23.02.2006 15:39:14

Відбудова Іраку: українські перспективи

Ганна Шелест, СНС Одеського філіалу НІСД

Обом країнам є що запропонувати одна одній. Україна може стати дуже корисною на стадії відбудови повоєнного Іраку, але необхідно постійно пам'ятати про те, що багато сильніших та послідовніших, ніж Україна, країн працюють на Близькому Сході вже десятки років. Крім того, українські компанії не зможуть пробитися на цей ринок без серйозної державної підтримки та добрих відносин України не тільки з іракським урядом, а й з її західними партнерами. І, що важливо, це завоювання та збереження позитивного іміджу у відносинах з Іраком, адже, за арабськими традиціями, партнер, який хоч раз помилився чи повівся некоректно, може не лише зіпсувати свій контракт, а й заплямити співробітництво з усіма співвітчизниками.

Конкретні контракти

У грудні минулого року останню частину українського контингенту було виведено з Республіки Ірак по закінченні дворічного терміну його перебування у складі коаліційних сил. Коли у 2003 році українське керівництво приймало рішення, щодо введення миротворців, українські інтереси можна було поділити на три сфери: міжнародні (адже українські миротворці зарекомендували себе одними з найкращих у світі), політичні (ізоляція України наприкінці 2002 року, чисельні міжнародні скандали - імідж України та її політичні взаємини з країнами Західної Європи та Америки потребували покращання). А також економічні, адже Україна як один із найбільших у світі торгівців зброєю, до того ж маючи можливості щодо модернізації радянського озброєння та досвід у будівництві великих об'єктів, була вельми зацікавлена в іракських контрактах.

Одним із перших кроків на шляху отримання іракських контрактів стала домовленість у вересні 2003 року про відновлення роботи Міжурядової українсько-іракської комісії з питань торговельного, економічного, наукового і технічного співробітництва між урядами двох країн. У листопаді 2003 року Конгрес США виділив $18,4 млрд. на реконструкцію Іраку. Відповідно до розрахунків Світового банку, на реконструкцію Іраку необхідно витратити приблизно $55 млрд., але ця сума може зростати через саботаж, який триває у країні, та зростання витрат на безпеку. З 55 мільярдів приблизно 12,1 млрд. потрібно для відновлення електричної системи. Ще 8 млрд. - для відновлення нафтової промисловості, та 6,84 млрд. - на водні та санітарні проекти.

Тривалий час Україна намагалася отримати, крім політичних, ще й економічні дивіденди від присутності в Іраку. Багато українських компаній прагнули одержати контракти на відбудову цієї країни, розвиток інфраструктури, створення сил безпеки, розробку нафтових родовищ. Нарешті, після кількох невдач, було підписано перший важливий контракт. Наприкінці травня 2004 року на сайті Міноборони США з'явилося повідомлення про те, що компанія ANHAM отримала контракт вартістю $120,1 млн. на оснащення іракської армії - 15 батальйонів та 6 бригад. Причому самостійно ця компанія виконуватиме лише 7% замовлення, тоді як українські компанії - 65% вартості контракту. Партнером з українського боку є дочірнє підприємство державної компанії "Укрспецекспорт" - державне підприємство "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес". Крім того, Україна вже реалізовує контракт на постачання для іракської армії протягом двох років близько 2 тис. вантажівок "КрАЗ".

Нафтові справи

Стратегічним питанням для України є диверсифікація джерел постачання нафти: доступ до близькосхідної нафти дозволить завершити формування нового трансконтинентального енергетичного коридору до Європи через територію України. Бажання працювати з іракською нафтою висловлювала "Укрнафта", яка розвиває свою нафтодобувну мережу у світі. Крім того, цікавою є ідея транспортування нафти через Одеський нафтопереробний завод (НПЗ). Достатньо вигідним може бути варіант транспортування нафти через турецький нафтопровід до портів Середземномор'я. Приблизна схема переробки близькосхідної нафти виглядає так: іракська нафта завантажується у танкери в турецькому порту Джейхан та доставляється до нафтогавані Одеського морського порту, звідки йде реверсним трубопроводом для переробки на Одеському НПЗ. Отримані нафтопродукти згодом можуть бути реалізовані у Франції та Італії. До речі, після прийняття рішення про будівництво останньої ланки нафтопроводу Одеса-Броди-Гданськ може бути розглянутий і варіант прямого транспортування іракської нафти до Європи.

Торгівля зброєю

Іракські військові давно звикли до простої у використанні та достатньо надійної радянської зброї. Ірак сьогодні ще не готовий зазнавати великих витрат на закупівлю західних аналогів. А найголовніше, Україна не висуває жодних політичних умов при реалізації своєї зброї, тому виглядає досить цікавим партнером. Крім того, значна кількість застарілого обладнання та військової техніки виходить з ладу в процесі модернізації української армії, і краще продати цю техніку зараз, ніж через 5-6 років думати над проблемою її утилізації. Так, Україна може запропонувати модернізовану легку бронетехніку, Міг-29, Мі-17 та Мі-8. Але треба пам'ятати, що, крім українських, багато американських, європейських, російських, і навіть арабських компаній зацікавлені у військових контрактах в Іраку.

Візити до Васіту

Експерти Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння вважають, що вже на перших порах щорічні обсяги військово-технічного співробітництва між Україною та Іраком могли б скласти $50-80 млн. Насамперед через інтерес іракського уряду до легких гелікоптерів, винищувачів та радіолокаційних станцій. Крім "Укрспецтехніки", Харківського конструкторського бюро ім. Морозова, танкоремонтних та авіаремонтних підприємств оборонного відомства на іракському ринку могли б працювати такі відомі компанії, як донецький "Топаз" (виробник "Кольчуг"), запорізька "Іскра" (виробник РЛС) та інші. За сприятливого розвитку подій Україна могла б у майбутньому отримати контракти на постачання нових транспортних літаків АН-32 та пасажирських АН-140.

Іракська провінція Васіт стала базовою для українських миротворців. Починаючи із серпня 2003 року, українським контингентом у цій провінції було ініційовано й реалізовано проектів на загальну суму понад $9 млн. Наші проекти ініційовані за такими напрямами, як ремонт і відновлення систем водопостачання й каналізації, медичних клінік, електросилової й розподільчої інфраструктури, відновлення цивільних і урядових будинків, поліцейських відділів і культурних пам'яток іракського народу, будівництво шкіл і дитячих садків. Також розробляється план закупівлі щодо необхідного устаткування для місцевих силових структур. Ці проекти здебільшого реалізовували іракськими компаніями через тендери, які проводили українські миротворці, але є багато проектів, до яких можуть приєднатися й українські компанії. Васіт - провінція сільськогосподарська. І саме в цій галузі, на думку колишнього начальника відділу підтримки урядових структур в Іраку полковника С. Гатченка, могли б реалізувати себе українські виробники. Адже у полі іракці працюють здебільшого на білоруській та українській техніці, що її постачають їм посередники.

Візит української офіційної делегації до Іраку у листопаді 2005 року лише підтвердив важливість розвитку двосторонніх відносин. Навчання іракських студентів в українських вузах, в тому числі й військових, оснащення іракської армії, стан та перспективи участі України у відновлювальних процесах в Іраку, зокрема, відновлення матеріально-технічної бази, обслуговування та ремонт військової техніки - ось лише деякі питання співробітництва, позначені під час візиту.

Українська сторона повинна якнайшвидше підготувати та подати на розгляд усі документи, про які йшлося під час переговорів в Іраку, а також, не гаючи час, відправити до Іраку впливову українську бізнес-делегацію, яка б могла говорити не про загальні тенденції розвитку двостороннього співробітництва, а вже про конкретні угоди.

Ганна ШЕЛЕСТ

Адреса матеріалу: http://www.uwtoday.com.ua/articlea.asp?Lid=1&NID=559&JID=161