Малашенко А. Полюбить радикала // Отечественные записки. - № 5 (14). - 2003.

Автор статті намагається знайти відповідь на питання: "Що робити з радикальним ісламом?" Він вважає, що радикальний іслам був завжди, але до ХХ ст. він носив внутрішньоцивілізаційний характер. Радикальний плин виникав постійно в ході боротьби між різними богословсько-юридичними школами (мазхабами), між політичними течіями, що розділяли або відкидали ці мазхаби. Філософською основою середньовічного "радикалізму" була салафійя або "чистий іслам", тобто іслам, що намагався очиститися від історичних нашарувань. Екстремальною формою салафії став ваххабизм, що виник у ХVIII ст. В даний час радикали складають найбільш активну, хоч і меншу частину мусульман. Вони роблять значний вплив на динаміку свідомості мусульманського співтовариства. "Боротьба насмерть" - неприйнятна форма відносин з радикалами. Бо вона породжує боротьбу цивілізацій.

Алексиев А. "Таблиги Джамаат": невидимый легион джихада // http//magazines.russ.ru/oz/2003/5/2003_5_38.html

Розглядається структура і методи діяльності однієї з найбільш скритних ісламських організацій суннитів "Таблігі Джамаат". Для більшості молодих мусульман першим кроком на шляху до радикалізації їх мислення стає приєднання до "Таблігі Джамаат". Цю місіонерську за формою ораганизацію нерідко іменують "прихожою фундаменталізму". Показана система фінансування організації, її зв'язок з ваххабитами та іншими політичними угрупуваннями в ісламі.

Григорьянц В. Е., Ишин А. В., Шевчук А. Г. К вопросу о государственно-конфессиональных отношениях в Украине и АРК. - Симферополь, 2004. - 52 с.

В роботі здійснено правовий аналіз державно-конфесійних відносин в Україні та Автономної Республіки Крим, розглядаються особливості міжконфесійних протиріч в Україні, проблема їх політизації. Особливу увагу приділено ситуації в мусульманському середовищі. Авторами даються конкретні пропозиції щодо профілактики релігійного радикалізму, необхідності внесення змін до законодавства, зокрема, щодо підсилення державного контролю за діяльністю релігійних громад, врахування європейського та світового досвіду взаємодії держави з традиційними конфесіями.

Мирский Г. Исламизм - третья ступень ракеты деколонизации? //Россия и мусульманский мир. - 2004. - № 6 (144). - С. 124-142.

Долі країн Третього Світу часто порівнюють з ракетою, образ якої складений якоюсь тріадою, що підсумовує етапи їх звільнення від колоніального панування: спочатку звільнення політичне, потім - економічне, і нарешті - духовне, культурне, ідеологічне. Неясність полягає не в змісті третього етапу, а в тому, що саме може зіграти роль двигуна на цьому етапі звільнення. Автор вважає, що роль третього ступеня ракети звільнення покликана зіграти найбільш динамічна і непримиренна сила антиколоніального фронту Третього Світу - радикальний політичний іслам, або ісламізм. Автор проводить термінологічний аналіз понять "ісламський радикалізм", "фундаменталізм" і "екстремізм". Він вважає, що це не синонімічні поняття і фундаменталізм як заклик повернутися до витоків віри може бути властивий будь-якій релігії. Фундаменталізм в принципі може бути в основному оборонним, але може бути і наступальним, агресивним, таким, що ставить в главу кута принцип "джихаду" (буквально - зусилля, які мусульмани повинні прикладати як для захисту своєї віри, так і для самовдосконалення). Разом з тим, шлях до тероризму ісламізму, як правило починається з фундаменталізму в головах організаторів, а не виконавців терористичних актів. Фундаменталізм - це не протест проти бідності. Бідність лише фон, живильне середовище і зручний привід для терористів. Але не варто скачуватися до протилежного, духовного, а не матеріального пояснення причин тероризму. Шукати ці причини у сфері релігії ("вікова ненависть мусульман до християн") також невірно. Автор розглядає цілі тероризму, способи міжнародної співпраці проти тероризму.

Ланда Р. Г. Политический ислам: предварительные итоги. - М., 2005.

Монографію присвячено розгляду причин політизації ісламу. Дається докладний аналіз поняття "Політичний іслам" ("ісламізм") і близьких йому понять "фундаменталізм", "інтегризм". Проведено історичний екскурс в генезис ісламо-екстремізму. Автор вважає, що перехід до ісламського радикалізму був визначений і позначений ісламською революцією 1978-1979 рр. в Ірані. Ця революція стала рубежем, за яким ісламський радикалізм вийшов за межі мусульманського світу і став обставиною світової політики. Розглянуто прояви радикального фундаменталізму і тероризму в різних регіонах сучасного мусульманського світу. Аналізуються чинники стабільності і нестабільності у відносинах Схід-Захід.

Кирюшко Н. Мусульмане в современном украинском обществе (Социологическое исследование) // http: risu.org.ua/ukr/study/religdigest/article - 26.05.2005.

Автор знайомить з результатами соціологічного дослідження "Мусульмани в українському суспільстві", котре було здійснено в 2004 р. Українським центром ісламознавства спільно з Асоціацією суспільних організацій "Арраід". Дослідження охоплює демографічні показники сучасного українського мусульманського населення, переваги в релігійному житті, правові аспекти та проблеми життедіяльності українських мусульман, соціальні орієнтації, політичні погляди і т.д. Зокрема, дослідження продемонструвало, що в середовищі українських мусульман зростає рівень розуміння необхідності налагодження діалогу з представниками інших релігій. Автор робить висновок, що, починаючи з початку 1990-х рр. XX ст., відбувається адаптація мусульманської громади до функціонування в умовах сучасної України.

Игнатенко А. Эпистемология исламского радикализма // Россия и мусульманский мир. - 2006. - № 1 (163). - С. 133-159.

Автор звертає увагу на те, що в другій половині ХХ ст. усередині ісламу як системи релігійних уявлень відбулися істотні зміни. Вони виразилися в тому, що в масовому порядку і практично у всіх зонах розповсюдження ісламу стали виникати ісламські релігійно-політичні організації і угрупування. Цей процес незавершений і в даний час. За зазначений період з'явилося не менш напівтисячі таких угрупувань. Їх дослідження в ісламознавстві часто носить европоцентристський характер, багатий міфами, характерними для світу християнської культури. Настав час свідомого звернення ісламознавства до такого методу дослідження, який автор називає неокласичним. Суть цього методу в переважно емпіричному дослідженні конкретних угрупувань, що виникають і існують в ісламі. У роботі дається докладна класифікація існуючих ісламських радикальних угрупувань. Указується на природний характер їх виникнення, пов'язаний з процесом сектантського ділення, що ніколи не припиняється в ісламі, передбаченим у відомому хадісі Пророка про 73 секти, на яки розколиться іслам. У роботі ставиться завдання відновити доксографічні дослідження радикальних угрупувань, тобто дослідження сект як природного, а не єретичного явища в ісламі.

Князев А. Ваххабизм и другие течения радикального ислама в Центральной Азии // http://ctaj.elcat.kg/tolstyi/e/e003.htm

Автор розглядає взаємодію радикальных ісламістських ідеологій з соціокультурною сферою народів та государств Центральної Азії. З точки зору О. Князєва, вагомим чинником розповсюдження ваххабізму та близьких до нього панісламістських течій є активна місіонерська діяльність громадян та організацій низки ісламських країн: в першу чергу, Туреччини, Пакістану, Саудівської Аравії. Реакційні кола в ісламських країнах, які мають фінансовий потенціал та прагнуть до політичної гегемонії, дуже часто віддають перевагу саме "силовим" методам реалізації своїх претензій, в першу чергу - тероризму. Автор доходить виснову, що екстремізм під прапором неортодоксального ісламу - яище, котре вже є фактом.