Прийнято виділяти три провідних регіони світу, які будуть центрами домінуючих економічних просторів майбутнього. Це Американсь кий простір, Європейський простір та зона "нового процвітання" - Тихоокеанський регіон. Але картина може виявитися більш складною. До числа світових гігантів XXI століття за прогнозами , окрім США і Японії, які втратять своє домінуюче положення, увійдуть Китай, Індія, Південна Корея, Бразилія, Мексика та ін. Нові економічні потуги, окрім АТР, виникнуть у Латинській Америці (Бразилія, Аргентина, Мексика) й Африці (Південно-Африканська Республіка).

Практика зовнішньоекономічної діяльності України в Латинській Америці має бути докорінним чином переглянута. Сумний досвід участі України (чи, правильніше сказати, провалів спроб участі) у міжнародних газотрубних тендерах по розробці нафтогазових структур Болівії і Бразилії має бути ретельно проаналізований. Ситуація, коли до 80% експорту українських товарів у країни Латинської Америки (зокрема в Мексику) йде через російських посередників, які отримують на цьому шалені прибутки і представляють ці товари як товари російського виробництва, а міністерства закордонних справ та зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України цього не помічають чи роблять вигляд, що не помічають, неприпустима. Аналогічна ситуація спостерігається у низці країн Африки. Величезні можливості політичного й економічного потенціалу Африканського регіону повинні бути ефективно використані.

Південно-Африканська Республіка (ПАР) - ключова країна в південній частині Африканського континенту. Україна має широкі можливості щодо освоєння великого ринку ПАР. Серед пріоритетів українського експорту до ПАР - металовироби, продукція кораблебудування й авіаційної промисловості. Україна зацікавлена в постачанні ПАР високотехнологічного обладнання, а також має непогані шанси в галузі військово-технічного співробітництва з ПАР.