У монографії досліджуються проблеми функціонування і розвитку системних суспільно-релігійних відносин, розв'язання котрих визначає стратегію гуманітарної політики і демократичних реформ в Україні.
Здійснено спробу осмислення завдань суспільно-релігійного поступу, що стоять перед Українською нацією: релігійно-церковної структуризації українського суспільства, впливу етноконфесійних чинників на національну ідентифікацію, формування методів і механізмів взаємодії суб'єктів політичної і державної влади з релігійними організаціями, поступу державницької ідеології, елімінації загроз Воєнній організації Української Держави при введенні служби військових капеланів та забезпечення національних інтересів Українського народу в контексті суспільно1політичних трансформацій сучасного світу.
Особливу увагу зосереджено на проблемі стратегічного вибору для України: формуванні демократичного суспільно-державного і релігійно-церковного устрою, а також моделях державно-церковних відносин, котрі відповідають властивому для українців уявленню про взаємодію громадян і світської та духовної влади, системі ціннісних орієнтацій Української нації та особливій ролі в цьому виборі невід'ємного елемента громадянського суспільства - релігійних організацій. Ґрунтуючись на висновках цього наукового дослідження, автор окреслює перспективи ефективних демократичних реформ у поступі Українського народу.
Призначено для науковців, працівників сфери державного управління, політиків, релігійних діячів, викладачів та студентів вищих навчальних закладів. Передмова Розділ І. Теоретико-методологічні засади дослідження суспільно-релігійних відносин 1.2. Аналіз інваріацій включення релігійного чинника у структуру соціуму Розділ II. Етноконфесійні чинники в процесі самоідентифікації нації 2.2. Ідея Національної Церкви і національної релігії в українському суспільстві 2.3. Мовна складова етноконфесійного чинника в самоідентифікації Української нації Розділ III. Громадянський вимір суспільно-релігійних відносин 3.2. Взаємодія світської і релігійної систем освіти в Україні 3.3. Ставлення громадськості до конституювання Помісної Православної Церкви в Україні Розділ IV. Конфліктогенний потенціал суспільно-релігійних відносин 4.2. Реалізація "Основ соціальної концепції Російської Православної Церкви": виклики та загрози національним інтересам України 4.3. Іслам в Україні: сучасні контроверзи етноконфесійного контексту Розділ V. Взаємодія суб'єктів політики та державної влади і релігійних організацій 5.2. Політизація релігійних структур в умовах демократичного реформування українського суспільства 5.3. Конституювання національних (помісних) Церков як механізм захисту національних інтересів Українського народу Розділ VI. Забезпечення національних інтересів у відносинах Воєнної організації України і релігійних інститутів 6.2. Досвід релігійної політики в збройних силах іноземних держав 6.3. Вплив релігійних чинників на виховну діяльність у Збройних Силах та інших військових формуваннях України 6.4. Перспективи реалізації духовно-гуманітарної політики у Воєнній організації Української Держави Розділ VII. Релігійна складова в практиці українського державотворення 7.2. Роль державно-церковних відносин у консолідації Української нації 7.3. Еволюція сучасних суспільно-релігійних відносин в Україні 7.4. Стратегічні аспекти гармонізації відносин між Українською Державою і релігійними організаціями Розділ VIII. Політика України щодо релігії в контексті трансформацій сучасного світу 8.2. Порівняльний аналіз законодавства України і норм міжнародного права у сфері свободи релігії: європейський стандарт 8.3. Значимість релігійних чинників у реалізації стратегії інтеграції України до європейського і світового співтовариства Післямова Про автора |