 Суперечка двох наддержав щодо
розміщення елементів американської «ядерної парасольки» на території Польщі
та Чехії яскраво демонструє на прикладі України, хто в цій битві титанів
знаходиться у програшному становищі.
Пропозиція розмістити
американську ПРО в безпосередній близькості від російських кордонів
спровокувала низку різких заяв з боку Москви й значно погіршила
російсько-американські відносини.
Спершу росіяни заявили про
можливий вихід із Договору РСМД, підписаного СРСР та США у 1987 р., згідно з
яким обидві сторони ліквідували ракети середньої та малої дальності. Мовляв,
асиметричним заходом РФ у відповідь на наближення американських ракетних баз
до її території може стати відновлення виробництва тактичних ракет «Піонер»
(СС-20), а по-друге, російські ракетні війська стратегічного призначення можуть
бути націлені на об’єкти ПРО США в Польщі та Чехії. Крім того, РФ, імовірно,
поновить виробництво ракет, обладнаних кількома ядерними боєголовками
власного наведення. Нагадаємо, що їх запровадження до стратегічного арсеналу
СРСР на початку 1970-х спровокувало посилення конфронтації у відносинах
наддержав та розпочало новий раунд гонки озброєнь. Юридично сьогодні такі
ракети не заборонені, адже Договір СНО-2, який передбачав вето на цей вид
озброєнь, нині не діє.
Втім, американці рішуче
заперечують будь-яку антиросійську спрямованість своєї ПРО. За офіційною
версією, вона націлена проти ракетних пусків «держав-ізгоїв», таких як Іран
або КНДР, і здатна перехопити щонайбільше три моноблочних ракетних одиниці.
За словами держсекретаря Кондолізи Райс, «...Жоден із тих, хто розуміється на
проблемі (ПРО), не стверджуватиме, що десять перехоплювачів, розміщених у
Польщі, становлять будь-яку загрозу тисячам боєголовок російського арсеналу
стримування».
Справді, нині навіть у Росії
деякі експерти визнають, що ракетні перехоплювачі системи GBI здатні діяти
лише проти примітивних ракетних технологій держав «третього світу». А їх
розміщення саме в Польщі й Чехії зумовлене тим, що мінімальна розгінна
дальність таких ракет (1000 км) робить неможливим їх розташування на
територіях Туреччини або Ізраїлю (за умови спрямованості проти корейських або
іранських ракет). Що ж стосується російського напрямку, то його забезпечення
реальне лише за умов розташування елементів ПРО на Алясці та вздовж Східного
узбережжя США. Таким чином, системи ПРО в Польщі та Чехії блокуватимуть
російський удар лише за умови доповнення їх тактичними ядерними ракетами на
зразок «Першингів-2», що були розміщені в Західній Європі у 1980-ті. Нині ж
таких ракет у США, як відомо, не існує саме завдяки Договору РСМД.
Польські та чеські елементи
ПРО, висловлюючись шаховою лексикою, — це «шах» російській системі ядерного
стримування. Він не був несподіванкою ні для кого. Спершу було рішення в
Парижі 1997 р. про розширення НАТО, яке створило плацдарм для подальшого
розширення американського стратегічного впливу. Потім був вихід США з ПРО у
2002 р., який став наслідком багаторічної дискусії Москви й Вашингтону.
Все це разом із прозахідними «кольоровими революціями» в Грузії та в Україні,
а також іракська кампанія 2003 р. не тільки позбавили Москву колишніх
наддержавних позицій, а й зачепили її життєві сфери впливу.
Тож після того, як єдиним
наддержавним аргументом Росії залишилася її ядерна міць, польські й чеські
елементи ПРО (а також розміщення аналогічних систем на Алясці) стали першими
«цвяхами» в домовину цього аргументу. Адже, якщо російську асиметричну
загрозу щодо скасування Договору РСМД буде здійснено, Сполучені Штати куди
меншими зусиллями доповнять свої східноєвропейські оборонні технології ще й наступальними.
Отоді-то Росія справді опиниться в американському стратегічному кільці, що
знецінить ефективність російського ядерного стримування ще на кілька десятків
відсотків. І «паритетність ядерних можливостей» остаточно піде в небуття.
Ясна річ, Москва з цим не
змириться й самовіддано боротиметься за останні важелі свого впливу, особливо
якщо на карту буде поставлено переконливість її ядерного стримування.
І тут постає питання України.
Вочевидь, Київ для Москви — це й досі не відіграна гра. Тож в умовах
погіршення російсько-американських відносин роль нашої держави як розмінної
монети лише зростатиме. В таких умовах можливість приєднання України до НАТО
є неприйнятною для Росії, бо це наблизить американські стратегічні можливості
впритул до її кордонів. Тоді вже ніхто не питатиме Москву, чи згодна вона,
аби чергові елементи американської ПРО з’явилися на території України. Такий
сценарій більш ніж на 50% знецінить російське ядерне стримування, і
стратегічна уразливість Москви стане чи не найбільшою за всю історію її
ядерних стосунків із Вашингтоном. Ця перспектива здатна повернути нас до
часів Карибської кризи, де роль Куби буде відведено нашій державі. Хоча
Україна для Москви (в стратегічному сенсі) є навіть важливішою за Кубу для
Сполучених Штатів часів президента Кеннеді.
Можливий також і інший
сценарій, який фактично є віддзеркаленням першого. У Севастополі та
Мукачевому й досі функціонують російські ракетно-локаційні системи
попередження про ракетний напад (РЛС), що працюють «у південному напрямку». Втім,
встановлення елементів американської ПРО на території Польщі та Чехії (у разі
якщо Договір РСМД буде скасовано) може підштовхнути Росію до перенацілення
РЛС на Східну Європу. Понад те, найвагомішим козирем для Росії в такій
ситуації стало б розміщення відновлених ракет СС-20 саме на заході України,
щоб нейтралізувати здатність американців блокувати російський удар у напрямку
країн НАТО. Неважко зрозуміти, куди саме в цьому разі будуть спрямовані
тактичні ракети США, розташовані у відповідь російським, на території тих же
Польщі або Чехії. Навіть якщо Москва просто націлить свої РВСП на польську и
чеську ПРО, США, за старою звичкою «взаємного гарантованого знищення»,
автоматично націлять свої ракети на російські РЛС на нашій території!
Отже, обидва ці гіпотетичні
сценарії ставлять нашу державу в центр майбутньої російсько-американської
конфронтації. При цьому не враховується власна позиція нашої незалежної
держави. Щоправда, Україна поки що не виробила чіткої позиції щодо розміщення
американської ПРО в Польщі та Чехії. Крім того, питання — наскільки
враховуватиметься наша власна позиція? — теж поки що залишається відкритим.
Очевидним є тільки факт: розміщення американської системи ПРО негативно
вплине на безпеку України. Адже, крім можливого погіршення наших відносин і з
Москвою, і з Вашингтоном, це розміщення збільшить двосторонній тиск на
внутрішньополітичні кола України, які орієнтуються у російському або
американському напрямках. Головною метою цього тиску буде остаточно
«перетягти» Україну на котрийсь із боків, що загрожує нам новими
внутрішньополітичними кризами.
Коли верстався номер
Як стало відомо, на
найближчому пленарному тижні Верховна Рада має намір з’ясувати, на якій
підставі високоурядовці США заявили про участь України в американській
програмі протиракетної оборони (ПРО). Про це в ефірі телеканалу «1+1» сказав
перший заступник спікера ВР Адам Мартинюк. Раніше прем’єр Янукович говорив
про неможливість такої участі й ведення будь-якого роду переговорів з цього
питання.
Про те, що адміністрація Буша
взаємодіє з Україною з ПРО, було сказано в нещодавно поширеному у Вашингтоні
повному тексті доповіді, представленому заступником держсекретаря США з
міжнародної безпеки й нерозповсюдження Джоном Рудом. У нім, щоправда, не
уточнювалося, в чому саме полягає така співпраця. У зв’язку з цим «на килим»
до парламенту для дачі пояснень будуть запрошені керівники
зовнішньополітичного відомства і служби зовнішньої розвідки. Як відомо, 14
березня до України мають прибути експерти США для роз’яснення планів з розміщення
елементів протиракетної оборони в Європі.
Поліна СІНОВЕЦЬ, кандидат політичних наук
Думка експерта
Москва з Вашингтоном торгуються за
Україну
У суперечці між Вашингтоном і
Москвою щодо розташування ПРО в Чехії та Польщі йдеться не стільки про ядерну
безпеку, скільки про Україну. Так вважає американський політолог і
експерт з євроатлантичних відносин Ендрю ДЕНІСОН. Про це він заявив
в інтерв’ю «Німецькій хвилі». «Гадаю, Росія зацікавлена в посиленні своїх
позицій на умовних «торгах» щодо відносин з Україною та відносин України з
Заходом. Звинувачуючи Захід у розміщенні балістичних ракет, які нібито
загрожують російській безпеці, вважаю, Росія таким чином намагається посилити
свій вплив на майбутні рішення України наблизитися до Заходу», — пояснив
Денісон. І додав: «Думаю, що Росія дуже хотіла б бачити Україну за межами
НАТО».
|