Елеонора КРОЧІАНОВА,

генеральний директор Департаменту митної служби Словацької Республіки

Словацько-український кордон. Довжина кордону між Словаччиною та Україною становить 98 км. На кордоні відкрито 5 контрольно-пропускних пунктів, з них два залізничних розташовані в Черна над Тисою і Матьовське Войковіце, а три, що призначені для автотранспорту, знаходяться в Вишнє-Нємецке, Ублі і Великих Селменцях. Наразі на залізничному контрольно-пропускному пункті в Матьовських Войковіцях обслуговується лише вантажний транспорт. На залізничному контрольному пункті в Черна над Тисою обслуговується як вантажний, так і пасажирський транспорт. Через ці пункти в 2006 році 22 649 пасажирів прибуло в Словаччину. Через автотранспортний контрольний пункт Убля - Малий Березний проходить як пасажирський, так і вантажний транспорт, але з вантажністю до 3,5тонн. В 2006 році 133.025 машин і 244.818 пасажирів перетнули кордон через цей контрольний пункт. Вишнє Нємецке - Ужгород є найбільшим автотранспортним контрольно- пропускним пунктом між Словаччиною та Україною. Він використовується як для пасажирського, так і для вантажного транспорту. Після недавньої реконструкції він став одним з найбільших сучасних автотранспортних контрольно-пропускних пунктів на кордоні з достатньою пропускною спроможністю. В 2006 році 629.329 пасажирів та 336.197 легкових автомобілів в'їхало через цей контрольно-пропускний пункт в Словаччину. В 2006 році 30.577 машин вантажного транспорту в'їхало в Словаччину, а 35.805 в Україну.

Наймолодшим і найменшим контрольно- пропускним пунктом на кордоні між Словаччиною та Україною став контрольний пункт Великі Селменці - Малі Селменці. Відкриття його було ініційовано мешканцями села Великі Сельменці. Пункт був відкритий 23 грудня 2005 року для перетину кордону пішки та на велосипедах. Планувалося, що ним користуватимуться в основному мешканці села Великі Селменці (в 2006 році тут проживало 606 мешканців). Але вже перші місяці 2006 року показали, що цим пунктом більш користувалися "сигаретні туристи". В 2006 році 185.787 громадян скористалося цим пунктом для в'їзду в Словаччину, увізши 31.412.400 сигарет, що є лімітом дозволеного ввозу без оподаткування. Для порівняння: в 2006 році 244.818 осіб в'їхало в Словаччину через Вишнє Нємецке, вони ввезли 20.552.480 штук сигарет. А 629.326 осіб, які всі разом ввезли 54.420.545 штук сигарет, в'їхало через найбільший контрольно-пропускний пункт Вишнє Нємецке. Крім сигарет, алкоголь, товари побутової хімії (миючі засоби), цукерки, цукор та багато інших товарів були ввезені в країну для вільного обігу у великій кількості.

За перші 8 місяців 2007 року ситуація стала ще більш складною через закриття пункту Вишнє Нємецке - Убля для комплексної реконструкції. З'ясувалося, що якби контрольно-пропускний пункт використовувався лише задля тої мети, для якої він був відкритий, то 85% мешканців Великих Селменців користувалися б ним щоденно. Враховуючи той факт, що ввіз сигарет для власних потреб є обмеженим: максимум 200 штук на особу в тиждень, то стає зрозуміло, що контрольно- пропускним пунктом користуються не самі селяни, а так звані "пасажири", що відвідують Україну з метою купівлі дешевих сигарет, алкоголю і т.д.

Прибуток мешканців, отриманий від збору за паркування машин в селі щомісячно, становить 50.000 - 80.000 словацьких крон, що свідчить про зазначене вище. Тут можна зустріти машини з реєстраційними номерами з різних районів: Собранців, Требішова, Міхаловців, Вранова над Топльоу, Рожняви та Гелніц, а також машини з Чеської Республіки та Польщі.

Мешканці української частини цього села також відреагували відповідним чином на зростаючий інтерес до деяких товарів: було відкрито 30 магазинів поруч з уже існуючою однією малою крамницею. Ці магазини відкриті в приватних будинках, а асортимент їх товарів складається з відповідних товарів: сигарети, алкоголь, миючі засоби та косметика.

З наведеного стає зрозуміло, що пунктом перетину Великі Селменці - Малі Селменці, як правило, користуються не мешканці обох сіл для відвідання родин, церкви чи цвинтара, як це було декларовано в петиції мешканців села, а в основному ділки для перевезення дешевих товарів. Тому вони й клопотали перед митними органами про надання права на ввіз для вільного обігу та звільнення від митних зборів товарів для їх подальшого продажу (тютюн часто переправляється звичайною поштою та авіапоштою у Великобританію), де він продається з великим зиском), хоча все це суперечить митним законом.

Інша проблема, що виникла через відкриття цього контрольно-пропускного пункту, - це порушення тиші та спокою в селі пасажирами, які приїжджають сюди близько 8-ої години вечора (контрольно-пропускний пункт відкритий до 8 годин вечора). Дуже часто ці пасажири проходять митний контроль на словацькій стороні кордону вже пізно вночі. Очікуючи на митний контроль на стоянці (300 та 400 м), бувають дуже галасливими, а це дошкуляє мешканцям села.

Таким чином, ми можемо зробити висновок, що дійсно благородна мета - допомогти селянам села Великі Селменці була дискредитована фінансивими інтересами певної групи людей. Мешканці села менше користуються цим контрольно-пропускним пунктом через довгі черги на ньому. Фінансова допомога коштами для ремонту шляхів та будівництва нової автостоянки є єдиним дійсним позитивним результатом, отриманим мешканцями села Великі Селменці.

Вам був представлений досвід, набутий органами словацької митниці після відкриття контрольно- пропускного пункту, яким би мали користуватися лише місцеві мешканці. Ми не хотіли б звинувачувати в кримінальних діях громадян однієї чи іншої країни (щодо контрольно-пропускного пункту Великі Селменці, то це стосуються лише громадян Словаччини), але б хотіли привернути увагу до набутого нами досвіду щодо роботи контрольно-пропускного пункту, який може вважатися з точки зору митних органів малозначущим місцевим пунктом пропуску. Цей досвід відповідним чином був підтверджений поведінкою пасажирів і на інших пунктах пропуску, тому ми б радили бути більш обережними при ініціюванні органами влади і місцевими органами самоврядування відкриття нових пунктів пропуску, особливо для місцевого призначення.