та зменшення їх кількості.

3. Система нарахування та стягнення податків і зборів в України є ускладненою і накладає помітне навантаження на підприємницьку діяльність. Більш того, недосконалим є механізм повернення ПДВ експортерам, а також застосування спеціальних податкових режимів.

Важливим елементом інвестиційної діяльності в Україні має стати повноцінний фондовий ринок, який ще знаходиться лише на початковій стадії, а існуючі елементи ще не об'єднані у систему, відсутня надійна клірингова система, система розкриття інформації, неврегульовані деякі аспекти діяльності акціонерних товариств. Це уповільнює прихід стратегічних та портфельних інвесторів на український ринок..

Однак масовий притік зовнішніх та внутрішніх інвестицій неможливий без інноваційної складової. Враховуючи зазначене, для України було б цікавим вивчити досвід країн ЄС у галузі побудови ефективної мережі науково-дослідних установ, діяльність яких відбувається за рахунок бюджетних коштів, та формування механізмів їхньої взаємодії із виробничим сектором. Більш того, Україна зацікавлена у більш активному входженні до європейського наукового та інноваційного простору, зокрема в активній участі у 7-й Рамковій програмі ЄС, здійсненні спільних проектів у різноманітних галузях науки та техніки.

Що стосується національної інноваційної інфраструктури, то на сьогодні вона є фрагментарною: в Україні функціонує кілька наукових та технологічних парків, бізнес-інкубаторів, проводиться робота із розбудови Центру новітніх технологій. Однак ці елементи не стали цілісною системою. За цих умов Україні була б корисною співпраця та обмін досвідом із країнами ЄС, залучення їх до реалізації цікавих інноваційних проектів у сферах спільної зацікавленості.

Т. Роик. Наука за корпоративний счет // Инвестгазета. - 02.06.08 // http://www.in.gov.ua/index.php?lang=ua&get=139&id=1156

Відсутність інновацій є одним з ключових ризиків економіки. Через технологічну відсталість українська продукція ризикує стати неконкурентоспроможною на глобальному рівні. Далекоглядними виявилися компанії, які вже сьогодні одержують переваги від створення власних науково-дослідних центрів (R&D).

Початок буму наукових відкриттів у нашій країні (антивірус для мобільних телефонів, технологія відновлення інформації із флеш-накопичувачів, медичний препарат проти ускладнень при черепно-мозкових травмах) - є результатом роботи науково-дослідних центрів і департаментів, які створили найбільш прогресивні українські компанії. І хоча кількість таких структурних одиниць за останні кілька років різко збільшилося, економічний ефект від їх наявності ще недооцінений українським бізнесом. Наприклад, типова американська компанія витрачає 3,5 % свого прибутку на R&D. Середньостатистична українська фірма не має R&D-центру взагалі. Здається, провідну роль у переході національної економіки на "інноваційну модель розвитку" має грати великий бізнес, який спроможний здійснювати багатомільйонні наукові розробки. Однак, саме українські ФПГ ці проекти ігнорують, хоча, наприклад, у Росії великий бізнес уже оцінив їх потенціал.

Втім, інтерес до створення R&D виявив середній бізнес і перетворює корпоративні НДІ в джерело підвищення конкурентоспроможності своїх компаній. Але новаторів, що розробляють новинки світового значення, в Україні одиниці. Більшість же науково-дослідних центрів при українських компаніях займаються в основному тим, що відтворюють (копіюють) західні технології.

Розуміючи, що фундаментальні наукові дослідження вимагають багато часу і коштів, компанії намагаються максимально структурувати роботу таких центрів, раціональність чого доводить західний досвід. Так, в дослідженні американської консалтингової компанії Booz Allen Hamilton, з'ясувалося, що тільки 10 % компаній ефективно вкладають гроші в наукові дослідження і розробки, а такі гіганти, як Toyota, Apple, Google витрачають на R&D менше своїх конкурентів, маючи більш високі успіхи. Експерти пояснюють це тим, що ефективність R&D визначається насамперед якістю реалізації інноваційного процесу в компанії.

Заробити за допомогою R&D можна не тільки через створення інноваційних продуктів. Нові технології дозволяють істотно скоротити витрати на виробництво. Наприклад, для металургії - це зниження питомих норм викидів і переробка відходів виробництва. Більше того, у майбутньому цей напрямок може стати окремим бізнесом при кожному металургійному виробництві України (як це демонструють японські й корейські компанії).

Подібний стан речей в Україні, коли наукові розробки є долею ентузіастів і середніх за масштабом компаній, стають одним із ключових ризиків для економіки країни, для якої стає характерним неконкурентоспроможність національної продукції у світі, невиправдано високе споживання ресурсів і перспектива остаточно зміцнитися в ролі сировинного експортера для інших країн.

С. Ніколаєнко: Парламент не підтримує вітчизняну освіту // Дзеркало тижня. - № 22 (701) 14 - 20 червня 2008 // http://www.dt.ua/3000/3300/63270/

С. Ніколаєнко. Хто збирає врожай, мусить пам'ятати, хто сіяв хліб // Дзеркало тижня. - № 22 (701) 14 - 20 червня 2008 // http://www.dt.ua/3000/3300/63232/

За словами голови громадської ради освітян і науковців України, екс-міністра освіти та науки, проф. С. Ніколаєнко, останнім часом Верховною Радою не було ухвалено жодного закону чи постанови на підтримку вітчизняної освіти, хоча у профільному комітеті знаходиться понад 80 проектів законів і постанов, які мають врегулювати проблеми науки, вищої та середньої шкіл, профтехосвіти та позашкільної сфери. Ідеться про зміни до Закону "Про вищу освіту", розроблені ще торік з метою вирішити питання університетської автономії - права ВНЗ самостійно господарювати, відкривати депозитні рахунки, змінювати розмір плати за навчання, ліцензування та акредитації, формування держзамовлення, зменшення навантаження на викладачів, поглиблення вузівської демократії, виборності посадових осіб, удосконалення студентського самоврядування тощо. Слід було переглянути навантаження викладачам вузів, довівши співвідношення "викладач - студент" до 1:8 (нині 1:15), що дозволило б підвищити якість освіти, поліпшити індивідуальну роботу і зберегти "непопулярні" кафедри, особливо з технічних спеціальностей.

Уваги потребують питання фінансування будівництва житла для викладачів вузів і шкільних учителів, збільшення підйомних молодим педагогам, стимулювання зацікавленості учених, запровадження третього етапу Єдиної тарифної сітки, зміни в пенсійному забезпеченні педагогів тощо.

Проте цілеспрямованої скоординованої державницької політики в галузі освіти і науки не спостерігаємо. Спроби МОН самостійно впливати на всі процеси не зустрічають адекватну підтримку з боку уряду, президента і парламенту. Громадськість мусить докласти зусиль для збільшення фінансування освіти і науки. Хоча цього року загальні витрати на освіту зросли до 56 млрд гривень, але це становить лише 6,46 % ВВП, проти майже 7 % торік.

Людство, у тому числі населення України, дедалі більше відчуває зниження якості освіти і особливо брак сучасного виховання. За визначенням ак. В.Вернадського, люди здійснили стільки змін, що самі стали найважливішою "геологічною" силою в розвитку всього земного, у формуванні ноосфери, а відтак і ноосферного суспільства. Сучасне ноосферне суспільство висуває нові завдання перед суспільством, освітою і наукою, насамперед, завдання постійно оновлювати навчальний процес, особливо зміст освіти, який має бути побудований на принципах науковості і новизни, щирого захоплення сферою знань, творчого застосування здобутих знань; формування в молоді глибоких життєвих, гуманних і моральних принципів.

Сучасні держстандарти освіти містять чимало недоліків, тому потребують оновлення і вдосконалення. Прискорення створення постійно діючої системи оновлення змісту освіти, оперативне корегування навчальних планів і програм, стандартів освіти - є спільним завданням академій наук, особливо педагогічної, Міністерства освіти і науки, вчених, учителів та загалом громадськості.

О. Рибалкін. Яка реформа потрібна вищій школі? // Дзеркало тижня.- № 18 (697) 17 - 23 травня 2008. // http://www.dt.ua/3000/3300/62913/

Суспільство і влада поступово усвідомлюють значення інтелекту як абсолютно необхідної умови розв'язання численних проблем в Україні. Головна проблема вищої освіти країни - відсутність попиту з боку суспільства та ринку на висококваліфіковані кадри. Якщо успіх на ринку залежить від рівня наближеності до влади, це автоматично нівелює значення кваліфікації. Якщо суспільство не пред'являє вузам вимог до якості освіти, безглуздо очікувати доброї підготовки кадрів. Решта проблем вищої освіти - лише наслідок цього.

Тим часом інтелект, за С. Дацюком, може створювати саму реальність. Саме так можна розцінити нововведення міністра освіти й науки України І. Вакарчука із зовнішнім тестуванням випускників. Наступним кроком має бути відмова від диплома єдиного державного зразка, тільки зі скасуванням якого і виведенням на ринок дипломів різних навчальних закладів визначення рейтингів вузів набуде значення. І тоді в конкуренції за абітурієнта перемагатимуть найкращі ВНЗ.

Другим кроком має стати перегляд ставлення до фінансування науки та освіти. У країні, в якій викладач вузу отримує менше від секретаря-референта не може бути ні науки, ні вищої освіти.

Для залучення інтелектуалів у науку й освіту необхідно внести зміни в Закон "Про вищу освіту", передбачивши таке:

1. Запровадити тарифну систему у ВНЗ із розрахунку 1,5-2 середньомісячної зарплати промисловості.

2. Запровадити обмеження у державних вузах педагогічного навантаження на одного викладача до європейському рівня,.

3. Зарахування на роботу в державних вузах на посади старших викладачів, доцентів, завкафедрами проводити на основі щорічного відкритого конкурсу. Ректора вузу слід обирати на основі таємного голосування на два-три роки.

4. Розпорядниками коштів на зарплату у вузах мають стати кафедри, які їх отримують пропорційно до їх частки в загальному педагогічному складі вузу. Ректор має право розпоряджатися виключно коштами, що залишаються після оплати праці викладачів відповідно до законодавства.

Тільки скасування диплома єдиного державного зразка, а також підвищення престижу викладацької, наукової праці з одночасною демократизацією діяльності навчальних і наукових закладів можуть змінити той жалюгідний стан освіти та науки, який ми зараз маємо.

Ингредиенты инноваций. Интервью с Джоном Кэйо. - 25.04.2008. // http://gtmarket.ru/laboratory/publicdoc/2008/1642

Джон Кєйо, директор компанії Kao & Company, спеціалізується на вивченні інновацій і організаційної трансформації та вважає, що останнім часом розрив між потенціалом США і реальністю в сфері інновацій збільшується. На думку вченого, в США сформувалася позиція, що державні зусилля неголовні для досягнення необхідного рівня інновацій, оскільки ринок сам все відрегулює. В дійсності, без створення національної стратегії США не залишатимуться на першому місці у світі, оскільки інші держави роблять інновації своїм пріоритетом. Так, існують країни, які ведуть дійсно інтелектуальну політику в сфері інновацій. Це, наприклад, Швеція, в якій існує особливе агентство, де 300 чоловік розробляють національну інноваційну стратегію. У Сінгапурі реалізується три великомасштабних національних проекти - у сферах науки про життя, екології і інформатики. За допомогою держави будуються нові будинки, фінансується освіта, спонсуються нові проекти співробітництва між державою і бізнесом, здійснюється особлива фіскальна політика.

Імміграційна політика США і геополітичні обставини сьогодні відлякують молодих іноземних фахівців. Навіть для американських вчених робота закордоном стає більш цікавою і оплачуваною, ніж у США. Це відбувається оскільки американська наука недостатньо фінансується, а кар'єрний зріст учених погано підтримується. Однак, США - країна з величезним людським потенціалом, що може забезпечити більш прогресивний, інтегрований підхід до інновацій.

У США в найближчі півтора-два десятиліття теоретично можливе створення розділеного суспільства. У ньому буде еліта - освічена, космополітична, що володіє високою кваліфікацією і глибокими знаннями, і буде більш численна група населення - неосвічена і некваліфікована. Це погрожує зростом соціальної напруженості в країні.

В. Буш, радник Ф. Рузвельта, сказав, що країни, що втратили навички в науці і техніці - відповідно, і в інноваціях - втратили контроль над своєю долею, оскільки лишились здатності забезпечувати економічне процвітання і національну безпеку. На думку Кєйо, це твердження актуальне для всіх країн світу.

В американской культуре побеждает антиинтеллектуализм. Интервью с Сюзен Джакоби. - 27.04.08 // http://gtmarket.ru/laboratory/publicdoc/2008/1641

На думку С. Джакобі, директора дослідницького центра Center for Inquiry, в США настав період "антиінтелектуалізму та антираціоналізму". Корінь антиінтелектуалізму частково пов'язаний з американською відданістю демократизованій системі освіти, а з іншого боку, з недовірою до освіти, що не має практичного характеру. Комбінація цих ідей приводить до того, що до занадто освічених людей починають ставитися з підозрою.

Антираціоналізм - це презирство наукових доказів, це недовіра до серйозних експертів. Протягом останніх 40 років з'являлася безліч антираціональних інтелектуалів. Однак сьогодні починають сходитися неуцтво, антиінтелектуалізм і антираціоналізм. Це викликає тривогу, зважаючи на високий рівень наукових знань. Ще однією причиною антираціоналізму є навала інформаційно-розважальної масової відеокультури. Американські 15-літні школярі перебувають майже на останньому місці у світі за рівнем математичних знань. Факт, що нині збільшилося число студентів, що претендують на вступ в елітні університети США, більш пов'язаний з демографічними факторами та з економічними і соціальними тенденціями. Це не є свідченням якості освіти цих університетів і не пов'язано з довгостроковими культурно-інтелектуальними тенденціями.

Показовим є факт, що американці припинили читати. Національний Фонд Мистецтв опублікував результати дослідження, за яким менше половини американців прочитали одну книгу протягом минулого року.

Американці завжди обожнювали технології і завжди намагалися першими реалізовувати новації - азіати випередили країну у цій сфері. У Європі та в інших розвинутих країнах Азії і Америки існує дуже важлива стримуюча сила. Їхні шкільні системи мають загальнонаціональні стандарти. У США ситуація інша, і шкільні програми залежать від рішень місцевої влади.

Наприкінці кожного навчального року газети публікують списки імен кращих випускників шкіл, щороку в списках зростає кількіть іноземних прізвищ російських, українських, слов'янських, азіатських. Багато з цих випускників приїхали в США у віці 10-13-ти років. Для них державні школи США настільки сильно відставали, що вони змогли сконцентруватися на вивченні англійської мови і протягом 4-5 років стати першими учнями. Це говорить про низьку якість системи освіти в США. Навіть люди з вищою освітою сьогодні читають менше.

Сьогодні можна спостерігати наслідки антиінтелектуалізма і антираціоналізму. США втрачають своє лідерство в деяких сферах технології, економіки, промисловості.

Миллиарды на нанотехнологии. - 29.04.2008 // http://miracle-uni.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=11&Itemid=30

Експерти аналітичної компанії Global Industry Analysts уважають лідерами світового ринку нанотехнологій Японію, США та країни ЄС. Саме ці країни запланували найвищі обсяги інвестицій у розвиток нанотехнологій. При цьому серйозну роль у розвитку нанотехнологий відіграють уряди. Зокрема, японський уряд планує профінансувати дослідження і розробки у сфері нанотехнологій до 2010 р. в обсязі 6 млрд.дол. У США за аналогічний період цей показник складе 5,6 млрд дол. Третю позицію в списку займають країни ЄС із запланованим обсягом інвестицій у нанотехнології в розмірі 4,5 млрд. У Росії поки оголосили про плани вкласти приблизно 8 млрд. дол. у розвиток нанотехнологій до 2011 р.

Рак излечат нанотехнологии. - 06.05.2008 // http://miracle-uni.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=11&Itemid=30

Вченими -нанотехнологами Кембриджського університету зроблені ключові дослідження в області експериментальної медичної нанотехнології, відомої як "РНК-втручання". Феномен РНК-втручання, відзначений у рослин, тварин і людей, відіграє роль мобілізації захисних ресурсів і контролю над нестабільними генами. На даному етапі вченими розроблено метод швидкого синтезування більше тисячі ліпідних молекул і їх сортування. Нові наноелементи здатні серйозно допомогти людству в боротьбі з раком.

РНК-втручання є потенційним механізмом лікування рака, вірусних захворювань, генетичних хвороб і серцевих захворювань. Потрапляючи в цитоплазму, молекули РНК блокують дії генів, що шкодять організму, не торкаючись інших генів. Провідні вчені називають це проривом у розумінні механізму роботи генів. Терапія РНК-втручання може стати новим етапом у розвитку медицини.

М. Бердичевская. Тест на выживание // Эксперт http://www.expert.ua/articles/12/0/5320/

Стаття присвячена революційним розробкам вітчизняних учених з ранньої діагностики онкологічних захворювань, яка, за прогнозами фахівців, здатна значно знизити смертність від різних форм раку

Щорічно онкологічні новоутворення виявляють в 160 тис. українців, і кількість таких хворих постійно збільшується. Майже 40 % хворих раком вмирають менше ніж за рік після виявлення пухлини. А серед пацієнтів онкоцентров майже 80 % - хворі з пізніми стадіями захворювання, що пов'язане з несвоєчасною діагностикою онкологічних новоутворень.

В останні десятиліття широко поширеними стали тести на виявлення в крові людини онкомаркерів, тобто білків, які виділяють пухлини. Однак, для ранньої діагностики захворювання це э малоефективним. Фахівці визнають, що не існує діагностичних методів, які дозволили б виявити онкологічне захворювання і визначити його локалізацію саме на ранніх стадіях.

Розроблений В. Владимировим, фахівцем Інституту онкології, принципово новий лабораторний метод "Онкотест" практично з перших днів появи онкопухлини з точністю до 90% її виявляє. На початку 90-х років онколог дійшов висновку: в крові є "ненормальні" білки, що безпомилково діагностують канцерогенез. Для цього ними була використована реакція з еритроцитами, які мають властивість сорбувати всі патогенні речовини. Еритроцити здорової людини заряджені негативно, тоді як заражені міняють свій заряд. Саме це відрізняє хворих від здорових, у цьому і полягав метод "Онкотест-1". Кілька років дослідник удосконалював свій метод у лабораторіях США, і в 1998 р. він почав шукати ненормальні білки не в цільній крові, а в її сироватці. Додаючи в неї певні реактиви, здатні з'єднуватися з потрібними білками, Владимиров експерементальним шляхом підтвердив свій здогад.

Удосконалений комплекс "Онкотест WM-01" складається із двох частин: лабораторного методу і телемедичної технології. Це стандартизована тест-система, що передбачає чотири реактиви, які послідовно додають у сироватку крові обстежуваного. Реакція відбувається протягом години, а потім досліджуваний матеріал розміщують в спектрофотометр, звідки на комп'ютер передаються спектрограми, за якими фахівець і робить попередній висновок.

Автор методики бачить його ідеальне застосування так: у центральній лабораторії при кожній районній поліклініці розміщений комплекс "Онкотест". Отримані спектрограми разом з даними кожного обстежуваного через Інтернет спрямовують у центр обробки, що перебуває в міській онкологічній лікарні чи онкодиспансері, де фахівці-онкологи вивчають отримані діаграми, роблять висновки і передають їх у районні поліклініки, а у випадку підозри на рак - запрошують пацієнтів на додаткові обстеження.

Один лабораторний комплекс може обстежити до ста чоловік у день. Для роботи районної чи центральної лабораторії, вистачить лише медсестри і лаборанта. Тобто, щоб впровадити такий комплекс в країні, не потрібне навчання і будова нових установ. Необхідно лише купити спектрофотометр і комп'ютер для кожної лабораторії, коли всі вони поєднуються у віртуальну мережу. Так простий лабораторний метод дозволить своєчасну діагностику онкології і зниження смертності націй.

Після вдосконалення лабораторного методу і його автоматизації, перед автором постало нове завдання: забезпечити розробці економічний ефект у державному масштабі. Учений прийшов до необхідності сформувати групи ризику, де висока поширеність захворювання: люди, що постраждали в результаті аварії на ЧАЕС та жителі регіонів з підвищеним рівнем радіації, представники вікової групи від 40 до 69 років. Пропонується у першу чергу обстежити саме ці категорії громадян, обіцяючи виявити до 90 % всіх випадків захворювання раком.

Однак щоб впровадити "Онкотест" у якості обов'язкового профілактичного обстеження необхідно створити і реалізувати спеціальну державну програму.

"Утечка мозгов" как глобальное явление. Причины и последствия. - 5.04.2008 (По материалам: Washington ProFile и других источников)
http://gtmarket.ru/laboratory/expertize/2008/1653

"Витік мозків" - процес, при якому із країни або регіону емігрують учені, фахівці і кваліфіковані робітники з економічних, політичних, релігійних або інших причин. Цей термін з'явився у 1950-х рр. - так у Великобританії описали процес масового переїзду англійських учених у США.

З тих часів розміри глобальної міграції кваліфікованих фахівців неймовірно виросли і нині стали серйозною загрозою майбутньому багатьох держав. На рух кваліфікованого персоналу впливає ряд факторів. Дослідження Національного фонду економічних досліджень і Інституту Досліджень міжнародної міграції Джорджтаунского університету довело, що в період з 1990 по 2000 рр. світовий "витік мозків" відбувався за певними закономірностями. Зокрема, найбільше від від'їзду кваліфікованих кадрів страждали малі країни, що перебувають на периферії індустріально розвинених держав. Активність цих процесів підвищується при настання політичної нестабільності і зростанні націоналізму.

Дослідження Всесвітнього Банку по 33 країнам, показало, що в середньому за кордон відправляються близько 10 % громадян з вищої освітою. Термін "витік мозків" повною мірою застосовується лише до п'яти країн (Домініканська Республіка, Сальвадор, Мексика, Гватемала і Ямайка), де мігрують (до США) більше двох третин всіх освічених людей. В 2006 р. Міжнародний валютний фонд опублікував дослідження по 90 державам і прийшов до висновку: найбільше від від'їзду "мозків" тепер страждає Іран.

Однак, схожі тенденції відзначаються і у деяких найбільш розвинених країнах. Так, за дослідженням ОЕСР, Великобританія зараз відчуває найбільший "витік мозків" за останні 50 років, і за кордоном проживає 3 млн людей, народжених у Великобританії. Більше 1,1 млн з них - фахівці високої кваліфікації, вчителі, лікарі та інженери. Тільки в 2006 р. із країни виїхало 207 тис. громадян. Автори дослідження підкреслили, що жодна країна з ЕС не втрачає таку кількість кваліфікованої робочої сили. Найпопулярніші напрямки у британських емігрантів - Австралія, США, Канада і Нова Зеландія. Основні причини, що змушують британців залишати батьківщину: висока вартість житла, податки і поганий клімат. А втрачена висококваліфікована сила заміщається потоками іммігрантів із країн, що розвиваються. Так, за даними Міжнародної організації міграції, нині близько 300 тис. африканських фахівців працюють у країнах Європи і Північної Америки. До третини всіх вчених, що одержали освіту в "бідних" країнах, опиняються в "багатих" країнах.

В 2004 р. група демографів і географів оприлюднила результати масштабного дослідження, за яким: майже кожен десятий власник диплома про вищу освіту - народжений у країнах, що розвиваються, і при цьому 30-50 % народжених там учених та інженерів сьогодні живуть і працюють у розвинутих країнах світу.

Дослідження Національного бюро економічних досліджень США довело, що витік мозків нині відбувається не тільки тому, що в "бідних" країнах низький рівень життя, але й тому, що у фахівців з'явилося досить коштів для переїзду в "багаті" країни. По оцінках Бюро, "бідна" держава інвестує близько 50 тис. дол. у підготовку кожного випускника. При його переїзді втрачаються не тільки ці гроші, але виникає хронічний дефіцит кваліфікованих кадрів, що приводить до уповільнення розвитку країни і погіршення ситуації в науці, економіці, медицині та ін. За оцінками Фонду, від'їзд фахівців приводить до бюджетних втрат, зниження темпів створення нових робочих місць, зменшення конкурентоспроможності економіки, "розмивання" середнього класу, що є основою сучасного суспільства. У підсумку, сукупні втрати від від'їзду фахівця, з урахуванням непрямих втрат, можуть досягати 1 млн дол.

Однак Аналіз Інституту досліджень суспільної політики показав, що "витік" приводить і до позитивних наслідків, коли частина "мозків" повертається, привозячи із собою нові знання, уміння і досвід. Подібні тенденції породили в 1998 р. нове поняття - "циркуляція мозків". Під "циркуляцією мозків" розуміються циклічні переміщення - за кордон для навчання й подальшої роботи, а потім - повернення на батьківщину і поліпшення професійної позиції за рахунок переваг, отриманих під час перебування за кордоном.

Великобританія, Франція, Німеччина, Японія й ряд інших держав створили спеціальні візи для професіоналів високої кваліфікації. Так, за останні три роки Японія видала їх 220 тис., а Німеччина і Ірландія цілеспрямовано залучають іноземних програмістів для посилення місцевої комп'ютерної індустрії.

Проблемою "витоку мозків" стурбований ЄС, а "витік мозків" сприймається як загроза втрати наукової еліти. У масштабах усього ЄС планується збільшувати витрати на науку, що має полегшити працевлаштування талановитої молоді. Збільшення фінансування дозволить створити сотні тис. робочих місць, що залучить "мозки". Нині ж у ВНЗ Європи одержують освіту більше студентів, ніж у США і Японії. Однак у ЄС вчених менше - в 2005 р. в Європі було 5,4 науковця на 1 тис. працюючих, у США - 8,7, у Японії - 9,7.

Процес залучення талантів у США привів до ряду несподіванок. Так, внесок іноземних фахівців у науку і економіку США вражає уяву. Приблизно 60% випускників американських ВНЗ залишаються працювати в США по закінченні навчання, а більше третини американських учених, що стали лауреатами Нобелівської премії, є іммігрантами. За даними Time, нині в США працює біля 400 тис. європейських учених і більшість з них не бажають повертатися.

В період з 1995-2006 рр. іноземці, що переселилися в США, створили чверть нових інжинірингових і технологічний компаній країни і половину подібних фірм Силіконової долини. Ці фірми забезпечили 450 тис. нових робочих місць і в 2006 р. одержали 52 млрд дол. доходу. Найчастіше іноземні іммігранти займаються створенням ПЗ, виробництвом напівпровідників, комп'ютерів і периферії, ІТ.

Втім, у деяких областях знань уже почався зворотний процес - за різними причинами "мозки" їдуть в інші країни. Наприклад, причинами є політика федеральної влади та аутсорсинг - американські корпорації активно відкривають дослідницькі центри в інших країнах миру, де оплата праці вчених дешевше.

Б. Гейтс вважає, що через це США ризикують втратити конкурентоспроможність і лідируючі позиції в галузі високих технологій.

Журнал Foreign Policy опубликовал список 100 ведущих интеллектуалов мира.- 8.05.2008 // http://gtmarket.ru/news/culture/2008/05/08/1633

Відомий журнал США Foreign Policy оприлюднив черговий рейтинг 100 інтелектуалів сучасного світу, які найбільше впливають на людство. В цей перелік 2008 р. ввійшли фахівці з різних галузей знань. До рейтингу потрапили 17 політологів, 15 економістів, 12 філософів, учених і журналістів, а також письменники, екологи, юристи, релігійні лідери, суспільні діячі та інші. З них 36 проживають у Північній Америці, 30 - у Європі, 12 - в Азії, 11 - на Близькому Сході, по 4 - у Латинській Америці і Африці, 3 - у Південно-Східній Азії й Австралії.

Росія торік була представлена тільки політологом С. Карагановим. Цього разу його замінили відразу три особи: шахіст і суспільний діяч Г. Каспаров, економіст Є. Гайдар і політолог Л. Шевцова.

США представлені найбільшою кількістю імен: журналісти і політологи Ф.Закаріа, С. Хантінгтон, Фр. Фукуяма і Т. Фрідман, економісти Дж. Сакс і П. Кругман, історик Б. Льюис, лінгвіст і політолог Н. Хомскі, політик і суспільний діяч Е. Гір, військовий стратег Д. Петреус, журналіст і історик Е. Еплбаум та ін.

В рейтинг також увійшли такі особистості, як Папа Бенедикт XXVI, канадський мислитель М.Ігнатьєфф, єгипетський теолог Юсуф Аль-Кардаві, британський історик Н. Фергюсон, німецький філософ Ю. Хабермас, британський біолог Р. Доукінс, датський еколог Б. Ломборг, економіст А. Сен з Індії, філософ і соціолог С. Жижек зі Словенії, письменники У. Еко з Італії, С. Рушді з Пакистану, Амос Оз з Ізраїлю, В. Гавел державний діяч із Чехії, О. Памук з Туреччини, М.В. Льоса з Перу та інші відомі персони.

В. Гаташ. ГУРТ сканує небо // Дзеркало тижня.- № 18 (697) 17 - 23 травня 2008 // http://www.dt.ua/3000/3100

В. Гаташ. От Харькова до края Вселенной // Эксперт http://www.expert.ua/articles/12/0/5380/

Публікації присвячена спорудженню нового гігантського радіотелескопа, який прийматиме радіовипромінювання з Космосу, що вже розпочато на території обсерваторії харківського Радіоастрономічного інституту НАНУ біля Харкова.

Цей дослідницький інструмент, який названо ГУРТ (гігантський український радіотелескоп), не поступатиметься закордонним аналогам. Амбіційний проект розпочато відповідно до цільової програми НАНУ, присвяченої перспективному розвитку низькочастотної радіоастрономії в Україні. Розроблені фахівцями Радіоастрономічного інституту НАНУ антенні елементи нового покоління за параметрами перевершують закордонні аналоги і коштують у кілька разів дешевше. Загальна вартість гігантської антени приладу, складе близько 3 млн.грн.

Харківські радіоастрономи вже відомі у світі своїми відкриттями, зробленими завдяки УТР-2. Зокрема, вони вперше виявили в міжзоряному середовищі спектральні лінії вуглецю, що становить основу органічного життя, розробили теорію гравітаційних лінз, описали механізми радіовипромінювання Сонця і Юпітера, створили найповніший каталог далеких космічних джерел. За свідченням фахівців, те, що за останні роки в світі зріс інтерес до декаметрової радіоастрономії, обумовлений науковими результатами харківських учених.

О. Приходько. ГМ-ембріон: бути чи не бути? // Дзеркало тижня. - № 20 (699) 31 травня - 6 червня 2008 // http://www.dt.ua/3000/3450/63061/

Перший генетично модифікований людський ембріон американські вчені створили торік. Проте широкого розголосу в ЗМІ цей факт набув тільки після дебатів в британському парламенті щодо того, бути чи не бути генетично модифікованим людським ембріонам. Для експерименту був використаний аномальний людський ембріон, повноцінний розвиток якого був неможливий. У процесі перенесення генів використовувалися віруси - стандартна методика генної терапії. Експеримент ставився з метою підтвердження можливості одержання стовбурових клітин із заданими характеристиками, хоча насправді дослід закладає теоретичні основи створення дітей із певними властивостями - певної статі, із визначеними зовнішніми, фізичними і розумовими рисами. Минулого місяця вже британські вчені отримали гібридний ембріон із людськими генами. Докази вчених про те, що ці експерименти відкривають нові можливості в лікуванні таких захворювань, як хвороба Альцгеймера, цукровий діабет, рак та ін., виявилися досить переконливими, і за заборону робіт з одержання гібридних ембріонів проголосували 176 британських парламентаріїв, проти - 336.

О. Приходько. Альтернативна енергетика: просто додай... солоної води // Дзеркало тижня. - № 13 (692) 5 - 11 квітня 2008 http://www.dt.ua/3000/3100/62599/

Ідея використання як джерела енергії змішаної води (прісна та солона) виникла навів ще в 70-х рр., в розпал минулої енергетичної кризи. Помітивши, що температура прісної води річок на місці впадіння у море підвищується на 0,1 градуса, було перераховано всю енергію, що виділяється при цьому, і встановлено, що це змогло б задовольнити 20 % енергетичних потреб людства. Самі лише норвезькі фіорди здатні дати десятину енергії, яку споживає країна. Правда, технічне втілення ідеї потребувало багато напівпроникних мембран, виробництво яких було проблематичним. Але тепер, норвезький уряд оголосив, що вже готова одна експериментальна електростанція, яка працює на "блакитній енергії", і розпочате будівництво другої, в Данії. І, хоча принципи роботи цих електростанцій трохи різняться (норвезька працює з допомогою осмосу, а данська - зворотного електродіалізу), їх об'єднує величезна вартість. На будівництво першої з них, розрахованої на п'ять кВт, норвезька державна компанія Statkraft виділила 20 млн дол. Прогнозується, що вартість отриманої в такий спосіб електроенергії може значно знизитися.

Л. Кучеренко. Шведи знову під Полтавою. З інвестиціями // Дзеркало тижня. - № 13 (692) 5 - 11 квітня 2008 http://www.dt.ua/3000/3100/62582/

У червні 2009 р. минає 300 років з часу Полтавської битви, яка змінила хід європейської історії. Шведи вирішили відзначити це реалізацією корисного інвестиційного проекту, ініційованого урядом країни. Після вивчення особливостей української економіки представники шведського бізнесу зацікавились проектом котельні, що працює на альтернативних видах палива.

Справа в тому, що ця держава раніше за Україну зіткнулася з проблемою дефіциту енергоносіїв. Тому шведи почали заміщувати традиційні ресурси, на альтернативні - насамперед, біомасу. А уряд стимулював це: хто бажав реконструювати котельні, отримували пільгові кредити. Зараз у Швеції переобладнано 50 % котелень. Замість газу і мазуту в них спалюється брикетована солома та інші відходи. Країна має дешеве тепло і позбулася енергетичної залежності. Враховуючи постійні проблеми із постачанням імпортного газу, Україні вочевидь варто скористатися досвідом Швеції.

Шведська сторона обрала чотири області, де впроваджуватимуться пілотні проекти, - Рівненську, Тернопільську, Донецьку і Полтавську. Деякий час котельні знаходитимуться у концесії спільного українсько-шведського підприємства, а після цього їх передадуть у комунальну власність міських рад.

Названо 200 найкращих вузів України 2007 року // Дзеркало тижня. - № 16 (695) 26 квітня - 16 травня 2008 http://www.dt.ua/3000/3300/62889/

О. Леновицька. Визначення університетських рейтингів "Топ-200 Україна" за 2007 рік // Дзеркало тижня. - № 16 (695) 26 квітня - 16 травня 2008 http://www.dt.ua/3000/3300/62846/

Я. Садлак. Університетські рейтинги та їхній вплив на якість вищої освіти // Дзеркало тижня. - № 16 (695) 26 квітня - 16 травня 2008 http://www.dt.ua/3000/3300/62840/

У рамках проекту "Топ-200 Україна" кафедра ЮНЕСКО продовжує роботу зі щорічного визначення рейтингів ВНЗ України. Зовнішнє оцінювання проекту "Топ-200 Україна" здійснюється міжнародною наглядовою радою.

Для участі в проекті запрошено всі ВНЗ України III, IV рівнів акредитації. Було розроблено анкету, показники якої містили відомості, що характеризують науково-педагогічний потенціал ВНЗ, дані про його міжнародну діяльність і якість підготовки студентів.

Торік у березні було опубліковано перші результати з визначення рейтингу вищих навчальних закладів України у 2006 р. "Топ-200 Україна". Це спричинило велику дискусію стосовно методики рейтингового оцінювання, використовуваних критеріїв, вагових коефіцієнтів, можливості інтеграції української методики в міжнародні системи ранжирування тощо. Тому в методику було внесено певні доповнення. З метою більш адекватного та об'єктивного оцінювання діяльності навчальних закладів, розширено перелік використовуваних показників і внесено коригування їхніх вагових коефіцієнтів.

За результатами рейтингу, КПІ отримав найкращий показник міжнародного визнання - 75 балів. На друге місце опустився лідер рейтингу 2006 р. Київський національний університет ім. Т. Шевченка (71 бал). На третє місце піднявся Національний медичний університет ім.О. Богомольця (43). На четверте місце опустився Національний університет "Києво-Могилянська академія" (34). На п'ятому місці- Харківський національний університет ім. В. Каразіна (31). Шосте місце зайняв НТУ "Харківський політехнічний інститут" (30), сьоме - Національний аграрний університет (29). На восьмому місці - Національна юридична академія ім. Я. Мудрого (28), на дев'ятому - Національний лісотехнічний університет України (23). Замикає десятку лідерів рейтингу Донецький національний університет (22).

Проект "Топ-200 Україна" викликав великий інтерес громадськості, академічних кіл та представників ринку праці. Очевидно, що високе місце в академічному рейтингу є зручним інструментом для маркетингу і просування університетів і навчальних програм.

Лідія Суржик. На п'єдестал "цариці наук" претендує геоінформатика // Дзеркало тижня. - № 18 (697) 17 - 23 травня 2008 http://www.dt.ua/3000/3100/62922/

Нещодавно в Київському будинку вчених відбулася квінтесенція VII Міжнародної конференції "Геоінформатика: теоретичні та прикладні аспекти", що стала визначальною в житті української науки - на тлі загального занепаду вітчизняних наукових досліджень останніми роками спостерігається динамічний розвиток нового напряму галузі знань, що відкриває колосальні можливості для прогресу цивілізації.

Геоінформатика - наука, що має яскраво виражений міждисциплінарний характер -вивчає інформаційні процеси, що відбуваються в природі, суспільстві, свідомості з метою розкриття суті чотирьох великих феноменів дійсності - Космосу, Землі, Життя та Людини в їх нерозривному зв'язку.

Своєю появою геоінформатика завдячує таким наукам ХХ ст. як кібернетика, теорія інформації, загальна теорія систем, інформатика, глобальне моделювання, енергетика, оптимологія та ін. Саме геоінформатика дозволяє об'єднати різні науки про Землю та забезпечити їх взаємозв'язок з іншими науками як природничого, так і гуманітарного напряму.

Термін "геоінформатика" вперше був вжитий 1975 р. українським ученим-геофізиком А.Кулінковичем, що і ознаменувало початок нової ери у вивченні Землі - з використанням сучасних комп'ютерних технологій. Сьогодні цей напрям активно розвивається в Європі, США, Росії і Україні. За словами М. Якимчук, директора Центру менеджменту і маркетингу в галузі наук про Землю Інституту геологічних наук НАН України, на поч. 90-х років у Київському університеті було створено спеціалізовану вчену раду для захисту дисертацій з геоінформатики. 1999 р. - Центр менеджменту і маркетингу в галузі наук про Землю ІГН НАНУ, що існує на самофінансуванні і який сьогодні провів вже 17 науково-практичних конференцій, 12 з яких -є міжнародними. Це значною мірою дало поштовх розвиткові нового напряму - геоінформатики. Центр видає журнал "Геоінформатика". З 2002-го щорічними стали міжнародні конференції з геоінформатики, в яких постійно беруть участь представники Європейської асоціації вчених, інженерів-геологів та геофізиків (EAGE), яка є дуже потужною структурою, що об'єднує понад 12 тисяч учасників зі 100 країн. У 2004 р. центру запропонували створити осередок цієї організації в Україні.

У майбутньому напрям геоінформатики та інформаційних технологій стане дуже важливим передусім для пошуків горючих корисних копалин (нафти, газу). Сьогодні існує два напрями, що їх інтенсивно розвиває українська наукова група. Перший - вивчення історичного розвитку Землі, другий - інноваційна технологія пошуків родовищ вуглеводнів.

Грецька EPGE готова інвестувати $80 млн в будівництво вітрових електростанцій в Україні // Українські новини. 26.05.08. // http://www.in.gov.ua/index.php?lang=ua&get=139&id=1143

Грецька компанія EP Global Energy готова інвестувати 80 млн дол. у реконструкцію і модернізацію існуючих електросистем і будівництво парку вітрових електростанцій в Україні. Її президент вважає, що робота в Україні є перспективним і конструктивним напрямком. За рахунок реконструкції і модернізації існуючих електросистем і будівництва потужного парку вітрових станцій, можливо вийти на західний ринок поставок електроенергії. Зараз експерти компанії вивчають карту вітрів України і стан її енергосистем.

EP Global Energy є офіційним партнером Євроазіатської міжнародної торговельної палати і світовим лідером у будівництві масштабних енергетичних об'єктів. Вона реалізує проекти в Східній Європі, країнах Балканського півострова і Північній Африці.

Загальна потужність українських вітрових електростанцій становить більше 70 Мвт. Перспективними регіонами для їх будівництва є Крим, Причорномор'я, Приазов'я, Прикарпаття.

Виконавець: Попадинець О.В.
Регіональний філіал НІСД у м. Харкові