Розділ 2. ОСНОВНІ ЧИННИКИ ТІНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1. Проблеми ефективності державного регулювання
економічних процесів

Основна причина поширення тіньової економіки в Україні полягає в непослідовності процесів системної трансформації. Формування в Україні протягом років незалежності масштабного тіньового сектору значною мірою спровоковано втратою державою важелів ефективного регулювання економічних процесів, суттєвими недоліками економічної і правової політики, у тому числі незадовільним станом господарського законодавства.

Труднощі, які виникають у результаті внутрішньої неузгодженості регуляторно-правового механізму та беззмістовної зміни концептуальних орієнтирів, створюють необґрунтовані ризики та бар’єри на шляху здійснення підприємницької діяльності. Нестабільність законодавства, бюрократизм у прийнятті рішень місцевими та центральними органами влади, невизначеність прав і взаємних обов’язків держави та суб’єктів підприємницької діяльності, неврегульованість та суперечливість нормативних актів, які видаються різними відомствами, обумовлюють неефективність та обтяжливість регуляторної політики.

За умов, коли регуляторна політика держави йде усупереч з інтересами вагомих груп економічних суб’єктів, тіньова економіка поширюється на галузі та сфери діяльності й набуває масштабного вияву. Керуючись інтересами власного відтворення, економічні суб’єкти ведуть пошук сприятливіших шляхів використання доступних їм ресурсів, у тому числі – виходячи за межі чинного законодавства. Це спонукає їх до стихійного встановлення нових правил здійснення господарських операцій, в яких регулююча та контролююча роль держави поступово заміщується неформальними угодами між ними.

В тіньовій економічній діяльності досить поширені зловживання, що ґрунтуються на суперечностях законодавчої бази, яка допускає різне тлумачення положень закону навіть професіоналами. Замість того, щоб бути головним чинником прогресивних перетворень у суспільстві, законодавство стало помітним гальмом його реформування.

Господарське законодавство «першого покоління», створене за відносно короткий час, було вкрай недосконалим. Хронічними недоліками господарського законодавства були надмірна кількість нормативних актів, неузгодженість багатьох актів між собою, нестабільність їх дії, наявність значних прогалин у регулюванні тих чи інших господарських відносин.

Законодавчий процес залишається недосконалим і останніми роками. Класичним прикладом невідповідності законодавства потребам цивілізованої господарської діяльності стала взаємна суперечливість чинних з 1 січня 2004 р. Цивільного і Господарського кодексів України, внаслідок якої суди, керуючись нормами чинного законодавства, приймають протилежні рішення з одного й того ж питання.

Не викликає подиву, що на цьому тлі поступово, але неухильно зростало зневажливе ставлення підприємців та інших суб’єктів господарювання до державної влади, у суспільстві поглиблювалося явище правового нігілізму. Значна кількість справ в економіці вирішується поза правовим полем. Аргументами як у малому, так і у великому бізнесі часто-густо стають адміністративний тиск, погрози і так звані «наїзди».

Значна кількість, складність, заплутаність, а іноді й суперечливість та невідповідність Конституції України законодавчих і нормативних актів підштовхує суб’єктів господарювання мінімізувати спілкування з державою шляхом подання мінімального обсягу інформації про свою діяльність. Протиправні дії такого роду «виправдовуються» дискримінаційним характером державної регуляторної політики. Це надає виявам тіньової діяльності стійкого характеру, а масовість цих явищ робить правоохоронну систему нездатною чинити належний опір. Більше того, без усунення на цій основі матеріальних передумов виникнення розбіжностей між інтересами суб’єктів господарювання та держави, посилення каральних заходів лише надає виявам тіньової економіки більш витончених, завуальованих форм. Тривале існування тіньових форм відтворення неминуче веде до криміналізації економіки, поширення корупції, зниження ефективності економічної політики держави.

Безумовно, тіньова економіка є хворобливою реакцією на усю сукупність обставин, які складаються в державі, суспільстві й економіці. Однак не можна не помітити значного впливу на поширення тіньових явищ саме необміркованих державних рішень в економічній сфері, необґрунтованості у багатьох аспектах політики переходу до нових економічних відносин, загального зниження авторитету органів державної влади, недосконалості чинного законодавства.

Одним з найвагоміших чинників тінізації економіки є її надмірна зарегульованість, численні випадки невиправданого втручання органів державної влади та місцевого самоврядування у господарську діяльність.

За існуючими оцінками, що спираються на порівнянні рівнів тінізації в різних країнах світу, цей показник тісно пов’язаний з кількістю процедур, необхідних для державної реєстрації підприємницької діяльності, тривалістю їх проходження та іншими контактами підприємців з владними органами. Регуляторний тягар є однією з суттєвих причин відносно високого рівня тінізації економічних процесів у нашій державі. Непоодинокими є випадки, коли передбачені законодавством повноваження використовуються для прискіпливого контролю за діяльністю окремих суб’єктів підприємницької діяльності. Зокрема інтенсивність перевірок податківцями банків перевищує середню за значно більшої дисциплінованості банківських установ, ніж інших платників податків.

Окрім зазначених вище недоліків у нормативно-правовому регулюванні, суттєвими перешкодами на шляху здійснення економічної діяльності залишаються:

- великі податки та значна їх кількість;

- ускладнена система обліку та звітності, часті її зміни;

- надмірна кількість ліцензованих видів діяльності та складна процедура отримання дозвільних документів;

- складна процедура реєстрації підприємств;

- часті перевірки підприємств, які здійснюються державними органами;

- тиск з боку місцевих органів влади;

- недостатня професійна кваліфікація багатьох керівників підприємств, спеціалістів з фінансового забезпечення, організації виробництва і збуту;

- дефіцит якісної ділової інформації тощо.

Слід зауважити, що основні обмеження ділової активності в Україні характерні не лише суто сфері регуляторної політики. Такими обмеженнями є також:

- вузькість ринків збуту;

- нерозвиненість ринкової інфраструктури;

- нерозвиненість конкурентного середовища та недобросовісна конкуренція;

- криза платежів;

- дефіцит інвестиційних ресурсів;

- висока ціна кредитних ресурсів тощо.

Наведені вище обмеження ускладнюють прибуткову довгострокову діяльність у легальному секторі економіки та обумовлюють пошук способів короткострокового чи одноразового отримання високих прибутків у тіньовій сфері.

Комплексним результатом тривалого періоду неефективного державного управління економічними процесами стало руйнування інституційного механізму, який обумовлює основні норми поведінки суб’єктів господарювання та населення щодо інших суб’єктів, партнерів, постачальників та споживачів, а також державних регуляторних органів.

2.2. Позабанківський грошовий обіг – основа тіньової економіки

Якщо, за визначенням Дж. М. Кейнса, гроші – кров економіки, то кров тіньової економіки – позабанківський грошовий обіг.

Зіставлення динаміки рівня тінізації та частки грошей поза банками у грошовій масі свідчить про дуже високий ступінь зв’язку (рис. 2.1).

Водночас унаочнюється чітко виражений обернений зв’язок між тінізацією та рівнем монетизації економіки. Це пояснюється меншою еластичністю готівкової грошової маси до регуляторних заходів Національного банку. Застосування монетарних обмежень і засобів жорсткої грошово-кредитної політики у 1995-1998 рр. відбилося передусім на скороченні частки безготівкових грошей. Частка же готівки, навпаки, зросла, підживлюючи тим самим тіньову економіку.

Рис. 2.1. Позабанківський грошовий обіг, монетизація ВВП та рівень

тінізації економіки України

Не вистачає ліквідних платіжних засобів – розвиваються натуральний товарообмін (бартер) і грошові сурогати (табл. 2.1). У середині 90-х років вони дозволяли підтримувати господарський оборот і виробництво. За оцінками фахівців, на той час гроші обслуговували лише 30 % усіх платежів, а 70 % припадало на альтернативні форми розрахунків, причому 40 % – на бартерний і грошовий взаємозалік, і 30 % – на квазі-гроші чи сурогати грошей...”[1].

Між тим поширення неліквідних грошових сурогатів стало механізмом вимивання оборотних коштів прибуткових підприємств. Так, станом на початок 2000 року ринкова вартість векселів, що знаходилися в обігу, складала лише 39,5 % номінальної. На сурогатних механізмах розвивалося паразитичне посередництво, що направляло виручку від реалізації в тіньову сферу, збільшуючи трансакційні витрати і грошовий дефіцит. Ускладнювалися збір податків і фінансування бюджетів. Замість реальних грошей фінансовій системі пропонували «заліки» – обмін боргами.

Таблиця 2.1

Розвиток грошових сурогатів в економіці України[2]

Показник	1997	1998	1999	2000
Бартер, питома вага (%) у: обсязі реалізації промислової продукції обсязі реалізації агропродукції експорті товарів імпорті товарів	42,4 23,4 10,5 10,0	42,5 26,2 7,5 7,1	32,7 3,8 3,0	17,1 1,5 1,4
Натуральна оплата праці і продаж продукції в рахунок заробітної плати, % до фонду оплати праці	6,0	13,2	11,8	9,4
Взаємозаліки, % до доходів бюджетів: державного місцевих	24,3 28,3	16,9 23,1	10,2 28	0,1 1,7
Прострочена кредиторська заборгованість підприємств, на кінець року, млрд грн	74,0	81,5	105,5	104,9
Векселі, на кінець року, млн грн	1359,2	4704,2	9800,8	14863

Не можна вважати випадковим збігом обставин те, що розквіт тіньової економіки спостерігався на тлі лібералізації і жорсткої обмежувальної грошово-кредитної політики. Істотним звуженням сфери впливу державних регуляторів і фактичним їхнім демонтажем були спровоковані прискорена криміналізація економіки, нагромадження тіньового капіталу і його застосування з метою, далекою від інтересів створення ринкової економіки[3].

Штучно завищений курс гривні поряд з лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності й валютного регулювання, створив максимально сприятливі можливості для переводу гривневих активів у валюту з наступним вивозом її за кордон. Саме на 1995 рік припадає розквіт тіньової торгівлі. Завдяки завищеному курсу гривні «човникова» торгівля змінила вектор, і в Україну у значних обсягах почали завозитися контрабандні товари.

Викликана обмежувальною грошовою політикою деформація грошового обігу, що визначається гіпертрофованою часткою грошей поза банками, також сприяє розвитку тіньової економіки. Штучне обмеження безготівкових розрахунків посилило дію політики «дорогої гривні» щодо витиснення вітчизняного товаровиробника з внутрішнього ринку. Різке (на 55 %) збільшення питомої ваги готівки припадає на той же 1995 рік (табл. 2.2).

Викликаний грошовими обмеженнями дефіцит платіжних засобів передусім відчувають підприємства, що працюють у легальній економіці, й меншою мірою – населення. Тіньова ж сфера успішно компенсує його готівковою іноземною валютою, переважно доларами США. За різними оцінками, в Україні поза банками обертається від 10 до 20 млрд доларів. Звідси стає очевидним, що тіньова сфера дефіциту платіжних засобів не відчуває. Немає тут і проблем зі своєчасністю розрахунків. Не дивно, що обсяги тіньової діяльності скорочуються повільно, і вона залишається більш привабливою для підприємців порівняно з легальною.

Таблиця 2.2

Частка грошей поза банками у грошовій масі у 1991-2005 роках [4]

	1991	1992	1993	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005
Грошова масса (агрегат М3, до 1995 р. – М2)	2,4	25	482	3216	6930	9364	12541	15705	22070	32252	45755	64870	95043	125801	194071
Гроші поза банками (агрегат М0)	0,3	5	128	793	2623	4041	6132	7158	9583	12799	19465	26434	33119	42345	60231
Гроші поза банками у % до грошової маси	12,5