 Південний
енергетичний пояс
Україна має такі запаси
корисних копалин, які могли б зробити її не тільки незалежною державою,
а й одним із найбільших експортерів газу й нафти до країн Європи.
20 років тому ми забезпечували себе власними ресурсами і видобували понад 60
млрд. м3 природного газу. Проте з того часу не вкладалися кошти ні в розвідку,
ні в залучення новітніх технологій, а питання шельфу залишилося практично
невивченим.
Ні технологій, ні фінансів
Видобуток нафти й природного
газу в світовій економіці вже давно перемістився на морський шельф. В Україні
дві шельфових зони — Чорного й Азовського морів. За оцінками спеціалістів,
потенційні вуглеводні запаси цих морів — 1,5 млрд. тонн або 1,5 трлн. м3. У
газовому еквіваленті це 30% усіх енергетичних запасів України. З цих ресурсів
видобуто менше 4%, у той час як на материковій частині — 67%. Шельфовий
видобуток не перевищує 3% від розвіданих запасів.
Упродовж найближчих чотирьох
років Україна може збільшити обсяги видобутку газу з Чорноморського шельфу до
8 млрд. м3. Таким чином, загальний видобуток складатиме близько 28 млрд. м3.
Якщо найближчим часом будуть
підтверджені запаси вуглеводнів на Прикерченському шельфі Чорного моря, які,
ймовірно, можуть скласти в газовому еквіваленті 280 млрд. м3, то
нафтогазовидобуток однозначно переміститься в море.
За оцінками геологів, тільки
третина запасів причорноморських родовищ залягає на малій глибині. Що
стосується розробки родовищ, які знаходяться на глибинах від 200 м до 2 км,
то потрібно визнати, що тут Україна не має ні технологій, ні фінансових
можливостей.
Закордонні партнери
Сьогодні процес освоєння
родовищ гальмується невизначеністю морських кордонів у Чорному та Азовському
морях. ДАТ «Чорноморнафтогаз» запропонувало потенційним партнерам із Росії й
західних країн для спільної розробки структури Субботіна, Углової, Рифтової
(північно-західна частина шельфу Чорного моря) й Палласа. Найвигідніший
варіант — спільна робота на базі закону про розподіл продукції, в якому
враховані всі негативні й позитивні моменти аналогічного російського закону і
який дозволяє інвесторам самим вирішувати, продавати отримане вуглеводневе
паливо всередині України чи експортувати його.
Україні будь-що потрібна
допомога іноземних компаній у розвідці та видобутку. «Чорноморнафтогаз» і
австрійський концерн «OMV» ведуть переговори з німецькою компанією «RVI» про
участь у спільній розробці родовищ на шельфі Чорного моря. Вони підписали
протокол про наміри, згідно з яким українська сторона поділиться з партнером
накопиченою інформацією про прогнозовані запаси вуглеводнів на Одеському
родовищі газу, а також на інших територіях українського сектора Чорного моря.
Вибрана для спільної роботи ділянка — Скіфська площа, яка розміщена в
північно-західній частині шельфу Чорного моря при глибині моря
100—200 м. Незважаючи на те що площу повністю не досліджено, на думку
фахівців, там можуть міститися значні поклади нафти й газу.
Правові питання поділу шельфу
Видобуток енергоносіїв
напряму пов’язаний з поділом шельфу як Чорного, так і Азовського морів, а тут
Україна має неузгоджені питання з Росією та Румунією. Поки це питання не
вирішене, можна було б спільно освоювати родовища шляхом створення спільних
підприємств за умови поділу продукції.
На російській частині шельфу
геолого-розвідувальними роботами займаються «Роснефть», «ЛУКОЙЛ», «ЮКОС»,
«Газпром» і TotalFinaElf. Українською та болгарською часткою шельфу
цікавиться австрійський концерн «OMV». «ТНК-ВР» проводить геологічні
дослідження в Туреччині, у східній частині Чорного моря.
Непросто складаються
відносини з Румунією в питанні про статус острова Зміїний. «Чорноморнафтогаз»
зробив першу пошукову свердловину на структурі «Олімпійська», яку Румунія
вважає своєю. Взагалі, на шельфі біля Зміїного розвідані поклади вуглеводнів,
а сучасна лінія кордону не дає Румунії практично ніякого доступу до цих
джерел. На даний момент ця лінія визначена статусом Зміїного: Україна вважає,
що це острів, а Румунія — що скеля. 15 серпня 2005 р. румунська сторона
внесла на розгляд Міжнародного суду ООН у Гаазі свій Меморандум у справі про
делімітацію континентального шельфу й виняткових економічних зон між Україною
та Румунією.
За світовими стандартами
родовища нафти й газу біля Зміїного не потужні — 10 млн. тонн нафти й 10 млрд. м3 газу. Це на 2—3 роки роботи
для великої видобувної компанії. Прибутки цього підприємства не будуть дуже
високими. Тому питання Зміїного скоріше політичне, ніж економічне.
Отже, геологорозвідувальні
роботи підтверджують, що український шельф за запасами енергоносіїв є не менш
перспективним, ніж регіон Каспійського моря чи арабських країн.
Проте з об’єктивних та
суб’єктивних причин в Україні досі не створено сприятливих умов для того, щоб
іноземні компанії, які мають технології, досвід розробки глибоководних
родовищ вуглеводнів і кошти, вкладали їх у реалізацію українських
інвестиційних проектів.
Олена МИХАЙЛЮК, кандидат економічних наук
http://www.uwtoday.com.ua/article.asp?Lid=1&NID=3510&CG=4&SCG=92
|