Корнієнко М. Місцеві вибори: порядок змінено, проблеми залишаються // Вибори і демократія. - №3 2005. - С. 5-9.

В публікації піднято питання незавершеності конституці йної реформи започаткованї Законом України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року № 2222. Автор відмічає, що зміни у конституційному статусі центральних органів державної влади мали б неодмінно торкнутись і системи місцевого самоврядування. Крім того застосування пропорційної системи на регіональному (область) та субрегіональному (район) рівні, на думку автора, прямо входить в суперечність з природою нинішніх районних та обласних рад як органів місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ч. 4 ст. 140 Конституції України). Адже з огляду на специфіку цієї їх конституційної функції депутати районних, обласних рад до 1 жовтня 2005 року обиралися за мажоритарною виборчою системою відносної більшості за територіальними багатомандатними виборчими округами, межі яких співпадали з межами територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення даного району, а вибори депутатів обласної ради - за територіальними багатомандатними виборчими округами, межі яких мали співпадати з межами територіальних громад міст обласного значення та межами сільських районів, які таким чином виступали як своєрідні виборчі об'єднання територіальних громад сіл, селищ та міст районного значення.

Такий порядок виборів, вбачає автор, забезпечував рівні можливості територіальних громад сіл, селищ, міст на своє представництво в районній, обласній раді як органі місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси вказаних громад. Тепер таку свою можливість територіальні громади втрачають.

Іншою проблемою запровадження пропорційної системи виборів депутатів не тільки районних, обласних, а й міських рад, автор статті називає, загострення відносини між політизованою більшістю цих рад та міськими головами, які, як відомо, обираються відповідними територіальними громадами за мажоритарною системою відносної більшості та за посадою очолюють виконавчі органи рад, головують на їх засіданнях (ч. 2, ст. 141 Конституції України).

Також автор вбачає суперечність у тому, що первинним суб'єктом, основним носієм функцій і повноважень місцевого самоврядування за Конституцією України є - територіальні громади - територіальні спільноти жителів сіл, селищ, міст (частина перша статті 140), тоді як Європейська Хартія місцевого самоврядування в цій якості називає органи місцевого самоврядування - ради або збори, члени яких вільно обираються таємним голосуванням на основі прямого, рівного, загального виборчого права (стаття 3). Що стосується тих питань, які є предметом місцевого самоврядування, то згідно з Конституцією це - "питання місцевого значення", тоді як відповідно до Хартії - "істотна частка державних справ". З цього приводу, автор відзначає, що перший підхід, до розуміння природи місцевого самоврядування, передбачає, що місцеве самоврядування має здійснюватися лише на так званому "місцевому" рівні, в тих адміністративно-територіальних одиницях, які є "природними", тобто селах, селищах, містах; інший - (прихильником якого є автор статті), що місцеве самоврядування може здійснюватися на будь-якому рівні адміністративно-територіального поділу держави, в тому числі й на регіональному.

Певним кроком уперед називає автор появу законопроекта "Про внесення змін до Конституції України" № 3207-1 від 23 грудня 2005р. щодо удосконалення системи місцевого самоврядування, в якому згідно ст. 133 та 140 Основного Закону громадою визнається адміністративно-територіальна одиниця первинного рівня, до якої входять жителі одного або декількох населених пунктів та яка має визначені в установленому законом порядку межі її території, тоді як місцевим самоврядуванням - право і гарантована законом можливість жителів громад та тих органів місцевого самоврядування, які вони обирають, самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Макаренко Г. І вдосконалене законодавство таїть ризики: ["Круглий стіл" "Місцеві вибори в Україні", проведений Фондом сприяння місцевому самоврядуванню при Президентові України спільно з Конгресом місцевих і регіональних влад Ради Європи, Центральною виборчою комісією та Асоціацією міст та громад України] // Юрид. вісн. України. - 2006. - 4 - 10 берез. - С.1, 5.

Стаття присвячена аналізу ризиків проведення виборів за партійними списками до районних, обласних і міських рад, та підсумкам обговорення даного питання за круглим столом "Місцеві вибори в Україні" проведеного Фондом сприяння місцевому самоврядуванню при Президентові України спільно з Конгресом місцевих і регіональних влад Ради Європи, Центральною виборчою комісією та Асоціацією міст та громад України.

Вцілому автор статті робить висновок, що успіх проведення парламентських виборів та виборів до місцевих рад на новій законодавчій базі залежить в першу чергу від органів державної влади і місцевого самоврядування на яких лежить відповідальність за організацію виборів, та інших суб''ктів виборчого процесу, які мають брати під свій контроль дотримання прав виборців на всіх етапах виборчого процесу.

Миланко О. Чи можливо децентралізувати владу?: [Проект закону про внесення змін до Конституції України щодо удосконалення системи місцевого самоврядування (№ 3207-1), який попередньо схвалила Верховна Рада України 23 груд. 2005 р.] // Юрид. вісн. України. - 2006. - 18 - 24 берез. - С. 6, 7.

Стаття присвячена реформуванню системи місцевого самоврдування та адміністративно-територіального устрою України. Зокрема розглядаються положення проекту закону про внесення змін до Конституції України щодо вдосконалення системи місцевого самоврядування (реєстраційний № 3207-1) попередньо схвалений Верховною Радою України 23 грудня 2005 року, і направленого до Конституційного суду України для одержання висновку щодо його відповідності Конституції України.

Вцілому на запитання "чи можливо децентралізувати владу" автор відповідає ствердно, але зазначає, що подібні перетворення реальні лише за умови їх тісної координації з проведенням комплексних структурних реформ в інших сферах суспільного життя: реформи судових та правоохоронних органів, житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, освіти, пенсійного забезпечення, податкової, бюджетної сфери, тощо.

Лялюк О. Перспективи розвитку територіальної основи місцевого самоврядування в період реформування територіального устрою в Україні: [Метою цієї статті є детальний розгляд і аналіз основних напрямів і проблем реформування територіальної основи місцевого самоврядування в аспекті проекту] // Підприємництво, госп-во і право. - 2006. - № 1. - С. 74-76.

У статті автор досліджує питання вдосконалення територіальної основи організації влади на місцевому рівні в розрізі проекту закону "Про територіальний устрій України" (Урядовий кур'єр.- 2005. - 22 квітня. - стор. 10-13.), розроблений робочою групою Кабінету міністрів України і винесений на всенародне обговорювання.

Бушанський В. Чи потрібна країні федералізація? // Віче. - 2006. - № 3.

У статті автор піддає критиці ідею федералізації. За результатами історичної ретроспективи даного питання і розгляду держаних устроїв Європейських країн, автор дійшов висновку, що в Україні не спостерігається жодних ознак тих країн, що які мають федеративний державний устрій, або федерація яких обумовлюється історично.

Також автор вказує на необхідність не плутати ідею розвитку місцевого самоврядування України з темою федералізації, оскільки зміст поняття "федералізація" - політичний, його суть - статус суверенності; натомість самоврядність має економіко-соціальний зміст, її суть - забезпечення вирішення питань місцевого значення в адміністративно-територіальній одиниці.