Петро Токар,

заступник директора Інституту

транскордонного співробітництва

Іван Устич,

президент Фонду розвитку

транскордонного співробітництва

 

Новий східний кордон ЄС у громадському вимірі. Про що свідчать результати соціологічного дослідження, проведеного в прикордонних областях на українсько-польському кордоні? Введенням на початку ХХІ століття Польщею та іншими країнами-новими членами Євросоюзу візового режиму з Україною був завданий неочікуваний і потужний удар по соціальному і економічному самопочуттю населення прикордонних регіонів по обидва боки кордону. Між країнами порушилися економічні, наукові, культурні, спортивні, підприємницькі взаємозв’язки. Структура економіки усіх без винятку прикордонних регіонів була понівечена, сотні підприємств втратили економічну перспективу, а чимало з них повністю зникли з лиця землі. Натомість появилися тисячі безробітних, які нині по усьому світу мігрують у пошуках роботи, забезпечуючи ті країни дешевою робочою силою, а міста і села прикордоння стають неперспективними, в школах зменшується кількість учнів, дитячих садків, закриваються будинки культури, в них майже не залишається перспективи для працевлаштування молоді. У населення відбулася ґрунтовна і болісна руйнація морально-культурних цінностей і стереотипів. Така, загалом, соціальна ціна перспективи входження країн Центральної і Південно-Східної Європи в Європейський Союз. Тим не менше, в останні роки Польща досить активно вибирається з цієї кризи, в тому числі і її прикордонні області, чого не скажеш про Україну та її західний регіон.

Від часу введення з Україною візового режиму практично щотижня з’являється ще одна цеглинка у невидимій, але потужній стіні між нами та Європою. Ні введення більше двох років тому безвізового в’їзду до України, ні згода на реадмісію нелегалів, які потрапили до ЄС, не зробили ширшими для нас двері у західний, а отже цивілізований світ.

Міждержавні рішення приймають політики, яких одиниці, а живуть за ними, з дня на день, звичайні люди, яких мільйони. Як вони – з обох боків кордону двох сусідніх державах – України та Польщі, оцінюють можливість вільно спілкуватися, їздити до рідні та у справах, як змінилося їхнє життя з приєднанням Польщі до Європейського Союзу і які очікування від її приєднання ближчим часом до Шенгенського простору -  вивчалося у згаданому вище соціологічному дослідженні.

Проведене наприкінці березня цього року соціологічне дослідження “Новий східний кордон Європейського Союзу: питання транспарентності, безпеки і транскордонного співробітництва (Польща-Україна)” дає чимало матеріалів для роздумів та прийняття політичних рішень. У тому числі й на те як Закарпаття, – область на стику чотирьох кордонів, – може інтегруватися до європейських структур, з урахуванням нової ситуації, що склалася на західному кордоні з ЄС.

За прикладом чи паралельно з досвідом останнього, можуть рухатися в цьому контексті й інші регіони України. Цим проектом започатковано системне дослідження проблеми соціально-економічного і культурного самопочуття населення прикордонних областей чотирьох країн-сусідів України (Польщі, Словаччини, Угорщини, а в перспективі можливо й Румунії).

Головна мета соціологічного дослідження полягала у теоретико-методологічному вивченні та практичному обґрунтуванні ставлення і задоволення населення прикордонних регіонів України та Польщі сучасним станом двосторонніх прикордонних відносин, очікування громадян з приводу членства цих країн в Євросоюзі, приєднання їх у близькому часі до Шенгенського правового простору, а також оцінок експертами двох країн-сусідів рівня транскордонних зв’язків, бачення ними шляхів поліпшення цих відносин, механізму створення на кордоні безпеки і транспарентності, цивілізаційності і гармонійності розвитку транскордонного співробітництва, перспектив поліпшення соціальної взаємодії. До розробки та його організації залучені науково-дослідні інститути і центри, урядові та неурядові структури, фонди і громадські організації, всього 7 представництв в обох країнах-учасницях зазначеного українсько-польського проекту.

Проект виконаний на замовлення Фонду розвитку транскордонного співробітництва та спеціальних економічних зон (м.Ужгород), здійснений в рамках коштів часткового фінансового сприяння, які періодично виділяються Європейським Союзом на регіональні програми, а також за безпосередньої участі в організації дослідження працівників проекту Українсько-польського Центру (м.Ужгород), “Дому Європи” (м.Люблін) і RPDEI (м.Львів).

Організаторами та учасниками проекту, а в їх числі більше 10 спеціалістів різного науково-організаційного спрямування, зусиллями 18 інтерв’юерів та бригадирів опитано 294 респонденти віком від 18 до 75 років в Закарпатській та Львівській областях (6 сіл і 3 міста та райцентри) України, Люблінському та Підкарпатському воєводствах (5 сіл і 2 міста) Польщі.

Враховуючи складність питань для пересічного громадянина, особливо стосовно окремих політичних чи глобальних проблем, та з метою більшої об’єктивності, було опитано 34 респонденти з числа науковців, прикордонників, митників, політиків, депутатів місцевого самоврядування, інших спеціалістів, які надали експертне бачення запропонованих проблем.

Отримані за програмою дослідження результати є репрезентативними практично за усіма головними ознаками: статі, віком, освітою, національністю, родом занять і регіонами областей по усьому периметру нового східному кордону ЄС двох країн, що надає можливість тепер та у майбутньому здійснювати багатосторонній, глибокий і порівняльний науково-аналітичний аналіз і зробити чимало об’єктивних та корисних справі висновків. Це перше.

Друге. До уваги бралися усі головні чинники, які мали б забезпечити об’єктивний і неупереджений підхід до дослідження проблеми. Наприклад, такий важливий штрих: щоб результати дослідження були максимально об’єктивними, а порівнянність максимально коректною - інтерв’ювання респондентів та експертів проводилося одночасно в усіх прикордонних регіонах впродовж українсько-польського кордону. Тим самим ми уникнули впливу якихось подій на думку чи позицію опитуваних в окремо взятому районі країни на зразок нинішньої страйкової ситуації на польсько-українському кордоні. Якби ця позиція не була витримана, то ми б отримали інший, часом протилежний результат. Зокрема, нинішнє ставлення українців і поляків до ситуації на кордоні було би, м’яко кажучи, значно негативнішим від отриманого нами раніше. Насправді, все якраз майже навпаки, про що говоритимемо нижче. Само собою зрозуміло, усі інтерв’ю проводилися за єдиною методикою, вибіркою, інструкцією і т.д., словом, усе, крім національних мов, було максимально уніфіковане.

Третє. Отримані базові дані дослідження дають змогу закласти методологічну основу для здійснення об’єктивного моніторингу, наприклад, щороку, для відслідковування соціально-економічних та культурних змін, які відбуватимуться на новому східному кордоні Європейського Союзу, мінімізації негативних наслідків введення нових нормативно-правових умов, що регламентуватимуть функціонування кордону з боку ЄС, а також адекватних заходів на кордоні як з боку країн-нових членів ЄС, так і з боку України.

За нашими даними, ці заходи справлятимуть суперечливий вплив на рівень відкритості і безпеки розвитку транскордонного співробітництва. З одного боку, сприятимуть його розвитку в умовах інтенсифікації міждержавних відносин і глобалізації, а з іншого – ускладнюватимуть його через посилення контрольно-бар’єрної функції кордону на нормативно-правовій базі Шенгенської угоди. Тобто, досвід здійснення такого українсько-польського проекту може бути поширений і на інших сусідів з Україною та Польщею.

Цю гіпотезу аргументуватимемо і надалі, підтвердимо на головних результатах дослідження уже на першому етапі аналізу даних, які подаємо у формі таблиць, запитань-відповідей та коротких коментарів і висновків.

Результати опитування стосовно актуальних проблем польсько-українського прикордонного співробітництва. На глобальне запитання “Як Ви оцінюєте рівень міждержавних польсько-українських відносин?” відповіли 72,5% респондентів оптимістично, тобто оцінили їх як високий, вищий за середній або середній. Майже така ж оцінка з боку пересічних громадян і стану транскордонного співробітництва – 65,1%.

Таблиця 1

Як бачимо з таблиці 1, у громадян Польщі дещо обережніша оцінка рівня міждержавних українсько-польських відносин та стану українсько-польського прикордонного співробітництва (таблиця 2).

Близькою до цього і загальна та поокрема оцінка респондентами впливу на розвиток польсько-українського співробітництва вступу Польщі до Європейського Союзу, тобто нижчою з боку самих поляків, хоча в цілому - 64,4% вважають його позитивним чи скоріше позитивним, а лише кожний четвертий - негативним. В даному випадку за національним складом чи регіональною належністю великої дисперсності не спостерігаємо. Загалом, чим глобальніше питання, тим менша розбіжність у думках представників народів-сусідів. Це ми бачимо, зокрема, на прикладах оцінок проблеми стану польсько-українського прикордонного співробітництва, де із загальної обойми більше випадають хіба що, знову ж таки, самі поляки, а українці дають оцінки дещо вищі.

Таблиця 2

 

Не сприяло поліпшенню контактів українців із сусідами і введення візового режиму. Тим більше, що два роки тому він став одностороннім. Ми, наче люди другого сорту, змушені оформляти візи до Польщі, а польські громадяни можуть їхати до нас вільно. І якщо ці візи й стали тимчасово безкоштовними, то перманентно вводяться якісь обмеження – терміну перебування, зростає кількість документів, необхідних для звернення у консульства, митники та прикордонники вводять додаткові вимоги, наприклад, підтвердження бронювання місць у готелі, наявності певної суми грошового забезпечення, декларування товарів тощо. А сусіди, тим часом, наданим правом активно користуються і до нас їздять, причому часто їздять.

Повернемося до наших відповідей на поставлені питання. Відповіді на запитання “Як вплинуло введення візового режиму між Польщею і Україною на рівень життя мешканців прикордонних районів Польщі та України?” загалом розподілилися порівну (таблиця 3).

Таблиця 3

 

Разом з тим, за національною та регіональною ознаками (у нашому випадку ці поняття співпадають) в оцінках респондентів спостерігається певне неспівпадіння.

Зокрема, цікавим і на перший погляд нелогічним є той факт, що вступ країн-сусідів до ЄС та приєднання до Шенгену на Україні оцінюють краще, навіть у два рази, ніж власне у цих країнах (таблиця 4). Очевидно, тому, що у нас роками, хоч і без особливої та глибокої конкретики, деталізації на усіх рівнях стверджується: ми прагнемо бути європейською державою, затверджуємо і виконуємо “дорожню карту”, приймаємо відповідні закони, аби хоч якимось боком долучитися до ЄС. Створена міцна ілюзія, що приєднання до цієї формації тієї ж миті автоматично зробить кожного українця багатим, щасливим, вільним, а державу демократичною.

Таблиця 4

 

Натомість мешканці цих держав, які відчули, що таке бути в ЄС на щоденному побуті своїх родин, особливо вздовж кордону, де економіка впала, ставляться до цього значно песимістичніше.

І вже занадто позитивний вплив, на нашу думку, вбачається у відповідях респондентів на запитання “Який вплив, на Ваш погляд, справить приєднання Польщі до Шенгенської угоди на можливість отримання візи для громадян України?” (таблиця 5), яких загалом набирається майже 60 відсотків.

Таблиця 5

Значення	Відсоток від опитаних
Позитивний	27
Скоріше позитивний, ніж ні	32,1
Скоріше негативний, ніж	17,4
Негативний	7,8
Не можу відповісти	15,7

Причому знову ж таки більш ейфорійні позиції спостерігаємо у опитаних мешканців України (таблиця 6), ніж у поляків.

Таблиця 6

Значення		Національність респондентів
		українці	поляки
Який вплив, на Ваш погляд, справить приєднання Польщі до Шенгенської угоди на можливість візи для громадян України?	Позитивний	80	21
		28,2%	13,9%
	Скоріше позитивний, ніж ні	44	57
		15,8%	37,7%
	Скоріше негативний, ніж позитивний	52	29
		18,7%	19,2%
	Негативний	67	9
		24,1%	6,0%
	Не можу відповісти	35	35
		12,6%	23,2%

Але і закарпатці у цьому сенсі значно різняться від сусідів з Львівщини, їхні оцінки позитиву приєднання втричі нижчі. Очевидно, тому, що наш край межує, на відміну від Львівщини, з чотирма державами, у нас більше пунктів пропуску, і закарпатці частіше бувають за кордоном. Тим більше, що економічний зиск від цих поїздок чим далі, тим більше втрачається: нині на кордонах 80% - автомашини з ЄС, пішохідний перехід на українсько-словацькому кордоні Малі Селменці-Великі Селменці перетинає 97% словаків і лише 3% українців. Сусіди йдуть до нас по дешевші харчі, солодощі, цигарки, спиртне і навіть одяг, маючи можливість, оскільки не потребують віз, і кілька разів “ходити на закупи”. Тоді як мешканці Львівщини, навпаки, прямують до Польщі для купівлі тих самих продуктів харчування, оскільки особливо м’ясопродукти там дешевші.

Крім того, можливо, це частково пов’язано з тим, що візи до Польщі громадянам України отримати дещо простіше (хоча це не вивчалося під час соціологічного опитування), ніж до інших сусідніх країн, з котрими вирішувати цю проблему ще складніше.

До того ж, із центральносхідних країн-нових членів ЄС, тобто наших сусідів, тільки Польща більш широко запрошує українців до себе на легальне працевлаштування. І кількість таких вакансій, у тому числі висококваліфікованих, зокрема навіть медичних, незабаром зростатиме. Це пов’язано не лише з тим, що поляки подалися в інші європейські країни, де вищі зарплати, а вони, як мешканці ЄС, мають можливість там працювати, але і з підготовкою до Євро-2012.

Очевидно, тому мешканці Львівщини і більш оптимістично дивляться на приєднання сусідніх держав до Шенгенського простору. Ментально це сприймається як ще одна ланка просування до “цивілізованого життя”, яким видається воно у Європі. Можливо на це впливає і бачення сусідів-поляків – 57,2% з них вважають, що вступ до Шенгену справить позитивний або скоріше позитивний вплив на можливість отримання візи для громадян України. Так чи інакше, але втричі більше львів’ян, ніж закарпатців – 49,5% проти 16,9% вважають, що отримувати візи українським громадянам до сусідніх країн буде легше. Тоді як у Підкарпатському воєводстві Польщі таких оптимістів 13,6%, у Саболч-Сатмар-Березькій області - 10,5%, районі Вашарошнамень (Угорщина) - 6,1%, практично немає оптимістів серед словаків.

Більш схильні до думки, що візи українцям отримати буде легше жінки, молоді люди і ті, хто має нижчий рівень освіти. Воістину знання породжують песимізм. Проте цікаво, що серед опитаних експертів ті, хто працює на кордоні – митники, прикордонники, працівники допоміжних служб вітають запровадження європейських стандартів. Зрозуміло, що вони лише “за” облаштування своїх, власне, робочих місць, налагодження сервісу, тим більше, що робиться це майже повністю за кошти ЄС.

Зокрема, на цей рік для укріплення українського кордону із Заходом виділено мільярди євро. При цьому ставляться вимоги і до підвищення зарплат працівників цих структур. Але прогнозно можна припустити думки про те, що такий високий рівень схвалення пожорстокішання режиму перетинання кордону має й ще одну причину: багато з тих, хто працює на кордоні, вважають, що чим суворіші будуть правила – тим більші хабарі можна буде отримувати за їх порушення.

Нині оцінка роботи працівників цих структур населенням, опитаних прикордонних регіонів, досить тривожна. Більша половина респондентів розцінюють рівень роботи консульських служб Польщі як добрий та високий, трохи менше половини опитаних схвалюють роботу митної служби та 42,5% респондентів - прикордонної поліції на українсько-польському кордоні.

Їхніх українських колег респонденти оцінили значно нижче – відповідно 52,2% та 62,1% вважають, що наші прикордонники й митники працюють незадовільно чи посередньо. Причому серед молоді (до 30 років) утричі більше незадоволених у порівнянні з літніми людьми (23,1% до 8,2 %).

Серед недоліків у роботі прикордонної служби Польщі 28,0% опитаних назвали забюрократизованість, 18,4% – недостатній рівень матеріально-технічного облаштування кордонів, 16,4% – корупцію серед їх працівників і понад третину - 32,1% відзначили недостатній рівень культури обслуговування.

Ще жорсткіша оцінка роботи українських прикордонників: якщо забюрократизованість відмітили 14,7% та 19,8% відзначили недостатній рівень матеріально-технічного облаштування кордонів, то 42,3% - турбуються за корупцію, а 19,8% – звернули увагу на недостатній рівень культури обслуговування; 3,4% – вказали на інші причини і майже усі респонденти відповіли на це питання, що засвідчує: в усіх склалося однозначно негативне ставлення. Не кращі “показники” й оцінок роботи українських митників.

Схожа схема контрастів і у визначенні респондентами недоліків у роботі консульських служб Польщі відносно України, зокрема, корупція серед представників цих українських установ більш ніж утричі вища за сусідів (9,6% до 31,3%).

Відповіді на запитання: “Що треба зробити для поліпшення роботи консульської та прикордонної служб Польщі та України” розподілилися таким чином: треба збільшити відрахування на облаштування кордону за євростандартом – 29,8% (33,4% щодо України), поліпшити культуру обслуговування – 23,7% (18,3% щодо України). Частина (17,6%) вказали на необхідність рішуче боротися з корупцією (33,4% щодо України) серед їх працівників та поліпшити консульське обслуговування – 21,1% (10,7% - щодо України).

Можливо, на момент опитування українці ще не надто чітко розуміли, що з приєднанням до Шенгену навіть до Польщі потрібні будуть шенгенські візи, які вже не будуть безкоштовними, і отримати їх буде ще складніше, ніж нині національні візи до цих сусідніх з нами держав. Тим не менше, на конкретне запитання: “Який вплив на розвиток прикордонного співробітництва справило запровадження нових нормативно-правових умов обслуговування громадян на українському кордоні?” отримані наступні відповіді, які подаються в таблиці 7: майже половина опитаних мешканців прикордоння вважає, що вступ до Шенгену справить позитивний або скоріше позитивний вплив на розвиток прикордонного співробітництва.

 

Таблиця 7

 

Тим більше, навесні деякий час діяла формула, за якою тим, хто має, наприклад, угорську візу, можна було їхати до Словаччини і навпаки. Польща цей крок, як відомо, не підтримала і понині. У той час преса активно повідомляла про підготовку до підписання угоди про спрощення візового режиму для українців, зокрема безкоштовні багаторазові візи для багатьох категорій громадян – пенсіонерів, студентів, дітей, журналістів, підприємців, спортсменів тощо.

І хоча наприкінці весни угоду таки підписали, але досі вона не почала діяти. Останнім часом мало не ультимативно ЄС від України у цьому зв’язку вимагає скасувати в’їзні візи для болгар та румун, хоча навіть з нашим стратегічним польським партнером така угода не підписана. Треба віддати належне експертам, які на теж саме питання відповіли набагато песимістичніше за опитаних громадян (таблиця 8).

Таблиця 8

Один з позитивів того, що з першого січня наступного року кордон Шенгену стане кордоном з Україною – тільки запровадження малого прикордонного руху (МПР) для жителів прикордонних територій. Першу угоду вже підписано минулого місяця з Угорщиною. Поки що немає повідомлень про успіх переговорів щодо аналогічних угод із Польщею та Словаччиною. І не факт, що вони будуть менш ліберальними, адже усі нюанси узгоджуються у двосторонньому режимі, ЄС тільки з принципових питань дає або не дає згоду, хоча саме на Брюссель, його вимоги, і кивають щоразу партнери України. Із досвіду роботи на дипломатичній службі переконуємось, що, ймовірно, Польща, і особливо Словаччина, в силу своєї жорсткої позиції щодо лібералізації візового режиму з Україною важко йтимуть на запровадження МПР.

Подобаються нам чи ні нові правила перетину кордону – щонайменше з нового року вони стануть реальністю, і  мусимо  до  них  прилаштовуватися.  Кор-

дон – це завжди конфлікт, який позначається на долях людей, що за місцем проживання чи родом занять з ним пов’язані, і для того, щоб він не став новою стіною між Європою і Україною, треба його вивчати і завчасно “регулювати”.