Стаття з газети "Україна і світ сьогодні". - № 18-19 (418-419) 30.04.2007

Юрій Мельник, завідувач відділу Одеської філії НІСД

Траян Басеску Румунія: президентське перезавантаження?

Квітень в Україні та Румунії відзначився екстраординарними політичними подіями. Якщо у нас Президент розпочав «наступ» на парламентську коаліцію, то у сусідів 19 квітня парламент 322 голосами проти 108 призупинив повноваження Президента Траяна Басеску. У травні відбудеться референдум щодо визначення його долі.

Румунія — один із найскладніших наших сусідів. Як відомо, існують досить проблемні питання міждержавних відносин, тому налагодження конструктивного діалогу є стратегічним питанням нашої зовнішньої політики.

Румунська дипломатія завжди відзначалася наполегливістю у трансляції інтересів держави та професіоналізмом. І тому складно вести з нею переговори, враховуючи і прагнення сусідів щодо відновлення «Великої Румунії». Невдоволення і бажання посилити свій вплив і сформували поведінку Румунії та її чільників. Певним обмеженням відносно такого курсу Бухареста став вступ країни до НАТО та ЄС.

І ось на фоні налагодження певного порозуміння між Україною та Румунією, в тому числі у форматі відносин між президентами держав, відбувається загострення політичної ситуації з можливою зміною румунського лідера. Слід зазначити, що з призупиненням повноважень Басеску парламент одночасно ухвалив закон, який забороняє участь у виборах президента, що був відправлений у відставку в результаті імпічменту. Цим кроком парламент нівелював популярність нинішнього президента і перспективу його нового обрання. Зазначимо, що популярність Басеску в народі ніколи не падала нижче 60% і перспективи переобрання в нього були дуже високими.

Що ж спонукало парламент прийняти таке рішення, і яким чином це вдалося зробити? Депутати звинуватили президента у майже двох десятках випадків порушення конституції, зокрема у гальмуванні роботи уряду, відмові призначати міністрів тощо. Додалися до цього й пропозиції Басеску переглянути конституцію країни та визначити нову модель політичного устрою, зрозуміло, з посиленням президентської влади. Крім цього, суттєву роль відіграли протиріччя між президентом та вже колишнім його союзником прем’єром Каліном Терічану. Обидва — сильні лідери з певними амбіціями, що зумовило міжособистісний конфлікт, який переріс у формат політичного. Таким чином не без участі політичної сили прем’єра, а саме Ліберальної партії, й було винесене рішення парламенту.

У зв’язку з зазначеними подіями доцільно проаналізувати, які наслідки це може мати для України?

По-перше, з порядку денного не знімається питання певних територіальних претензій до України. У цьому контексті знаходяться і статус українського острова Зміїний та розмежування прилеглого шельфу й виключної морської (економічної) зони. Справа щодо цього з ініціативи Бухаресту вже тривалий час розглядається у Міжнародному суді в Гаазі. Румунія подала позов у середині 2006 року. Україна відповіла контр-меморандумом. Скоріше за все першу реакцію міжнародної установи ми матимемо десь у другій половині ц. р. Хоча за даними деяких експертів, враховуючи чергу, в якій ця справа є 9-ю чи 10-ю, рішення ми можемо мати лише у 2009 році. У такому випадку пригальмовується діяльність щодо залучення інвестицій в освоєння шельфу. На нашу думку, Україна з цим практично нічого не втрачає. Облаштування Зміїного триває, понад те, постановою Кабміну від 27 грудня 2006 року продовжено дію Комплексної програми подальшого розвитку інфраструктури та провадження господарської діяльності на острові Зміїний і континентальному шельфі до
2011 року включно. Передбачено залучення суттєвих коштів, у тому числі з держбюджету (за 5 років — 253,3 млн. грн.). Верховною Радою затверджено рішення про створення селища Біле на острові, на яке, до речі, Румунія неадекватно відреагувала, фактично вийшовши за дипломатичні межі.

Чому ж триває така боротьба за острів? Як відомо, у цій зоні є поклади нафти та газу. Відповідно, статус цього клаптика суші визначає, кому належатиме прилегла акваторія. Щодо перспектив видобутку газу чи нафти на прилеглому шельфі зауважимо, що для цього необхідна значна робота з розвідки та визначення експлуатаційних запасів. Тому озвучені деякими ЗМІ, посадовцями й експертами існуючі біля Зміїного запаси (нафти — 10 млн. т і газу — 10 млрд. м3) є орієнтовними.

Друга проблема, що існує між нами, — незадоволення Румунії щодо відновлення Україною глибоководного судового ходу (ГСХ) Дунай — Чорне море. Фактично Румунія має монопольне становище у забезпеченні транзиту через дельту Дунаю. Водночас морегосподарський комплекс українського Придунав’я відчуває відсутність цього ходу. Румунія розгорнула широкий наступ задля блокування дій української сторони, залучивши до цього міжнародні структури, громадськість тощо. Сама ж Румунія веде активні гідротехнічні роботи у дельті, а її підприємства періодично здійснюють скидання забруднюючих речовин у води Дунаю.

Таким чином, відносно Румунії слід очікувати, що може відбутися певне переформатування її відносин з Україною, враховуючи політичну динаміку. Але в будь-якому випадку режим міждержавного діалогу треба зберегти.

Юрій МЕЛЬНИК (Одеса)

Наша довідка

Румунія — держава у південно-східній Європі, за політичним устроєм парламентсько-президентська республіка. Глава держави — президент, вищий законодавчий орган — парламент, який складається з двох палат (Сенат — 137 місць, Палата депутатів — 332 місця). За конституцією, парламент є основною політичною силою в державі. Статус президента є більш символічним, хоча він і має повноваження у сфері зовнішньої політики, безпеки та оборони. Румунія — член НАТО, а з 1 січня 2007 року — член ЄС, таким чином вона разом з Болгарією є форпостом Євросоюзу в Чорноморському регіоні. Територія Румунії є перспективним маршрутом транзиту енергоносіїв з Каспію та Близького Сходу до Європи.

Адреса матеріалу: http://www.uwtoday.com.ua/articlea.asp?Lid=1&NID=3919&JID=208