директор Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень
в м. Ужгороді, заслужений діяч науки і техніки України

Як утримувати кордон відкритим? У цьому виступі представлені попередні результати, отримані в результаті проведення моніторингу на словацько- українському кордоні. Метою цього міжнародного проекту, координацію якого забезпечувала Фундація Баторі (Варшава), а фінансування - фундація Схід-Захід Інституту Відкритого Суспільства, була оцінка впливу запровадження режиму Шенгенської зони на рух через кордон і прилеглі до нього територій ЄС. Моніторинг на словацько-українському кордоні проводився Дослідницьким Центром Словацької асоціації зовнішньої політики разом з Регіональним філіалом Національного інституту стратегічних досліджень в м. Ужгороді. Робота була спрямована на збір фактичних даних про діяльність прикордонних та митних служб на словацькому кордоні (ЄC), а також про інфраструктуру словацького контрольно-пропускного пункту. Цей аналіз доводить, що, незважаючи на технічну модернізацію та вдосконалення гнучкості самої процедури перетину кордону, все ж іще існують ресурси для того, щоб зробити цей кордон більш відкритим. Але така відкритість вимагає змін у ставленні до цього питання представників політичної еліти, засобів масової інформації та громадськості. Цей звіт базується на попередньому аналізі даних, зібраних у серпні 2007р. Кінцевий національний звіт буде підготовлений в листопаді 2007 року, а остаточний варіант головного звіту, складений фундацією Стефана Баторі, буде представлений у грудні 2007 року .

Вступ. Регіони Східної Словаччини та Закарпатської області України, а також сусідні території Західної України, південно-західної Угорщини та північно-західної Румунії представляють собою унікальний район в Європі, де з'єднуються кордони п'яти посткомуністичних країн. Ці прикордонні регіони доволі однорідні з точки зору їх етнічної, культурної та релігійної структури, та й вони належать до найбідніших регіонів у своїх країнах. Всі вони досить віддалені від своїх столиць з більш розвинутою економічною та соціальною структурою. Але всі ці регіони мають багато спільного між собою щодо їх історичного та економічного розвитку, що і породжує в них почуття єдиної спільноти і бажання людей розвивати транскордонну співпрацю.

Після 1989 року кордон перетворився в економічний важіль регіону, завдяки якому почали виникати нові можливості для заробітку та утворення нових джерел доходів, але це завжди відбувалося десь на межі законного та незаконного. Вступ Словаччини в Європейський Союз став ключовим фактором, який значно змінив ситуацію на словацько-українському кордоні з обох сторін в площині питання легальності пересування громадян через кордон. Як ухвалення законодавства ЄС у сфері JHA, так і приведення візової політики Словаччини у відповідність до європейських стандартів, значно зашкодило саме розвитку людських контактів між Словаччиною та Україною. Таким чином, негативний вплив візового режиму на подорожування українських громадян в Словаччину та, відповідно, на людські контакти в обох країнах мають розглядатися як основний виклик, який має бути предметом вивчення в контексті розширення Європейського Союзу. Візовий режим принципово не вплинув на поїздки словацьких громадян в Україну.

Методи. Під час проведення моніторингу була зібрана значна кількість даних, призначених перш за все для звіту словацької сторони. Для збору і обробки анкет з української сторони були залучені експерти Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в м. Ужгороді та Центру аналізу прикордонних ризиків. Основним місцем проведення моніторингу та збору фактичних даних було обрано м. Ужгород - місто на українському боці словацько-українського кордону. Це місто збору даних було обрано через його близькість до двох найбільших пунктів збору і аналізу матеріалів (Вишнє Нємецке і Великі Селменці), а також через особливе розташування самого міста Ужгорода - своєрідних воріт із Словаччини та Угорщини в Закарпатську Україну, який часто буває основним пунктом подорожування громадян Європейського Союзу в цю частину України.

Планувалося зібрати дані також і на контрольно- пропускному пункті Убля- М.Березнийний на словацько-українському кордоні. Але, через проведення реконструкції під час збору даних, ця робота була перенесена на контрольно-пропускний пункт - Великі Селменце- Малі Селменці.

Після приїзду на місце, група експертів з моніторингу пройшла відповідну підготовку та розробила методи для складання загальної картини місцевих громад, що проживають по ободва боки кордону. Члени групи щоденно перетинали словацько- український кордон машиною, автобусом та пішки та вели відповідні спостереження відповідно до розробленої анкети. Саме анкетування розпочалося в Вишньому Нємецке 20 серпня 2007 року і продовжувалося до 27 серпня 2007 року у Великих Селменцях. Крім анкетування, члени експертної групи проводили "поглиблене" інтерв'ювання громадян в селах та містах на словацькій стороні (Вишнє Нємецке, Собранце і т.д.), запровадили активне спостереження, включаючи неформальні форми обстежень із застосуванням анкет. "Поглиблене" інтерв'ю брали безпосередньо у громадян, які перетинали кордон, а також представників прикордонних і митних служб. Практична робота включала: активне спостереження, соціологічні інтерв'ю та кількісний аналіз. Приблизно 50 чол. дали "поглиблене" інтерв'ю, а 480 громадян пройшло опитування для проведення кількісного аналізу на визначених вище контрольно-пропускному пунктах.

Громадян (Словаччини, України та третіх країн), які перетинали словацько-український кордон, опитували за сценарієм, який включав:

а) характеристика самих осіб, що давали інтерв'ю, та інших подорожуючих;

б) враження щодо якості обслуговування представниками митних та прикордонних служб;

в) організація самої роботи контрольно- пропускних пунктів;

г) оцінка технічних умов на кордоні.

При проведенні моніторингу координатори організовували щоденний аналіз роботи групи та вносили відповідні корекцій в подальшу діяльність. Після завершення збору матеріалів розпочався аналіз зібраних даних та робота над загальним звітом.

Попередні результати. Відправна точка.

1. Існує різниця між пропускною здатністю та можливостями Словаччини і України щодо вирішення проблем на кордоні. Це стосується фінансування, невідповідності функціонування суб'єктів, відповідальності третіх сторін (ЄС, НАТО), законодавства, якості людського потенціалу.

2. Цінова різниця, а це, в першу чергу, стосується сигарет та бензину, скоріше всього продовжуватиме бути дієвим чинником за своєю привабливістю для подорожуючих: дрібних торговців.

3. Існує спільний інтерес по обидва боки кордону в розвитку регіонів в економічному плані та залученні людських ресурсів. Але, наразі, реалізація цієї зацікавленості багато в чому залежить від рішень, що приймаються в Києві та Братиславі.

Основні проблеми:

1.Довгі черги при проходженні митного та прикордонного контролю (від 2 до 5 годин).

2.Інфраструктура.

3.Людські ресурси: освіта, зв'язки, соціальна безпека.

4.Корупція та нечесна поведінка: неповага до черги, хабарі у невеликих розмірах за проходження митного контролю, контрабанда сигарет та бензину, що існує не без допомоги митників та прикордонних служб.

5.Контрольно-пропускні пункти та відсутність співробітництва з місцевими органами влади: відповідальність за прибирання сміття, компенсація дискомфорту за близькість до кордону.

6.Брак інформації для подорожуючих щодо змін у законодавстві.

Рекомендації:

1. Зробити інфраструктуру сумісною з обох сторін кордону (наприклад, 5 смуг для машин через всі контрольно-пропускні пункти як на українській, так і словацькій стороні) для прикордонної служби, митників та подорожуючих (туалети, фаст-фуди, ресторани, кімнати відпочинку, обмінні пункти).

2. Відділити вантажний транспорт від пасажирського, побудувати термінали та кімнати відпочинку для водіїв вантажного транспорту.

3. Заборонити дрібну торгівлю такими "чутливими" товарами, як сигарети та бензин: зменшити ліміт для імпорту в ЄС, додаткові імпортні збори, збільшення кількості пунктів митного контролю поза територією самого пункту перетину кордону; координація роботи служб (Міністерства фінансів та внутрішніх справ Словацької Республіки).

4. Визначити нові можливості для співробітництва та передачі досвіду між словацькими та українськими службами на кордоні; покращити якість зв'язку та координації в роботі прикордонних та митних служб Словаччини і України (спільні зміни та однаковий час змін).

5.Підвищення професіоналізму службовців митної та прикордонної служб: підготовка, створення команди, кодекс етичної поведінки; ініціювання неочікуваних перевірок на контрольно-пропускних пунктах на словацько - українському кордоні.

6. Зростання престижу та соціального статусу працівників митної та прикордонної служб задля запобігання хабарництва та утвердження гідного статусу службовця.

7. При співробітництві з дорожньою поліцією вирішувати проблеми, що виникають поза територією митного контролю; дотримуватися правил черги на кордоні.

8. Проводити моніторинг антикорупційних схем серед словацьких службовців та сприяти впровадженню антикорупційної політики українськими партнерами (це має бути ініційоване на політичному рівні).

9. Допомагати місцевим органам самоуправління утримувати райони, де розташовані пункти митного та прикордонного контролю, в чистоті і порядку (збирання сміття, прибирання туалетів і т.д.).

10. Організовувати регулярні зустрічі з регіональними суб'єктами, зокрема з недержавними організаціями, органами самоуправління, а також науковими установами для обміну інформацією.

11. Розробити стратегію налагодження постійних контактів з громадськістю у сфері питань законодавства про кордон (в подальшому інформаційні оголошення про перетин кордону, семінари, висвітлення цього питання засобами масової інформації).

Висновки. Зміна в самому сприйнятті кордону: радість та оптимізм політиків з приводу виконання умов Шенгенської угоди - це, зрештою, не є кінцевим досягненням; кордон, як державний інстуремнт захисту національних інтересів, вважається важливою проблемою, і це стосується не лише кордону між Словаччиною та Україною.

З одного боку - ми маємо сприймати Шенгеенський кордон як реальність, а з іншого - зробити все, що від нас залежить, для забезпечення його відкритості для громадян прикордонних територій. Відкрита політика, звернена на Схід, базується на спільному досвіді пережитого комуністичного минулого (закриті кордони), а також популярності, якою користується Центральна Європа в Західній Європі (а політичний капітал не має бути втрачений). Новий Шенгенські кордон - необхідна умова виконання Словаччиною Шенгенських вимог. Але, обидві країни, Словаччина і Україна, потребують гнучкої політики щодо Шенгенської зони, зокрема використовуючи новий інструмент - Інститут місцевого прикордонного руху. У випадку Словаччини, це ще і більш важливо, оскільки вона дотримується своїх обіцянок щодо підтримки подальшого розширення ЄС. Словацька політика має бути більш активною у сфері політики відкритих кордонів, і не тільки задля виконання вимог JHA. Найбільшим викликом для Словаччини та нових членів ЄС в найближчому майбутньому буде імміграція. Питання полягає не тільки і не стільки в тому, звідки можна очікувати іммігрантів, і це за умови, що країни ЄС дійсно бажають підтримувати своє економічне зростання та життєвий рівень. Сусідні регіони розширеного ЄС можуть стати найбільш зручними донорами взаємно корисної міграції.

І останнє, але не менш важливе. Велика етична проблема полягає з тому, що власне люди, які проживають вздовж словацьк-українського кордону, зрозуміло, не несуть відповідальності за ту сторону кордону, на якій вони опинилися. Владімір БЕНЧ, директор Регіонального відділення Дослідницького центру Словацької асоціації зовнішньої політики в м. Пряшів Юрай БУЗАЛКА, експерт Словацької асоціації зовнішньої політики м. Братислава Світлана МІТРЯЄВА, директор Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в м. Ужгороді, заслужений діяч науки і техніки України Як утримувати кордон відкритим? У цьому виступі представлені попередні результати, отримані в результаті проведення моніторингу на словацько- українському кордоні. Метою цього міжнародного проекту, координацію якого забезпечувала Фундація Баторі (Варшава), а фінансування - фундація Схід-Захід Інституту Відкритого Суспільства, була оцінка впливу запровадження режиму Шенгенської зони на рух через кордон і прилеглі до нього територій ЄС. Моніторинг на словацько-українському кордоні проводився Дослідницьким Центром Словацької асоціації зовнішньої політики разом з Регіональним філіалом Національного інституту стратегічних досліджень в м. Ужгороді. Робота була спрямована на збір фактичних даних про діяльність прикордонних та митних служб на словацькому кордоні (ЄC), а також про інфраструктуру словацького контрольно-пропускного пункту. Цей аналіз доводить, що, незважаючи на технічну модернізацію та вдосконалення гнучкості самої процедури перетину кордону, все ж іще існують ресурси для того, щоб зробити цей кордон більш відкритим. Але така відкритість вимагає змін у ставленні до цього питання представників політичної еліти, засобів масової інформації та громадськості. Цей звіт базується на попередньому аналізі даних, зібраних у серпні 2007р. Кінцевий національний звіт буде підготовлений в листопаді 2007 року, а остаточний варіант головного звіту, складений фундацією Стефана Баторі, буде представлений у грудні 2007 року . Вступ. Регіони Східної Словаччини та Закарпатської області України, а також сусідні території Західної України, південно-західної Угорщини та північно-західної Румунії представляють собою унікальний район в Європі, де з'єднуються кордони п'яти посткомуністичних країн. Ці прикордонні регіони доволі однорідні з точки зору їх етнічної, культурної та релігійної структури, та й вони належать до найбідніших регіонів у своїх країнах. Всі вони досить віддалені від своїх столиць з більш розвинутою економічною та соціальною структурою. Але всі ці регіони мають багато спільного між собою щодо їх історичного та економічного розвитку, що і породжує в них почуття єдиної спільноти і бажання людей розвивати транскордонну співпрацю. Після 1989 року кордон перетворився в економічний важіль регіону, завдяки якому почали виникати нові можливості для заробітку та утворення нових джерел доходів, але це завжди відбувалося десь на межі законного та незаконного. Вступ Словаччини в Європейський Союз став ключовим фактором, який значно змінив ситуацію на словацько-українському кордоні з обох сторін в площині питання легальності пересування громадян через кордон. Як ухвалення законодавства ЄС у сфері JHA, так і приведення візової політики Словаччини у відповідність до європейських стандартів, значно зашкодило саме розвитку людських контактів між Словаччиною та Україною. Таким чином, негативний вплив візового режиму на подорожування українських громадян в Словаччину та, відповідно, на людські контакти в обох країнах мають розглядатися як основний виклик, який має бути предметом вивчення в контексті розширення Європейського Союзу. Візовий режим принципово не вплинув на поїздки словацьких громадян в Україну. Методи. Під час проведення моніторингу була зібрана значна кількість даних, призначених перш за все для звіту словацької сторони. Для збору і обробки анкет з української сторони були залучені експерти Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в м. Ужгороді та Центру аналізу прикордонних ризиків. Основним місцем проведення моніторингу та збору фактичних даних було обрано м. Ужгород - місто на українському боці словацько-українського кордону. Це місто збору даних було обрано через його близькість до двох найбільших пунктів збору і аналізу матеріалів (Вишнє Нємецке і Великі Селменці), а також через особливе розташування самого міста Ужгорода - своєрідних воріт із Словаччини та Угорщини в Закарпатську Україну, який часто буває основним пунктом подорожування громадян Європейського Союзу в цю частину України. Планувалося зібрати дані також і на контрольно- пропускному пункті Убля- М.Березнийний на словацько-українському кордоні. Але, через проведення реконструкції під час збору даних, ця робота була перенесена на контрольно-пропускний пункт - Великі Селменце- Малі Селменці. Після приїзду на місце, група експертів з моніторингу пройшла відповідну підготовку та розробила методи для складання загальної картини місцевих громад, що проживають по ободва боки кордону. Члени групи щоденно перетинали словацько- український кордон машиною, автобусом та пішки та вели відповідні спостереження відповідно до розробленої анкети. Саме анкетування розпочалося в Вишньому Нємецке 20 серпня 2007 року і продовжувалося до 27 серпня 2007 року у Великих Селменцях. Крім анкетування, члени експертної групи проводили "поглиблене" інтерв'ювання громадян в селах та містах на словацькій стороні (Вишнє Нємецке, Собранце і т.д.), запровадили активне спостереження, включаючи неформальні форми обстежень із застосуванням анкет. "Поглиблене" інтерв'ю брали безпосередньо у громадян, які перетинали кордон, а також представників прикордонних і митних служб. Практична робота включала: активне спостереження, соціологічні інтерв'ю та кількісний аналіз. Приблизно 50 чол. дали "поглиблене" інтерв'ю, а 480 громадян пройшло опитування для проведення кількісного аналізу на визначених вище контрольно-пропускному пунктах. Громадян (Словаччини, України та третіх країн), які перетинали словацько-український кордон, опитували за сценарієм, який включав: а) характеристика самих осіб, що давали інтерв'ю, та інших подорожуючих; б) враження щодо якості обслуговування представниками митних та прикордонних служб; в) організація самої роботи контрольно- пропускних пунктів; г) оцінка технічних умов на кордоні. При проведенні моніторингу координатори організовували щоденний аналіз роботи групи та вносили відповідні корекцій в подальшу діяльність. Після завершення збору матеріалів розпочався аналіз зібраних даних та робота над загальним звітом. Попередні результати. Відправна точка. 1. Існує різниця між пропускною здатністю та можливостями Словаччини і України щодо вирішення проблем на кордоні. Це стосується фінансування, невідповідності функціонування суб'єктів, відповідальності третіх сторін (ЄС, НАТО), законодавства, якості людського потенціалу. 2. Цінова різниця, а це, в першу чергу, стосується сигарет та бензину, скоріше всього продовжуватиме бути дієвим чинником за своєю привабливістю для подорожуючих: дрібних торговців. 3. Існує спільний інтерес по обидва боки кордону в розвитку регіонів в економічному плані та залученні людських ресурсів. Але, наразі, реалізація цієї зацікавленості багато в чому залежить від рішень, що приймаються в Києві та Братиславі. Основні проблеми: 1.Довгі черги при проходженні митного та прикордонного контролю (від 2 до 5 годин). 2.Інфраструктура. 3.Людські ресурси: освіта, зв'язки, соціальна безпека. 4.Корупція та нечесна поведінка: неповага до черги, хабарі у невеликих розмірах за проходження митного контролю, контрабанда сигарет та бензину, що існує не без допомоги митників та прикордонних служб. 5.Контрольно-пропускні пункти та відсутність співробітництва з місцевими органами влади: відповідальність за прибирання сміття, компенсація дискомфорту за близькість до кордону. 6.Брак інформації для подорожуючих щодо змін у законодавстві. Рекомендації: 1. Зробити інфраструктуру сумісною з обох сторін кордону (наприклад, 5 смуг для машин через всі контрольно-пропускні пункти як на українській, так і словацькій стороні) для прикордонної служби, митників та подорожуючих (туалети, фаст-фуди, ресторани, кімнати відпочинку, обмінні пункти). 2. Відділити вантажний транспорт від пасажирського, побудувати термінали та кімнати відпочинку для водіїв вантажного транспорту. 3. Заборонити дрібну торгівлю такими "чутливими" товарами, як сигарети та бензин: зменшити ліміт для імпорту в ЄС, додаткові імпортні збори, збільшення кількості пунктів митного контролю поза територією самого пункту перетину кордону; координація роботи служб (Міністерства фінансів та внутрішніх справ Словацької Республіки). 4. Визначити нові можливості для співробітництва та передачі досвіду між словацькими та українськими службами на кордоні; покращити якість зв'язку та координації в роботі прикордонних та митних служб Словаччини і України (спільні зміни та однаковий час змін). 5.Підвищення професіоналізму службовців митної та прикордонної служб: підготовка, створення команди, кодекс етичної поведінки; ініціювання неочікуваних перевірок на контрольно-пропускних пунктах на словацько - українському кордоні. 6. Зростання престижу та соціального статусу працівників митної та прикордонної служб задля запобігання хабарництва та утвердження гідного статусу службовця. 7. При співробітництві з дорожньою поліцією вирішувати проблеми, що виникають поза територією митного контролю; дотримуватися правил черги на кордоні. 8. Проводити моніторинг антикорупційних схем серед словацьких службовців та сприяти впровадженню антикорупційної політики українськими партнерами (це має бути ініційоване на політичному рівні). 9. Допомагати місцевим органам самоуправління утримувати райони, де розташовані пункти митного та прикордонного контролю, в чистоті і порядку (збирання сміття, прибирання туалетів і т.д.). 10. Організовувати регулярні зустрічі з регіональними суб'єктами, зокрема з недержавними організаціями, органами самоуправління, а також науковими установами для обміну інформацією. 11. Розробити стратегію налагодження постійних контактів з громадськістю у сфері питань законодавства про кордон (в подальшому інформаційні оголошення про перетин кордону, семінари, висвітлення цього питання засобами масової інформації). Висновки. Зміна в самому сприйнятті кордону: радість та оптимізм політиків з приводу виконання умов Шенгенської угоди - це, зрештою, не є кінцевим досягненням; кордон, як державний інстуремнт захисту національних інтересів, вважається важливою проблемою, і це стосується не лише кордону між Словаччиною та Україною. З одного боку - ми маємо сприймати Шенгеенський кордон як реальність, а з іншого - зробити все, що від нас залежить, для забезпечення його відкритості для громадян прикордонних територій. Відкрита політика, звернена на Схід, базується на спільному досвіді пережитого комуністичного минулого (закриті кордони), а також популярності, якою користується Центральна Європа в Західній Європі (а політичний капітал не має бути втрачений). Новий Шенгенські кордон - необхідна умова виконання Словаччиною Шенгенських вимог. Але, обидві країни, Словаччина і Україна, потребують гнучкої політики щодо Шенгенської зони, зокрема використовуючи новий інструмент - Інститут місцевого прикордонного руху. У випадку Словаччини, це ще і більш важливо, оскільки вона дотримується своїх обіцянок щодо підтримки подальшого розширення ЄС. Словацька політика має бути більш активною у сфері політики відкритих кордонів, і не тільки задля виконання вимог JHA. Найбільшим викликом для Словаччини та нових членів ЄС в найближчому майбутньому буде імміграція. Питання полягає не тільки і не стільки в тому, звідки можна очікувати іммігрантів, і це за умови, що країни ЄС дійсно бажають підтримувати своє економічне зростання та життєвий рівень. Сусідні регіони розширеного ЄС можуть стати найбільш зручними донорами взаємно корисної міграції. І останнє, але не менш важливе. Велика етична проблема полягає з тому, що власне люди, які проживають вздовж словацьк-українського кордону, зрозуміло, не несуть відповідальності за ту сторону кордону, на якій вони опинилися.