Стратегія участі України в ОЧЕС

Ірина Максименко, науковий співробітник
Одеського регіонального філіалу НІСД

Загальна характеристика проблеми

1. Причини появи регіонального співробітництва в Чорноморському регіоні.

З точки зору геоекономічного значення Чорноморський регіон є потенційно об'ємним ринком, який має значні природні ресурси, науково-технічний потенціал та може стати ключовим місцем торгівлі між Європою, Близьким Сходом і Азією. Вже тільки ці чинники стали основою для виникнення регіональної співпраці між країнами, інтереси яких пов'язані з цим регіоном.

Зміна системи міжнародних відносин і необхідність самостійно відстоювати свої інтереси об'єктивно спровокували появу різних регіональних організацій: Вишеградська група, Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ), Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС). У випадку з ОЧЕС йшлося про створення трансрегіональної інтеграційної системи співробітництва. Це було перше значне інтеграційне утворення нового етапу розвитку світової економіки, яке здатне об'єднати країни з різними політичними і економічними формами орієнтації тлі загальноєвропейської інтеграції.

Таким чином, ОЧЕС із самого початку привертала увагу різних держав, як нинішніх учасників, так і світової спільноти.

2. Визначення основних політичних, економічних та інших інтересів головних учасників.

Інтереси України. У геополітичному відношенні Чорноморський регіон є надзвичайно важливим для України як з погляду її економічних інтересів, так і з позицій національної безпеки держави. Для нашої країни велике значення мають широкомасштабні комунікаційні проекти в рамках ОЧЕС з будівництва кільцевої автомагістралі навколо Чорного моря і системи магістральних трубопроводів для транзиту нафти і газу з Центральної Азії, Закавказзя, Близького і Середнього Сходу до Європи.

Отже, участь України в такому регіональному інтеграційному об'єднанні як ОЧЕС обумовлена транзитним характером її економіки, якій крім захисту від загроз і викликів глобалізаційних процесів також необхідна інтеграція в світовий економічний простір на паритетних умовах. Отже, головними стратегічними інтересами України в регіоні Чорного моря є: - диверсифікація джерел енергоресурсів за рахунок запасів Каспійського моря, які за своїм об'ємом значно перевищують запаси країн Близького Сходу; - використовування території України для їх транспортування за маршрутом Схід-Захід і Захід-Схід; - вихід на ринки Близького Сходу за рахунок транспортних коридорів по осі Північ-Південь і у зворотному напрямі; - ліквідація загроз власної безпеки за рахунок загроз східного походження: нелегальна міграція, наркоторгівля і торгівля людьми, розповсюдження зброї і т.д.

Важливим моментом щодо інтересів України в розвитку причорноморського співробітництва є необхідність розглядати цей процес в двох політичних вимірах і двох економічних поняттях: вузькому і широкому. У вузькому вимірі передбачається співпраця територій, які безпосередньо прилягають до Чорного моря і в господарському відношенні тісно з ним пов'язані, що обумовлюється традиціями взаємостосунків прибережних територій, які історично склалися. Широкий вимір полягає в реалізації зовнішньополітичного курсу на євроінтеграцію. І для цього українське керівництво створює сприятливі умови для посилення своєї ролі в глобальних і регіональних системах міжнародних відносин. В цьому відношенні йдеться про залучення до причорноморського співробітництва всього економічного простору України через механізм взаємодії державних і підприємницьких структур, який повинен забезпечити розвиток співробітництва країн-учасниць з метою повноцінного входу в економічний і правовий простір європейського континенту.

Таким чином, в ОЧЕС Україна бачить, перш за все, важливий міжнародно-правовий інструмент розвитку всього спектру відносин між країнами регіону.

Інтереси Туреччини в створенні такої організації полягали в особливостях ситуації в регіоні. Після розпаду Радянського Союзу в Чорноморському регіоні з'явилася група держав, які потрапили в сферу зовнішньополітичних і економічних інтересів Туреччини, яка прагне стати регіональним лідером. На додаток до політичних інтересів велике значення має і питання про захист прав тюркських народів, захисниками і представником яких проголосила себе Туреччина. І прагнучи об'єднати ці держави в рамках єдиної структури, Анкара намагається найзручнішим способом вирішити всі питання: встановити свій вплив, забезпечити стабільність і безпеку в регіоні, створити умови для успішної економічної трансформації держав Чорного моря шляхом створення під своєю егідою стабільної структури, яка виступала б регіональним центром тяжіння.

В рамках ОЧЕС Туреччина прагне вирішити питання подальшого розширення експорту за рахунок активізації торгових відносин з східно-європейськими та євразійськими країнами, які входять до складу СНД, а також пошуку нових торгових партнерів.

Інтереси Болгарії і Румунії визначаються крізь пріоритетність напрямка приєднання до ЄС, і саме через цю призму ці країни розглядають процеси чорноморського співробітництва. Ці держави прагнуть використовувати в регіональному контексті переваги, які пов'язані з застосовуванням ролі "посередника" у взаємостосунках з ЄС і регіоном, в першу чергу шляхом ініціації власних конкретних проектів і залучення фінансових можливостей міжнародних організацій, у тому числі й Євросоюзу, для їх реалізації, а також намагаються вирішувати питання регіональної співпраці шляхом взаємодії з різними міжнародними і регіональними структурами євроінтеграційного характеру.

Інтереси Росії в регіоні Чорного моря об'єктивно мають дуже важливе підгрунття в геополітичному і геоекономічному значенні. Ще в 2003 р. Президент Росії В. Путін дав вказівку: використати і підсилити роль ОЧЕС для розвитку південних регіонів Російської Федерації, а також розвивати прибережні зони, інфраструктуру прибережних і курортних регіонів.

В першу чергу, Росія концентрує зусилля на збереженні контролю над нафто- і газопроводами і основними вантажопотоками на залізницях, авто- і авіамагістралях країн Центральної і Середньої Азії. Особливу цікавість Москва виявляє до того, щоб примусити азербайджанську та інші зацікавлені сторони згодитися на те, щоб саме через російський нафтопровід і порти в майбутньому йшов потік каспійської нафти, що здобувається Азербайджаном. У другу чергу, Росія останнім часом надає велику увагу питанням безпеки, розширення сфер діяльності BLACKSEAFOR, а також, що не повинен залишитися без уваги української сторони, Москва прагне приєднатися до турецької ініціативи "Чорноморська гармонія".

Отже, зацікавленість Росії полягає також і в тому, щоб не дати можливість порушити її стратегічні інтереси в цьому регіоні, тобто диктувати свої умови, нав'язувати своє відношення до подій і розв'язання проблем. РФ робить все, щоб зберегти політичне, економічне і військове домінування в Закавказзі і не допустити посилення в цьому регіоні ролі третіх держав (перш за все, Туреччини, США, Великобританії, ФРН, Ірану). Ще більше розширити свій вплив в регіоні і в рамках ОЧЕС Москва постарається під час свого головування з травня по жовтень поточного року шляхом максимальної практичної реалізації різних проектів.

Пропозиції щодо зміни стратегії участі України в ОЧЕС

Окремі ініціативи України в рамках ОЧЕС є достатньо важливими. Разом з тим, масштабність і стратегічне значення цих ініціатив явно не адекватні завданню підвищення ролі та місця України в системі ОЧЕС та її діяльності. Як найбільша держава серед учасників ОЧЕС з позиції потенційних економічних можливостей, Україна повинна рішуче виступати з великомасштабними ініціативами, реалізація яких мала б не тільки загальнорегіональне значення, але і впливала б на сприятливі для України зміни загальноєвропейського економіко-правового клімату.

Основні задачі участі України в Чорноморському регіоні в цілому і ОЧЕС зокрема полягає в наступних напрямах.

Сценарій І. Внутрішні зміни в української політиці регіонального співробітництва

1. Необхідно виробити переоцінку системи пріоритетів у відносинах з державами регіону в межах ЧЕС, знайти прийнятні шляхи узгодження інтересів країн-членів ЧЕС з іншими міжнародними структурами, відповідні механізми подолання політичних протиріч. Також потрібно побудувати адекватну систему пріоритетів щодо окремих країн згідно із специфікою власних національних інтересів.

2. Продовжити роботу над зміною української законодавчої бази, що відповідає за міждержавне і регіональне співробітництво і створює сприятливий інвестиційний клімат в регіоні. А також проводити політику залучення всіх країн-учасниць ОЧЕС для детальної розробки і узгодження внутрідержавного законодавства між країнами, вироблення спільних підходів до здійснення зовнішньоекономічної діяльності ОЧЕС. Здійснення цього напряму можна включити в роботу засідань Ділової Ради ОЧЕС, які, проте, слід проводити частіше, ніж двічі на рік. Така пропозиція з боку України, може привести до підвищення ефективності діяльності ОЧЕС, що є глобальною задачею для організації в цілому.

Сценарій ІІ. Трансформація економічного чинника співробітництва

1. Скоординувати свою політику досягнення європейських стандартів економічного розвитку в країні та перевести економіку на нову інноваційну базу розвитку. З цією метою Україна повинна проводити політику активного розвитку інноваційних проектів, направлених на формування інноваційної виробничої інфраструктури регіонального економічного співробітництва та продовжувати розробляти і пропонувати до розгляду і реалізації в рамках ОЧЕС проектів щодо модернізації нафтопереробних заводів, створення нових потужностей, зокрема терміналів на берегах Чорного моря для приймання нафти і газу, здійснення наукових досліджень з іноземними фірмами щодо використовування нетрадиційних джерел енергії, технічного переозброєння металургійних підприємств і багатосторонньої програми виробництва електронної техніки для різних галузей народного господарства.

2. Розробляти моделі взаємодії існуючих інституційних механізмів (в т.ч. міжурядових, міжпарламентських, банківських, академічних і т.д.) для посилення євроінтеграційних процесів, економічного розвитку і забезпечення економічної безпеки і зниження рівня економічної залежності в регіоні. Для найпродуктивнішої реалізації проектів необхідно привертати можливості Фонду розвитку проектів ОЧЕС, удаватися до взаємодії з Чорноморським Банком торгівлі і розвитку, також як і з міжнародними структурами - МВФ, ЄБРР, Європейським інвестиційним банком.

Окрім цього, поглиблення взаємовідносин між країнами регіону і структурами безпеки Євросоюзу може збільшити стабільність в регіоні. У цьому контексті Україна повинна розробляти і пропонувати на розгляд в рамках засідань Рад з питань співпраці Україна - ЄС проекти взаємодії між Європейським Союзом і Україною безпосередньо в Чорноморському регіоні з можливістю залучення для їх реалізації інших членів ОЧЕС. Це можуть бути проекти демократичного контролю, протидії протиправним діям на кордоні (як, наприклад, Місія ЄС з надання допомоги Україні і Молдові на кордоні) і т.д.

3. Велику увагу слід приділити питанню створення зони вільної торгівлі на території країн-учасниць, що може бути здійснене в руслі формування європейського економічного простору. Беручи до уваги юридичні зобов'язання деяких країн-учасниць ОЧЕС перед ЄС і бажання більшості стати повноправними членами Євросоюзу, будь-яка конструктивна дія по створенню зони вільної торгівлі в Чорноморському регіоні стає, таким чином, можливою тільки в рамках діалогу ОЧЕС-ЄС. У його основі повинне лежати розуміння того, що зона вільної торгівлі ОЧЕС може стати свого роду "проміжним" торговим об'єднанням, яке підготує країни-учасниці до інтеграції до розширеної Європи, що в повній мір відповідає національним інтересам України.

Сценарій ІІІ. Підвищення ефективності організації

1. Передумовою підвищення ефективності роботи ОЧЕС є проведення її рєїнстітуалізації, а також зміна принципу і методик ухвалення рішень в ОЧЕС з тим, щоб важливі питання потрапляли в повістку в обхід попередніх процедур. В той же час посилення ОЧЕС відповідатиме інтересам України тільки у тому випадку, коли Україна зможе добитися посилення свого впливу на процеси функціонування і розвитку організації.

2. З цією метою Україні слід винести на розгляд ряд ініціатив з підвищення ефективності роботи ОЧЕС як регіональній організації. По-перше, наполягати на створенні експертної групи, яка повинна проводити апробацію проектів, що висуваються, і розраховувати їх бюджет. По-друге, виносити на обговорення в рамках засідань Ради Міністрів закордонних справ проектів з питань економіки, політики і безпеки. По-третє, в рамках роботи робочих груп Постійного Секретаріату ОЧЕС виробити підходи і механізми поліпшення ситуації в країнах-учасницях ОЧЕС, особливо в нових незалежних державах чорноморського регіону, і створити на їх базі загальну Програму дій по здійсненню економічних і соціальних реформ. Метою Програми може бути досягнення збалансованого і стійкого розвитку територій Чорноморського регіону, забезпечення його економічної та соціальної стабільності, збереження природних ресурсів і культурної спадщини, збалансованої конкурентоспроможності країн регіону. Також ця Програма може виконувати функції стійкої регулюючої структури для відповідних структур ЄС та ОЧЕС, країн-членів і місцевих органів управління. Нарешті, в економічному плані необхідно запропонувати освітлювати динаміку експортно-імпортних операцій і добиватися диверсифікації зовнішньоторгівельних операцій, що продемонструє слабкі місця, дозволить провести над ними роботу і, відповідно, поліпшить економічну ситуацію в країнах регіону.

Сценарій ІV. Активізація участі в питаннях регіональної безпеки

1. Одним з перспективних напрямів може стати зміцнення ролі України у формуванні регіональної системи безпеки, зокрема шляхом активізація української політики, направленої на об'єднання зусиль по забезпеченню стабільності в країнах регіону і на досягнення важливішої ролі в існуючих конфліктах. Існування в геополітичному просторі ОЧЕС ряду міжетнічних конфліктів значною мірою стримує розвиток економічного співробітництва і створює загрозу регіональної стабільності.

2. Враховуючи значний транзитний потенціал регіону, маючи на увазі майбутній інтенсивний розвиток транспортно-енергетичних комунікацій і відповідної інфраструктури, об'єднуючих Європу і Азію, для української політики доцільно вже зараз серйозно опрацьовувати питання про їх безпеку і виносити його на обговорення в рамках ОЧЕС. Важливість формування ефективних структур безпеки транспортно-енергетичних комунікацій обумовлена наявністю ряду загроз, що є в регіоні: конфліктні ситуації, прояви міжнародного тероризму, організована злочинність, слабкий контроль деяких місцевих урядів над власними територіями. Саме розвиток транспортно-комунікаційних мереж регіону сприятиме його інтеграції в світову економічну систему, а також підсилюватиме внутрішні регіональні інтеграційні процеси. Тому Україна могла б ініціювати процес розробки цілеспрямованої програми забезпечення безпеки стратегічних транспортних і енергетичних шляхів і привернути до її реалізації всі регіональні та субрегіональні сили. Серед ключових напрямів діяльності така програма може передбачати упровадження моделі моніторингу за станом безпеки комунікаційних ліній, формування особливих мобільних підрозділів з функціями їх захисту і попередження терористичних актів і т.д.

Одним з можливих напрямів зміцнення безпеки в регіоні може стати ініціатива ОЧЕС, члені якої є також членами ОБСЄ, запросити ОБСЄ з метою надання допомоги по встановленню демократичного контролю і нагляду військових, воєнізованих і поліцейських сил в регіоні (як частина ширшої програми демократичного розвитку, що будується). Також необхідно привертати до цієї роботи Європейський Союз і НАТО, наразі обидві ці структури зацікавлені в енергетичній стабільності континенту.

3. У той же час ОЧЕС доцільно узяти на себе більший вантаж відповідальності за формування ситуації стабільності та безпеки в регіоні. Маючи механізми проведення багатосторонніх консультацій на вищому рівні та на рівні міністрів закордонних справ, ОЧЕС потрібно постійно тримати в зоні особливої уваги і включати до порядку денного питання врегулювання конфліктів в геополітичному просторі Чорноморського регіону. Доцільно виробити узгоджену позицію щодо будь-якої з конфліктних ситуацій, а також запропонувати конфліктуючим сторонам посередництво в процесі врегулювання. Оскільки Україна має значний досвід таких операцій вона може стати лідером цього процесу в ОЧЕС і піднімати надалі питання про формування регіональних спільних миротворчих сил, які можуть бути поступово введені в конфліктні зони під відповідними мандатами Ради Безпеки ООН або ОБСЄ.

Особливу роль в підтримці миру і стабільності в регіоні можуть виконувати спільні морські сили BLACKSEAFOR. Україна повинна підняти питання про підвищення ролі BLACKSEAFOR шляхом створення єдиного командування і надання ширших функцій щодо патрулювання акваторії Чорного моря з метою запобігання нелегальній діяльності, попередженню екологічних катастроф, наданню допомоги в аварійних ситуаціях і т.п. та запропонувати свої ресурси для досягнення цієї мети.

Сценарій V. Розвиток демократичних процессів в регіоні

1. Підтримка демократичних процесів в країнах регіону також повинна стати одним з головних стратегічних напрямів участі України в Організації Чорноморського економічного співробітництва. Нерівномірний розвиток економік країн регіону є значним гальмуючим чинником процесів чорноморської інтеграції. Внутрішня політична нестабільність або наявність авторитарних тенденцій роблять зовнішньополітичну поведінку деяких країн регіону слабо прогнозованою і нетранспарентною. Слід підсилити роботу з міжнародними організаціями для підтримки демократичних процесів в регіоні, сприяння розгортанню інтенсивного діалогу демократично набудованих політичних партій і рухів країн-членів. На користь демократичного розвитку місцевого самоврядування необхідно ефективніше використовувати можливості таких підструктур ОЧЕС, як Міжнародний Чорноморський клуб, об'єднуючий ключові міста і порти Чорного моря, а також систему "круглого столу" мерів і губернаторів столиць країн Чорноморського регіону, оскільки місцеві органи влади більше за всіх зацікавлені в вирішенні питань спільної протидії можливим екологічним катастрофам, в боротьбі з організованою злочинністю та нелегальною міграцією, у взаємодії на випадок аварійних ситуацій.

Для реалізації цієї стратегії участі в Організації Чорноморського економічного співробітництва Україні потрібно розв'язати декілька задач середньострокового періоду:

- створити робочу експертну групу на базі дослідницького центру або інституту або Вузу (як, наприклад, ініціатива України від 2004 р. про відкриття учбового центру країн-членів ОЧЕС на базі одного з Одеських ВУЗів), яка займатиметься уніфікацією підходів по реформуванню організації та підвищення її ролі й ефективності діяльності.

- підсилити діалог ОЧЕС з різними регіональними і субрегіональними структурами, в першу чергу, Європейським Союзом, Європейськими банками з метою сприяння економічним і соціальним перетворенням в країнах регіону.

- більшу увагу надати питанням безпеки і демократичного контролю. Наприклад, створити експертну робочу групу з вивчення оптимальних шляхів розв'язання конфліктних ситуацій, які склалися в регіоні, привертати до її роботи міжнародні дослідницькі центри, які займаються цією тематикою.

- створити експертну робочу групу з пошуку шляхів і механізмів реалізації інформаційної політики ОЧЕС, зокрема в рамках співпраці з міжнародними організаціями, залучення грантів і спонсорів з різних країн, зацікавлених в таких проектах.

Успіх або неуспіх регіонального співробітництва причорноморських держав багато в чому залежатиме від вирішення проблем економічного і політичного характеру, від того, наскільки країни-учасниці будуть готові до широкомасштабної взаємодії в інтересах все членів, і від того, хто стане лідером усередині ОЧЕС. Тому Україна повинна максимально повно концентруватися на ключових пунктах зміцнення своєї ролі в організації та значенні ОЧЕС на міжнародній арені, долаючи бюрократичні та фінансові перешкоди шляхом застосування європейського досвіду та механізмів співробітництва.