ХФ НІСД

1.1. Аналіз показників розвитку інноваційної діяльності в Україні у 2005 р.

1.2. Приклади активізації інноваційної діяльності в Україні

1. Огляд інноваційної діяльності в Україні

1.1. Аналіз показників розвитку інноваційної діяльності в Україні у 2005 р.

- Державний комітет статистики України. Інноваційна активність промислових підприємств України у 2005 році. Експрес-доповідь від 8.02.2006 р.

- Державний комітет статистики України. Інноваційна активність промислових підприємств України у 2004 році.
Відповідно офіційним даним Держкомстату, у 2005 р. інноваційною діяльністю займали 1086 промислових підприємств або 11 % від їх загальної кількості. У попередньому році їх кількість складала 1180 або 12,3 %, у 2003 р. - відповідно 1496 та 15,1 %, що свідчить про невпинне зменшення їх числа. Протягом 2005 р. обсяг реалізації інноваційної продукції дозволив отримати 24,55 млрд грн. доходів, що склало 6,4 % від загального обсягу продукції промислового виробництва. Втім, у порівнянні з 2004 р. показник зріс на 6,55 млрд грн. або 0,8 %. В цей час у країнах з розвинутою економікою високотехнологічні галузі забезпечують 60-70 % ВВП.

Однак активність підприємств у здійсненні інновацій значно відрізнялась як за регіонами, так і за видами промислової діяльності. Найбільше підприємств, що здійснювали нововведення, розташовано у м. Києві (19,4 % загальної кількості), у Харківський (12,2 %), Донецькій (6,8 %) та Дніпропетровській (5,1 %) областях.

Протягом 2005р. інноваційну продукцію реалізовувало 981 підприємство, (у 2004 р. - 1029). Майже на кожному одинадцятому підприємстві частка інноваційної продукції в обсязі промислової становила понад 70 %, на кожному п'ятнадцятому - 50-70 %, на кожному сьомому - 25-50 %, майже на кожному п'ятому - 10-25 %, на кожному другому - до 10 %. Найбільша частка інноваційної продукції у загальному обсязі промислової продукції галузі припадає на підприємства машинобудування (18,1 %, або 9,1 млрд грн., у 2004 р. це було 18,8 %), хімічної і нафтохімічної промисловості (11,2 %, або 2,8 млрд грн.), целюлозно-паперової промисловості, видавничої справи (10,5 %, або 0,8 млрд грн.).

Розподіл інноваційно-активних підприємств за формою власності спостерігається такий: найбільш активно здійснювали нововведення казенні підприємства (майже 52 % їх кількості), ВАТ (19,3 %), корпорації (18,2 %), спільні підприємства (17,2 %), ЗАТ (16,3 %).

Нерівномірною є динаміка впровадження інновацій за видами діяльності: так, найбільш високі показники у виробництві коксу та продуктів нафтопереробки, у машинобудуванні, у хімічній і нафтохімічній промисловості та металургії та обробці.

Найрозповсюдженим напрямком інноваційної діяльності для більшості підприємств було здійснення продуктових інновацій, так за 2005 р. виробництво нових видів продукції розпочали 630 інноваційно-активних підприємств, або майже 60 % їх кількості підприємств. Було впроваджено у виробництво 3152 найменування нової продукції (це складає 79 % від рівня попереднього року), з яких 657 найменувань - машини, устаткування, апарати, прилади. Так, підприємствами м. Києва освоєно виробництво 833 інноваційних видів продукції, Тернопільської - 223 найменувань, Одеської - 214, Львівської - 183, Донецької областей - 172 найменувань. Загалом, українськими підприємствами здійснювались 1808 нових технологічних процесів, що майже на 5 % більше за рівень 2004 р. Майже кожний третій такий процес був впроваджений підприємствами м. Києва, 19,4 % - Запорізької, 6,2 % - Харківської областей. Загальна кількість реалізованих протягом року маловідходних та ресурсозберігаючих процесів становила 690, їх застосовувала майже половина всіх інноваційно-активних підприємств промисловості.

- Державний комітет статистики України.
Виконання завдань програм та державного замовлення з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності України у січні-грудні 2005 р. Експрес-доповідь від 8.02.2006 р. Аналіз щодо виконання завдань програм та державного замовлення з реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, визначених відповідним Законом України, свідчить що протягом 2005 р. у виконанні зазначених завдань, а також проектів технологічних парків, брали участь 95 підприємств та організацій України; кількість працівників, які були залучені до виконанні робіт становила 12,0 тис. осіб.

Загалом, у 2005 р. виконувалося 134 завдання (проекти) загальнодержавних та інших програм і державного замовлення, а також проектів технопарків, з яких: 22,4 % знаходилися на стадії робочого проекту, 11,2 % - виготовлення дослідного зразка, 30,6 % - впровадження у виробництво. Однак, майже 40 % завдань взагалі не виконувалися через відсутність коштів або договору.

Витрати на виконання робіт відповідно до завдань становили 518,2 млн грн., з яких профінансовано було 90,5 %, у тому числі за рахунок коштів державного бюджету - лише 3,7 %, бюджетів територій - 2,1 %, замовників України - 32,9 %, іноземних держав - 5,0 %, власних коштів - 37,6 %, інших джерел - 9,2 %.

Розподіл фінансування за пріоритетними напрямками інноваційної діяльності відбувався так: галузі машино-, приладобудування та металургії отримали 44, 6%; модернізація електростанцій, нові та відновлювальні джерела енергії та новітні ресурсозберігаючі технології - 24,9 %; хімічні галузі, виробництво нових матеріалів та розвиток біотехнологій - 12,5 %; реконструкція та будівництво транспортних систем - 10,3 %; охорона навколишнього середовища - 3,8 %, нанотехнології, мікроелектроніка, інформаційні технології та телекомунікації - 2,5 % загальних коштів. Обсяг інноваційної продукції, реалізованої в результаті виконання завдань за програмами, становив 1,7 млдр грн., що складає майже 7 % загального обсягу всієї інноваційної продукції України.

Проведення робіт з виконання завдань за програмами призвело до створення 162 нових найменувань, що становить 5,1 % загальної кількості інноваційних видів продукції.

Протягом минулого року технологічні парки України мали наступні показники діяльності: в ході реалізації завдань загальнодержавних та інших програм і державного замовлення, зі створених 113 нових технологій 56 % були розроблені технологічними парками "Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона", "Інститут монокристалів", "Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка". Вони ж розробили майже 70 % загальної кількості видів інноваційної продукції в процесі реалізації програм; так технопарк "Інститут монокристалів" створив 73 найменування, "Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона" - 25, "Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка" - 10.

***

Проведений аналіз свідчить про недостатню активність інноваційних процесів в економіці України, про їх нерівномірність як за територіальною так і галузевою ознакою. Негативні тенденції в сфері інновацій спричинені щорічним скороченням кількості інноваційно-активних підприємств, особливо в галузях машинобудування, хімії та нафтохімії та спрямуванням основної частки фінансування до низькотехнологічних галузей, тоді як найпровідні - нанотехнології, біотехнології, інформаційні технології, мікроелектроніка та телекомунікації отримують лише 3 % всіх коштів. Несприятливо на інноваційну діяльність країни впливає також нестабільне інституційно-правове забезпечення бізнес-середовища, відсутність сприятливого інвестиційного клімату, недостатня підтримка вітчизняної науки та освіти.

1.2. Приклади активізації інноваційної діяльності в Україні

Рубан О. Машины, деньги и мозги. // Эксперт від 10.11.2005.

Авторка в статті розповідає про інноваційний потенціал одного з найбільших та стратегічно важливих промислових регіонів України - Донбасу, характерною рисою якого є контраст між відсталим технологічним рівнем виробництва та високим інноваційним потенціалом наукового сектору. Так, основна частина потужностей промислового комплексу області вимагає принципово нових технологій та підходів. Завдяки зусиллям науковців, вже існують відповідні розробки, що можуть стати фундаментом для сучасних конкурентоспроможних технологій. Також, в Донецьку, з метою акумулювання інформації про провідні технології створено єдину "Базу науково - технічних проектів", до якої за рівнями технічної новизни, потрапляють спеціально розроблені для підприємств Донбасу проекти. Так, база вже нараховує 460 проектів, половина з яких була представлена обласними науковими закладами. Значна частка розробок (від 10 до 30 %), на думку вітчизняних експертів, взагалі не мають світових аналогів. В статті зроблений огляд принципово нових проектів, серед яких: оригінальна технологія виготовлення наноструктурних матеріалів, у тому числі і кераміки, що на думку фахівців, в декілька разів ефективніша за найкращі західні аналоги. Виготовлені з нового матеріалу експериментальні плунжери шахтного гідронасосу працюють на шахті п'ять років, в той час як звичайні металеві - не більше 3-х місяців. Ще одна перспективний напрямок застосування нанокераміки - так звані паливні елементи - електрохімічні джерела току нового покоління. Вони мають замінити пристрої, які працюють за рахунок горіння природних енергоносіїв. Також база містить проекти загальнорегінального масштабу. Наприклад, технологія утилізації шахтного метану передбачає використання накопиченого у вугільних шахтах газу як сировини для отримання електроенергії. Це дозволить забезпечити енергією шахти, міста та селища і зробити Донбас енергонезалежним. Крім того, запропонована технологія суттєво підвищує безпеку видобутку вугілля та зменшує забруднення атмосфери.

Окрім розробок, орієнтованих на промисловість, в Донбасі був створений ряд оригінальних інновацій. Так, була винайдена установка для діагностики початкової стадії розвитку раку молочної залози. Унікальний пристрій створили вчені Донецького фізико-технічного інституту НАН України та лікарі міської лікарні. Ще приклад - технологія ДНТУ, яка значно спрощує процес підготовки шельфових копалин нафти та газу.

Серед підприємств вже залучають інновації та розвиваються за їх рахунок, такі: Новокраматорский машинобудівний завод, хімічний концерн "Стірол", завод "Азовмаш", Єнакієвський металургічний завод, Металургійний комбінат Ілліча та ін. Нажаль, через ряд причин, серед яких і відсутність необхідної інфраструктурної підтримки, більшість проектів з "Бази" до реального виробництва не потрапляє. Так, отримані науковими закладами розробки, одразу не можуть застосовуватись у виробництві, оскільки вимагають доопрацювання, випробування та узгодження з вже наявними технологіями. За часів Радянського Союзу це робили прикладні та проектні інститути. Сьогодні в Україні залишилось близько 5 % подібних установ, а підприємства самостійно не в змозі організувати такі процеси. Як наслідок, в країні відбувається накопичення, але не застосування новацій, а оновлення та модернізація виробничого комплексу Донеччини найчастіше відбувається через залучення з закордону окремих, здебільшого застарілих та неякісних технологій.

На думку автора, вітчизняні розробки, що можуть з успіхом застосовуватись на внутрішньому та зовнішньому ринках та посилити конкурентоспроможність країни, не перетворюються на ринкові продукти через неврегульованість прав на інтелектуальну власність та відсутність механізмів її комерціалізації. Ці проблеми не є властивими лише Донецькій області, а проявляються по всій території України та не дозволяють ефективно залучати науковий потенціал для розвитку реального сектору.

Володимир Смик. Альтернативні Джерела Енергії України. Дата публікації: 17.02.2006.

Публікація присвячена такому актуальному напрямку інноваційної діяльності на світовому рівні як розробка і впровадження енергозберігаючих технологій та альтернативних джерел енергії. Розповідається, що внаслідок енергетичної кризи 1973 року цивілізовані країни світу були змушені до пошуку альтернативних джерел енергії, таких як: енергія вітру, сонця, геотермальних систем обігрівання, кондиціювання і нагрівання води без використання природного палива. Ці технології стали запорукою різкого зменшення використання газу та нафти в промисловості, комунальній і соціальній сферах. Згідно законодавства України, держава передбачає всебічне забезпечення розвитку альтернативної енергетики, впровадження наукових досягнень, підготовку кадрів у ВНЗ. Втім, цього не відбувається. Лише окремі ентузіасти здійснюють відповідні розробки та пропагандують новітні технології. Так, у 1992 р. групою львівських вчених був розроблений перший в Україні проект з видобутку дармового біогазу, що на 40-60 % складається з метану, з львівського сміттєзвалища. По даним зарубіжних досліджень, з 1 тони побутових відходів можна отримати 180-200 м³ газу, що є одним з найдешевших палив в світі. Цей газ використовують для автомобілів, опалення теплиць, приміщень, або виробництва електроенергії. Втім, попри рішення місцевої влади проект львівських вчених реалізований не був. А за цей час в США кількість подібних установок зросла з 140 до 1000, а в Європі збільшилась у 3 рази. Вилучення біогазу зі сміттєзвалищ займає 1 місце за прибутковістю серед легального бізнесу і 5-те - серед нелегального. Країни Європи і Північної Америки з кожним роком розширюють використання цієї технології, як надприбуткової і екологічно чистої.

Також, у 2003 році у Львові за кошти фізичних осіб була змонтована перша в Україні експериментальна геотермальна система обігрівання, кондиціювання і нагрівання води без використання природного палива. Агрегат невеликого розміру поєднує функції котельні, кондиціонера і бойлера. За повідомленням агентства США такі геотермальні системи є найбільш енергозберігаючими, екологічно безпечними і низько витратними з усіх існуючих, і головне, передбачають повну відмову від природного палива.

Аналіз роботи львівської демонстраційно-експериментальної геотермальної системи в опалювальний сезон 2003-2004 рр. показав, що обігрівання приміщення є у 4-5 разів дешевше ніж при використанні традиційних систем опалення і кондиціювання.

Автор робить наголос на необхідності використання українською економікою технологій, які дозволяють зменшити використання газу, вугілля, мазуту. Показники ефективності геотермальних систем переважають паливні та атомні і можуть розвиватися за рахунок самофінансування. Їх активний розвиток може стати шляхом подолання енергетичного дисбалансу української економіки та одночасно дозволить вирішити екологічні проблеми.

Никитин Л., Скрипников С. Вечеринка в стиле хайтек. // Эксперт. 2006. - № 11.- С. 56-61.

В статті автори вказують, що останнім часом досить високими темпами зростання відзначається вітчизняна ІТ-галузь, представники якої створили спільну асоціацію ІТ Ukraine. Так, у 2005 р. її членами були 27 компаній, а вже за перші місяці 2006 р. їх кількість зросла до 43. За словами директора асоціації А. Коженкіна, попередні оцінки обсягу експорту українського програмного забезпечення на світовому ринку у минулому році склали більше 200 млн дол., і цей показник відзначається тенденцією до 50-60 % щорічного зростання. Вітчизняні компанії орієнтуються насамперед на ринки США та Західної Європи, оскільки наявність висококваліфікованих кадрів робить вигідним здійснення розробок саме в Україні, а деякі закордонні компанії навіть намагаються купувати починаючі українські фірми. Втім, в статті відзначаються проблеми які гальмується більш активний розвиток української ІТ галузі, це: несприятливе митне та податкове законодавство, відсутність досконалого механізму захисту інтелектуальної власності та складнощі фінансування.

***

Незважаючи на досить величезний ресурсний, технологічний та науковий потенціал країни, загальна ситуація для інновацій залишається несприятливою. Втім, в окремих регіонах та галузях спостерігаються точки високої науково - технологічної та інноваційної активності, розвиток яких вимагає формування відповідного нормативно - правового забезпечення, сприятливого фінансового, податкового та інституційного середовища з боку держави.

1.3. Розвиток інноваційної інфраструктури

Минулий рік для України характеризувався призупиненням інноваційної діяльності у тому числі і через стрімкий занепад відповідної інфраструктури. Так, з березня 2005 року, була припинена дія законів про інноваційну діяльність, про спеціальний режим інвестиційної діяльності технологічних парків, не працювала Українська інноваційна компанія. І лише останнім часом з'явились свідчення певної активізації даної сфери: набула чинності нова редакція закону про технопарки, підготовлено законопроекти про стимулювання інноваційної діяльності, готується законопроект про державне регулювання у сфері трансферту технологій, відновила роботу Українська державна інноваційна компанія.

Благонравин М., Рубан О. Выведение технопарков из юрского периода. // Эксперт від 07.03.2006.

Стаття присвячена аналізу особливостей функціонування українських технопарків, які дійсно втілюють досягнення науки у реальне виробництво. Також розглядаються умови їх створення та причини труднощів у їх функціонуванні, що у тому числі зумовлені їх національними відмінностями. Так, класичні технопарки містять виробничу зону та науковий центр, що дозволяє сконцентрувати науковий та підприємницький потенціали, венчурний капітал та призводить до розквіту цілих галузей прикладної науки, створення та розвитку великої кількості високотехнологічних компаній. Автори вказують, що в українських технопарках виробнича зона відсутня і це змушує учасників реалізувати проекти на власних площах. До того, прийнятий у 1999 р. ВР Закон "Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків...", передбачав державну підтримку технопаркам через податкові та митні пільги, у тому числі звільнення від сплати ПДВ та мита на імпортоване устаткування, концентрацію податків на прибуток та НДС у спецфондах, кошти з яких використовувались на подальші розробки. Це дозволяло здешевити інноваційні проекти у середньому на 10 %, хоча за кордоном технопарки отримують більш суттєву державну підтримку, наприклад, основне фінансування подібних установ в Західній Європі здійснюється державою: у Великобританії - на 62 %, у Німеччині - 78 %, Франції - 74 %, Нідерландах - близько -70 %, в Бельгії - майже 100 %. Державну підтримку технопарків називають інвестиціями в технологічний розвиток країни, які повертаються розширенням національного виробництва та успішною діяльністю вітчизняних компаній на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Втім, у березні 2005 р., всі пільги для технопарків були скасовані, що призупинило діяльність технопарків. Нова редакція Закону "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності технологічних парків..." повернула технопаркам пільги, за винятком несплати ПДВ. Автори наголошують на неефективності державної підтримки інноваційної діяльності лише через мінімізацію оподаткування; як більш доцільний варіант пропонується безпосередня фінансова підтримка проектів. Так, одна з альтернатив що міститься в новій редакції закону про технопарки, передбачає компенсацію відсоткової ставки за кредитами, але може діяти з 2007 р. та за умови наявності коштів в бюджеті. Зараз же учасники технопарків залучають кредити на загальних засадах з великими труднощами через надризикованість.

Фінансування інноваційної діяльності тільки за рахунок коштів держбюджету також не є ефективним насамперед неспроможність чиновника визначити доцільність проекту. Так, Україна вже має негативний досвід: 93 % профінансованих проектів Державного інноваційного фонду були збитковими Оптимальним варіантом може бути державне фінансування інновацій за умови участі в них приватного бізнесу, який забезпечить необхідні експертизи.

На думку авторів, недостатньо висока ефективність технопарків зумовлена також самою організацією їх роботи, що визначалась насамперед науковцями, а не підприємцями. Як наслідок, технопарки відзначаються низькими показниками комерціалізації технологій, відсутністю етапу бізнес - інкубації, орієнтацію здебільшого на розробки великих науково - дослідних проектів. Це викликає необхідність формування декількох різновидів подібних установ, що мають мати статус неприбуткових організацій, володіти виробничою зоною та бізнес - інкубатором.

Також в статті мова йде про розроблені в межах українських технопарків революційні технології в медицині та інших провідних напрямках. Так, вчені одного з найвідоміших вітчизняних технопарків, Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона, разом з хірургами створили унікальну технологію високочастотного зварювання м'яких тканин людського організму. Цю сенсаційну технологію фахівці з США назвали проривом до медицини майбутнього, який може спричинити переворот у світовій хірургії. Експериментальне обладнання, виготовлене на потужностях технопарку, вже використовується в клініках Києва та Донецька. Зацікавленість в ньому виявили Японія, Корея, Китай та ін. країни. Разом з Запорізьким заводом зварювальних флюсів технопарк створив новий метод виплавки необхідних для зварювання флюсів, що дозволяє замінити половину високовартісної сировини відходами металургії та отримувати при цьому вищу якість флюсу.

Також автори відзначають, що великої популярності останнім часом набув такий різновид технопарків як інфопорт, що є компактно розмішеним комплексом, який містить наукові заклади, ВНЗ, промислові підприємства та малі фірми. Його ідею підтримала влада Харкова, де планується створити пілотний проект такої структури. Інфопорти можуть орієнтуватись на розвиток інформаційних технологій, і створюватись на базі вже існуючих на Україні центрів з великою концентрацією кваліфікованих кадрів, НДІ, ВНЗ та інноваційно - активних компаній, в таких містах як Київ, Львів, Вінниця, Севастополь та Одеса.

Кривицька Ю. Про інтелектуальний ресурс української нації. // Юридична газета від 22.12.2005.

В статті розглянуто хід та наводяться результати засідання Круглого столу на тему: "Інтелектуальний ресурс нації - основа стратегічного розвитку країни". Так, однією з пропозицій було виділення півмільярда бюджетних коштів на здешевлення кредитів, що спрямовуються на фінансування інноваційних проектів На думку учасників, це змусить вітчизняні інноваційні структури працювати з банками, які мають активно включатимуться в процес відбору інноваційних проектів. Функція держави має полягати в компенсації відсотків за надані кредити. Також, в межах проекту, було повідомлено про очікуване реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності. Так, державний Департамент інтелектуальної власності має наміри перетворити Українське агентство авторських і суміжних прав у громадську організацію.

Касьянов Г. Университетская автономия - не "корыто" для ректора. // Зеркало недели. - № 11 від 25.03.2006.

Стаття присвячена ходу здійснення експерименту щодо надання восьми українських університетів університетської автономії. Метою заходу мало бути створення моделі автономного університету та перевірка її на практиці, обговорення всіх недоліки та переваги. Як наслідок передбачалось внесення пропозицій щодо зміни в законодавстві або розробка окремого закону про університетську автономію. Відповідно пропозиції, було прохання до президента підписати розроблений наказ, що містив положення щодо розширення автономії університетів, у тому числі надання їм права на спрощену процедуру ліцензування, самостійне присвоення вчених ступенів та звань, визнання іноземних дипломів, самостійне керування бюджетними та позабюджетними коштами. Втім, а ні перша, ані друга (мінімалізована) пропозиція не отримала схвалення, що по суті гальмує реформування української системи вищої освіти, не дозволяє їй залучатися до європейських стандартів. Однак, на думку автора публікації, незважаючи на бюрократичні перешкоди експерименту, ідея автономії університетів знайшла широке схвалення у громадськості.

***

Певна активізація деяких напрямків інноваційної діяльності в Україні, вимагає вдосконалення функціонування існуючих елементів інноваційної інфраструктури (технопарки, інфопорти, кластери) та формування мережі практично неіснуючих (бізнес - інкубатори, технополіси). Їх ефективна робота, спрямована на комерціалізацію інноваційних розробок, має визначатися насамперед продуманою державною політикою, що враховує громадську думку та іноземних досвід. Також чинником активізації інноваційних процесів має виступати реформування системи вищої освіти, у тому числі у напрямку більш тісного та плідного співробітництва з науковим та бізнесовим середовищем.

1.4. Приклади щодо вирішення проблем інноваційного розвитку

Рубан О. Между инновациями и инвестициями. // Эксперт. - № 14 від 10.04.2006.- С. 60-63.

Стаття розповідає про ініціативу української громадськості, яка в особі журналу "Експерт Україна", з метою активізації інноваційної діяльності, започаткувала загальноукраїнський конкурс інновацій. Його партнерами виступають всі учасники інноваційного ринку - держава, бізнес, інвесторі та професійні керівники. Так, конкурс був підтриманий Державною агенцією України з інвестицій та інновацій, Міністерством промислової політики, декількома провідними ВНЗ країни. Мета конкурсу - полегшити контакти між розробниками перспективних ідей та комерційним сектором, що здатний втілити в життя перспетивні ідеї та розробки, перетворити на високоякісні конкурентоспроможні товари. Насамперед, конкурс спрямований на інновації, що є орієнтованими на ринок України та СНГ та передбачає наступні технологічні напрямки: IT та телекомунікації; авіакосмос та транспорт; біотехнології, медицина; металургія; нанотехнології; нові матеріали; приладобудування; хімія, нафтохімія та вуглехімія, екологія; енергетика, альтернативні джерела енергії, енерго- та ресурсозбереження. Конкурс має оцінити технологічні ідеї та розробки та вже готові технології та продукти за таким якостями: високий ступінь науково - технічної новизни, оригінальність, технічна здатність до впровадження, орієнтація на ринковий попит.

На думку авторів конкурсу, саме його проведення дозволить організувати результативні контакти попиту та пропозиції на інноваційні розробки за допомогою зустрічей авторів та спеціалістів відповідних промислових підприємств. Так, всі презентації учасників та заходи конкурсу є безкоштовними.

2. Огляд світових тенденцій інноваційного розвитку

2.1. Міжнародне інноваційне співробітництво

Благонравин М., Рубан О. Выведение технопарков из юрского периода. // Эксперт від 07.03.2006.

Також стаття повідомляє про досить активні процеси формування спільних китайсько - українських та китайсько - російських науково - технологічних парків. Так, перші китайсько - українські парки були створені у 2000 р. - у провінції Шаньдун та у 2001 р. у місті Цзинань. До роботи у цих установах залучені Національний технічний університет "КПІ", Херсонський університет та Харківський інститут шовківництва. Велику зацікавленість у спільних технопарках виявляють місцеві органи влади; так, при створенні технопарку у провінції Шаньдунь за рахунок бюджету міста було забезпечено близько 80 % проекту, а за рахунок провінції - 15. Наприклад, в минулому році в Китаї в місті Цзінань були побудовані приміщення загальною площею 128 тис.кв.м. для спільного китайсько - українского технопарку. В надсучасному комплексі створені всі умови для роботи вчених: приміщення, лабораторії з надсучасним устаткуванням, провідна телекомунікаційна інфраструктура та ін. КНР намагається залучати іноземних фахівців, визначаючи їх переваги у галузі високих технологій, та щорічно збільшує витрати на розвиток науки та техніки.

Игорь Макаров, Петр Биргер. Бум гигантских технопарков не вытеснит с рынка небольшие инновационно-технические центры - они доказали свое право на существование (ч. 1 та ч. 2) "Эксперт", Санкт-Петербург від 09.01.2006.

Публікація присвячена процесам масового створення технопарків, що відбувається в Росії, і яке ЗМІ вже назвали їх бумом. Цього року в Санкт - Петербурзі були подані заявки щодо одразу декількох великих проектів технопарків, загальний обсяг інвестицій до яких має скласти 1-1,5 млдр дол. Так, власний технопарк за підтримки місцевої влади Санкт-Петербургу має побудувати фінська фірма Technopolis, величезний проект на ділянці 45 га вже декілька років розробляє Держуніверситет телекомунікацій ім. М. А. Бонч-Бруевича, будівництво технопарку найближчим часом має розпочати некомерційне партнерство "Руссофт".

Більшість з існуючих технопарків міста установ відзначаються певними особливостямиі створення та функціонування. Так, інноваційно - технологічний центр Санкт-Петербурзького державного університету інформаційних технологій, механіки та оптики, виник лише після залучення через Фонд сприяння розвитку МП у науково - технічній сфері (Фонд Бортника) коштів у розмірі 300 тис. дол. Фахівці відзначають, що інноваційний центр має стати базою для подальшого розвитку кластеру оптичних та ІТ- технологій. Джерелами фінансування виступають власні ресурси, Фонд Бортника, міські програми та кошти підприємств - учасників. Щорічно центр залучає близько 1 млн.дол. До структури ІТЦ входять Центр трансферу технологій, Центр моделювання, Міжнародна школа менеджменту та Юридична компанія. Серед напрямків діяльності ІТЦ - насамперед, взаємодія з з реальним сектором з метою вирішення реальних технологічних, кадрових та керівницьких проблем промисловості.

Сьогодні ІТЦ має площу в 15 тис. кв. м., на якій міститься 35 компаній, що праюють в сфері ІТ та оптичних технологій. Цікавими є критерії відбору до ІТЦ, серед яких: перспективність МП, соціальне значення, участь в учбовому процесі ВНЗ та ін. Наступного року ІТ планує створити інкубатор малих компаній та центр експертизи. На думку авторів, проекту, лише наявність всіх зазначених фундаментальних елементів дозволюять побудувати досконалий технопарк.

Також, на площах зазначеного ІТЦ також міститься некомерційне партнерство "Руссофт", що поєднує шість компаній - виробників ПЗ Росії, України та Білорусі. В майбутньому ця організація планує відкрити власний технопарк, загальний обсяг інвестицій до якого може скласти 70 млн дол.. На думку президента компанії, майбутній технопарк обов'язково повинен мати такі елементи, як учбовий центр, бізнес - інкубатор, доступ до інвестицій та консалтингових послуг та наявність середніх та великих компаній.

***

Таким чином, формування технопарківських структур в Росії відбувається досить нерівномірно. Більшість з них є локальними, орієнтуються на власні університетські розробки, а деякі з них вже готові вийти на якісно новий рівень та реалізовувати, за рахунок власних потужностей, надвеликі проекти. Втім обидві моделі технопарків відзначаються як певними недоліками так і незаперечними перевагами та активно формують розгалужену інноваційну структуру країни.

2.2. Приклади інноваційних проривів за межами України

Никитин Л., Скрипников С. Вечеринка в стиле хайтек. // Эксперт. 2006. - № 11. - C.56-61.

Стаття присвячена аналізу революційних розробок у багатьох напрямках науки та техніки, що продемонструвала нещодавно щорічна виставка високих технологій CeBITE в Ганновері. Так, однією з сенсацій заходу став представлений компанією Microsoft ультрапортативний планшетний ПК, який отримав назву "Орігамі". Його вага складає лише близько кілограма, він не має клавіатури, вся інформація надходить через віртуальну клавіатуру, що з'являється на екрані, має вихід до Інтернету. Ще однією перевагою таких пристроїв є їх ціна - після масового впровадження у виробництво, "Орігамі" мають коштувати близько 500-700 $, що зробить їх привабливими для користувачів, що не можуть і не бажають придбати більш великі та дорогі ноутбуки.

Іншою хай-тек новиною виставки були моделі програвачів Blu-ray та HD DVD та відповідні диски, які на думку фахівців, невдовзі прийдуть на зміну звичайному DVD. Так, ємність Blu-ray складає 25 Гбайт та 50 Гбайт для двошарових дисків, а на одному шару HD DVD міститься 15 Гбайт, тоді як звичайний DVD - має не більше 4,7 Гбайт. Програвачі дисків нового покоління вже представлені провідними виробниками електронік: LG, NEC, Panasonik, Samsung, Sony, Toshiba. Збільшена місткість нових дисків дозволить записувати фільми у стандарті HD, що відповідає якості кінотеатру.

Ще одним з найактуальніших напрямків сучасного хай-теку є автори називають "цифровий магазин". Так, найбільший німецький роздрібний продавець Metro Group (Metro Cash&Carry), запропонував свою концепцію "магазину майбутнього", заснованого на масовому використанні технології RFID - радіочастотної ідентифікації. Всі товари у такому магазині мають спеціальну позначку у вигляді невеликого клаптику фольги з маленьким чіпом з інформацією про товар. Інформація може містити як цифровий код, так і данні про термін придатності, умовах зберігання та ін. При надходженні на склад система автоматично перевіряє, чи ті товари надійшли, які умови зберігання та термін придатності. Відповідно вантаж розподіляється по різним приміщенням складу. Основними партнерами Metro Group у цьому проекті стали: провідний розробник ERP - систем SAP, найбільший німецький оператор зв'язку T-Systems, а також IBM та Intel.

Втім, найцікавіші можливості система надає покупцям. Запропонований Metro процес купівлі виглядає так: покупець бере візок з екраном та сканує особисту картку. Візок виводить на екран список покупок на основі попередніх візитів та показує схему торгівельного залу та позначками штальт з потрібними товарами. Покупець також може піднести упаковку сканера та отримати найповнішу інформацію про товар. Ще один сюрприз чекає біля каси - відсутність касиру та непотрібність викладати товари з візка. Система сканує всі покупки, автоматично підрахує загальну суму, а гроші зніме з банківської картки. Також система може порекомендувати до обраного одягу найбільш підходящі за розміром, кольором та стилем компоненти гардеробу.

Основною проблемою впровадження вказаних RFID - технологій є їх висока вартість. Зараз ціна однієї позначки складає 10-20 центів, що не дозволяє її застосовувати для дешевих товарів. Однак, представники торгівельної мережі зазначили, що найближчим часом це буде вирішено. Так, більшість запропонованих принципів вже реалізовані у експериментальному магазині. За даними Metro Group використання технологій RFID дозволить на 20 % збільшити пропускну здатність торгівельного злу та зменшити тільки в Німеччині витрати на 8,5 млрд євро щорічно.

2.3. Новітні думки щодо тенденцій світового інноваційного розвитку

Роберт Адлер. Сферу технологій можливо чекає ера "Середніх віків".// Джерело: New Scientist, 02 липня 2005.

Незважаючи на ствердження більшості фахівців, відповідно яким, останніми десятиліттями технології розвиваються надшвидкими темпами, про що, наприклад, свідчить, модернізація чипів, досягнення в генетиці, нанотехнології, розвиток сфери телекомунікацій., фізиком з Військового повітряно-морського центру Пентагону Дж. Хюбнером, був представлений новий аналіз, згідно якому темп технічних інновацій досяг піку сторіччя тому і з того часу знижується. Вчений стверджує, що сьогоднішній глобальний темп інновацій - 7 "важливих технологічних досягнень" на мільярд чоловік в рік - відповідає рівню 1600 року. Не дивлячись на вищі стандарти освіти і фінансування науково-дослідної сфери, сьогодні людям набагато складніше розробляти нові технології. На думку Дж. Хюбнера, критичнішою точкою інновацій має стати 2024 р. Проте велика чисельність населення означає, що абсолютна кількість інновацій в рік буде вищою, ніж в Середньовіччі. "Я не передрікаю, що в 2024 році настануть Середні віки", - уточнює Хюбнер. Проте його дослідження свідчать, що сьогодні ми вже маємо 85 % економічно вигідних технологій.