Моніторинг інноваційної діяльності в Україні

29 квітня 2007 року в Москві було підписано угоду про співробітництво між Асоцією "Приватні інвестори України" і Національною мережою бізнес-янголів "Частный капитал" (Росія). Сторони домовилися про об'єднання зусилль для організації фінансування інвестиційних проектів приватними інвесторами (бізнес-янголами) в Україні та Росії та щодо взаємної інформаційної й методологічної підтримки.

Підписання угоди відбулося під час закритої презентації інвестиціїних проектів. Російським інвесторам був представлений один з українських проектів, який переміг на Першому щорічному Конкурсі інновацій журналу "Експерт Україна" - "Виробництво нових видів інсулінових препаратів з неін'єкціоним методом введення". Проект зацікавив російських інвесторів, і вже відбулися переговори щодо умов його інвестування.

Перший віце-президент ЗАТ "ММЗ "Истил (Україна)" Ф. Сиддики взяв участь у роботі круглого столу "Науково-технічний прогрес і високі технології в Україні й у світі: галузевий аспект і в контексті вступу у ВТО", що проходив у Донецькому Інституті економіки промисловості НАН України. Його учасниками окрім адміністрації області стали представники провідних наукових інститутів, вузів, громадських організацій та найбільших підприємств регіону.

Учасники обговорювали труднощі що спіткають впровадження інновацій у виробництво вУкраїні, тоді як у розвитих країнах алгоритми просування наукових розробок уже відомі та відшліфовані. Прикладів цьому є багато. В Ірландії частка інноваційних розробок в експортованій продукції складає 99%, у США - 40%, у Японії - 30%. Україна ж продає за кордон товарів, до створення яких залучений науковий потенціал, в обсязі всего 0,5% від експорту. У світі питома вага інноваційно-активних підприємств досягає 60-70%, а у Україні лише 11%.

Цього року на інвестиційно- інноваційний розвиток у держбюджеті закладені 26 мільярдів гривень. Це значна сума, особливо враховуючи, що одна гривна, вкладена в інноваційний проект, дає віддачу в 10 -15 гривень хоча і за значний термін - до 10 років. Поки держава тільки починає рух у бік інновацій: у травні 2007 р. вирішено створити регіональні центри інноваційного розвитку.

Тим часом вітчизняних виробників витісняють навіть з багатьох секторів внутрішнього ринку інноваційної продукції, у виробництві якої лідирують закордонні країни. На думку фахівців, інновації важливі не самі по собі, а саме їх використання в реальному секторі. Сьогодні інновації найчастіше пропонуються у виді ідей, що вимагають подальшої доробки, і в цій формі вони фактично не потрібні бізнесові, тому що підприємець зацікавлений у швидкому прибутку. Це вимагає створення проміжних структур, що взяли б на себе просування інноваційного продукту до моменту його впровадження.

Новини. В Николаеве создан региональный центр инновационного развития // Украина Промышленная. 05.06.07. // http://www.ukrindustrial.com/news/index.php?newsid=142271

Стаття присвячена новоствореному в Миколаєві Чорноморському регіональному центру інвестиційно - інноваційного розвитку. Зоною його впливу будуть три області - Миколаївська, Кіровоградська та Одеська. Створення саме такого центру в Миколаєві є зваженим і виправданим кроком. Адже саме в цих областях зосереджений найбільший науковий потенціал з водного транспорту, тому саме тут буде науковий парк інноваційного розвитку пароплавства і суднобудування.

Вже сьогодні представники науковго сектору готові до співробітництва в галузі розробки дешевих видів енергії й енергозберігаючих технологій і сучасних суднобудівних проектів шляхом створення технопарків на базі НПКГ "Зоря-Машпроект" і Миколаївського університету кораблебудування.

За даними Укрінформ, вже в нинішньому році для розвитку інноваційних центрів, яких в Україні планується створити близько десяти, з держбюджету виділено близько 50 мільйонів гривень.

Новини. Украина заинтересована в создании с Россией центра по обогащению и утилизации урана. // http://www.ru.all-biz.info/news/index.php?newsid=10171

Україна з інтересом розглядає пропозицію Російської Федерації щодо створення на території Росії спільного центра зі збагачення і утилізації уранового палива.

Стратегічне партнерство між Україною і Росією в сфері енергетики розвивається успішно за такими напрямками, як забезпечення необхідними паливними ресурсами, утилізація ядерного палива, а також науково-технічне співробітництво. На нинішньому етапі обговорюється питання про можливу пайову участь України шляхом внесення фінансового внеску в створюваному Казахстаном і Росією на території РФ міжнародний центр зі збагачення, переробки й утилізації ядерного палива.

Відповідно Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті у 2007 році для надання кредитів на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів у галузях економіки, з метою забезпечення фінансової підтримки інноваційних та інвестиційних проектів і згідно Наказу йдеться про необхідність затвердити Порядок конкурсного відбору інноваційних та інвестиційних проектів для надання кредитів на їх реалізацію. Це вимагає у встановленому порядку подати наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України; підготувати проект наказу Державного агентства України з інвестицій та інновацій про затвердження складу Конкурсної комісії; забезпечити публікацію цього наказу в ЗМІ та здійснювати контроль за виконанням цього наказу.

Порядок установлює процедуру проведення конкурсного відбору інноваційних та інвестиційних проектів у галузях економіки, у першу чергу з упровадження провідних енергозберігаючих технологій та технологій з виробництва альтернативних джерел палива для надання кредитів на їх реалізацію за рахунок коштів Держбюджеті на 2007 рік(489-16). Інформація про проведення Конкурсу та його умови розміщується не пізніше ніж за 10 днів до першого засідання Конкурсної комісії у ЗМІ, зокрема в газеті "Урядовий кур'єр", і на офіційних веб-сайтах Держінвестицій та УДІК. Інноваційні та інвестиційні проекти, насамперед з впровадження передових енергозберігаючих технологій та з виробництва альтернативних джерел палива, відбираються Конкурсною комісією. Для участі в Конкурсі суб'єкти господарювання мають подати до Компанії такі документи: заявку за встановленою формою; інформаційний лист; інформаційну картку Проекту за встановленою формою; бізнес-план інвестиційного або інноваційного проекту тощо.

Передбачається першочергове кредитування проектів що отримали позитивний висновок про їх ефективність щодо впровадження провідних енергозберігаючих технологій та технологій з виробництва альтернативних джерел палива. Експертна оцінка проектів здійснюється УДІК. УДІК надає експертні оцінки щодо поданих проектів членам комісії. Члени Комісії з урахуванням експертних оцінок, підготовлених УДІК, дають оцінку кожному проекту відповідно науково-технічного, виробничого, ринкового, фінансово-економічного, соціального та екологічного критеріїв. Комісія відбирає проекти, які мають кращі показники. Відповідно до рішення Комісії оформлюється протокол, який подається на розгляд Міжвідомчій раді з питань інвестицій та інноваційного розвитку. Міжвідомча рада за результатами розгляду експертних оцінок та матеріалів, приймає рішення рекомендаційного характеру про доцільність виділення бюджетних коштів для кредитування Проектів. Рішення Комісії щодо переможців Конкурсу та обсягів їх кредитування за рахунок коштів державного бюджету приймається на закритому засіданні Комісії відкритим голосуванням більшістю голосів.

Яценко Н., Сколотяний Ю. Інноваційний розвиток: угорський досвід та українські реалії. Дзеркало тижня. № 5 (634), 10-16 лютого 2007. // http://www.dt.ua/2000/2020/55829/

Публікація присвячена зустрічі провідних учених з Угорщини та обговоренню за їх участі проблем інноваційно-інвестиційного розвитку країни. Було проведено українсько-угорський семінар на тему "Інноваційний вимір ринкових перетворень: стратегія України і досвід Угорщини". З Угорщини в роботі взяли участь представники Інституту світової економіки Угорської академії наук (УАН) та Інституту соціології УАН. Україну представляли співробітники Інституту економіки та прогнозування НАНУ.

Так, В. Геєць повідомив, що уряд, задекларувавши інвестиційно-інноваційний шлях розвитку, у 2007 році вже робить певні кроки у цьому напрямку, і триває пошук рішень, які б не просто сприяли раціональному витрачанню бюджетних коштів, але і радикально змінили стан інноваційної сфери, що є критичним. Так, не більше 10% підприємств здійснюють інноваційне оновлення виробництва, що значно менше, ніж у Європі.

Уперше за останні роки ряд міністерств та відомств вже в січні провели науково-технічні ради, визначилися з колом наукових проблем і оголосили тендери на виконання та фінансування відповідних наукових розробок. Під час дискусій було вирішено, що з 2008-го року інноваційні ініціативи мають поєднуватись з розвитком соціальної активності громадян, що дозволить відновити виробництво та збільшити доходи населення.

Формування впродовж найближчих десяти років суспільства та економіки знань - це той проект, який повинна реалізувати Україна. Серед підстав для його успіху - є те, що Україна має стратегічно важливі високі технології в аерокосмічній і транспортній сферах; ядерні технології та унікальний досвід боротьби з масштабними техногенними катастрофами. Можлива участь у світовій кооперації з нано- і біотехнологій. Усе це - інноваційна та технологічна складові проекту побудови суспільства та економіки знань. Питання в тому, які інструменти економічної політики для цього використовувати. І тут дуже корисним є досвід угорських колег.

Андраш Інотаї повідомив, що головною проблемою ринку праці Угорщини є брак висококваліфікованого персоналу. Це підкреслює важливість розвитку довгострокових освітніх програм, підготовки кваліфікованих спеціалістів. Щодо конкурентоспроможності угорської економіки, то у 90-х роках минулого століття завдяки приватизації ринкового типу і масованому припливу іноземних інвестицій країна мала очевидні переваги перед іншими країнами Центральної та Східної Європи. І сьогодні вона залишається у регіональному розрізі досить високою. Інші країни в цьому сенсі зараз тільки наздоганяють Угорщину.

Виступ В. Сіденко був присвячений ТНК і їхній ролі в інноваційно-інвестиційному процесі. Дослідник повідомив, що роль ТНК в інноваційних процесах важко переоцінити. За даними, до ТНК належать близько 77 тис. компаній та 770 тис. філій. ТНК є генератором і центральною ланкою у поширенні інновацій. За деякими даними, вони володіють більш як 80 % патентів і ліцензій на нову техніку, технології та ноу-хау. За оцінками закордонних спеціалістів, близько 75-80 % загальносвітового обсягу НДДКР здійснюється саме в рамках ТНК, а на 700 найбільших фірм світу припадає біля половини всього обсягу комерційного використання винаходів у світі.

В окремих країнах роль іноземних філій ТНК у розвитку високих технологій в обробній промисловості сягає значних цифр: у Норвегії - 48,6 %, Франції - 51,5, Канаді - 52,5, Ірландії - 95,6%.

Але Україна за цим показником все ще серйозно відстає від Угорщини, Чехії, Польщі і навіть Казахстану. Існують відмінності не лише за обсягом інвестицій, а й за загальною кількістю філій ТНК. За даними ЮНКТАД за 2004 рік, в Україні було зареєстровано 367 іноземних філій ТНК, тоді як у багатьох країнах СНД цей показник значно вищий. Ще більш разючим є порівняння з центральноєвропейськими країнами. І особливо з ЄС, де іноземних філій понад 208 тис., а материнських компаній ТНК - понад 39 тис. Відставання спостерігається і порівняно з країнами, що динамічно розвиваються: Китаєм, де 280 тис. іноземних філій, Сінгапуром (14 тис.), Малайзією (понад 15 тис.).

І. Крючкова повідомила про оцінки конкурентоспроможності економіки України. Країна, як і раніше, зберігає найнижчий рейтинг за субфактором "інституції" - 104-те місце серед 125 країн. Поряд з низькими оцінками інституційної складової України йдуть низькі оцінки її технологічної складової. Посиленню інноваційної активності підприємств заважає не лише відсутність власних коштів і брак кредитів, а й уся система стимулів та ресурсів. Це і двоїстість обліку, коли деякі витрати не включаються до витрат при визначенні оподатковуваних доходів; це і брак кваліфікованих кадрів, й інфраструктурні проблеми. Внаслідок цього Україна виявляється несприйнятливою до тих технологій, які могли б прийти в країну.

Вкрай низько оцінюються захист інтелектуальної власності та витрати компаній на науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи. У розвинених країнах, особливо в країнах із високоякісними державними інституціями (Фінляндія, Швеція, Норвегія) бізнес покриває до 60% витрат на НДР, тому бюджетна підтримка інноваційного розвитку полягає передусім у тому, щоб навести порядок з точки зору якості та ефективності бюджетних послуг, а не в тому, щоб надавати пільги окремим суб'єктам господарювання.

І.Луніна присвятила свою доповідь проблемам інноваційного розвитку України і повідомила, що держава має переорієнтуватися з фінансування поточної економічної діяльності на фінансування насамперед розвитку інфраструктури. Низькою є ефективність використання коштів з погляду економічного розвитку регіону, залучення інвестицій і створення умов для інноваційного розвитку.

Е. Ліанова повідомила, що в соціальному аспекті першою ключовою проблемою є якість робочої сили. В Україні не скоротились обсяги підготовки спеціалістів із вищою освітою, а навіть збільшились вдвічі. Але через масштабну міграцію, частка осіб з вищою освітою серед населення віком 25-35 років в Україні не тільки не зростає, а навпаки знижується. У нас на сьогодні майже 3 млн. чол., тобто близько 12-13 % працездатного населення країни, працюють за кордоном на умовах трудової міграції.

Другою проблемою є невідповідність системи підготовки кваліфікованої робочої сили запитам бізнесу. Очевидно, базою мають стати довгострокові прогнози, але прогнозів щодо потреб економіки у професійному складі робочої сили не розробляють ніде у світі. Тому потрібно шукати механізми забезпечення належного взаємозв'язку між попитом працедавця і можливостями держави вплинути на підготовку робочої сили.

Саме тому інноваційний шлях України має розглядатися не в технократичному плані, а як суспільно-політичний та соціально-економічний процес.

Из отходов - в доходы // http://rg.kiev.ua/main.php?action

Ця стаття присвячена тому, що зволікання з рішенням проблеми утилізації і переробки відходів для більшості українських мегаполісів перетворилося в реальну загрозу екологічної катастрофи. Смітники стали реальною погрозою для багатьох міст, оскільки тривалий час відходи просто вивозилися і накопичувались у відведених місцях.

У Чернігові міська влада тільки розпочала переговори з потенційними інвесторами про будівництво заводу з переробки сміття, яке вже ніде розміщувати. Більш привабливої виглядає альтернативна ідея використання смітника під Черніговом. Виявляється, що смітники можна використовувати для одержання теплової й електричної енергії. Тільки що завершилося обстеження полігона по утилізації твердих побутових відходів. Так, директор "Фантомаш" на Ривненщине А.Синозацький пропонує переробляти сміття на... нафту. Так, недавно на місцевому підприємстві була запущена експериментальна лінія. За словами раціоналізатора, їхній винахід дозволяє з відходів різних видів одержувати не тільки нафту, але і газ. Важливо, що при цьому не обов'язково сортувати їх.

Ідея використання сонячної енергії не нова. І хоча переваги такого виду одержання енергії очевидні, оригінальні технології в нашій країні поки не одержали поширення, але все більше ентузіастів переконуються в перспективності цієї справи і беруться за неї.

Приклад, у пригороді Чернігова облаштовується житловий будинок з мінімальною тепловіддачею. Вода в ньому нагріватиметься за допомогою альтернативних джерел енергії. Такий метод використання енергії дає значну економію для бюджету родини і дозволяє раціонально використовувати природні ресурси. Тому можна констатувати, що за цим методом - майбутнє.

Нещодавно обладнаний системою сонячних вакуумних колекторів, здатних виробляти теплову енергію, і черкаський готель "Росава". Для цього на даху встановлено 30 кубічних метрів вакуумних колекторів, що діють навіть коли сонце знаходиться за хмарами. Воду, нагріту за допомогою колекторів, використовують і для обігріву приміщень, що дозволяє заощаджувати на паливі. Перевага такого методу у тім, що він екологічно чистий і цілком нешкідливий. Але в Україні ця технологія тільки прокладує собі шлях, толді як за кордоном її використовують значно активніше. Тому час звернути свій погляд на найцінніший досвід, у тому числі і на державному рівні.

М. Бердичевская. ЭНЕРГЕТИКА: Море топлива / Эксперт. 14.05.07. // http://www.inno.com.ua/index.phtml?id=203&nid=219

Одеські вчені пропонують Україні використовувати практично невичерпне джерело природного газу, запаси якого на дні Чорного моря. Цим країна не тільки забезпечить себе паливом, але зможе стати найбільшим його експортером.

За словами директора науково-дослідної і впровджувальної фірми "Лед-газогидрат", проф. Одеської державної академії холоду Л. Смирнова, за рахунок ресурсів Чорного моря можливо покривати потреби країни в природному газі протягом тринадцяти сторіч. Зараз Україна споживає не набагато більше 75 млрд кубометрів газу в рік, з них лише 20 млрд добуває сама. Щоб забезпечити енергетичну незалежність країни, досить упровадити технологію видобутку метану з газогидратних родовищ. Цей практично невичерпний ресурс був виявлений відносно недавно - у другій половині минулого століття. У світі уже відомо 220 таких родовищ, прогнозні запаси яких в енергетичному еквіваленті більш ніж удвічі перевищують усі розвідані на планеті запаси вугілля, нафти і газу разом узяті.

Газогідрати - це аморфна льодоподібна маса, в якій молекула газу притягує до себе молекули води, кисню і водню. Зв'язок цей дуже міцний, і на відміну від льоду, газогідрати не розпадаються при температурах до десяти градусів вище за нуль. Цікаво, що в одному кубометрі гідрата міститься стільки замороженого Метану, що в газоподібному вигляді він займав би об'єм у 100-160 кубометрів. Газогідрати розташовуються в шельфових відкладеннях на глибині 400-500 метрів. Здобич метану з газогідратів на дні Чорного моря, дозволила б повністю задовольняти потреби України в природному газі впродовж тринадцяти сторіч. Як говорить директор Інституту газу НАНУ І. Карп, в центрі Чорного моря діє підводний грязьовий вулкан, з якого постійно спостерігається вихід метану, що пов'язаний з розкладанням газогідратів.

По оцінці експедицій Міністерства геології й Академії наук СРСР 1988-1989 рр., на дні Чорного моря зібралося до 100 трлн кубометрів газу. Причому перед північними побратимами Чорне море має величезну перевагу: оскільки воно тепле, то добувати газ тут набагато простіше.

Поки що газ з газогідратів здобувають тільки в двох місцях планети - в Західному Сибіру і на Алясці. Ці родовища - підземні, тому і технології добутку виявилися витратними, бо зайву енергію доводиться витрачати на те, щоб знизити тиск в свердловині та закачати одержаний газ в трубу. Проте ці великі витрати на здобич палива економічно виправдані. Наприклад, Месояхське родовище вже три десятки років забезпечує газом Норільськ та його численні промислові підприємства. З 1999-го активні дослідження газогидратних покладів ведуться в Японському морі - в районі підводного жолоба Нанкаї. Проблемою є те, що навіть видобутий газ випаровується ще до того, як його встигають підняти на поверхню. Виходячи з того, що сіль допомагає льоду танути, оскільки знижує температуру замерзання води, Л. Смірнов припустив, що концентрований сольовий розчин так само впливатиме на газогідрати, допомагаючи їм плавитися і віддавати метан. Дослідник спроектував цикл добутку газу з дна Чорного моря.

Минулого року Смірнов розробив бізнес-план, розрахований на п'ятнадцять років, на третьому році буде налагоджено виробництво талої води, останні одинадцять років учений відводить на здобич метану. А загальні інвестиції, необхідні для реалізації цього проекту, оцінюються порізному - від півмільярда до десятків мільярдів доларів.

Вже на першому етапі реалізації проекту його автор планує видобувати до мільярда кубометрів газу щорічно. На другому етапі передбачається збільшити газовидобуток до 40 млрд кубометрів в рік. Що стосується підтримки з боку держави, то в Державному агентстві по інвестиціях і інноваціях до проекту віднеслися прихильно, але рекомендують пошукати позабюджетні інвестиції.

Гаташ В. Харків. На біодизелі - до Європи. Дзеркало тижня. № 13 (642), 7-13 квітня 2007. // http://www.dt.ua/3000/3100/56301/

Виробництво біодизеля на основі соняшнику потужністю 10 тис. тонн на рік планують організувати в Дергачівському районі Харківської області. За словами начальника ГУ агропромислового розвитку облдержадміністрації М. Жорніка, воно має всі необхідні виробничі потужності, залізничні колії, шляхи та елеватори, тому кошти підуть в основному на переоснащення технічної бази. Перше пальне планують отримати через півтора року.

В області розробили ще кілька проектів з виробництва біопалива, розрахованих на іноземних, в основному німецьких, інвесторів. Планується використовувати і ріпак, що є основною сировиною для виробництва біодизеля в Європі. Харківські фермери вже почали вирощувати цю культуру, не чекаючи будівництва підприємств із випуску біопалива. В Україні промислового випуску біодизеля ще не налагодили, проте малі аграрні підприємства та фермери для власних потреб його вже виробляють.

Одним із найактивніших пропагандистів біопалива в Харкові є доцент НТУ "ХПІ", к. т. н. В. Семенов, що почав займатися дослідженнями в галузі альтернативного пального ще в 70-х роках. На його рахунку - понад півсотні публікацій, патенти, доповіді на наукових конференціях, посібник із виробництва й застосування біодизеля, виданий у співавторстві в Росії, власний сайт, присвячений біопаливу. Але авторськими розробками зацікавилися тільки після зростання цін на нафту і газової кризи. Кафедра двигунів внутрішнього згорання НТУ "ХПІ" отримала грант для визначення характеристик дизелів українського виробництва під час їх роботи на біопаливі та його сумішах із дизпаливом.

Зараз в Україні виробляють близько 18-20 тисяч тонн біодизеля - це крапля в морі. Згідно з державною програмою, до 2010 року його використання в нас, як і в Європі, має збільшитися до 5,75 % від загального використання пального, а до 2015 року - до 15 %. Собівартість одного літра біодизельного палива з ріпаку коливається в межах від 2,2 до 3,9 гривні й залежить від низки чинників, зокрема врожайності ріпаку, ефективності використання побічних продуктів його виробництва, вартості хімічних інгредієнтів та якості технологічного процесу.

Але є ще важливі екологічні аспекти застосування виробництва. Як засвідчили дослідження, біодизель не шкодить рослинам і тваринам, потрапивши у воду чи ґрунт. Він піддається практично повному біологічному розпаду - за місяць мікроорганізми переробляють 99% біодизеля.

Нинішній лідер із виробництва біопалива в Європі - Німеччина, що забезпечує внутрішні потреби та експортує його.

Біопальне виробляють з ріпаку й соняшнику - у Європі, із сої - у США, Африці, з каноли - у Канаді, з пальмової олії - в Індонезії, з кокосів - на Філіппінах, із гірчиці, ятрофи, сорго - в Індії, зі свинячого сала та риб'ячого жиру - у В'єтнамі, з касторової олії - у Бразилії, маїсу - у Мексиці. Перспективною сировиною вважаються також водорості, що містять олію, гігантська слонова трава, курячий і фритюрний жир, макуха овочів і фруктів, обрізки сиру... Активно удосконалює свої дизельні двигуни під біопальне і світове машинобудування. Так, "пежо", "сітроєн" і "рено" сьогодні гарантують роботу своїх моторів при використанні біопалива "B300" - це суміш 30% біодизеля і 70% дизельного палива, а "фольксваген" надає гарантії на "B100" - 100 % біодизель.

Проте в біопалива є критики як у нашій країні, так і за кордоном. Зокрема фахівці вважають, що, у зв'язку зі зростанням цін на нафту, заправляти автомобілі пальним із рослин може загрожувати бідним країнам нестачею продовольства.

Плешивцева Т., Благонравин М. Это наша волна // Эксперт. 10.04.2007. // http://www.inno.com.ua/index.phtml?id=203&nid=104

Дана стаття присвячена проблемам впровадження інноваційних технологій у галузі енергетики та ПЗ в Україні. Так, у 1994 році почалося пожвавлення на ринку хай-теку, викликане розвитком всесвітньої мережі Інтернет, яке закінчилося лавиноподібним зростанням неповернення інвестицій, вкладених в технологічні компанії. Але вже в 2004 р. бізнес активізувався в очікуванні нової хвилі інвестицій. Активізувалися венчурні бізнесмени з Бразилії, Індії, Китаю. Сьогодні інвестори готові фінансувати перспективні проекти, особливо у сфері енергетики і ПЗ в Україні. Одним з найважливіших напрямів нової хвилі венчурних проектів є попередження аварій в енергетичній сфері і мінімізація їх наслідків. Цей напрям одержав назву S.M.A.R.T. Grid (технологія самодіагностіки, аналізу і звіту). Така програма повинна захищати енергомережу від аварій і при перевантаженнях стабілізувати напругу, підраховувати спожиту електроенергію і за допомогою відеокамер стежити за станом енергетичних об'єктів.

Іншим напрямком є програмна підтримка безупинної роботи PowerLine, технології, яка дозволяє діставати доступ в Інтернет по електромережі. Зараз така послуга пропонується в США, Європі, Китаї, поступово впроваджується в Росії. Ця технологія може скласти серйозну конкуренцію традиційним видам доступу в Інтернет. Однак це вимагає ПЗ для моніторингу якості передачі даних і підтримки стабільності в електромережі.

У вітчизняних учених є унікальні технології в альтернативній енергетиці, які можуть бути конкурентоспроможніми на світовому ринку. Основні переваги, які дозволяють українським розробникам ПЗ одержати вигідні контракти за кордоном - це дешева та висококваліфікована робоча сила. Національні IT-компании мають багатий досвід програмування: більша половина компаній виконує іноземні замовлення. На думку директора центру "Софтвер-Рейтинг" В. Поліщука, Україна має всі передумови для подальшого розвитку експортоорієнтованого ПЗ.

Так, компанія "Софтвер-Рейтинг" розробила проект програми, реалізація якої припускає активну участь як самих компаній, так і держави. В результаті будуть створені десятки тис. робочих місць, а обсяг виробництва ПЗ в Україні до 2010 року збільшаться до 1 % ВВП (зараз 0,3 %), обсяг експорту - до 1,5 млрд доларів. За словами керівника компанії, в результаті реалізації такої програми країна, окрім явних фінансових і соціальних вигод, зможе одержати визнання на міжнародному ринку ПЗ.

Проте стрімке зростання оплати праці програмістів зводить нанівець одну з основних переваг наших фахівців - дешевизну робочої сили. За словами директора харківської компанії "Телесенс" Е.Рубіна, розмір заробітної плати програміста вже сягає 1,6-1,7 тис. дол. Українські компанії вже наближуються до моменту, коли вони не зможуть конкурувати за ціною продукту (в собівартості ПЗ основну частку займає заробітна платня, яка через декілька років доірвнюватиме зарплатні європейських програмістів).

Щоб претендувати на великі замовлення, українським компаніям необхідно збільшуватися. В найбільших вітчизняних фірмах, що проводять ПЗ, працюють до тисячі програмістів, що за світовими мірками надзвичайно мало. Тому наші компанії перемагають в тендерах лише тоді, як об'єднуються в консорціуми для здійснення проектів. Втім, різко збільшити чисельність програмістів неможливо: щорічно вузи випускають 32,5 тис. програмістів, професіоналізм яких не відповідає вимогам роботодавця і доводиться перенавчати молодих фахівців. Спроби асоціації IT-Ukraine вплинути на формування учбових процесів, були часткого успішними лише в декількох ВНЗ. Щоб кардинально розв'язати проблему, необхідно розробити нові стандарти навчання, які б відповідали сучасним вимогам.

Ще однією проблемою вітчизнаних компаній з розробки ПЗ є недостатній обсяг інвестицій. Американські інвестори готові вкладати гроші, але тільки при одній умові: якщо частину коштів мусить внести місцевий інвестор. Але самі українські бізнесмени не інвестують у високотехнологічні проекти. Проблемне питання для багатьох компаній - ПДВ, що відмовляється відшкодовувати податкова служба при експорті ПЗ. Через це багато українських розробників ПЗ вимушені працювати в "тіні".

Втім, розробники ПЗ сподіваються, що держава поліпшить фіскальну політику і оптимізує систему освіти.

Сташевський Є. Інфомагістраль // Дзеркало тижня. № 7 (636), 2007. // http://www.dt.ua/3000/3100/55939/

Стаття присвячена новим тенденціям в фінансовому стимулюванні наукових та інноваційних проектів. Проект має розпочатися засновниками Google, які планують зібрати 50 мільйонів доларів для фінансування програм та виплати премій в галузі медицини, подолання бідності, розроблення найбільш технологічних і екологічно чистих двигунів автомобілів. Проте не виключено, що вже найближчим часом ці кошти стимулюватимуть бурхливу інноваційну діяльність саме в тому напрямі, в якому зацікавлені основні вкладники фонду. Адже одним із привілеїв останніх буде придбання за пільговою ціною акцій компаній, створених для розробки інноваційних підходів.

Беленок О. Дідівщина в науці, побудованій за армійським принципом, № 21 (650), 2-8 червня 2007. // http://www.dt.ua/3000/3100/59474/

Нові умови функціонування науки в Україні настійно вимагають реформування організації академічної науки і присвоєння вчених ступенів. Консерватизм цієї системи дозволив у перехідний період уберегти від повальної руйнації тодішню структуру науки, зберегти кістяк наукових кадрів, але сьогодні саме він гальмує подальший її розвиток, коли від неї очікується максимальне сприяння виходу держави з кризи, побудова інноваційної економіки, інтелектуальний прорив, неможливий без поєднання досвіду старших та енергії молодих учених.

Про те, що вітчизняна наука не є інструментом модернізації суспільства, свідчать дані Всеукраїнського опитування громадської думки, проведеного Інститутом соціології Національної академії наук України у 2006 р. Тільки 37% опитаних вважають, що наука сприяє позитивним змінам у житті. 50% опитаних зазначили, що престиж професії вченого знизився. Не обізнані з науково-практичними досягненнями НАНУ 79,7% громадян України.

Незважаючи на критику, НАНУ не проводить змін, залишаючись архаїчним міністерством науки, зберігаючи ієрархічну (вертикальну) структуру управління. Відтворення і гарантії непорушності соціальних відносин і структур - ось що рухає генералами від науки. Тому реформування науки не можна доручати науковій бюрократії, якій воно не потрібне, оскільки позбавляє її влади та законних і незаконних доходів.

Основні думки, які звучали раніше у пресі з приводу реформування НАНУ, в концентрованому вигляді містяться у пропозиціях до проекту "Концепції розвитку наукової сфери України" Всеукраїнської асоціації "За європейські цінності в науці" (5.10.2006). Терміни (чотири-шість років), які відводяться на реформи, не просто назріли, а навіть спізнилися. Але нерішучість академічної номенклатури відбирає майбутнє у здібної молоді і вчених середнього віку.

Стрижнем процесу реформування НАНУ на найближчу перспективу має стати поетапне роздержавлення, фінансова і кадрова реструктуризація. Прикладні НДІ, відповідно до цієї схеми, стають АТ, а сектору фундаментальної науки може бути надана бюджетна підтримка, причому остання має стосуватися конкретних програм і напрямів наукових досліджень. Важливо, щоб кошти на дослідження розподілялися на конкурсній основі через спеціальні державні наукові фонди з урахуванням незалежної експертизи. У конкурсі на замовлення наукових досліджень мають право брати участь усі наукові колективи, незалежно від форми власності. Одні й ті самі особи не повинні бути одночасно науковими адміністраторами, експертами і безпосередніми виконавцями.

Доходи від використання власності академічних інститутів мають розподілятися між державою та інститутом. Але вже тепер важливо створити бар'єри, які перешкоджали б схемам штучного банкрутства наукових організацій і приватизації інститутів та інших матеріальних об'єктів НАНУ окремими особами.

Учений очима журналістів. Дзеркало тижня. № 21 (650), 2-8 червня 2007. // http://www.dt.ua/3000/3100/59439/

Нещодавно у Москві Британська рада організувала обговорення теми "Образ вченого - думка журналістів і суспільства".

Образ ученого в Росії, за словами професора А. Юревича, заступника директора Інституту психології РАН, сильно відрізняється в різних соціальних верствах. За опитуваннями психологів, тільки 15% пересічних громадян вважають корисною фундаментальну науку, 45 % - прикладну науку, а решта не бачать сенсу ні в тій, ні в інший. У рейтингу престижності професій учений - на одному з останніх місць.

Проте нехай самі вчені й єдині в переконанні, що наука в Росії переживає кризу, тільки 5% із них не повторили б свій вибір, якби в них була така можливість.

До ЗМІ з боку вчених маса претензій: про дослідників журналісти пишуть мало, найчастіше пропагують лженауку та взагалі погано розбираються у фундаментальних дослідженнях.

Учасники наукового кафе обговорили різницю між образом російського та західного вченого. На думку більшості, така різниця є. Можливо, це пояснюється різним походженням російської й європейської науки. Європейська наука виникла в університетах, а російська сформувалася з появою Академії наук. Перше сталося 800 років тому, а друге - лише 300.

За словами директора Джеймс Кеннеді, "набуття знань у сучасному світі можливе тільки тоді, коли суспільство і держава підтримують науку й створюють умови для її розвитку, і сьогодні виникла парадоксальна ситуація, коли країни не можуть розвиватися без висококваліфікованих кадрів, і водночас у молоді зникає інтерес до реального сектора науки".

Китай: Уряд визначився з енергозбереженням до 2010 року. / 'Ukraine Daily', 06.06.2007. // http://www.inno.com.ua/index.phtml?id=279&nid=294

Китайський уряд визначив задачі в сфері енергозбереження і зменшення шкідливих вібросів, які країна повинна виконати до 2010 р. Згідно з цією програмою, до 2010 р. енергозатрати на 10 тис. юанів ВВП повинні бути знижені приблизно на 20 відсотків у порівнянні з 2005 р., тобто З 1,22 т умовного палива до однієї тонни і нижче. Витрати води на одиницю створеної в промисловості добавленої вартості знизиться на 30 відсотків, у свою чергу викиди основних забруднюючих речовин на 10 відсотків. Зокрема, викид двоокису сірки знизиться з 25,49 млн т у 2005 р. до 22,95 млн т у 2010 р., COD - з 14,14 млн т до 12,73 млн т.

У містах не менш 70 відсотків стічних вод будуть піддаватися очищенню, понад 60 відсотків промислових твердих відходів - комплексної утилізації. Для виконання поставлених цілей вирішено обмежити будівництво об'єктів з великим енергоспоживанням і високим ризиком забруднення навколишнього середовища.

Кутик М. Украину опутают без провода // Коммерсант. 06.06.2007. // http://www.inno.com.ua/index.phtml?id=279&nid=292

Публікація повідомляє, що національна комісія регулювання зв'язку видала компаніям "Києвстар" і "Велтон. Телеком" національні ліцензії на використання радіочастотного ресурсу для розвитку бездротового доступу в Інтернет. Це дозволить компаніям до 2010 долі побудувати свої Wі-Fі-мрежі в більшості обласних центрів України.

Wі-Fі (Wіreless Fіdelіty - "бездротова надійність") - технологія бездротової передачі даних зі швидкістю до 2,4 Мбіт/сек. Застосовується там, де розгортання кабельної системи неможливо або економічно недоцільно. Технологія дозволяє користувачам переміщатися по території покриття мережі Wі-Fі без розриву з'єднання. Комісія задовольнила заявки "Киевстара" і "Велтон-Телекому" і видала їм ліцензії на використання радіочастотного ресурсу для розвитку широкополосного доступу в Інтернет у всіх областях України.

Перевага послуги Wі-Fі перед іншими технологіями полягає в тому, що користувачам не потрібно укладати ніяких договорів - Wі-Fі надається як предоплачений сервіс, достатньо купити картку або оплатити послугу за допомогою переведень грошей з рахунка мобільного телефону.

PEOPLEnet: 3G приходит в шахтёрский край. "Мобильник". 06.06.07. // http://www.inno.com.ua/index.phtml?id=279&nid=291

PEOPLEnet починає роботу в одному з найбільших промислово-господарських комплексів України - Донбасі. PEOPLEnet є першим в Україні оператором телекомунікаційних послуг нового покоління вже закінчив закінчив тестування і почав надання послуг високошвидкісного мобільного Інтернету, мобільного зв'язку, мультимедіа за унікальними тарифами в Донецьку, що відіграє важливу роль у створенні матеріально-технічної бази України й уособлює міць індустріального потенціалу країни.

PEOPLEnet - перший в Україні національний оператор зв'язку третього покоління (3G). Оператор надає послуги високошвидкісного доступу в Інтернет), голосового зв'язку, мультимедіа в Києві, Дніпропетровську, Одесі, Харкові, Львові і Сімферополю. У розвиток PEOPLEnet буде інвестовано 180 мільйонів доларів до кінця 2007 р., що дозволить операторові надати послуги у всіх обласних центрах України. Передбачається, що до кінця 2009 р. PEOPLEnet надасть послуги третього покоління для 80% населення України. PEOPLEnet продовжує активну роботу з розширення покриття мережі, пропонуючи не просто високі технології, а дійсні рішення, що здатні змінити життя мільйонів українців.

Ученые придумали каблук-трансформер / 23.05.2007. Lenta.Ru. // http://pk.kiev.ua/techno/2007/05/23/174745.html

Публікація присвячена новаціїу сфері міного взуття. Так, нещодавно у продажі з'явилася лінія жіночого взуття з каблуком, висоту якого можна регулювати. Як пише газета Lenta.Ru, зручний 2,5-сантиметровий каблук таких туфель можна перетворити в елегантну 8-сантиметрову шпильку одним рухом.

Ідея каблука-трансформера прийшла докторові Д. Ханделу 20 років тому. У результаті з'явилася взуттєва марка Camіleon Heel, під якою випускаються дев'ять моделей. Таке взуття вже продається в США і Великобританії за ціною близько 150 фунтів стерлінгів (300 доларів) за пару. На думку разробників, каблук з регульованою висотою допоможе жінкам, що ведуть активний спосіб життя, почувати себе комфортно протягом робочого дня, але при цьому виглядати елегантно.

Бердичевская М. Биотехнологии. Йогурт для несушек. Эксперт 02.04.2007. // http://www.inno.com.ua/index.phtml?id=203&nid=97

Стаття присвячена новому препарату, що був розроблений українськими вченими, який дозволяє відмовитися від використання антибіотиків в птахівництві. Цей препарат був створений співробітниками Інституту мікробіології і вірусології їм. Д. К. Заболотного Національної академії наук України. Учені з різних країн шукають формули нових препаратів, здатних замінити антиіотики. Одним з кращих пробіотиків можна вважати розробку українських учених - "Лактін-К".

У біології і медицині ера антибіотиків почалася після відкриття в 1928 р. пеніциліну англійцем О. Флемінгом. Завдяки своїй антибактеріальній дії ця група ліків завоювала неймовірну популярність. Але при тривалому вживанні їх ефективність зменшується, оскільки збудники інфекцій пристосовуються до них. Крім того, антибіотики вбивають не тільки патогенні мікроорганізми (збудники вірусних і інфекційних захворювань), але й корисні бактерії, які складають здорову мікрофлору шлунково-кишкового тракту.

Всесвітня організація охорони (ВІЗ) здоров'я виступає за повну відмову від вживання антибіотиків, натомість, найперспективнішою альтернативою є пробіотіки, створені на основі молочнокислих бактерій. Їх унікальне значення для зміцнення імунної системи ще в 1903 році відкрив знаменитий імунолог І.Мечников. В кислому молоці міститься "болгарська паличка", що є особливим штамом молочнокислих бактерій та регулює численні функції нашого організму, у тому числі і склад мікрофлори.

Ці бактерії і стали основою пробіотика "Лактін-К". Технологія виробництва "Лактіна" проста: бактерії вирощують у ферментерах (великих місткостях з живильним середовищем, наприклад, глюкозою, азотом і т. п.), потім одержану рідину згущують і висушують. Особливість лактобактерій, одержаних з мікрофлори птахів фахівцями Інституту мікробіології, в тому, що навіть у висушеному вигляді вони зберігають свою активність.

У 1993 році виробництво "Лактіна-К" було запатентовано в Росії, а в 1998 році - в Україні. У 2002 році до Інститут мікробіології з комерційною пропозицією про співпрацю звернулося ТОВ "Аллісана", яке спеціалізується на виробництві ветеринарних препаратів і білково-вітамінних добавок. У 2004 році між сторонами був укладений ліцензійний договір, за яким бізнесмени частину коштів за ліцензію виплатили відразу, а надалі розраховуватимуться відсотками від одержаного прибутку. Компанія узяла на себе всі витрати з маркетингу, реклами і налагодження виробництвав.

Зараз підприємство випускає майже тонну препарату щомісячно. Найближчим часом "Аллісана" планує вийти на ринок Росії, а потім країн Азії та Європи. Вихід на зарубіжні ринки вимагає великих вкладеннь - в маркетингові дослідження, рекламу, розширення виробничих потужностей, що потребує додаткових інвесторів.

Лімфоцити з групи ризику. Дзеркало тижня. № 9 (638), 8-16 березня 2007. // http://www.dt.ua/3000/3450/56045/

Співробітники Медичного радіологічного наукового центру РАМН пропонують проводити ранню діагностику раку щитоподібної залози, аналізуючи частоту мутантних лімфоцитів крові. Цей самий метод допоможе медикам виявляти групи ризику щодо захворювання на рак. Пошук ефективних методів ранньої діагностики пухлин підтримує Федеральне агентство з науки та інновацій.

Щитоподібна залоза дуже чутлива до іонізуючої радіації. Кількість людей, які захворіли на рак щитоподібної залози, особливо велика серед тих, хто в дитячому віці пережив чорнобильську аварію. Для ранньої діагностики раку щитоподібної залози зазвичай використовують УЗД, але не припиняються пошуки ефективніших методів. Ідеться про молекулярні маркери раку, які беруть участь у канцерогенезі. На жаль, наявні методи їх пошуку трудомісткі та дорогі і не підходять для масового використання. Проте, при злоякісній трансформації зростає частота мутацій в усіх клітинах організму. Ці мутації легко виявити шляхом спеціального імунологічного тесту, який використовували медики для пошуку мутантних лімфоцитів у крові хворих на рак щитоподібної залози.

Підвищена частота мутацій у лімфоцитах пацієнта - свідчення ризику. Але, на жаль, відсутність мутації не свідчить ні про що. Тому дослідники мають намір продовжувати пошук інших молекулярних маркерів розвитку раку. Чим більше тестів використовується, тим більше можливість виявити ризик.

Виконавець: Попадинець О.В.
(РФ у м.Харків)