Частина 3.

ШЛЯХИ ДЕТІНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

 

Розділ 8.
легалізаціЯ малого Та середнього підприємництва (МСП) ПЕРЕХІДНИХ ЕКОНОМІК

 

8.1. Легалізація МСП: досвід Польщі

 

Юридичне визначення малого та середнього підприємництва існує у Польщі лише з 1999 р. Раніше представники різноманітних наукових сфер по-різному підходили до цієї проблеми. Після входження Польщі у Європейський Союз початкове визначення малого та середнього бізнесу набуло певної зміни. Від 2 липня 2004 р., тобто після затвердження Сеймом закону про свободу господарської діяльності, прийняті такі поняття:

─      мікропідприємцем вважається суб’єкт господарювання, який хоча б в одному з останніх двох звітних років відповідав таким характеристикам: працевлаштовував у середньому за рік менше, ніж 10 працівників, товарооборот та обсяг фінансових операцій, якого не перевищували 2 млн євро або сума активів якого не перевищувала 2 млн євро (в еквіваленті у злотих);

─      малим підприємцем вважається підприємець, який хоча б в одному з двох останніх звітних років: працевлаштовував у середньому за рік менше, ніж 50 працівників, товарооборот та обсяг фінансових операцій не перевищували 10 млн євро або сума активів якого не перевищувала 10 млн євро (в еквіваленті у злотих);

─      до категорії «середній підприємець» належать ті суб’єкти господарювання, які хоча б в одному з двох останніх звітних років: працевлаштовували у середньому за рік менше, ніж 250 працівників, товарооборот та обсяг фінансових операцій не перевищували 50 млн євро або сума активів яких не перевищувала 43 млн євро (в еквіваленті у злотих).

Разом з тим мікро-, малим чи середнім підприємством не вважаються ті економічні агенти, у яких інші підприємства, державна казна, а також підрозділи територіального самоврядування утримують 25 % і більше відсотків паїв або акцій; мають право на 25 % і більше частки прибутку; 25 % і більше голосів у Раді співвласників, на загальних зборах акціонерів або загальних зборах кооперативу.

Крім вище зазначених ознак, залежно від потреб вироблено ще й ін­ші класифікаційні характеристики. Зокрема для сплати ПДВ у 2004 р. у Польщі введено категорію «суб’єкта малого бізнесу» («małego podatnika»). Згідно зі ст. 2 закону Польщі «Про оподаткування суб’єктів малого бізнесу» від 11 березня 2004 р. до цієї категорії відносять тих суб’єктів, у яких сума доходу до оподаткування не перевищувала у минулому звітному році 800 тис. євро (в еквіваленті у злотих).

Суб’єктом малого бізнесу вважаються також маклери, підприємства, що керують довірчими фондами, агенти, замовники та ін. (за винятком комісійних магазинів), якщо сума комісійних зборів або інших винагород за виконані послуги (разом із сумою податку) не перевищувала у минулому звітному році 30 тис. євро (в еквіваленті у злотих).

Місце і роль малих та середніх підприємств в економіці Польщі. Малі та середні підприємства відіграють вагому роль в економіці Польщі. У 2004 р. у цьому секторі створено 51,5 % ВВП, у тому числі внесок малих підприємств – 44,3 % і середніх – 7,2%.* Детальні показники діяльності МСП Польщі наведено у таблицях 8.1, 8.2. та Додатку VIII-A. При цьому враховується додана вартість, створена малими і середніми підприємствами, що функціонують у тіньовій економіці. Ця частка протягом декількох останніх років залишається незмінною. Проте варто підкреслити, що у 2001-2004 рр. частка малих фірм у ВВП дещо зросла, а середніх – навпаки, зменшилася, про що свідчать дані, наведені у табл. 8.1.

Таблиця 8.1

Структура створеного внутрішнього валового продукту
 у 2001-2004 рр. залежно від величини підприємства[1]

 

Вид підприємства

2001

2002

2004

ВВП у державі загалом  

100,0

100,0

100

 у тому числі:

 малі підприємства

 

39,6

 

40,5

 

44,3

 середні підприємства

8,9

8,1

7,2

 великі підприємства

19,8

20,1

22,4

 

Малі та середні підприємства однозначно домінують і у кількісній структурі підприємств, що випливає з табл. 8.2. Варто зауважити, що до 1998 р. включно у Польщі, як уже зазначалося раніше, існувала дещо інша класифікація малих, середніх та великих підприємств (лише з огляду на кількість працюючих): мале підприємство – до 50 працюючих, середнє – 51-250 працюючих і велике – понад 250 працюючих. З першого погляду, різниця у класифікації невелика, проте це істотно змінює результати наукових досліджень.

Політика держави щодо сектору малих та середніх підприємств. Підтримка діяльності малих та середніх підприємств у Польщі є передумовою запровадження засад економічної свободи, тобто свободи вибору та здійснення господарської діяльності для всіх суб’єктів господарювання незалежно від форми власності. Варто зазначити, що ще за півроку до зміни політичного устрою у Польщі – 23 грудня 1988 р. – Сейм прийняв закон «Про господарську діяльність», який протягом наступних декількох років називали «господарською конституцією». У першому реченні цього закону наголошувалося, що «розпочати та здійснювати господарську діяльність можна і дозволено кожному на умовах рівноправності, за дотримання умов, визначених положеннями закону».

 

Таблиця 8.2

Питома вага підприємств Польщі за обсягами діяльності у 2004 р.[2]

Вид підприємства

2000

2003

2004

Загалом

1.726.073

(100,0)

1.766.073

(100,0)

1.735.424

(100,0)

у тому числі підприємства

 малі (до 49)

1.709.294

(99,0)3

1.748.775

(99,02)

1.719.615

(99,09)

 середні (50-249)

13.322

(0,77)

14.227

(0,81)

13.086

(0,75)

 великі (більше 249)

3.457

(0,2)0

3.071

(0,17)

2.723

(0,16)

 

Це означало відхід від привілейованості державного сектору і тим самим вирівнювання прав усіх суб’єктів господарювання незалежно від форми власності. З того часу суб’єктом господарювання може бути як фізична, так і юридична особа, якщо вона створена відповідно до чинного законодавства. Поняття «господарська діяльність» передбачало виробничу, будівельну, торговельну діяльність, а також надання послуг, що здійснювалися з метою отримання прибутку.

Отже, правові засади економічної свободи запроваджено ще в умовах планово-адміністративної економіки у процесі пошуку шляхів виходу з кризової ситуації внаслідок діяльності попередніх урядів. У результаті демократичних виборів до парламенту у червні 1989 р. влада в країні перейшла до представників тодішньої опозиції. Таким чином, розпочався процес трансформації економіки від державної до ринкової, що базується на принципах вільної конкуренції.

У Новій Конституції Польщі, прийнятій 2 квітня 1997 р., зазначалося: «Ринкова економіка базується на свободі господарської діяльності, приватній власності, діалозі між суб’єктами господарювання та державними інституціями і є основою економічного устрою Речі Посполитої». У той же час зазначено, що обмеження свободи господарської діяльності допускається лише законодавчим шляхом і лише з врахуванням важливості суспільного інтересу. Від цього часу відповідно до Конституції охороняється право власності та право спадковості. Відчуження власності допускається лише за суспільної необхідності та з дотриманням умови адекватності.

Вже з початку 1989 р. знято обмеження щодо кількості працівників, зайнятих у приватних фірмах. Тоді ж введено і положення, що всі господарські суб’єкти, незалежно від типу власності, на однакових правах нестимуть суспільно-правове навантаження, а також одержуватимуть рівний доступ до банківських кредитів та засобів виробництва. Економічній свободі сприяла також проста процедура дозволу на господарську діяльність й створення приватних фірм, яка зводилася до реєстрації в адміністрації міста чи гміни заяви про запис у реєстр про господарську діяльність, далі – протягом 14 днів можна було розпочати господарську діяльність. Лише на 15 видів діяльності необхідне було отримання додаткових дозволів. Це стосувалося, наприклад таких галузей, як: видобуток корисних копалин та мінералів, видобуток та обробка дорогоцінних металів та каміння; відкриття аптек; послуги з охорони осіб та власності; виробництво морського, повітряного транспорту, а також надання послуг, пов’язаних з повітряним транспортом тощо. На даний час кількість галузей обмежена до 6 (розвідка та добування корисних копалин; виробництво та торгівля вибуховими матеріалами; виробництво, переробка та розповсюдження палива і енергії; охорона осіб та власності; розповсюдження радіо– та телепрограм; повітряні перевезення).

Свобода здійснення господарської діяльності сприяла швидкому зростанню малих, у тому числі сімейних, приватних фірм в усіх галузях економіки. Відтоді держава створювала, з дотриманням принципів рівноправності та конкуренції, сприятливі умови для функціонування та розвитку мікропідприємств, а також МСП переважно через:

─     внесення змін у правові норми, що сприяють розвитку мікро-, малих і середніх підприємців, особливо у сфері одержання кредитів;

─     формування інфраструктури підтримки підприємництва та надання консальтингових послуг;

─     вирівнювання суспільно-правового навантаження на суб’єктів господарювання з різними формами власності;

─     полегшення доступу до інформації, навчання та консультації;

─     підтримку установ та організацій, що сприяють розвиткові підприємництва;

─     полегшення співпраці мікро-, малих і середніх підприємців із зарубіжними суб’єктами господарювання.

Державна підтримка сектору мікро-, малих та середніх підприємств обґрунтовується їх місцем та визначальною роллю у польській економіці після початку процесу трансформації. Зацікавлення малим та середнім підприємництвом, як наслідок запровадження економічної свободи, зростало у Польщі, особливо зі сторони влади, за сприяння ЄС. Держава почала підтримувати підприємництво, при цьому малі й середні підприємства ще до того, як вони юридично були визначені. Вже у 1992 р. у Сеймі почала діяти Комісія малих та середніх підприємств. До компетенції Комісії, серед
інших проблем, пов’язаних зі створенням відповідних правових засад для заснування, входить і розвиток МСП.

У вересні 1995 р. був створений Польський Фонд підтримки та розвитку малих і середніх підприємств. Основною метою Фонду було «створення умов розвитку для сектору МСП як важливого елементу польської економіки, що робить істотний внесок у створення національного доходу та підвищення рівня добробуту в країні». У свою чергу стратегічною метою Фонду на 1995-1999 рр. було «підвищення конкурентоспроможності польських малих і середніх підприємств до рівня, що надавав би їм можливість ефективно функціонувати на внутрішньому та зовнішньому ринках, насамперед на ринку ЄС». За ініціативою Фонду у жовтні 1995 р. створена Державна система послуг (ДСП) для малих і середніх підприємств.

Своєю чергою у листопаді 2000 р. замість Польського Фонду промоції та розвитку МСП була створена Польська агенція розвитку підприємництва (ПАРП).

Діяльність Агенції можна поділити на три блоки:

1) інформативна, консультативна та навчально-освітня діяльність;

2) надання дотацій та позик підприємцям;

3) надання дотацій суб’єктам, що здійснюють діяльність на користь економічного розвитку та збільшення зайнятості.

Відповідно до законодавства сфера діяльності Польської агенції розвитку підприємництва охоплює:

─       накопичення інформації, що стосується правових норм здійснення господарської діяльності, чинних у Польщі та ЄС, умов доступу до державних замовлень у Польщі і ЄС, а також доступу до програм фінансової допомоги; надання консультаційних послуг МСП з питань одержання державної допомоги, що надається іншими суб’єктами; сприяння обміну досвідом між підприємцями, які запроваджують інновації та здійснюють дослідну діяльність шляхом навчань, семінарів і конференцій та тренінгів; промоція переважно у спосіб організації рейтингової оцінки діяльності підприємців, що запроваджують інновації, а також інноваційні продукти;

─              створення бази даних щодо товарів і послуг, які пропонують малі й середні підприємці, а також надання можливості підприємцям використовувати інформацію такої бази;

─              фінансування дій, спрямованих на створення технологічних рішень, які дають можливість укладення торговельних угод і розрахунків електронним шляхом, а також механізмів і структур, що сприяють розвитку і поширенню «електронної» економіки;

─              запровадження державної системи послуг для малих і середніх підприємців з переліком суб’єктів, що гарантують належне надання консультаційних, навчальних, інформаційних чи фінансових послуг малим і середнім підприємцям або особам, які розпочинають господарську діяльність, чи громадським організаціям;

─              промоцію – у середовищі територіального самоврядування суб’єктів, що діють на користь економічного розвитку та підприємців – інституцій, що сприяють розвитку підприємництва, переважно кредитних та трастових компаній;

─              фінансування послуг, що надаються жінкам з метою їх професійної активізації, що визначено в угодах про використання коштів, які надходять від Європейського Союзу і не підлягають поверненню;

─              надання навчальних, дорадчих та експертних послуг суб’єктам, що розробляють або реалізують програми розвитку малих і середніх підприємств в окремих воєводствах, а також аналіз роботи та результатів таких програм;

─              надання навчальних, дорадчих та експертних послуг суб’єктам, що розробляють або реалізують програми промоції зайнятості й розвитку людських ресурсів в окремих воєводствах; фінансування заходів, спрямованих на реалізацію таких програм, які визначаються в угодах про використання коштів, що надходять від ЄС і не підлягають поверненню, а також аналіз роботи та результатів реалізації таких програм;

─              накопичення і аналіз державного та закордонного досвіду у сфері сприяння розвитку малих і середніх підприємств; стимулювання експортної діяльності; сприяння внутрішній торгівлі, регіональному розвитку, використанню нової техніки та технології; створення нових робочих місць і запобігання безробіттю, а також сприяння розвитку людського потенціалу;

─              надання державними органами підрозділам територіального самоврядування та іншим суб’єктам консультацій щодо отримання фінансових коштів від Європейського Союзу; малі й середні підприємці можуть за допомогою ПАРП використовувати кошти з 14 різних дотаційних фондів (табл. 8.3).

Скасування у 1988 р. правових обмежень на відкриття господарської діяльності фізичними особами привела до швидкого зростання кількості приватних фірм та зменшення кількості державних підприємств у результаті їх комерціалізації та приватизації. Таким чином, кількість фізичних осіб, які займалися індивідуальною господарською діяльністю, у 1995-2003 рр. зросла з 1,7 млн до 2,8 млн, тобто на 65 %, а державних підприємств – зменшилася з 4,4 млн до 1,7 млн тобто у 2,5 разу. У цей період привабливою формою здійснення господарської діяльності були також спілки торговельного права. Загальна кількість спілок у Польщі у 2004 р. зросла з 104,9 тис. у 1995 р. до 220,2 тис., тобто більше, ніж удвічі. Лібералізація ринку стала передумовою забезпечення добросовісної конкуренції, що є особливо важливим для починаючих підприємців. Одним з механізмів цього стала заборона на законодавчому рівні здійснення господарської діяльності державними службовцями.

Таблиця 8.3

Види фінансової державної допомоги

 

Перелік

Умови фінансування

 

1. Дотація на фінансування частини коштів послуг: пов’язаних з консультаціями та підвищенням кваліфікації у сфері фінансування, впровадження і вдосконалення системи управління якістю; з процедурою оцінки відповідності виробів, послуг, сировини, обладнання та приладів, контрольно-вимірювальної апаратури і кваліфікації працівників відповідним державним та міжнародним нормам, а також з процедурою оцінки відповідності виробів, визначену окремими вимогами («дотація на гарантію якості»)

До 60 % ціни нетто-послуг,

від 1 000 до 10 000 євро

 

2. Дотація на фінансування частини коштів сертифікації системи управління якістю або системи охорони праці

(«дотація на отримання сертифікату»)

До 50 % ціни нетто-послуг, але якщо вона не перевищує:

10 000 зл. – у разі однієї системи управління,

15 000 зл. – у разі одночасної сертифікації більше, ніж однієї системи управління

 

3. Дотація на фінансування частини коштів: послуг, що мають на меті стимулювання виробництва інноваційних програмних продуктів, консалтингових послуг, метою яких є управлінська допомога переважно з використанням інформаційних технологій; навчання персоналу відповідального за дії, пов’язані з вдосконаленням продуктів або управлінською допомогою («дотація на доступ до інноваційних послуг»)

До 60 % ціни нетто-послуг, але не більше, ніж 15 000 євро

 

4. Дотація на фінансування частини коштів консультаційних послуг, пов’язаних з отриманням коштів для фінансування господарської діяльності, яке полягає переважно у випуску акцій, залучені коштів підприємців та фізичних осіб і подальший обіг цих акцій на фондовому ринку («дотація на отримання фінансування»)

До 60 % ціни нетто-послуг, але не більше, ніж 15 000 євро

 

5. Дотація на фінансування частини коштів: консультаційних і навчальних послуг пов’язаних з підготовкою плану розвитку підприємства, з використанням сучасних технологій, пристроїв або організаційних рішень, а також інвестицій, передбачених цим планом («дотація на розвиток і модернізацію»)

До 60% ціни нетто-послуг, але не більше, ніж 10 000 євро, а у випадку інвестицій – до 25 % коштів нетто інвестицій, у межах від 30 000 до 100 000 євро

 

6. Дотації на фінансування частини коштів навчальних і консультаційних послуг у сфері відкриття і управління підприємством для малого та середнього підприємця, який лише планує здійснювати господарську діяльність, що полягає у: виробництві товарів чи послуг нових для польського ринку або значно кращих від вже існуючих на цьому ринку;

впровадженні технологій, які ще не використовувалися у Польщі

(«дотація на здійснення інноваційної діяльності»)

До 30 000 євро, але не більше, ніж 90 % ціни послуг у першому випадку, і 60 % – у другому

 

 

7. Дотація на фінансування частини коштів інвестицій, пов’язаних з інноваційною діяльністю, про яку йшлося у п.6 («дотація на інвестиції у сфері інвестиційної діяльності»)

До 50 % коштів нетто-інвестицій, у межах від 5 000 до 75 000 євро

 

8. Дотація на фінансування частини коштів консультаційних послуг, пов’язаних з підготовкою пропозиції на реалізацію державного замовлення для малих і середніх підприємців у процесі добросовісної конкуренції на ринку державних замовлень («дотація на спільну пропозицію»)

До 50 %ціни нетто-послуг, але не більше, ніж 10 000 зл. – якщо державне замовлення робить суб’єкт з місцезнаходженням у Польщі, і не більше, ніж 20 000 зл. – якщо замовлення робить суб’єкт з місцезнаходженням поза межами Польщі

 

9. Дотація на фінансування частини коштів консультаційних послуг, пов’язаних з об’єднанням одного малого підприємства з іншим МСП («дотація на консолідацію»)

До 50 % ціни нетто-послуг, але не більше, ніж 60 000 зл.

 

 

10. Дотація на фінансування частини коштів консультаційних послуг. Участь у міжнародному ярмарку, розробка і проведення промоції продукту у закордонних медіумах, участь у закордонних торгових місіях, пов’язаних з розвитком експорту («дотація на розвиток експорту»)

До 50 % коштів нетто, але не більше, ніж 50 000 зл. у календарному році

 

11. Дотація на фінансування частини коштів консультаційних послуг, спрямованих на покращення умов безпеки життєдіяльності (БЖД) («дотація на консультації у сфері БЖД»)

До 60 % ціни нетто-послуг, але не більше, ніж 4 000 євро

 

12. Дотація на фінансування частини коштів на закупівлю обладнання та пристроїв, необхідних для забезпечення належних умов БЖД(«дотація на оснащення в сфері БЖД»)

До 25 % коштів нетто-закупок, але не менше, ніж 2 000 і не більше, ніж 50 000 євро

 

13. Дотація для товариств, кооперативів або спілок, членами яких є МСП, а також предметом діяльності яких є маркетинг, посередництво у продажі товарів або послуг, вироблених цими членами, або купівля виключно на користь учасників, на розвиток їх діяльності («дотація на спільні заходи»)

1) До 50 % ціни нетто-послуг, але не більше, ніж 50 000 зл. –на послуги, пов’язані з підготовкою плану розвитку діяльності;

2) до 25 % коштів нетто-інвестицій, передбачених у плані, але не більше, ніж 100 000 зл.;

3) до 50 % коштів нетто від участі у ярмарках і виставках, але не більше, ніж 20 000 зл.

 

14. Позика на фінансування частини коштів у сфері інноваційної діяльності, на впровадження результатів науково-дослідних робіт; придбання державних та закордонних ліцензій, тобто отримання допуску на використання наукових і технічних рішень, а також виробничого досвіду; придбання і монтаж машин або обладнання для будівництва, розширення і модернізації будинків або обладнання, необхідного для запровадження інновацій («позика на інновацію»)

До 75% коштів нетто-заходів, але не більше, ніж 2 000.000 зл. на період до 6 років

 

До цих категорій осіб віднесено: працівників державних установ, які обіймають керівні посади; працівників Державної Ревізійної Комісії, регіональних лічильних комісій; членів адміністрації гмін; працівників державних банків, одноособових спілок державної казни, а також спілок, у яких частка державної казни перевищує 50 % капіталу підприємства або 50 % кількості акцій; працівників державних підприємств, які обіймають посади директора, його заступника чи головного бухгалтера.

Наведені вище особи не можуть також членами правління, контролюючих рад або ревізійних комісій спілок торговельного права, не можуть працювати чи виконувати інші обов’язки у спілках торговельного права, що могло б викликати підозру в необ’єктивності або особистій зацікавленості. Чиновники не можуть також здійснювати господарську діяльність з метою одержання прибутку і разом з іншими особами, а також керувати такою діяльністю чи бути представником або уповноваженим до здійснення такої діяльності. Це має запобігати зловживанням ринковою свободою осіб, які виконують державні функції у приватних інтересах.

Лібералізація господарської діяльності забезпечується численними регуляторними діями. Механізм відкриття приватної фірми достатньо простий, але надалі необхідно дотримуватися багатьох норм та стандартів не лише польських, але й європейських. Діяльність підприємців також ускладнюють різного роду зовнішні перевірки, особливо це стосується малих підприємців. На сьогодні їх діяльність перебуває під наглядом понад 30 контролюючих інституцій (Державна санітарна інспекція, Казначейство, Державна інспекція праці, Фонд соціального страхування, Управління прав захисту споживачів та забезпечення добросовісної конкуренції, Державна ревізійна комісія, Митна Інспекція тощо). Тому у Законі про підприємництво, що набув чинності у 2004 р., зазначено, що не можна одночасно розпочинати та здійснювати більше однієї перевірки діяльності підприємця. У випадку, коли у підприємця вже відбувається контрольна перевірка, контролюючий орган має обумовити з підприємцем інший термін перевірки. Варто також зазначити, що згідно з цим законом введено обмеження на тривалість перевірки в одного підприємця. Таким чином, тривалість усіх перевірок в одного підприємця за один календарний рік не може перевищувати чотири тижні – у суб’єкта господарювання малого і середнього бізнесу та 8 тижнів –  у великих підприємств.

Загалом про рівень використання економічної свободи можна мати уяву, виходячи з коефіцієнта професійної активності населення. Він визначається як процентне співвідношення професійно активного населення (усі офіційно зайняті особи віком від 15 років і більше) до загальної кількості населення від 15 років і більше. У ІІІ кварталі 2004 р. цей показник становив 54,8 %, причому серед мужчин – 62,4 %, а серед жінок – 48,0 %. Своєю чергою у містах коефіцієнт професійної активності становив 54,0 %, а в сільській місцевості 56,2 %. Найвищий коефіцієнт професійної активності є характерним для населення віком 35-44 роки становить – 88,0%.

Трансформація політичного устрою у Польщі призвела до радикальних змін у сфері працевлаштування, особливо з огляду на форму власності підприємств. На даний час більше, ніж 70 % працюючих припадає на приватний сектор, про що свідчать дані, наведені у таблиці 8.4.

Чисельні дослідження підтверджують, що найбільше стають банкротами підприємства після першого року діяльності. «Виживання» новостворених підприємств є істотною проблемою. У цей період згортають свою діяльність близько 40 % фірм. Серед них у середньому близько 5 % не розпочинає господарську діяльність, незважаючи на офіційну реєстрацію фірми. Своєю чергою 75% фірм остаточно припиняє свою діяльність, а решта 20 % припускають можливість знову розпочати діяльність через певний час[3]. Щоправда, рівень «виживання» підприємств, cтворених у період 1995-2001 рр., дещо зріс – у середньому 60-65 %. Коефіцієнт «виживання» на першому році існування фірми: у 1995 р. – 60,0 %, у 1997 р. – 67,9 %, у 2000 р. – 59,0 % і у 2001 р. – 64,5 %[4].

Таблиця 8.4

Структура працюючих у секторальному розрізі з огляду на форму ласності

(станом на кінець III кварталу 2004 р.)

 

Форма власності

2003

2004

Загалом

100,0

100,0

 у т.ч. державний сектор

31,5

29,5

 приватний сектор

68,5

70,5

 Наймані працівники загалом

72,1

72,2

 у т.ч. державний сектор

31,5

29,5

 приватний сектор

40,6

42,7