Рік діяльності нової влади. Зовнішня політика та політика безпеки // Національна безпека і оборона. - 2005, № 12. - С. 67-83. (В.О. директора воєнних програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова - М. Сунгуровський).

Аналізується діяльність нового уряду в сфері управління реформуванням Збройних Сил України та інших силових структур. Основними чинниками стримування названо відсутність системності, ефективної кадрової політики, збалансованості та координації в діяльності урядових структур.

Поляков Л. Цивільний контроль як фактор забезпечення ефективного розвитку Збройних Сил України. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Актуальні проблеми взаємодії органів державної влади з суб'єктами громадянського суспільства в контексті реалізації європейського та євроатлантичного курсу України" (17 березня 2006, м.Київ).

Підкреслено суттєвість впливу цивільного контролю на ефективність реформування та розбудови Збройних Сил України. Головним критерієм ефективності цивільного контролю над ЗС запропоновано вважати публічність тих громадських організацій, які його здійснюють.

Міжнародна конференція "Актуальні проблеми реформування сфери безпеки і оборони України" (11-12 травня 2005 р.) // Стратегічна панорама. - 2005. - № 2.

В доповідях Г. Крючкова, Б. Андресюка акцентуються такі питання:

- аналіз досягнень в оборонній сфері в умовах європейської та євроатлантичної інтеграції;

- трансформація загроз національній безпеці із зовнішніх у внутрішні;

- зв'язок розвитку демократичного цивільного контролю з розбудовою правової держави;

- імплементація Закону України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави" та інших нормативно-правових актів цієї сфери;

- узгодженість системи демократичного цивільного контролю, що діє в Україні, з європейськими та євроатлантичними стандартами.

Україна в Чорноморсько-Каспійському регіоні: поширення євроатлантичних цінностей та демократичний контроль. Матеріали міжнародної конференції (16-17 червня 2005 року, м. Київ).

У виступах Б. Парахонського, В. Гречанінова, А. Зельницького, Л. Глєбової, О.Кокошинського розглянуті питання:

- обміну досвідом між Україною, іншими країнами Чорноморсько-Каспійського регіону та розвиненими демократіями, зокрема країнами-членами НАТО, в сфері демократичного контролю над сектором безпеки та іншими сферами суспільного життя; розробки методологічного, політичного та правового підґрунтя для такого контролю;

- консолідації та координації роботи мережі центрів громадського контролю в Чорноморсько-Каспійському регіоні, уніфікації та адаптації єдиної методології для оцінки стану та динаміки розвитку процесів демократичного контролю;

- покращення розуміння ролі демократичного контролю та громадського впливу на політику в контексті загроз та викликів безпеці, свободи інформації і незалежності мас-медіа, регіонального самоврядування та інформаційної безпеки в регіоні;

- надання рекомендацій в сфері імплементації демократичного контролю державним та недержавним структурам країн Чорноморсько-Каспійського регіону.

Андресюк Б. Військова організація України: цивільний демократичний контроль // Універсам. - 2005. - № 5-6.

Як перший заступник Голови Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки та оборони, автор аналізує практичні питання впровадження демократичного цивільного контролю над Воєнною організацією, правове регулювання якого встановлене відповідним Законом України.

Автор підкреслює, що з підписанням певних міжнародних документів Україна взяла на себе зобов'язання щодо забезпечення ефективного демократичного та прозорого керівництва і здійснення контролю над своїми військовими формуваннями. Виникла потреба в правовому закріпленні демократичного контролю, законодавчому збалансуванні обсягів повноважень різних гілок влади і суспільства в цілому, створення нормативної бази для контролю з боку парламенту і громадськості.

Однак норми Закону використовуються не в повному обсязі. Верховна Рада практично відсторонена від контролю над Воєнною організацією, від можливості впливати на кадрову політику в силових структурах, не створена посада омбудсмена з питань прав військовослужбовців, функції законодавчого органу зведені до затвердження граничної чисельності ЗС.

Відсторонення Верховної Ради і громадських організацій від процесу реформування ЗС значно знижує його ефективність. Хоча в суспільстві ще немає критичної маси громадян, зацікавлених у здійсненні демократичного цивільного контролю над ЗС.

Пропонуються такі практичні заходи: підвищення ролі парламентського контролю над ЗС, затвердження програм реформування Воєнної організації разом з відповідним проектом Держбюджету, створення Білої книги про Воєнну організацію, законодавче закріплення функцій цивільних організацій, що досліджують різні аспекти діяльності Воєнної організації, як експертів і радників представників виконавчої та законодавчої влади.

Борн Г., Флурі Ф., Ланн С. та ін. Контроль та управління: актуальність парламентського контролю над сектором безпеки та його реформуванням: Зб. ст. з фундаментальних аспектів парлам. контролю над сектором безпеки. Женевський центр демократичного контролю над Збройними Силами - К.: За друга, 2005. - 179 с.

Генеральний секретар Парламентської асамблеї НАТО С.Ланн наголошує на регламентації стосунків між виконавчою владою і парламентом, між військовою і політичною сторонами у забезпеченні ефективного демократичного контролю, коли чіткість відповідальності та об'єм повноважень є вирішальними. Кінцева мета - визначення місця оборонної сфери (і військових) у суспільстві - повинна обумовлюватися силами і настроями суспільства.

На думку старшого співробітника Женевського центру демократичного контролю над Збройними Силами Г.Борна, найбільш важливими питаннями демократичного контролю над сектором безпеки є:

- політична готовність парламентаріїв - першорядна умова реформи сектора безпеки;

- досвід (компетентність) та ресурси (людські та бюджетні) парламенту;

- розподіл відповідальності між політичним і військовим керівництвом має базуватися на умові забезпечення оборонною реформою функціональних і суспільних вимог.

Аналіз парламентських повноважень і парламентських проблем при здійсненні демократичного контролю над сферою безпеки у країнах Східної Європи показує, що майже всюди він є обмеженим, некомпетентним і потребує вольових зусиль з боку парламентів.

Віце-президент Парламентської асамблеї НАТО Уїм Ф. Ван Ікелен, висвітлив широкий спектр питань: від змін у середовищі безпеки і цілей сучасної політики безпеки до прикладних питань парламентського контролю над оснащенням збройних сил. Щодо останнього, конструктивною є думка, що "роль парламентів у прийнятті рішень щодо оснащення вимагає окремої уваги... і рішення повинні базуватися на оцінці майбутніх загроз і альтернативного вибору". Значної уваги приділено міжнародному виміру парламентського контролю, взаємодії структур НАТО та ЄС в цьому форматі.

Quadrennial Defense Review Report 2006, Department of Defense, USA.

Являє собою огляд воєнної політики США за останні чотири роки та на перспективу і накреслює перспективну воєнну політику США на наступні 20 років, визначає існуючі та майбутні виклики, трансформацію ЗС США у 21-му столітті.

Мета цього огляду - переорієнтувати воєнні можливості США на боротьбу з несиметричними загрозами, при одночасному збереженні можливостей оборони проти звичайних загроз, проведення гуманітарних місій на своїй території і за кордоном, надання допомоги союзникам і партнерам США з розвитку їх власних оборонних можливостей.

Наведено уроки воєнних експериментів в Іраку і Афганістані, досвід "довгої війни" з тероризмом на Філіппінах, в Сомалі і Південній Африці.

Пріоритетом розвитку ЗС США визначено не чисельність, а їхні бойові можливості. Фокусується увага на створенні ефективних мобільних сил.