Моніторинг інноваційної діяльності в Україні

Горбулін В., Федоров О. Україна космічна: старти в майбутнє // http://www.dt.ua/3000/3100/60081/

Кабміном було схвалено нову космічну програму на 2008-2012 рр., яка передбачає суттєве посилення бюджетної підтримки до 300 млн. грн. Однак ця сума значно менша, ніж у країнах, де космічні технології розвиваються інтенсивно. Стаття присвячена дослідженню можливостей України щодо інноваційного розвитку за рахунок ракетно-космічних технологій. Автори окреслюють деякі аспекти нової ролі космонавтики в сучасному світі і проблеми, пов'язані з пошуком Україною місця у співтоваристві космічних держав.

В сучасному світі розвиток космонавтики дуже бурхливий. Насичення нових ринків послуг, більшість яких орієнтовані на масового споживача (зв'язок, телебачення, навігація, метеопрогнози), - саме це стає пріоритетом сучасних аерокосмічних компаній, і створює враження, що космонавтика стає однією зі звичайних галузей економіки, а космічні запуски стають одним із елементів сучасних транспортних систем.

Космонавтика названа найбільш "постіндустріальна" діяльність, оскільки у ній всі складові, включно з виробництвом, підпорядковані отриманню нового знання та інформації, а також організації відповідного сервісу.

Велике значення (поряд з унікальними можливостями для досліджень) надається використанню ресурсів космосу, тобто індустріалізації космосу. Першим застосуванням космічних технологій, які розвиваються на цілком комерційній основі, стали космічні телекомунікації. Принципової ролі в умовах глобалізації набуває унікальність інформації космічного моніторингу, що передбачає вивчення глобальних кліматичних змін, оцінку шкоди від стихійних і техногенних катастроф, керування природними ресурсами, геологорозвідку та ін.

Щодо інноваційного потенціалу космонавтики, то існує близько 40 ключових макротехнологій, які визначають рівень економіки країни, причому аерокосмічні технології посідають перше місце в цьому списку. Їхня провідна роль зумовлена потужним інноваційним впливом на економіку в цілому. Так, розвиток авіації дав старт радіолокації, створенню легких жароміцних сплавів, композиційних матеріалів, обчислювальної цифрової техніки, моторобудуванню, навігаційним системам. Космонавтика не лише революціонізує найважливіші галузі економіки, а ставить найвищі вимоги до НТП і визначає ефективність інновацій.

Загальні тенденції розвитку космічної діяльності вимагають активного пошуку Україною свого місця на космічних ринках і в міжнародному поділі праці. Доступ у космос об'єктивно підвищує значення України у відносинах із стратегічними партнерами, процесах інтеграції в європейські структури. Космічна діяльність може стати інструментом активної регіональної політики.

Нині існує ряд важливих проблем розвитку, які не можуть бути вирішені без застосування космічних засобів та інформації. Вітчизняний ракетно-космічний потенціал дозволяє розв'язувати широке коло завдань, проте його структура і можливості не відповідають потребам України. Значну частину існуючих проблем може вирішити збалансована національна космічна програма. Запорука її успіху - врахування загальнодержавних потреб, реального стану галузі та спрямованість на інноваційний розвиток. Загальна характеристика умов розвитку вітчизняної космонавтики охоплює чотири взаємозалежні напрями діяльності: виконання космічних проектів, отримання і використання інформації з космічних засобів; модернізація і розробка перспективних ракетоносіїв, їх систем, космічних апаратів; реалізація перспективних наукових досліджень, прикладних розробок, наземних програмно-апаратних комплексів, ІТ, пошук проривних рішень; технологічна підтримка і відновлення експериментальної бази підприємств.

Водночас можна прогнозувати, що виконання запланованих взаємозалежних цільових програм та проектів, значно підвищить віддачу від використання космічної техніки, оскільки головний акцент програми - застосування космічної інформації для нагальних державних потреб. Характерна особливість програми -її націленість на нові технології, оскільки нові конкурентоспроможні розробки є єдиним способом виживання галузі. Космічна політика держави потребує координації зусиль державних органів, науки, промисловості. Старт нової космічної програми має започаткувати цю роботу.

П'ятериков С. Терміново потрібні проривні ідеї // http://www.dt.ua/3000/3100/60156/

Стаття присвячена досягненням вітчизняного машинобудування на прикладі електромашинобудівного заводу ("Селма") у Сімферополі, де виробляються різноманітні види найсучаснішого зварювального обладнання. Близько 70 % його продукції поставляється на зовнішній ринок.

Академік Б. Патон, починаючи з 80-х років, агітував своїх колег організовувати в себе науково-інженерні центри. Він першим зрозумів - наука збереже своє лідируюче становище в суспільстві тільки як навчиться швидко впроваджувати свої досягнення. Саме він переконував всіх розвивати при інститутах впроваджувальний ланцюжок: від фундаментальної ідеї до технічної розробки і дослідного зразка, щоб запропонувати його промисловості.

Втім, лише кілька академічних інститутів зважилися працювати у щільній зв'язці з промисловістю. Плідність такого шляху підтвердило життя. Наприклад, нині продукція заводу "Селма" - десятки різновидів виробів - експортується у Швецію, Сінгапур, В'єтнам, Єгипет, Туреччину, Іорданію та інші країни. Звісно, основна частка експорту припадає на країни СНД, і особливо на Росію, де воліють мати справу з українською "Селмою" через європейську якість і достойний дизайн та розуміння східноєвропейського замовника з його потребами і попитом.

Дивно: якщо колись наукові установи були своєрідними двигунами прогресу, то в нових умовах ролі змінюються - прогресивне підприємство несподівано стає замовником науки й підштовхує інноваційний процес у науковому інституті.

Рожен О. Нанотехнології: мотор для прогулянок робота серед атомів. № 24 (653), 23-29.06.2007. // http://www.dt.ua/3000/3100/59727, http://www.dt.ua/3000/3100/59708/

З огляду на обіцяники ректора КПІ щодо створення української Силіконової Долини, автор відвідав кілька найбільш багатообіцяючих кафедр, щоб ознайомитися з тим, наскільки реалістичні сподівання ректора. Перша розробка в цьому ряду - наноманіпулятор, тобто мініатюрний мотор, який дозволяє рухатися найменшими кроками у світі - кожен крок завдовжки з міжатомну відстань. Ось як оцінює ці досягнення проф. С. Петренко.

ХХI століття - час великих досягнень у галузі клітинних технологій. Саме тут очікують незабаром знайти ключ до перемоги над чумою ХХI століття - раком. Та з'ясувалося, що вести ефективні дослідження в цій галузі світова наука ще не може. Річ у тому, що клітина - досить дрібний об'єкт. При цьому дослідникові потрібно підійти до клітини, провести на ній певну операцію, наприклад вирізати її частину і зробити все це в умовах, коли об'єкт невидимий неозброєним оком. Поки що експериментатори працюють, покладаючись на точність своїх рук, показання приладів та зображення із супермікроскопів. Ось для роботи з такими об'єктами в КПІ і створили наноробот, або наноманіпулятор. У світі сьогодні є п'ять типів міні-маніпуляторів. Проте український маніпулятор, за оцінками провідних фірм, зокрема американських WPI.Inc, DTI LLp, є найточнішим у нанодіапазоні. Точність та інші характеристики дозволяють йому бути практично поза конкуренцією. Порівняно з традиційним, цей двигун має високу маневреність, оскільки він без редуктора й тому практично не має інерції. Крім того, у нього низька швидкість - приблизно один оберт на секунду. Це дуже важлива перевага. Іншою унікальною якістю є "стартстопність", тобто його приголомшлива розрішувальна здатність, або вміння ходити дуже дрібними кроками. Коли заявляють, що у ХХI столітті розпочалася ера нанотехнологій, можу сказати, що реально на практиці вона розпочалася саме з такого двигуна. Така точність і легка керованість роботою наномотора дозволяє навіть студентам виконувати надзвичайно тонкі операції на живих клітинах. Із допомогою наноманіпулятора вони під час лабораторних робіт роблять операції на які ще недавно здавалися унікальними й доступними лише суперфахівцям.

У Вінницькій області протестують проти технопарку КПІ / № 25 (654), 30 червня - 6 липня 2007. // http://www.dt.ua/3000/3100/59811/

Т. ПАРХОМЧУК. Про золоті гектари в інноваційних берегах / № 25 (654), 30 червня - 6 липня 2007. http://www.dt.ua/3000/3100/59772/

Публікації присвячена скандалу, що відбувся на Віниччині з приводу будівництва української "Силіконової долини". Місцева влада, підписавши угоду про співробітництво з науковим парком "Київська політехніка", заклала під Вінницею символічний "граніт науки", де невдовзі має зрости національний аналог Силіконової долини. Втім, більшість громадян, сприймає проект як ще один офшор, через який в Україну потрапляють тисячі тон не розмитнених імпортних товарів. Торік законопроект про створення наукового парку "Київська політехніка" ледь пройшов через парламентський комітет з питань економічної політики. За словами губернатора О. Домбровського, відсутні інші ініціативи, окрім створення таких парків для розробки високотехнологічних продуктів. В країни, здатної генерувати і концентрувати інтелект, є добрі шанси посісти гідне місце на світових ринках. Саме таким проектом і є науковий парк під Вінницею.

Негативно налаштовані вінничани головною метою цього будівництва називають зміну цільового призначення землі. Якщо Академія аграрних наук, якій належить земля, погодиться передати її в оренду під науковий парк, це відбудеться практично безкоштовно та зникне необхідність проведення аукціону, а також подолання незадоволення місцевих депутатів і селян.

Тому технопарк називають авантюрою. А його ініціатори в особі вінницької обласної влади, "Київської політехніки" і Кабміну тільки визначаються з остаточною вартістю проекту. Якщо американський інвестор Т. Дрейпер, який відгукнувся на пропозицію президента про створення в Україні Силіконової долини, має намір залучити 50 млн. доларів на фінансування відразу 40 інноваційних проектів в Україні і Росії, то радник президента і голова спостережної ради парку "Київська політехніка" О.Зінченко вартість тільки вінницького проекту оцінює у мільярд євро, тобто десять економік області.

За словами губернатора, буде безплатно виділено землю під будівництво лабораторно-експериментальних корпусів і житлового мікрорайону, зроблено проектування житлової забудови та комунальної інфраструктури. Передбачаються консалтингові, юридичні, фінансові й інші структури, які забезпечать інвестиційний, кадровий та правовий супровід впровадження інновацій. Очікується, що науковий парк спеціалізуватиметься на альтернативній енергетиці, енергозбереженні, сільгоспмашинобудуванні, розробці діагностичного устаткування, радіоелектроніці. На думку О.Домбровського, Україна не має часу наздоганяти інші країни, зате вона може зробити прорив у конкретних галузях науки. Зокрема поступово стати незалежною від імпортованих енергоресурсів, розвиваючи альтернативні технології.

Однак, якщо будівництво парку раптом зупиниться або не приїдуть з Києва амбіційні вчені? Відповідь очевидна. Залишиться престижний і комфортний мікрорайон, житло в якому коштуватиме дуже великих грошей. І хоча губернатор запевняє, що науковий парк насамперед орієнтований на науковців Вінницької області, вже з самого початку зрозуміло, що будівельники споруджують житло в розрахунку на людей, які вміють заробляти. І це не місцеві вчені, які сьогодні животіють на 400-500 грн..

Рожен О. Науковий парк, або як українському ученому стати мільйонером // Дзеркало тижня. - № 25 (654), 30.06.- 6.07.2007. // http://www.dt.ua/3000/3100/59792/

Тема технопарків протягом останніх років э надзвичайно актуальною. Прибічники технопарків переконують, що вони є єдиним порятунком для промисловості, супротивники, доводять, що технопарки чудова лазівка для нечесних бізнесменів і керівників науки для розкрадань в особливо великих розмірах. Суперечка досягла найбільшої напруги, коли міністр фінансів сказав, що технопарки є дірками в бюджеті, і скільки буде технопарків, стільки буде порушено кримінальних справ...

Закінчилося усе тим, що у технопарків відібрали пільги і навіть порушили кримінальні справи. Нова влада наче прихильніше дивиться на технічні парки і готова їх підтримати. Але події тут розвиваються вкрай мляво. Нещодавно тема мала несподіваний поворот - у НТУ "КПІ" відповідно до спеціально ухваленого Верховною Радою закону організований науковий парк "Київська політехніка". Але він цілком не схожий на всі попередні, приміром, йому не надали ніяких пільг. Більш того - учені з "КПІ" вважають, що вони, в принципі, і непотрібні.

За словами ректора НТУУ "КПІ", професора М. Згуровського, головне завдання, яке стоїть перед організаторами інноваційних технопарків, полягає в створені середовища, де комфортно почувалися б учені, винахідники і бізнесмени, які прагнуть пов'язати свій бізнес із хай-теком. Дотепер, незважаючи на всі зусилля на цьому напрямі, створити подібне середовище не вдавалося. Технопарк "Київська політехніка" належить до нового типу технопарку, яким не непотрібні пільги. Річ у тім, що високотехнологічний бізнес є найбільш рентабельним у світі, і його організація теж досить прибуткова справа. Так, у Силіконовій долині податок - 62 % і жодних пільг! Водночас рентабельність від проектів, реалізованих там, надзвичайно велика.

Головним учасником інноваційного процесу у нашій країні мають бути насамперед, наукові групи, спроможні генерувати конкурентоспроможні ноу-хау. Друга група учасників - високотехнологічні компанії, які виводять на ринок свою продукцію. Вони можуть втриматися на ринку за умови, якщо постійно підживлюватимуться потоком ноу-хау й якісним людським капіталом. На жаль, наше законодавство не зорієнтоване на ефективну співпрацю таких компаній з інтелектуальним середовищем країни. До того ж сам університет, який генерує ноу-хау, не міг офіційно здійснювати комерціалізацію науки, що нині є дуже важливим чинником розвитку суспільства. Тому науковий співробітник, котрий успішно розробляє конкурентоспроможні ноу-хау, має або піти з університету, або співробітничати з компанією неофіційно, збільшуючи тіньовий ринок. На жаль, закон про інтелектуальну власність нічим не міг йому допомогти. У розвинених країнах, якщо вчений генерує ноу-хау, він його патентує. Потім компанія, яка комерціалізує винахід, укладає з власником патенту ліцензійну угоду, яка гарантує йому надалі одержання частини прибутку від реалізації продукції із застосуванням цього ноу-хау.

Закон про науковий парк "Київська політехніка", відкрив шлях компаніям, зацікавленим у співробітництві з ученими, факультетами і кафедрами, одержанні ноу-хау і залученні високоякісного людського капіталу. Разом з комітетом з питань науки і освіти ВР був розроблений закон про науковий парк "Київська політехніка", який передбачає систему правил для взаємодії 4 груп учасників. Перша - це наукові групи, які генерують ноу-хау, друга - факультети і кафедри, що генерують якісний людський капітал, третя - компанії, які знаходяться на ринку високотехнологічної продукції і потребують підживлення ноу-хау і людським капіталом, і четверта - інвестиційні та венчурні фонди. Цей закон створює привабливі правила для масової інноваційної діяльності. Вчені університету можуть захистити патентами свої ноу-хау і створити компанії в структурі наукового парку. При цьому вони, працюючи в університеті, можуть одержувати роялті і впроваджувати через компанію свою продукцію.

Багато хто скаже: ведення бізнесу - не справа університету, оскільки для університетів нехарактерна діяльність на ринку, їх завдання - навчання і проведення наукових розробок. Тут треба задіяти компанії, що мають досвід роботи в ринкових умовах. КПІ працює через так званий бізнес-інкубатор (БІ). У "КПІ" бізнес-інкубатор - дуже важливий елемент технопарку. Саме на нього покладаються величезні надії в розгортанні масових інноваційних процесів. Перша з функцій БІ - експертна діяльність. Тільки після експертизи в бізнес-інкубаторі відбувається конкурс ноу-хау, які можуть бути комерціалізовані. Після такого відбору виконується патентування, аби автор не був пограбований під час реалізації проекту.

Науковий парк дає регіону високоінтелектуальні робочі місця і залучає додаткові інвестиції. Нині Вінницька обладміністрація й обласна рада ухвалили рішення про те, щоб увійти в науковий парк "Київська політехніка" і побудувати поруч із Вінницею наукове містечко, орієнтоване на енергозберігаючі й інформаційні технології. З 24 компаній, які юридично входять у науковий парк, 16 - українські, дві з Великобританії і група компаній із США.

Рожен О. Трагічна помилка цивілізації? № 28 (657), 4 - 10 серпня 2007. // http://www.dt.ua/3000/3100/59995/

Все частіше сьогодні можна почути думку про те, що людство припустилося трагічної помилки, коли, створюючи сучасну енергетику, пішло шляхом дедалі більшого підвищення температур. Розплата вже дає про себе знати - потепління, цунамі, танення льоду на полюсах, численні пожежі... І ще не таке буде!..

А чи був у людства альтернативний шлях? Був! Саме про це мова йшла на черговому Міжнародному форумі з термоелектрики, який проходив у липні в Чернівцях, де працює всесвітньо відомий Інститут термоелектрики та знаходиться штаб-квартира Міжнародної термоелектричної академії.

Підтвердженням того, що це перспективний шлях у науці, є такий факт: Інститут термоелектрики відкрили в Японії, а в даний час такий самий інститут відкривають і в Росії, що стала на шлях інтенсивного розвитку наукових напрямів, які обіцяють величезні досягнення у промисловості. Альтернативним напрямом енергетики - термоелектрикою, виявленою колись А. Вольтом, сьогодні у світі займається близько 800 чол. Нині у Чернівцях вміють виготовляти кращі термоелектричні модулі у світі. Вони є основним елементом будь-якої термоелектричної установки. З їхніми модулями вдається досягти перепаду температур у 74°С. Тоді як у Японії і Китаї можуть домогтися наразі тільки 68°С.

За цим принципом створено приблизно 800 видів сучасних холодильників, які спочатку застосовували тільки в космосі та військовій техніці. Сьогодні у Чернівцях дедалі інтенсивніше створюють подібні вироби для мирних цілей. Наприклад, великою популярністю користується термоелектричний столик та охолоджувальний шлем для мотоциклістів. Особливо вражає спеціальна морозильна праска, яка спочатку замислювалася як терапевтичний прилад для лікування гематом. Потім медики почали експериментувати і дійшли висновку, що вона чудово розгладжує зморшки. Невропатологи запропонували використовувати її для лікування радикуліту. Ефект приголомшливий - після кількох прогладжувань цим приладом виходить струнка людина.

Таких прикладів використання термоелектрики для найрізноманітніших цілей можна навести безліч. І щороку їх кількість зростає. Але головні надії у Інституті пов'язують з одержанням електроенергії у промислових масштабах.

Вперше одержувати електроенергію з перепаду температури води в різних шарах океану, запропонували японці. В океані температура води в нижніх шарах близько 0°С, а на поверхні - 20. За рахунок цього можна одержати електрику.

Нині в Інституті термоелектрики в Чернівцях створено термоелектричні батареї, які працюють на гасовій лампі, гасниці, примусі. Вони забезпечують вже вищий ККД -7 - 10 %. Так, на звичайних опалювальних батареях у невеличкому заміському будинку можна одержувати 3,5 кВт електричної потужності. Цього цілком достатньо, щоб живити всі електричні прилади в такому будинку.

Цікавими є перспективи розвитку термоелектрику в зв'язку з застосуванням нанотехнологій. В цьому напрямі нині випробовуються різні підходи. Приміром, компанія Марлоу з США експериментує з нанодротами, цікаві розробки проводять у Кишиневі, Москві, Індії. Широко ведуться дослідження в Японії.

Бердичевская М. Биотопливо из реактора // http://www.expert.ua/articles/12

Інженери з Краматорська винайшли енергозберігаючий і безвідходний спосіб виробництва біодизеля. Подібні розробки - це енергетичне майбутнє України

Стандартна технологія приготування біопалива праце- і енергоємна, а тому малорентабельна. Фахівці Краматорська для отримання біодизеля вирішили використовувати процес кавітації, яка відразу вирішує майже всі проблеми класичної технології. Зацікавившись два роки тому біодизелем, учені зрозуміли, що кавітація стане незамінною при виробництві цього палива. До моделі кавітационного реактора вони прийшли не відразу: спочатку досліджували властивості вихрових і торсіонних реакторів, потім був розроблений прямоточний кавітатор без термічного нагріву. Його особливість в тому, що збільшується швидкість і ефективність реакції удвічі. Крім того, в 14-20 разів в порівнянні з класичною технологією падає енергоспоживання.

Повна автоматизація дозволяє установці самостійно визначати необхідну кількість каталізатора - залежно від якості масла, що поступило в реактор. Це гарантує на початковому етапі отримання якісного продукту з сировини будь-якої якості і температури, чого, наприклад, не можуть дозволити установки німецького виробництва. Якщо характеристики одержаного біодизеля не відповідатимуть заданим параметрам, вбудований в установку комп'ютер не дозволить паливу навіть вийти з реактора.

Вартість розробленого в Краматорську кавітационного реактора поки висока - 25 тис. євро. Проте перші установки були продані на початку минулого року російським виробникам, а сьогодні кавітатори українського виробництва вже працюють в Парагваї, Норвегії, Єгипті.

Не дивлячись на високу популярність теми біопалива в Європі, вітчизняні експерти переконані, що розмови про формування українського ринку біодизеля поки малоперспектівні: у Верховній Раді не зацікавлені в пошуку і розвитку альтернативних видів палива. Крім того, біодизель власного виробництва з вирощеного на українських ґрунтах рапсу показує невисоку рентабельність.

З іншого боку, Україна узяла на себе зобов'язання вже в 2010 р. споживати понад 520 тис. тонн біопалива. Для виконання цього зобов'язання у грудні 2006 р. Кабмін затвердив Програму розвитку виробництва дизельного біопалива, де задекларував намір побудувати 20 заводів з біопалива. Разом з тим в Україні є декілька компаній, що просувають інтереси зарубіжних (німецьких, австрійських) виробників, зацікавлених у продажу власних установок по виробництву біодизеля на український ринок. Сьогодні в Німеччині працюють великі заводи по виробництву біодизеля, але вони завантажені на 60% через проблеми з сировиною і для них важливо, щоб Україна залишалася її постачальником.

Тому стає зрозуміло, чому розроблений в Краматорську автоматизований модуль з виробництва біодизеля не знаходить відгуку.

Рожен О. GEANT2, або Друга спроба підключити українську науку до Європи. № 27 (656), 14-20 липня 2007. // http://www.dt.ua/3000/3100/59921/

У червні 2007 р. в Лондоні було підписано угоду про підключення мережі "УРАН" до пан'європейської науково-освітньої мережі GEANT2. Цю подію експерти оцінили як найважливіший крок до інтеграції України в інформаційний простір Європи і доступ до наукових і інформаційних ресурсів. Це дозволить через мережу "УРАН" користуватися інформаційними ресурсами GEANT2 майже 100 університетам і НДІ у 18 регіонах України, а також іншим науково-освітнім закладам, які приєднаються до мережі.

Сумніви викликає одне: п'ять років тому українські вчені вже мали можливість приєднатися до GEANT. Так, у 2002 році вчені були здивовані сенсацією: національна наука одержує інформаційний канал, який безпосередньо з'єднує нас із науковою Європою.Президент України Л.Кучма на церемонію підписання документів у Відень вилетів із майже повним складом Кабінету міністрів. Телебачення вело пряму трансляцію церемонії підписання угоди з австрійською мережею ACONet. Це був черговий жест доброї волі європейської держави - Австрія безкоштовно надавала можливість доступу українським ученим до європейської науки. Проте з такого розрекламованого і важливого заходу нічого не вийшло, через своєрідну політику "Укртелекому", який був оператором цього каналу і роздавав його науковим інститутам і університетам за лише йому зрозумілим принципом. У результаті швидкісний канал у Європу використовувався лише на 5-10 % пропускної здатності, а швидкість підключення до GEANT у кінцевого користувача була значно меншою ніж швидкість комерційного підключення. В результаті такого "використання", через два роки Україну взагалі відключили від GEANT.

Чи не слід очікувати повторення?

Мережа "Уран" булла створена у 1998 році, коли за ініціативи "КПІ" технічні університети Києва, Харкова, Дніпропетровська, Донецька, Одеси разом із НАН узялися створювати спеціальну науково-освітню мережу. Тоді гранти Європейського співтовариства, наукового комітету НАТО, компанії Cisco та державні кошти дозволили розпочати будівництво мережі. Зараз питання про існування національної науково-освітньої мережі вже не стоїть, тому що в Європі створено GEANT2, яка об'єднує понад 30 науково-освітніх мереж європейських країн і обов'язковою умовою приєднання до неї є наявність національної мережі. На базі "УРАНу" створені відповідні регіональні центри з дистанційного навчання. Зараз настав час створювати для них бази даних. Без технічних університетів - і насамперед НТУ "КПІ", який взяв на себе значні витрати, багато чого не вдалося б. Нещодавно університет зробив нове вагоме доповнення до "УРАНу" - суперкомп'ютер, інтегрований у мережу.

Зараз в НАНУ з'явилося бажання створити власну мережу. Вже побудовані канали і залучені інститути. Національна академія одержала бюджетні кошти, які направила на будівництво інформаційного каналу за маршрутом Рава-Руська - Львів - Київ - Харків. Поки що він добудований до кордону з Польщею.

Тепер, коли ми підключилися до GEANT2, важливо, що технології, з якими працюватимуть наші споживачі, вищі і сучасніші. Українські університети, НДІ підтягуватимуться до цього рівня, спираючись на єдину ідеологію, єдину систему, і це стане інтеграцією в Європу українських навчальних і наукових закладів. Слід зазначити, що науково-освітня громадськість у фаховому плані найбільше підготовлена до цього процесу. Незалежно від того, чи є певна установа членом мережі "УРАН", чи ні, ми сприятимемо тому, щоб усі національні наукові та освітні заклади користувалися можливостями GEANT2.

Плешивцева Т. В предвкушении Большого взрыва // http://www.expert.ua/articles/12/0/4177

Українські учені почали створювати масштабну комп'ютерну мережу для наукових обчислень. Це дозволить їм брати участь в найбільших світових експериментах

Епоха створення локальних комп'ютерних систем, які застарівають всього за декілька років, минає. Їй на зміну прийшла епоха грідів -світових обчислювальних мереж. Об'єднувати свої інформаційні ресурси та потужності почали фізики, біологи, медики, генетики, астрономи і астрофізики. Учені запевняють, що така ж консолідація чекає і промисловість.

За словами завідувача лабораторією грід-обчислень Інституту теоретичної фізики Є. Мартинова, без грід-інфраструктури держава не може претендувати на статус високорозвинутої. Створення власної комп'ютерної мережі почалося три роки тому і зараз вона охоплює кілька науково-дослідних інститутів країни і продовжує розширятися.

Вперше ідея про створення гріда (power grid - електрична мережа) виникла в 1997 р. в США. Створення цієї мережі обходилося набагато дешевше (її основу складають стандартні комп'ютери промислового виробництва), ніж будівництво суперкомп'ютерного центру, що складається з безлічі процесорів. Якщо Інтернет забезпечує доступ до інформації, то грід дозволяє використовувати обчислювальні ресурси комп'ютерів незалежно від їх місцезнаходження.

Через десятиліття після виникнення гріда його використання для наукових цілей набуло широкого поширення. В результаті навіть з'явився новий термін - e-science (електронна наука). Зараз Євросоюз фінансує найбільшу програму EGEE - створення грід-систем для європейської науки, в якій бере участь 90 організацій. В 2004-2006 рр. ЄС виділив на цю програму 100 млн. євро, в найближчі роки на її фінансування надійде ще 140 млн. євро.

Для обробки експериментальних даних ЦЕРНа створена світова мережа з 90 тис. комп'ютерів, включаючи 592 процесори українського грід-сегменту. Ці обчислювальні потужності використовують фізики, біологи, медики, синоптики, дослідники космосу, консорціуми Boeing і Airbus при проектуванні літаків.

У 2006 р. НАНУ прийняла концепцію розвитку гріда в нашій країні, виділивши під цю програму три мільйони гривень. Зараз у вітчизняній мережі задіяно 592 процесори, які можуть обробляти 54 терабайта інформації. Це в півтора рази перевищує потужності російського грід-сегменту. Це дозволяє нашій країні включитися в основні європейські проекти. Зараз у вітчизняній мережі щодня розв'язується близько п'ятдесяти задач, надісланих зі всього світу.

Система для обчислень повинна об'єднати всі наукові інститути України. Оскільки грід давно вийшов за межі фізики і використовується в інших науках і навіть промисловості, Україна може приєднатися до світових проектів у сфері біології, генетики, медицина, фармацевтики, астрономії, а з часом і в індустрії, бізнесі, фінансовій сфері.

Нажаль, в Україні більш активний розвиток грід-системи гальмується через дефіцит кваліфікованих кадрів. Ініціатори створення українського грід-сегменту упевнені, що розвиток такої мережі в кожній країні стає стратегічною задачею.

Трахтенберг І. Дежавю: як бути з ВАК - запитання не риторичне// Дзеркало тижня, № 24 (653), 23-29 червня 2007.

Автор публікації намагається проаналізувати необхідність діяльності української ВАК. Ця структура, яка справді не має аналогу на Заході, сьогодні ще необхідна, оскільки за нашої нинішньої ментальності, тенденцій і звичаїв, коли в науку намагаються проникнути ті, хто далекий від дослідницької діяльності, без ВАК не обійтися. Інше питання стосується того, чи має в діяльності ВАК, як і раніше, домінувати лише інспекторська функція, або поряд із нею комісія повинна займатися аналітичною науково-організаційною діяльністю? Адже саме це дасть змогу здійснювати обґрунтовану стратегію і тактику забезпечення необхідними вченими кадрами пріоритетні галузі науки, робити аналіз внеску дисертаційних робіт в розвиток зазначених галузей та прогнозувати подальшу еволюцію в цій справі.

Виправдуючи практику жорстких регламентацій, бюрократичних процедур захисту дисертацій, їх ініціатори стверджують, що формалізовані вимоги ВАК є необхідним і єдиним ефективним заходом проти несумлінних здобувачів. Однак існує і альтернативна точка зору: присудження вчених ступенів кандидатів і докторів наук має бути прерогативою спеціалізованих рад інститутів НАН України, галузевих академій наук, університетів і провідних наукових закладів міністерств і відомств. Ради можуть функціонувати як із фіксованим складом за обраними фахами, так і зі змінним складом. Відповідальність за кваліфікацію ради, рівень розгляду дисертацій, ступінь наукової вимогливості, принциповий характер дискусій, адекватність ухвалених рішень цілком покладається на відповідну установу, а також на вчених, які присуджують учений ступінь. Це і визначатиме фахову репутацію як самої ради, так і відповідної наукової установи. Спецрада самостійно присуджує вчені ступені кандидата наук і видає дипломи від імені відповідної установи. Докторські ж дисертації після захисту і позитивного рішення спеціалізованої ради мають передаватися до ВАК, яка підтверджує присвоєння здобувачеві ступеня.

На сучасному рівні розвитку науки найважливіші відкриття здійснюються на стику різних галузей знань. Однак представники ВАК дотримується іншої думки, тому здобувачі, чиї роботи виконані на такому стику, опиняються у невигідному становищі. Так, захист цих дисертацій пов'язаний із необхідністю отримувати висновок не від одного, а і від кількох експертних рад, але ВАК відмовляє їм у праві мати двох керівників. Призначення спеціалізованою радою двох керівників або консультантів вимагає звернення по спеціальний дозвіл до ВАК.

ВАК має бути не лише адміністративно-контрольною структурою, але, насамперед, науково-організаційною установою, в якій важливе місце мають посісти координаційна діяльність та аналітична функція. ВАК має бути центром консолідації вчених і акумулювання сучасних досягнень у пріоритетних науках.

Як правило, на користь думки про ліквідацію ВАК дедалі частіше висувається аргумент про приєднання Україна до Болонського процесу, якою ВАК не передбачена. Згідно з Болонською декларацією, для переходу на єдині принципи і практику потрібен період у кілька років. А тому передбачається, що не раніше ніж 2010 року буде проголошено єдиний освітній і науковий простір. Ректори деяких університетів уже оголосили про початок експерименту з упровадження такого вищого вченого ступеня, як Doctor of Philosophy- аналога ступеня кандидата наук. За їхньою логікою, має бути скасована ВАК. Очевидно, що з декларації, ухваленої в Болоньї, слід узяти лише корисне, а інше проаналізувати з позицій власного досвіду, який у головному себе виправдав.

Рожен О. Інформаційне гетто для українських учених, або Навіщо економіці знань агентство наукових новин // http://www.dt.ua/3000/3100/60310/

Стаття присвячена дослідженню науки як важливішого інститут сучасного суспільства. В межах глобалізації, що відбувається у всіх сферах життя суспільства, необхідним є реформування інформаційного вектору вітчизняної системи науки. Без інформування громадян про роль у їх житті науки, неможливо побудувати економіку знань, про яку говорять сьогодні в країні. Немає сумнівів - агентство наукових новин в Україні рано чи пізно буде створене.

Молоде покоління українців зростає у відриві від новітніх досягнень і не підозрює, яких висот в країні недавно сягала наука. Тепер в Україні немає жодної фахової газети для учених.

В Україні необхідно відродити елементарне інформування суспільства про сучасну науку і її найвищі досягнення. Напевно, це має бути створення інформаційного агентства, яке б надавало наукову інформацію в режимі on-line. Сьогодні саме воно може сприяти відродженню всього ланцюжка науково-популярних видань, оскільки за останні роки багато чого змінилося у доставці інформації - читач, найчастіше має комп'ютер і користується Інтернет. Тому наявність обновлюваної інформаційної бази дозволить вирішити багато завдань.

Найближчим аналогом такої системи може стати агентство "ІнформНаука" Росії. Його новини виходять щотижня і складаються з інформаційних повідомлень про розвиток науки на території Росії та за кордоном. У одному випуску - 10-12 повідомлень. Передплата коштує більше тис.дол. на рік.

Українське агентство пропонується зробити дещо інакше. Насамперед інформацію слід подавати в режимі on-line, щогодини, а деякі статті представляти у розширеному вигляді. Раз чи двічі на тиждень подавати статтю або інтерв'ю стосовно важливої соціальної або наукової проблеми, яка хвилює суспільство.

Важливо зазначити, що інформацію агентство братиме з таких джерел: 1) наукові новини з НАНУ і вузів України; 2) оперативні повідомлення про важливі наукові конференції, семінари, виставки з інформаційними репортажами про найцікавіші з них; 3) новини з ВР про розробку й обговорення законів про науку і вищу школу, інноваційну діяльність, фінансування науки; 4) інформація з профільних міністерств, наприклад, Мінпромполітики, Мінфіну, Міносвіти; 5) повідомлення інших агентств світу; 6) повідомлення про захист дисертацій та стисле анотування найцікавіших робіт.

Створення такого агентства дозволить широкому співтовариству за помірну плату одержувати кваліфіковану і своєчасну інформацію про події у науці, техніці, перспективні інновації. Завдяки цьому в газетах з'являться регулярні повідомлення про наукові досягнення, що підніме престиж вчених у суспільстві.

Соловьов В. Колективний менталітет Харкова // http://www.dt.ua/3000/3100/60081/

Проаналізовано спробу Центру ім. Доброва НАНУ за сприяння благодійного фонду О.Фельдмана та соціологічного Бюро статистичного аналізу в Харкові дати оцінку інвестиційно-інноваційній моделі. В основу методики покладено метод експертних оцінок впливу параметрів соціально-економічного середовища на інвестиційні ризики. Було отримано висновки близько 350 висококваліфікованих експертів із 248 показників, які характеризують соціально-економічне середовище регіону. Було встановлено, що найбільші ризики соціальних та економічних перетворень генерує в Україні політикум. Скептично оцінюють експерти перспективи розвитку законодавства як засобу підвищення довіри між партнерами по бізнесу й поліпшення практики ділової етики (23,3 бала). Метою дослідження було виявлення головних організаційно-правових шляхів переходу економіки регіону на інноваційний шлях розвитку. Найкраще в цьому аспекті справу поставлено в банках, де відносно активніше залучають учених, хоча в абсолютних величинах таке залучення оцінюється невисоко (28,8 бала). Банки так само більш активно використовують у своїй діяльності й наукові розробки. На другому місці за залученням учених до досліджень і консультацій - сфера промислового виробництва (25,2 бала). Це свідчить, що промисловість досить малосприйнятлива до науки та інновацій. Торгівля і сфера послуг, не приділяючи особливої уваги залученню до досліджень і консультацій учених (23,0 і 22,8 бала відповідно), все одно більш активно, ніж промисловий сектор, використовує наукові розробки. Це можна пояснити доволі високим у цих секторах рівнем кваліфікації базової робочої сили: торгівля - 32 бала, сфера послуг - 30,9 бала. У промисловості рівень кваліфікації базової робочої сили нижчий - 29,8 бала.

Було виявлено, що створення робочого місця, наприклад, у сфері громадського харчування або торгівлі істотно відрізняється за соціальними наслідками від створення робочого місця у сфері промислових досліджень, в інноваційній сфері. Як показує досвід розвинених країн, одне робоче місце, створене у сфері промислових досліджень, автоматично створює можливість появи семи-восьми робочих місць у сфері сервісу, послуг, посередництва.

Інновації, на жаль, не терплять політичних баталій. Недарма у США на законодавчому рівні заборонено використовувати в політичній боротьбі аргументи, пов'язані з технологічним розвитком країни.

Друга причина, яка перешкоджає реалізації в нашій державі інноваційної моделі економічного розвитку- це недовіра більшості населення до влади та інвесторів, які мають владну підтримку. Цей факт теж підтвердило дослідження. Без довіри населення неможливе розв'язання регіональних проблем, оскільки населення має "проголосувати" за інноваційний шлях розвитку вкладенням своїх коштів в організацію високотехнологічних виробництв.

Огляд світових тенденцій інноваційного розвитку

Новини. Кошкина Э. Искусственные формы жизни будут созданы через десять лет. 21.08.2007. // http://science.compulenta.ru/329768/

За словами фахівців, які зараз ведуть дослідження в цій області, протягом найближчих 3-10 років учені зможуть створити синтетичні живі організми. Дослідники вірять, що штучні форми життя, створені людиною, дозволять знайти нові способи рішення різноманітних проблем - від боротьби з хворобами до запобігання викидам в атмосферу парникових газів.

Зараз біологи, щоб одержати синтетичні організми, мають подолати три основні перешкоди: створити вмістище або клітинну мембрану, яка утримуватиме в клітці "хороші" молекули і відсіватиме "погані", розробити генетичну систему, яка змогла б контролювати функції клітки, дозволяючи їй репродукуватися і мутувати при зміні навколишнього середовища, і створити механізм метаболізму, за допомогою якого з навколишнього середовища витягуватиметься сировина, що переробляється потім організмом в енергію.

Один з лідерів у цій сфері, Джек Шостак з Гарварду, говорить, що протягом півроку ученим вдасться створити клітинну мембрану. Але експерти побоюються, що створення штучних форм життя може вийти з-під контролю. Учені вважають, що перші синтетичні організми будуть дуже слабкими, і якщо вони зможуть прожити в лабораторних умовах хоча б годину, це буде великим досягненням.

Новини. Парамонов В. Новая биобатарея работает на сахаре. 27.08.2007. // http://science.compulenta.ru/330327/

Публікація розповідає про новий вид батарей. принцип дії яких запозичений у природи. Незвичайне джерело живлення виробляє електричний струм подібно живим організмам - ферменти розщеплюють вуглеводні, внаслідок чого генерується електричний струм. Вихідна потужність досягає 50 мВт. Всі компоненти біобатареї розміщені в корпусі з рослинного пластика тому при утилізації джерело живлення не завдаватиме шкоди навколишньому середовищу. В перспективі Sony планує допрацювати конструкцію джерела живлення, підвищивши його вихідну потужність і термін служби.

Тим часом працівники Ренселерського політехнічного інституту здійснили розробку гнучкої і тонкої батареї, здатної генерувати електричний струм, використовуючи кров і піт людини. Передбачається, що в перспективі подібні батареї застосовуватимуться для живлення пристроїв, що імплантуються в тіло.

Новини. Карташев Н. Нанотрубки могут сохранять стерильность поверхности материалов. 23.08.2007. // http://science.compulenta.ru/330054/

Вчені з Єльського університету довели, що використання нанотрубок для покриття поверхні якого-небудь матеріалу може зберігати її стерильною. Раніше дослідження були спрямовані на визначення токсичності нанотрубок для людини. Проте їх результати були суперечливі і спірні та не було проведено жодної роботи по вивченню впливу нанотрубок на мікроби.

У своїй роботі дослідники використали одностінні вуглецеві нанотрубки, на які розміщували бактерії. За годину після початку експерименту 80% бактерій гинули. Ця робота має важливе значення, однак існує можливість нанесення нанотрубками значного збитку екосистемам, оскільки мікроби виконують важливу роль в їх стабільності.

Новини. Парамонов В. Швейцарские ученые разрабатывают роботов-коллективистов // http://science.compulenta.ru/308294/

Швейцарські учені продемонстрували мініатюрних роботів-колективістів, здатних взаємодіяти один з одним і обмінюватися інформацією. Дослідження здійснюються фахівцями Швейцарського федерального інституту технологій і Університету Лозанни. В роботі учені відбирали роботів, з найефективнішими показниками діяльності. Їх "геноми" потім змішувалися, що приводило до поступової еволюції роботів від покоління до покоління. В результаті були одержані колонії роботів-колективістів, що інформують один одного за допомогою голубих вогників. Крім того, деякі роботи еволюціонували в індивідуалістів, що прагнуть ввести своїх родичів в оману.

Учені вважають, що подальші дослідження допоможуть в розробці роботів і комп'ютерних систем, здатних еволюціонувати і найкращим чином підстроюватися під умови змінюваного навколишнього середовища.

Новини. Карташев Н. Возобновляемые источники энергии могут нанести вред окружающей среде. 30.06.2007. http://science.compulenta.ru/327205/

Використання альтернативних джерел енергії може призвести до виснаження природи - повідомляють дослідники з Рокфеллеровського університету в Нью-Йорку. Ці висновки засновані на результатах досліджень, згідно яких всі відновлювані джерела енергії вимагають для свого розміщення великих площ, тому вигідніше зосередитися на подальшому розвитку атомної енергетики.

За підрахунками вчених, для використання біопалива для отримання енергії в такій же кількості, яке проводить атомна електростанція потужністю 1000 МВатт, потрібна територія площею 2500 км. кв. Використання сонячної енергії вимагає 150 км. кв., а установка вітряних генераторів - 780000 км. кв.

Новини. Парамонов В. Установлен новый рекорд эффективности солнечных батарей. 01.08.2007. // http://science.compulenta.ru/327750/

Дослідники з Університету Делавера створили сонячний елемент нового типу, що має рекордний на сьогодні коефіцієнт корисної дії - 42,8 %. Нова батарея виконана на основі полікристалічного кремнію і має особливу конструкцію, що підвищує ефективність. Особливість розробки полягає в тому, що оптичній системі властива високу збірну здатність і вона може спрямовувати на елемент сонячне проміння, падаюче під різними кутами. Це позбавляє від необхідності використовувати комплексні системи стеження, що застосовуються для повороту батареї залежно від положення Сонця.

Розробникам вдалося побити минулий рекорд ефективності сонячних батарей, встановлений в грудні минулого року фахівці компанії Boeing-Spectrolab, що перетворює в електроенергію 40,7 % одержуваного сонячного світла. Дослідники з Делавера працюють в рамках програми VHESC, спонсорованої Агентством передових оборонних досліджень США, мета якої полягає в створенні сонячного елементу з коефіцієнтом корисної дії в 50 %.

Новини. Карташев Н. Найден способ транспортировать наночастицы с лекарствами по всему телу. 02.06.2007 г. // http://science.compulenta.ru/324015

Червоні клітки крові (еритроцити) можна використовувати для захисту наночасток, що використовуються для доставки медичних препаратів по всьому організму, від імунної системи. Протягом багатьох років учені намагалися використовувати наночастки як транспортні системи для медичних препаратів. Проте імунна система дуже швидко очищає кров'яний потік від них.

Для закріплення наночасток на поверхні еритроцитів учені витягнули їх з плазми, яка перешкоджають приєднанню до кров'яних кліток сторонніх частинок. Це дозволило закріпити наночастки приблизно на 40 % виділених червоних кліток.

У даний час каліфорнійські учені працюють над створенням хімічних речовин, які з більшою силою прив'яжуть наночастки до еритроцитів. Завдяки цьому дослідники сподіваються ще більше продовжити термін перебування частинок в організмі.

Скрипников С. Жадная паутина // http://www.expert.ua/articles/12/0/3883/

Віртуальний простір вторгається в реальність. А вона така: за останні роки Інтернет сильно змінився. Зараз це світ, де, за оцінками компанії Forrester Research, тільки американці минулого року витратили на покупки близько 220 млрд дол. а американські компанії вклали в рекламу майже 17 млрд дол.

Автори виділи п'ять головних ососбливостей сучасної світової мережі. Їх вплив здатний змінити Інтернет до невпізнання.

1. Світова мережа створила грандіозні за масштабами пошукові портали, але вони принесли море реклами і пошукового спаму - і Мережа перетворюється на рекламне звалище.

Компанія Google, що створила нову технологію пошуку в світовій мережі, відкрила нову модель заробітку. Замість показу настирливих рекламних картинок засновники вирішили розміщувати поряд з результатами пошуку релевантні текстові оголошення. З 2000-го по 2006 рік, оборот компанії виріс з 19 млн до 10 млрд дол., левову частку яких складає саме пошукова реклама.

На американському ринку пошукової інтернет-реклами, об'єм якого аналітики оцінюють в 7-8 млрд доларів, Google упевнено тримає монопольне положення. При цьому ринок неухильно рухається вгору. Так, корпорація Johnson & Johnson заявила, що збирається перенести частину свого рекламного бюджету (близько 250 млн доларів) в нові цифрові медіа. Експерти Zenith Optimedia передбачають, що до 2009 р. Інтернет акумулює 9 % сукупного рекламного бюджету компаній у всьому світі. Ефективність реклами в Інтернет дуже висока. За даними Forrester Research, в 2006 р. американці витратили в Інтернеті більше 35 млрд дол. Аналітики відзначають, що це дуже місткий ринок, адже онлайн-торгівля поки забезпечує в США лише 7% всіх продажів. Разом з тим онлайн-реклама не зуміла уникнути вад - фальшивих кліків і пошукового сміття.

2. Виник бум призначеного для користувача контента і в результаті з'явилися системи аналізу поведінки в Інтернеті. Так, за даними останнього дослідження компанії IDC, до 2010-му близько 70 % всієї цифрової інформації - текстів, аудіо, фото, відео - складатиме контент, створений самими користувачами.

3. Затвердилися нові технології розповсюдження контента - через файлообмінні мережі, популярність яких лякає традиційні медіаконцерни, і ті розвертають масштабні війни з піратством у Всесвітній павутині. Увагу провідних виробників контенту привертають до себе файлообмінні мережі. І невипадково: за оцінками британської компанії CacheLogic, вони генерують від 60 до 70 % всього інтернеттрафіку. Здебільшого це нелегально поширювані кінофільми і музика. Представники музичної і кіноіндустрії називають такий обмін злочином.

4. Тенденція до заміщення звичних і дорогих програм на зразок Microsoft Office безкоштовними мережними сервісами, і очолює цю тенденцію Google.

Американська преса пише про те, що Google знищіть Windows. Річ у тому, що останніми роками Google значно диверсифікував свій бізнес, і хоча основний дохід формує реклама, система постійно розвиває десятки мережевих безкоштовних додатків. Зараз в її арсеналі відразу декілька небезпечних для Microsoft послуг: настільний додаток Google Desktop з безліччю вбудованих функцій, сервіси Google Earth і Google Maps, Google Mail, Google Calendar і Google Documents. І не тільки Google рухається в цьому напрямі. Наприклад, компанія Adobe повідомила що розвиватиме веб-додатки.

5. Все більш значущим стає результат мільйонів людей у віртуальні всесвіти і одночасно - експансія віртуальних економік в реальні світи.

Бурхливий зріст Інтернет дав народження справжнім віртуальним світам. Найбільшим з них по кількості жителів є фентезі-світ компанії Blizzard. Число його користувачів сягнуло 8 млн чол. Blizzard непогано заробляє на підписці, але зараз власник Second Life несподівано змінює свій бізнес. В віртуальному світі Second Life вже діють банки, інвестиційні компанії, дві біржі, модельні агентства, магазини, свої ЗМІ, які заробляють абсолютно реальні гроші. Але важливіше інше: економіки реальних і віртуальних світів, все глибше проникають один в одного. Світовий хайтек-гигант IBM купив в Second Life декілька островів. Свої офіси розгорнули в грі Dell та American Apparel - відомий виробник одягу. Массачусетсській університет відкрив тут свої учбові класи. Компанія Starwood Hotels побудувала в Second Life прототип нового готелю.

Якщо раніше говорили і писали про глобалізацію, то тепер слід говорити про віртуалізацію реальності.