 Аз-Заркаві:
життя і смерть терориста
З початку окупації Іраку в
березні 2003 року американські стратеги й політичні аналітики багатьох країн
світу намагаються знайти відповіді на питання: що таке іракський рух опору і
як відрізнити терористів від партизан? Після падіння Багдада 9 квітня 2003
року й арешту Саддама Хусейна наприкінці того ж року здавалося, що іракський
опір наймогутнішій у світі армії США незабаром припиниться. Проте реалії
спростували багато прогнозів щодо результату іракської кампанії США і їх
союзників по коаліції. Американці зіштовхнулися в Іраку з тим, чого
найбільше побоювалися, — так званою асиметричною, або партизанською, війною
в надто великих масштабах.
Сьогодні в Іраку діють як
національний опір, так і терористичні організації, серед яких превалюють
«добровольці» з сусідніх арабських країн. Легітимність іракського
національного руху опору свого часу визнав навіть сам президент США Дж. Буш,
який припускав, що не «всі іракці, що борються проти англо-американської
окупації, є терористами». Так, у своєму інтерв’ю французькому журналу Paris
Match, опублікованому 3 червня 2004 р., Дж. Буш заявив: «На місці іракців я
поводився б так само — не зміг би змиритися з окупацією своєї країни і
боровся б за суверенітет вітчизни».
Найвідомішим терористичним
угрупованням в Іраку, на чолі якого до його знищення 7 червня ц.р. стояв
йорданець Абу Мусаб аз-Заркаві, є «Танзим каидат аль-джихад фа біляд ар-Рафдейн»
(Організація основ джихаду в країні Межиріччя). Основна мета дій угруповання
— боротьба проти військ коаліції, іракської армії, поліції й уряду, побудова
в Іраку ісламської держави. За деякими даними, терористичне угруповання
аз-Заркаві здійснило близько 800 бойових операцій проти військ коаліції та
підрозділів сил безпеки Іраку, серед них –
підрив штаб-квартири представництва ООН в Іраку, внаслідок чого загинув глава представництва
Серджіо де Мілло. США звинуватили аз-Заркаві в підготовці муджахидінов перед окупацією
Іраку в березні 2003 р.,
підриві готелів в Багдаді, обезголовлюванні
американця Ніка Берга в
травні 2004 року. В результаті трьох вибухів, злыйснених бойовиками аз-Заркаві
9 листопада 2005 р. в
Аммані загинуло 57 чоловік. Раніше, в 2000 році, йорданський суд заочно засудив аз-Заркаві до 15
років в'язниці, а 6 квітня 2004 року йому був ухвалений смертний вирок за
вбивство американського дипломата Лоуренса Фоулі в Аммані в жовтні 2002 року.
аз-Заркаві загрожував також убити короля Йорданії Абдаллу II.
Аз-Заркаві вважався «ворогом
США №1» в Іраку. Американці обіцяли винагороду у розмірі $25 млн. тому, хто
міг би сприяти його арешту. Після
11 вересня 2001 року аз-Заркаві перебирається в північні райони Іраку, де
вступає до іракського угруповання «Ансар аль-іслам» (прихильники ісламу), яке
вело боротьбу проти курдів. Аз-Заркаві намагався очолити цю організацію, але
це йому не вдалося. Він створив нову організацію під назвою «ат-Таухід уа
аль-Джихад» (Об’єднання і священна війна). За даними ЦРУ, угруповання
аз-Заркаві на той час налічувало від 1500 до 2000 бойовиків, переважна
більшість яких набиралася з арабських добровольців й іракських суннітів.
Не зважаючи на те, що аз-Заркаві неодноразово зустрічався з Усамою бен Ладеном впродовж останніх
трьох років, все ж таки він
діяв незалежно від «аль-Каїди». Більш того, деякі аналітики
вважають, що аз-Заркаві зайняв місце У. бен Ладена після того, як той
практично припинив активну
діяльність. Повідомлялося, що
останніми роками
аз-Заркаві неодноразово
відвідував Іран, де підтримує контакти з командуванням «стражів революції», зокрема, з бригадним генералом Касемом Слеймані.
Полюючи
на аз-Заркаві, американські війська влаштовували цілі рейди. Трирічне
полювання на Абу Мусаба аз-Заркаві закінчилося його фізичною ліквідацією 7
червня. За даними, представленими генералом Вільямом Колдвеллом, після
авіанальоту і до прибуття на місце бомбардування американських солдатів
аз-Заркаві ще жив близько години. При цьому
повідомляється, що, не
зважаючи на поранення, аз-Заркаві навіть намагався сховатися. За іншими даними,
пораненого аз-Заркаві добили американські солдати. Разом з аз-Заркаві загинув його
півторарічний син і
друга дружина. Від першої дружини у аз-Заркаві
залишилося четверо дітей. За
повідомленням секретаря Ради безпеки
Іраку Мофака ар-Рабії, в зруйнованій резиденції аз-Заркаві було знайдено
багато записників і комп'ютерів з
дуже цінними даними про терористичні бандформування.
Наступником аз-Заркаві як керівника іракського філіалу
«Аль-Каїди» 13 червня був обраний Абі Хамза аль-Мухаджері, що виявилося
досить несподіваним для спостерігачів, які чекали, що місце аз-Заркаві займе
один з його найближчих сподвижників — Абі Абдель-Рахман аль-Іракі або Абі
Айюб аль-Масрі. Послідовники аз-Заркаві заявили, що продовжать священний
джихад проти іноземних військ і уряду Іраку і помстяться за загибель свого
лідера, «місце якого займуть мільйони шахідів». На підтвердження цих погроз
протягом кількох днів після вбивства аз-Заркаві в центральній частині Іраку
відбулася серія терористичних актів, у результаті яких десятки іракців було
вбито та кілька сотень поранено.
Про знищення аз-Заркаві під
час спільної прес-конференції повідомили новий прем’єр-міністр Іраку Нурі
аль-Малякі і командувач коаліційних військ генерал Джордж Кейсі. Н.
аль-Малякі заявив, що ліквідація аз-Заркаві є попередженням для всіх, хто «зробив насильство, вбивства і руйнування
своєю професією». Президент Іраку Джалаль Талабані наголосив, що ліквідація
аз-Заркаві «демонструє марність злочинних спроб роздути пожежу громадянської
війни в Іраку й укріплює віру іракських громадян в неминучість відплати тим,
чиї руки заплямовані кров’ю безневинних жертв». При цьому
Дж. Талабані в черговий
раз закликав лідерів
озброєних угрупувань до діалогу, відмови від насильства і
терору, гарантуючи їм право на опозиційну діяльність законними демократичними способами в
рамках існуючої конституції.
13 червня президент США Дж. Буш здійснив несподіваний
«візит» до Іраку, де провів зустріч з прем’єр-міністром Нурі аль-Малякі в
Посольстві США в Багдаді. На думку спостерігачів, візит Буша до Іраку
переслідував дві мети: надати моральну підтримку новому іракському уряду і
повернути віру американської громадськості в політику американської
адміністрації в Іраку. Напередодні свого несподіваного візиту до Іраку Дж.
Буш провів в своїй резиденції в Кемп-Девіді серію консультацій з своїми
радниками, представниками
адміністрації і військового
командування з метою визначити характер подальших
дій США в Іраку напередодні обговорення в
Конгресі законопроекту, в якому не
передбачається тимчасового
графіка виведення американських військ з Іраку, що не влаштовує
демократів. Адміністрація Дж. Буша
заявляє лише про можливе скорочення
чисельності цих військ за
умови сприятливого розвитку ситуації в Іраку.
Сьогодні США опинилися в такій ситуації, коли залишити Ірак так
само небезпечно, як і залишатися в ньому. На наш погляд, головним чинником,
що генерує тероризм в Іраку, є продовження окупації Іраку. На жаль, ще не
одна сотня американських солдатів і не одна тисяча іракців загинуть, перш ніж
адміністрація Дж. Буша буде вимушена дійти неминучого рішення про виведення
своїх військ з Іраку. Здається, що до цього моменту кількість членів коаліції
значно зменшиться.
В ситуації, коли Америка щодня одержує труни своїх солдатів,
убитих в Іраку, ліквідація аз-Заркаві є однією з «приємних новин» для
американської адміністрації. Проте, на думку більшості спостерігачів і самого
президента США, знищення аз-Заркаві зовсім не означає припинення війни в
Іраку. Загибель лідера філіалу «Аль-Каїди» в Іраку аз-Заркаві має важливе
символічне значення для американської адміністрації і нового іракського
уряду, проте навряд чи варто чекати у зв’язку з цим зниження терористичної
діяльності в Іраку.
На нашу думку, ліквідація
«терориста №2» не буде надто чутливим ударом для «Аль-Каїди». Знищення
аз-Заркаві ще не означає, що з тероризмом в Іраку покінчено. Це всього лише
загибель одного з терористів, хоч би яким харизматичним він був. «Аль-Каїда»
ніколи не ставила свою діяльність в залежність від життя або смерті того чи
іншого лідера бойовиків. Поза сумнівом, що керівництво «Аль-Каїди» було
готове до загибелі аз-Заркаві і передбачило варіанти подальшої діяльності без
нього.
Неможливо ефективно боротися
з тероризмом без усунення причин, які його породжують, і джерел, з яких він
живиться. Адекватною відповіддю тероризму повинен стати відкритий і
неупереджений діалог між цивілізаціями, культурами і релігіями. Необхідно
рішучіше братися за розв’язання у світі проблем бідності, несправедливості,
нерівномірності соціального й економічного розвитку, що є основною причиною
поширення тероризму. При цьому слід відрізняти тероризм від законної боротьби
проти окупації. Не можна розраховувати на успіх у боротьбі з тероризмом,
покладаючись лише на застосування збройної сили і проводячи на міжнародній арені
політику подвійних стандартів.
Олексій ВОЛОВИЧ
|