Анотація
В аналітичній записці визначено основні механізми та управлінські підходи щодо створення та ефективного функціонування морських кластерів в Одеській області. Розглянуто світовий (зокрема європейський) досвід створення кластерів, визначено чинники, що сприяють їх розвитку, висвітлено особливості функціонування морських кластерів. Особливу увагу приділено аналізу створення транспортного кластеру в Одеському порту. Надано рекомендації щодо активізації процесів створення морських кластерів в Одеській області.
ЩОДО ПЕРСПЕКТИВ СТВОРЕННЯ МОРСЬКИХ КЛАСТЕРІВ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ
Зростання обсягів світової морської торгівлі та посилення конкуренції на ринку морських перевезень зумовлюють підвищення вимог до якості портових послуг, зокрема, скорочення витрат на час та доставку вантажів. Практика свідчить – відбувається диверсифікація портових послуг, що виходять за межі власне порту (його внутрішньої і зовнішньої акваторії) й охоплюють велику кількість берегових та інших господарських операцій транспортного ланцюга.
Такі чинники, з одного боку, обумовлюють об’єднання учасників транспортного процесу з метою отримання більшого економічного ефекту від спільної діяльності, а з іншого, стимулюють упровадження інновацій в організаційний та технологічний процес функціонування портового господарства.
Разом з тим, існує низка факторів, що негативно впливають на якість надання послуг в морських торговельних портах України, серед яких особливого значення набувають:
1) Відсутність єдиної комплексної програми розвитку як морської галузі в цілому, так і окремих її складових;
Довідково: За останні роки було ухвалено низку рішень, спрямованих на розвиток морської галузі: рішення РНБОУ від 16 травня 2008 р. «Про заходи щодо забезпечення розвитку України як морської держави»; Концепція проекту Закону України «Про морську політику України»; Морська Доктрина України на період до 2035 року; Комплексна програма утвердження України як транзитної держави у 2002 – 2010 роках; Стратегія розвитку морських портів на період до 2015 року; Закон України «Про порти» та ін. Водночас, означена нормативно-правова база, переважно, є фрагментарною, різні нормативно-правові документи охоплюють лише деякі аспекти розвитку галузі, не пов’язані між собою, та не враховують особливості розвитку регіону.
В Україні ухвалено низку законів, які регулюють питання державно-приватного партнерства, у тому числі й у сфері розвитку морегосподарського комплексу. Зокрема, Закони України «Про державно-приватне партнерство» та «Про морські порти». Водночас, у вітчизняному законодавстві й досі не визначено такі нові форми організації господарювання як «кластер», відсутнє законодавче унормування видів, форм, особливостей створення і функціонування кластерів.
Досі не затвердженими залишаються проекти нормативно-правових актів з формування засад державної політики у сфері кластеризації. Зокрема, існує проект «Концепції створення кластерів в Україні», розроблений Міністерством економіки України ще у 2008 р. А стратегічні документи, які визначають розвиток морегосподарського комплексу, у т.ч. «Транспортна стратегія України на період до 2020 року» та «Стратегія розвитку морських портів до 2015 року» – взагалі не згадують про таку форму організаційної взаємодії як кластери.
2) Різна відомча підпорядкованість підприємств та установ, які здійснюють діяльність у морській галузі, призводить до неузгодженості управлінських рішень, відсутності координації державної політики щодо розвитку морегосподарського комплексу та оптимізації його інфраструктурного забезпечення;
Довідково: Державні морські порти та судноплавні компанії знаходяться у підпорядкуванні Міністерства інфраструктури; рибопромисловий комплекс та Іллічівський рибний порт – у підпорядкуванні Міністерства аграрної політики та продовольства; навчальні заклади, що здійснюють підготовку фахівців з морської галузі, підпорядковуються Міністерству освіти і науки, молоді та спорту.
3) Відсутність системної інформаційної та методичної підтримки суб’єктів господарювання, діяльність яких пов’язана з морегосподарським комплексом регіону, брак підготовки фахівців високої кваліфікації за суміжними спеціальностями;
Довідково: Сучасні інформаційні системи дозволяють клієнтам та іншим учасникам транспортного процесу спостерігати за рухом вантажів у режимі «on-line» за допомогою міток радіочастотної ідентифікації, проте у вітчизняних портах ці системи практично не працюють. Досі не впроваджено єдиної системи електронного документообігу між усіма учасниками процесу транспортування вантажів та надання інших логістичних транспортно-транзитних послуг. Найбільші проблеми у суб’єктів господарювання виникають під час роботи з митним службами та іншими контролюючими органами.
Профільні ВНЗ регіону (Одеський національний морський університет, Одеська національна морська академія), не готують фахівців за спеціальністю «Логістика». Спеціалісти отримують необхідні знання у непрофільних ВНЗ та на тренінгах, що суттєво зніжує рівень їх фахової професійної підготовки.
4) Низький рівень інвестування у інновації морегосподарського комплексу країни, недостатній рівень взаємодії підприємств морегосподарського комплексу із освітніми та науковими закладами, зношеність основних виробничих фондів, застарілі технології, що використовуються при транспортуванні та обробці вантажів, недосконала митно-тарифна політика і, як результат – тривалий час обробки вантажів в українських портах.
Довідково: Робота щодо покращення ситуації у сфері інституційно-правового забезпечення роботи морегосподарського комплексу триває. За останній час було ухвалено низку нормативно-правових актів, зокрема, Митний Кодекс; внесено зміни до Закону України «Про транзит»; прийнято Постанову Кабінету Міністрів України № 156 «Про внесення змін до Порядку переміщення товарів у пунктах пропуску через державний кордон, що розташовані на території морських портів України, під час контейнерних перевезень у прямому змішаному сполученні» (від 29 лютого 2012 р.). Завдяки цим нормативно-правовим актам вдалося зменшити термін обробки контейнерів у порту до 6 годин. Проте й цей показник суттєво перевищує середній термін обробки контейнерів у портах Європейського Союзу.
Означені проблеми вимагають пошуку нових форм інтеграції фінансового, промислового та інтелектуального капіталу з метою формування вагомих конкурентних переваг функціонування морегосподарського комплексу України.
Світова практика свідчить – кластери, які передбачають неформальне добровільне об’єднання підприємств і організацій (що виробляють товари та послуги і функціонують на певній території), мають великий потенціал щодо підвищення конкурентоспроможності вітчизняних суб’єктів господарювання як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. Серед основних завдань кластеру – оптимізація процесу використання наявного економічного потенціалу регіону і галузі.
На відміну від інших організаційних форм господарювання, кластер об’єднує зусилля влади, бізнесу та науки за принципом територіальної локалізації. Це створює можливість розробляти, приймати та запроваджувати інноваційні рішення швидко, ефективно та цілеспрямовано. Серед стратегічних завдань влади щодо підтримки розвитку кластерів – розробка стратегічних планів їх розвитку як «точок економічного зростання регіону», створення сприятливих умов для розвитку в регіоні бізнесу та інших форм економічної активності.
Одеська область напрацювала позитивний досвід щодо створення кластерів. Так, на базі Одеського морського торговельного порту створено транспортний кластер – відповідне рішення 26 серпня 2011 року ухвалила Одеська обласна рада.
Згідно із затвердженим Одеською обласною радою Положення «Про транспортний кластер», сутність терміну транспортний кластер [1] визначається як «група юридичних осіб, які спеціалізуються на зберіганні, супроводженні, доставці вантажів і пасажирів (туристів) та інтеграційно взаємодіють між собою в галузі надання транспортних послуг, а також діяльність яких забезпечується використанням інфраструктури морського торговельного порту та/або направлена на створення умов ефективного використання можливостей суб’єктів транспортної інфраструктури Одеського регіону».
Кластер здійснює свою діяльність за принципами рівноправності та паритетності всіх учасників, на засадах конструктивного діалогу, добровільності вибору форм співробітництва, взаємного інформування і виконання взятих на себе зобов’язань відповідно до господарських договорів, що укладаються безпосередньо між учасниками кластеру.
Довідково: Створення транспортного кластеру на базі Одеського порту передбачало:
- забезпечення умов для збільшення вантажопотоків і пасажиропотоків;
- спільне використання інформаційних, маркетингових, технологічних та інших можливостей суб’єктів транспортної інфраструктури Одеського регіону;
- вдосконалення технології міжнародних перевезень;
- підвищення ефективності та якості транспортного обслуговування в міжнародному сполученні Одеського регіону;
- підвищення рівня конкурентоспроможності та розвиток підприємницької діяльності у морегосподарському комплексі на території області;
- підвищення рівня транспортного та туристичного потенціалу Одеського регіону на міжнародному ринку;
- забезпечення можливості некомерційного партнерства на підставі ефективної взаємодії суб’єктів приватного сектора з органами державної влади і місцевого самоврядування.
Між тим, аналіз нормативних документів та принципів створення транспортного кластеру на базі Одеського порту дає підстави очікувати певні проблеми у його подальшій діяльності, а саме:
- кластер створено за принципом «згори донизу», водночас пропозиції інноваційних ініціатив очікують «знизу». При цьому важко визначити, який ефект зможуть отримати компанії, що входять до кластеру, адже замість добровільності часто використовується принцип «добровільно-примусового» входження у кластер;
- створений транспортний кластер вирішує проблеми лише Одеського порту, а не всієї галузі в цілому. Відсутня ефективна кооперація між вітчизняними портами на базі спеціалізації портового господарства. Таким чином, замість підвищення конкурентоспроможності Одеського порту на міжнародному ринку портових послуг створення кластеру може сприяти зростанню конкуренції між портами України на внутрішньому ринку;
- за своєю структурою та принципами діяльності, визначеними у Положенні «Про транспортний кластер», створена в Одеському порту структура більше схожа на логістичний центр або холдинг, ніж на кластер;
- не виявленою залишається інноваційна складова у створенні кластеру, оскільки невизначеними є механізми залучення науково-дослідних установ та освітніх закладів до діяльності кластеру.
Вказані проблеми функціонування транспортного кластеру на базі Одеського порту свідчать про необхідність формування морського кластеру на основі нових принципів, у т.ч. за рахунок втілення кращого світового досвіду у цій сфері (Додаток 1).
Узагальнюючи світовий досвід, зазначимо, що найбільше відповідає сучасним вимогам господарювання наступне визначення: морський кластер – територіально-галузеве добровільне неформальне об’єднання (асоціація) підприємств і організацій портової діяльності та суміжних галузей, які при розробці та реалізації стратегії розвитку морегосподарського комплексу тісно співпрацюють з науковими, навчальними, фінансовими, консалтинговими та іншими організаціями, органами місцевої влади з метою підвищення рівня конкурентоспроможності всіх учасників об’єднання і економічного зростання приморського регіону [5, с.125].
Позитивні напрацювання світового досвіду у сфері формування морських кластерів дозволяють прогнозувати його потенційну успішність і в Україні.
Необхідність створення морських кластерів в Одеські області обумовлена наступним:
- вигідне економіко-географічне розташування регіону та його високий транзитний потенціал, що сприяє розвитку транспортно-логістичної інфраструктури;
- потужний морегосподарський комплекс, до складу якого входять сім морських портів;
Довідково: Порти Одеської області переробляють близько 65 % вантажообороту морських державних портів України. При цьому порти Великої Одеси (Одеса, Іллічівськ, Південний) переробляють 88,5 % вантажообороту портів регіону.
- значний науковий потенціал, представлений науково-дослідними та проектно-конструкторськими інститутами та вищими навчальними закладами, які займаються дослідженнями у галузі морського транспорту;
Довідково: В Одесі розташовані ДП «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України» («УкрНДІМФ»), Державний проектно-вишукувальний науково-дослідний інститут морського транспорту «ЧорноморНДІпроект», Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України.
- наявність висококваліфікованих кадрів та функціонуючої мережі закладів освіти, які здійснюють підготовку фахівців для морського транспорту;
Довідково: Підготовку спеціалістів морського транспорту в Одеській області здійснюють Одеська національна морська академія (ОНМА), до складу якої входять Морехідний коледж технічного флоту, Морехідне училище ім. О.І. Марінеска (м. Одеса) та Ізмаїльський факультет, а також Одеський національний морський університет.
- зосередженість на території регіону бізнес-асоціацій, неурядових організацій, представництв міжнародних організацій, пов’язаних із морською галуззю;
Довідково: В Одеській області розташовані Асоціація портів України «Укрпорт» (м. Одеса) секретаріат Міжнародної асоціації судновласників Чорноморського регіону (BINSA), Дирекція Міжнародної Асоціації портів Чорного та Азовського морів (BASPA), Асоціація морських агентств України (м. Одеса), Асоціація «Союз портових операторів» (м. Одеса).
- високий рівень диверсифікації діяльності, продукції і послуг підприємств портової діяльності;
- високий рівень активності середнього та малого бізнесу у сфері портової діяльності.
Базою для створення кластерів мають стати морські торговельні порти Одеської області.
Довідково: В регіоні можна виділити дві географічно-локалізовані групи портів:
- «Велика Одеса», основою яких є морські торговельні порти Одеса, Іллічівськ, Південний (Южний), Білгород-Дністровський та приватні термінали;
- Дунайський (морські торговельні порти Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ).
Крім географічної локалізації, означені групи відрізняються спеціалізацією. Морські торговельні порти та приватні термінали «Великої Одеси» переробляють більш широку номенклатуру вантажів: наливні, сипучі та тарно-штучні. У структурі вантажообороту значною є питома вага імпортних та транзитних вантажів (включаючи контейнери).
У вантажообороті Дунайських портів основну частку складають експортні та транзитні вантажі, за номенклатурою – сипучі та тарно-штучні. Характерною особливістю Дунайського транспортного комплексу є можливість працювати в режимі «ріка-море».
З метою посилення кооперації між морськими торговельними портами Одеської області, налагодження ефективної міжвідомчої взаємодії щодо підвищення конкурентоспроможності морської галузі в цілому та інноваційної складової у її діяльності, налагодження співробітництва у трикутнику «влада – бізнес – наука» більш доцільним є створення двох морських кластерів в регіоні, ніж створення транспортних кластерів на базі окремих портів.
Найбільш ефективною формою розвитку морських кластерів в Одеській області має стати комплексний підхід до визначення їх ролі та місця в процесі реалізації стратегічних завдань соціально-економічного розвитку Одеської області з урахуванням задіяння потенціалу підприємницької активності на місцевому рівні, можливості координації зусиль владних структур і бізнесу, активного використання різних форм державно-приватного партнерства, залучення наукових інновацій та ін. з метою розвитку економіки регіону, підвищення його конкурентоспроможності.
З огляду на провідну роль морських торговельних портів, до кожного з морських кластерів доцільно включити не тільки підприємства і організації портової діяльності, а й підприємства рекреаційної, туристичної галузі, судноплавні компанії, наукові установи та вищі навчальні заклади, які здійснюють підготовку фахівців з морських спеціальностей.
Ефективне функціонування морських кластерів має бути засноване на взаємовигідній співпраці між бізнесом, науковими організаціями, навчальними установами та місцевою владою, що сприятиме досягненню синергетичного ефекту та дозволить скоординувати роботу всіх означених інституцій у напрямку задоволення суспільних потреб, віднайдення узгодження регіональних та загальнонаціональних економічних інтересів з метою підвищення конкурентоспроможності економіки України.
Створення морських кластерів дозволить уникнути внутрішньої конкуренції (між портами та підприємствами Одеської області) за рахунок ефективного вантажорозподілу та впровадження науково-обґрунтованої системи спеціалізації портів та інших підприємств кластеру.
Морський кластер – це сучасний ефективний інструмент розвитку морегосподарського комплексу та суміжних з ним галузей, інструмент, що стимулює розвиток економіки регіонів та активізує економічну активність на місцевому рівні. В умовах ризиків глобалізації національні морські кластери дозволять Україні протистояти зростаючому конкурентному тиску з боку інших країн Чорноморського регіону.
Орієнтири дій щодо створення морських кластерів в Одеській області.
Сприяння розвитку морських кластерів в Одеській області як «точок економічного зростання» регіону вимагає впровадження дієвих механізмів кластеризації, дотримання наступних орієнтирів дій:
1) сприяння комплексному розвитку морської галузі; удосконалення нормативних документів з метою упорядкування процесу кластеризації регіону, розробки та ухвалення відповідних документів та програм щодо створення кластерів в Одеській області;
2) залучення відповідних управлінських та наукових структур до розробки рекомендацій, нормативно-правових документів щодо створення морських кластерів;
3) організація необхідної кадрової, організаційної та інформаційної підтримки щодо створення морських кластерів в Одеській області, аналіз європейського досвіду створення морських кластерів з метою його адаптації до особливостей розвитку Одеського регіону та подальшого втілення на практиці;
4) сприяння зростанню інноваційності морегосподарського комплексу шляхом оновлення основних виробничих фондів у морському господарстві, збільшення взаємодії морегосподарського комплексу регіону із науковими та освітніми організаціями.
Рекомендації щодо створення морських кластерів в Одеській області.
1. У напрямку формування єдиної комплексної програми розвитку морської галузі та її окремих складових:
Міністерству інфраструктури України:
- внести зміни до Транспортної стратегії України на період до 2020 року щодо створення кластерів у морській галузі України;
- передбачити в проекті Стратегії розвитку морських портів перспективу створення морських кластерів в Одеській області;
- розробити рекомендації щодо механізму та процедури створення морського кластеру;
- утворити (як уповноважений орган) робочу групу з питань створення і розвитку морського кластеру, до якої мають увійти потенційні учасники кластеру, представники зацікавлених міністерств і відомств, місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, представники наукових та науково-дослідних установ, ВНЗ тощо.
2. У напрямку залучення відповідних владних структур до створення морських кластерів в Одеській області:
Одеській обласній державній адміністрації:
- внести зміни до Стратегії економічного та соціального розвитку Одеської області до 2020 року щодо створення кластерів у різних секторах економіки;
- ухвалити Концепцію кластерної політики в Одеській області та цільової програми «Формування та розвиток кластерних утворень в Одеській області на 2014 – 2020 роки» в яких передбачити створення морського кластеру.
3. У напрямку здійснення кадрової, організаційної та інформаційної підтримки створення морських кластерів в Одеській області:
3.1. Міністерству інфраструктури України спільно з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України:
- ініціювати проведення конференції за участю представників: портів та терміналів Одеської області; судноплавних компаній; судноремонтних заводів, науково-дослідних установ; вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку фахівців для морегосподарського комплексу; місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; Державної митної служби та інших державних контролюючих служб; сервісних компаній тощо – з метою обговорення питання щодо створення морських кластерів в Одеській області;
- організувати проведення конференцій, форумів, круглих столів та наукових семінарів за участю представників підприємств і організацій морегосподарського комплексу та професорсько-викладацького складу ВНЗ для виявлення системних проблем розвитку морегосподарського комплексу та створення морських кластерів в регіоні, спільної розробки методів щодо їх вирішення;
- налагодити співробітництво між підприємствами та організаціями морегосподарського комплексу Одеської області та навчальними закладами, що готують кадри для морегосподарського комплексу з метою здійснення регулярного моніторингу, визначення потреб підприємств галузі у спеціалізованих кадрах;
3.2. Міністерству інфраструктури України спільно з Одеською обласною державною адміністрацією:
- створити Інтернет – портал розвитку морських кластерів, забезпечити його регулярне інформаційне наповнення, у т.ч. щодо питань формування інформаційної бази про проекти, програми та заходи, що здійснюються у рамках морського кластеру.
4. У напрямку підвищення інноваційності майбутніх морських кластерів:
4.1. Міністерству інфраструктури України спільно з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України:
- сприяти залученню представників науково-дослідних та освітніх установ до експертної оцінки проектів, що мають бути реалізовані у рамках морського кластеру.
4.2. Міністерству інфраструктури України спільно з Одеською обласною державною адміністрацією:
- удосконалити митно-тарифну політику щодо транспортування та обробки вантажів у портах з метою прискорення їх обробки.
Створення ефективних морських кластерів в Одеській області дозволить отримати наступні переваги для економіки регіону:
- оздоровлення економіки регіону за рахунок комерційної концентрації, спеціалізації та кооперації підприємств морегосподарського комплексу, використання кращих управлінських технологій та впровадження інновацій;
- стимулювання високотехнологічних галузей (для Одеського регіону йдеться про відродження судноремонту та використання сучасних логістичних схем (концепцій) доставки вантажів);
- активізація підприємницької діяльності за рахунок створення сприятливих умов для підприємств середнього і малого бізнесу;
- збільшення вантажопотоків та розвиток експорту;
- зменшення непродуктивної внутрішньої конкуренції (наприклад, між портами Одеської області) за рахунок ефективного вантажорозподілу та впровадження ефективної системи спеціалізації портів;
- створення сприятливих умов для підготовки фахівців високої кваліфікації (у т.ч. обмін досвідом, центри перекваліфікації, загальні центри кластерного навчання тощо).
Регіональний філіал у м. Одесі
(В. Баришнікова, А. Филипенко)
- «Положення про транспортний кластер» – Одеська Обласна Рада, 26 серпня 2011 року № 212-VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://morhoz.odessa.gov.ua/Main.aspx?sect=Page&IDPage=34642&id=119
- European Network of Maritime Clusters. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.european-network-of-maritime-clusters.eu/member
- Сообщение Комиссии Европейскому парламенту, Совету, Европейскому экономическому и социальному комитету и Комитету по делам регионов. Комплексная морская политика для Европейского союза [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://docs.cntd.ru/document/902168991
- Towards a future Maritime Policy for the Union: A European vision for the oceans and seas [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://europa.eu/legislation_summaries/maritime_affairs_and_fisheries/m…
- Гребенник Н.Г. Морський кластер як основа економічного розвитку регіону. // Щодо стратегічних пріоритетів реалізації потенціалу України як морської держави: аналітична доповідь / А.О. Филипенко, В.В. Баришнікова, К.В. Степанова. – Одесса: Феникс, 2012. – 152 с.
Додаток 1
Досвід країн ЄС щодо створення морських кластерів
Показовим в аспекті створення кластерів є приклад країн Європейського Союзу, де протягом багатьох років існують кластери у морській галузі. У листопаді 2005 р. в Парижі була створена Європейська мережа морських кластерів (ЕNMC – European Network of Maritime Clusters). Її метою було прагнення налагодити обмін досвідом, координацію діяльності, а також розвивати і зміцнювати морські кластери держав-членів і Європи в цілому. На теперішній час ЕNMC включає в себе морські кластерні організації таких країн як Болгарія, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Польща, Іспанія, Швеція, Великобританія [2]. В той же час кластери, як форма організації взаємодії між різними секторами морської галузі набувають все більшого поширення.
Довідково: В Зеленій книзі ЄС «До майбутньої морської політики ЄС: європейське бачення для океанів та морів», виданій у 2006 р., відзначається, що «…імідж морських секторів може збільшитися, привабливість зрости та їх продуктивність посилитися, якщо буде вироблено спільне розуміння щодо взаємодії між ними. Ця ідея стала відомою як концепція кластерів»[3]. У підготовленому Європейською комісією документі під назвою «Комплексна морська політика для Європейського Союзу» також підкреслюється, що створення багатогалузевих об’єднань (кластерів) буде сприяти економічній інтеграції та підвищенню конкурентоспроможності морського сектору [4].
Як правило, до складу морських кластерів країн-членів ЄС входять наступні підприємства: судноплавні компанії; порти, термінали, суднобудівні і судноремонтні верфі; підприємства суднового машинобудування та морського приладобудування, постачальники суміжних галузей промисловості; державні структури національного та регіонального рівнів; проектно-конструкторські компанії; науково-дослідні центри, випробувальні басейни; підприємства малого та середнього бізнесу; освітні установи для морської галузі; класифікаційні організації; банки, що беруть участь у фінансуванні підприємств морської галузі; морські брокерські й страхові компанії та ін. [5].
Довідково: У морський кластер Норвегії об’єднана вся морська галузь, представлена трьома основними групами: судноплавство, морський сервіс та суднобудування.
У складі морського кластеру Нідерландів (The Dutch Maritime Network) представлені одинадцять секторів морської галузі, включаючи рибальство, Королівський флот Нідерландів та яхто-будівну індустрію.
Найбільш розповсюдженими схемами створення морських кластерів у Європі є наступні:
1) «top to down» («згори донизу»): наприклад, Німеччина;
2) «bottom to up» («знизу догори»): наприклад, Норвегія;
3) «combination play» (комбінація наведених вище схем), за цією схемою побудовано Морську мережу Нідерландів [5, с.124].
У випадку створення морського кластеру «згори вниз» («top to down») ініціатива виходить з боку уряду, а надалі морський кластер отримує значну підтримку з боку владних структур. Основна мета такого кластеру – довгострокові проекти, що передбачають отримання синергетичного ефекту у наступних сферах:
- в економічній сфері – зростання рівня зайнятості та створення сприятливих і рівних умов для функціонування суб'єктів господарювання в галузі;
- у галузі освіти – розробка програм підготовки фахівців, необхідних підприємствам галузі – учасникам кластерів;
- у галузі науки – наукові дослідження, які передбачають розробку інноваційних проектів у пріоритетних напрямках, в яких зацікавлені учасники кластеру;
- у галузі екології – охорона навколишнього середовища, що надзвичайно важливо для морського транспорту внаслідок його значної потенційної екологічної небезпеки.
При створенні морського кластеру за схемою «знизу до верху» («bottom to up») ініціатива виходить з боку великих компаній – лідерів, або з боку галузевих об’єднань. Метою таких кластерів є підвищення рівня конкурентоспроможності за рахунок вирішення наступних короткострокових завдань: розробки загальних «правил гри» для всіх суб’єктів господарювання; вирішення питань оподаткування діяльності у сфері морського транспорту; підвищення ефективності експлуатаційної (виробничої) діяльності; лобіювання інтересів бізнесу у сфері морегосподарського комплексу, задіяння до цього процесу владних структур.
За схемою, яка передбачає комбінацію з наведених схем («combination play»), морській кластер створюється загальними зусиллями владних структур і приватного сектора і передбачає активне використання різних форм державно-приватного партнерства.